На сайті Державтоінспекції України вивісили проект нових правил дорожнього руху України. Міліціонери кажуть: «Зараз ми збираємо пропозиції від автомобілістів, аби ці правила стали кращими». Проте виникає резонне запитання: «Кращими для кого?

Для даішників, для водіїв, чи для пішоходів?». Наразі я бачу, що в цих правилах повністю забули про людей, які ходять пішки. Так само автори пропонують неприпустимі речі по відношенню до водіїв. Найбільш захищеною ланкою залишаються самі міліціонери. І найголовніше – на безпеку руху нові правила майже не впливають. З позитиву можна виділити хіба що європейську норму проїзду з включеними фарами і в черговий раз вказано на те, що ремені безпеки слід все ж таки використовувати за призначенням.

Отже перше запитання, на яке мені б хотілося відповісти: «А чи потрібно так кардинально змінювати наші ПДР?». Якщо підходити до цього серйозно і комплексно, то, напевне, так. Але навіть школяр у середній школі скаже вам, що проста зміна правил ні до чого не приведе. Рік тому ДАІ боролося з аварійністю на дорогах одним методом: зменшували гранично допустиму швидкість на аварійних ділянках. Тоді один інспектор розповів мені – начальство звинувачувало його, що на ділянці (один із районів Київської області) різко зріс травматизм. Насправді статистику псувало одне ДТП, в якому постраждало відразу кілька осіб. Коли його запитали, що він може запропонувати для того, щоб покращити ситуацію, він відповів: «Давайте заборонимо їздити в машинах більше, ніж по двоє людей». На жаль, вся наша система дорожньої безпеки, попри всі розповіді про наш похід в єврозону, базується на двох китах. Вони непорушно стоять і будуть стояти, навіть якщо ми повністю продублюємо правила дорожнього руху найбезпечніших автомобільних країн – Австрії та Німеччини. Перше – заборона і обмеження всього і вся. По суті система дорожнього руху базується на презумпції вини водія. А це, в свою чергу, породжує другу проблему – збільшення штрафів. Останні провокують не стільки покращення рівня безпеки на дорогах, скільки збільшення суми хабарів. Написавши це, я просто уявляю, як хтось мені каже, а чому ж Ви не заявляєте, що у Вас вимагають хабара. Але давайте не брехати один одному: в цьому ніхто ніколи не зізнається, бо хабар завжди дешевший і психологічно комфортніший спосіб вирішити питання. Заявивши про хабарництво, водій не тільки отримає головний біль, але в результаті ще й заплатить штраф.

Друге питання, яке виникло в мене після ознайомлення із новими правилами: «А що зміниться на дорозі після їх введення?». На жаль, відповідь проста: майже нічого. Чому? Читайте пункт перший.

І нарешті останнє. Всі ми дуже любимо говорити про те, як було б здорово, коли б даішники були чесними і непідкупними. Але, говорячи про це, більшість із нас лукавить. Бо насправді, якби так сталося, то в ДАІ все було б так, як у Німеччині, і водіям довелося б їздити за правилами дорожнього руху. Тоді не було б жодного сенсу вигадувати нові правила.

PS.

І наостанок дозволю собі одну пораду. Перш ніж братися за правила дорожнього руху, подивіться спочатку на дороги. Адже з двох бід – дурнів і доріг, саме останні є головною причиною аварій. Можна безконечно переписувати правила, але, поки ми не подивимося в корінь, нічого не зміниться.

Блог Віктора Пилипишина, Українська правда