Від Катині до Смоленська: що далі?

На фото: похорон Президента Польщі Леха Качинського

Гортаючи сторінки інтернету, можна зауважити, що в більшості з тих людей, які хоч скільки відверто висловилися щодо загибелі польської еліти під Смоленськом і чиї висловлювання не несуть офіціозного навантаження, фактично нема сумніву у тому, що дана масова загибель вершків польської еліти не випадковість, а кваліфіковане, ретельно підготоване і сплановане нове величезне московське убивство.

Причому що цікаво, практично не грає ролі, бачимо ми таку констатацію від посіпак банди московських убивць, чи від решту людей, які усі природно є ближчими чи дальшими кандидатами бути раніше чи пізніше убитими бандою московських убивць наступними – факт нового московського злочинного діяння усі приймають просто як належне. Різняться оцінки даного – як і усіх інших московських злочинних діянь – це само собою. Починаючи з осуду і закінчуючи відвертим захопленням «майстерністю» убивць на зразок: «Самолет уронить не проблема, ты поди их всех собери вместе... А ведь каким-то неведомым образом на этот борт попали все основные польские русофобы, начиная с Президента и кончая Директором института национальной памяти – главной русофобской сволочью, не побоюсь произнести этого слова. Вот где высший пилотаж. И если это действительно так, если эту операцию по собиранию вышеупомянутой публики провела ФСБ, то меня невольно охватывает гордость за произошедшее» (http://h.ua/story/266217/).

Якщо коротко розглянути, чи є підстави для такої суцільної певності в тому, що ми маємо перед собою не що інше, як чергове підле московське убивство – підстави для певності без наявності прямих його доказів, то (з точки зору наявності московської можливості убити і московського мотиву убивства) виходить наступне.

Щодо можливості заподіяти так, щоб ТУ-154 російського виробництва, нещодавно з російського ремонту, на російській території, розбився, то навіть крайньому скептику цілком очевидно, що така можливість – при найменшому московському бажанні – безумовно була.

Що стосовно наявності московського мотиву убити Леха Качинського разом з решту сучасних «основные польские русофобы», то давайте трішки подумаємо, куди поділися ті люди, які впритул стріляли в потилиці десяткам тисяч польських офіцерів в 1940? Що у них був мотив убивати, свідчить просто сам факт убивства, навіть і без надання московських архівних документів про той мотив. А що вони не будуть надані, не доводиться сумніватися. Документи ж то хоч вони й архівні, але мотив – сучасний, адже усі ті організації, які виробляли мотив убивання в 1940 еліти польського суспільства, залишились існувати – якщо не в незмінному вигляді, то в технічно модернізованому.

Коли врахувати той факт, що усі без жодного винятку московські убивці – і які впритул стріляли в потилиці десяткам тисяч польських офіцерів в 1940, і які приймали рішення про те убивання, і які віддавали наказ убивати – що усі ці люди надалі залишились тоді в тих самих московських організаціях, щоб передати свій досвід підростаючим в них поколінням, а деякі з них цілком можливо ще в стані бути присутніми на трибунах московського Параду Побєди, само собою на найпочесніших місцях, то зрозуміло, що мотив убивати нову польську еліту в банди московських убивць був так само і 10 квітня 2010 року. Це той самий мотив, який керував діями московських убивць в 1940 році.

Не доводиться сумніватися, що такого роду елементарні міркування щодо такого суб'єкта міжнародних відносин, як банда московських убивць, яка фактично не дуже криючись, нагло убиває, убиває і убиває («а что ви нам сдєлаєтє») – усіх, хто їм не до смаку і чим далі тим більше, не тільки в Росії та в Україні – ці елементарні міркування доступні для політичних еліт всіх країн.

Це до речі приблизно нагадує ситуацію, утворену практично показовим убивством московською бандою убивць геніального українського пісняра Володимира Івасюка в 1979 – убивства, тільки трішки офіціозно прикритого в пресі, з практично безперешкодно поширюваною тіньовими каналами інформацією про реальні обставини дійсного убивства. Посіяти страх перед московськими убивцями, ось мета такої поведінки московського злочинного оргутворення.

Хоч мені і не віриться, що польський народ зломлений – як не зламалася і шановна українська громада («Шановна Громадо!», – так розпочав свої слова Ростислав Братунь до завмерлої на цвинтарі величезної кількості людей, які прийшли на похорон Володимира Івасюка) – але не доводиться сумніватися, що вслід за убивством убивцями заплановані й інші засоби.

Скоріш за все це різка активізація в Польщі московських сексотів, і перш за все українофобних московських сексотів. З відповідною активізацією й нагнітанням антипольських дій з боку московських сексотів в Україні типу Тягнибока – щоб скористатися досягнутою дестабілізацією для виведення на новий рівень стандартної московської антипольсько-антиукраїнської роботи. Без зцьковування українців та поляків у московської банди убивць ніколи нічого не виходило.

Чи сподівається хтось, що московські убивства припиняться? Думаю ні. Банда московських убивць убиватиме рівно доти, доки вона існуватиме. Убивати – це спосіб існування банди московських убивць. Зараз свій державний московський міжнародний терор (внутріросійський терор банди московських убивць не є предметом даної статті) московські убивці підпирають усіма досі підконтрольними московській банді засобами, у тому числі ракетноядерними. І досить таки очевидно, що коли сьогодні міжнародна спільнота не засудить дане нове величезне московське убивство, то завтра похорони перших осіб різних країн, з тих, які не догодили московській банді убивць, стануть залізним правилом.

Олександр Франчук

Кремлёвские Катыни

Читайте також:

Катинь-2

Катынь-2. Полный список погибших пассажиров самолета Ту-154

Брат президента Польщі Качиньського упізнав його тіло

Рука ФСБ? Под Смоленском в авиакатастрофе погиб Президент Польши Лех Качиньский. Фото

Подозрительные авиакатастрофы

Валерия Новодворская: Жестокая посадка

Авиакатастрофа под Смоленском — теракт российских спецслужб. Расследование

Хронология смоленского теракта. Ложь Кремля