Відкритий лист Олени Полюхович

Голові Верховної Ради України

Литвину В.М.

Шановний Володимире Михайовичу!

Чотири місяці тому Ви підписали постанову Верховної Ради України про створення Тимчасової слідчої комісії з розслідування обставин зґвалтування моїх малолітніх дітей. Для мене цей факт став надією на те, що слідчі органи, які розслідують цю справу, відчуваючи певний контроль з боку парламентарів, не зможуть надалі робити вигляд, нібито в цій справі є лише один фігурант, а докази, яких достатньо для того, щоб відправити за грати одного ґвалтівника, є недостатніми для того, щоб посадити його спільників, які займають більш високі посади, чи мають депутатську недоторканість.

Але за чотири місяці ця Слідча комісія так і не змогла ефективно запрацювати через те, що Голова цієї слідчої комісії, народний депутат Катерина Самойлик робить усе, аби засідання комісії не відбувалися. Натомість у середу 17 лютого пані Самойлик брала участь у прес-конференції, яку влаштовував один з фігурантів справи, що «розслідує» її комісія, директор МДЦ «Артек» Борис Новожилов. Це все одно, що генеральний прокурор України буде проводити прес-конференцію разом з панами Богданом, Терьохіним та Уколовим, іншими фігурантами по цій справі. Більшого цинізму й годі було чекати.

Пані Самойлик заявила, що вісім років проводить у МДЦ «Артек» різні фестивалі, дуже добре ставиться до керівництва дитячого табору і  висловила жаль, що «політики придумали такі нісенітниці про «Артек». В зв’язку з цим  мені хочеться запитати пані Самойлик, яке моральне право вона мала очолювати слідчу комісію, що повинна з'ясувати обставини кримінальної справи, знаючи, що не зможе неупереджено підходити до своїх обов'язків?

Наразі фактом є те, що попри спроби окремих народних депутатів донести до Генеральної прокуратури, яка нібито розслідує справу, та до громадськості ряд фактів, що можуть привести слідство до інших підозрюваних, реальний парламентський контроль за розслідуванням цієї справи відсутній. І саме це, на мою думку, дає змогу Генеральній  прокуратурі не просто затягувати об’єктивне розслідування, озираючись на політичну обстановку, а й знаходити все нові причини, які унеможливлюють проведення розслідування.

Більш того, після того, як до мене звернувся член Слідчої комісії В. Корж з приводу того, щоб я дала свої свідчення, я звернулася до слідчого Генпрокуратури С.Г. Гарбузи з проханням надати дозвіл на спілкування  с членами комісії. У відповідь я отримала  заборону на спілкування зі слідчою комісією в зв’язку з тим, що нібито я можу розголосити таємницю слідства. Скажіть мені будь-ласка, яку таємницю слідства я можу розголосити, якщо з одного боку Генпрокуратура це слідство фактично не веде, залишаючи для себе на крайній випадок можливість визнати потерпілих не з повна розуму, а з іншого – не хоче вивчати ніяких фактів, що можуть прилити світло на усю картину злочину?!

Як відомо, єдиним результатом роботи комісії, як колективного органу, стало голосування за звіт Генерального прокурора України перед Верховною радою про результати розслідування цієї кримінальної справи. Пан Медведько вже заявив на прес-конференції, що оприлюднить результати усіх експертиз, як тільки вони будуть зроблені. Судячи з усього, це в Генеральній прокуратурі не вважають розголошенням таємниці слідства, напевно розуміючи, що вже давно зробили із самого слідства повний фарс. Виявилося, слідству головне – заткнути матері дітей рота та зробити все, аби розбити раніше зібрані докази, проведені експертизи, свідчення, висновки експертів про те, що діти кажуть правду.

Володимире Михайловичу, я довго мовчала, боячись, щоб мене не звинуватили у тому, що я є якоюсь передвиборчою технологією, частиною політичної гри, тощо. Я не хотіла розголосу цієї кримінальної справи, та мене ніхто не питав, чого я хочу. Мене та моїх дітей просто взяли та цинічно втоптали в місиво політичних інтриг, розголосивши обставини справи, прізвища потерпілих та обвинувачених, таємницю усиновлення. Зараз я хочу сказати, що я втомилася чекати закінчення виборів, які в нашій країни є перманентними, та прошу надати мені можливість виступити перед народними депутатами з метою донести до депутатів та громадськості ті факти, про які ніколи не скаже Генеральний прокурор. Оскільки відповідальні за слідство прокурорські працівники постійно його дезінформують, переслідуючи власні інтереси.

В умовах, коли сама Генеральна прокуратура працює з озиранням на те, як змінюється політична ситуація в країні, я вважаю, що посилення Верховною Радою контролю за дотриманням законності та недопущення умисної чи неумисної халатності в цій кримінальній справі піде на користь розслідуванню та встановленню правди, якою шокуючою вона б не була. Тому звертаюся до Вас із надією, що Ви не залишитеся осторонь. Надія, це все, що у мене є…

З повагою та надією, Олена Полюхович

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 19-02-2010 14:53 |  переглядів