Об этом он заявил в пятницу, 12 марта 2010 года, выступая в ходе координационного совещания с руководителями правоохранительных органов, сообщает ЛІГАБізнесІнформ.

Янукович отметил, что сейчас налог на добавленную стоимость чрезвычайно коррумпирован и криминализирован.

«И на этот вопрос в ближайшее время мы должны найти ответ. Вам, Александр Иванович (Медведько) я говорю: разобраться вместе со Службой безопасности и поотбивать руки всем, кому необходимо это сделать, чтобы не трогали этот налог», — сказал он.

«И вместе с правительством отработать прозрачный механизм возмещения НДС в автоматическом режиме», — добавил Янукович.

По его мнению, во внедрении автоматического механизма возмещения НДС в первую очередь должна быть заинтересована налоговая система.

«Жесткий и прозрачный должен быть механизм, а этот срам — его нужно убрать навсегда», — подчеркнул Янукович.

Президент также заявил, что выступает за необходимость реформирования системы государственного управления.

Он отметил, что состояние дел в государстве требует принятия решительных мер по наведению порядка уже сегодня.

«Времени на раздумья нет, страна находится в политическом, управленческом, экономическом хаосе», — сказал он, сообщает Униан.

Президент отметил, что в ближайшее время необходимо определить приоритеты, по которым страна будет реформироваться, и в первую очередь это касается системы государственного управления различных направлений.

Про це повідомляє Радіо «Свобода» із посиланням на прес-службу Global Witness.

Зокрема, представник організації Том Мейн називає Бойка «неоднозначною фігурою з темного минулого в українській газовій промисловості».

«Перепризначення Бойка не є доброю новиною для будь-кого, хто сподівається на більшу прозорість українського газового сектору, зокрема, для ЄС», — наголосив він.

У своїй заяві організація нагадує, що проводила дослідження газового сектору в Україні і у звіті за квітень 2006 року розповідала про те, як маловідомі приватні компанії відігравали центральну роль у газових зв'язках між Європою та Україною, яка є ключовим пунктом у транспортуванні газу з Росії та Центральної Азії.

«У звіті ішлося про те, що Бойко, очолюючи в 2004 році державну газову компанію „Нафтогаз України“, також був задіяний в одному з комітетів приватної газової компанії „РосУкрЕнерго“, роль якої була неоднозначною, бо ані український, ані російський уряди жодного разу чітко не пояснили, для чого вона потрібна», — ідеться в заяві Global Witness.

Пізніше, мовиться в повідомленні, «РосУкрЕнерго» була в центрі газових суперечок між Росією та Україною у 2006 та 2009 роках, що призвело до скорочення газопостачання до деяких європейських держав.

«Обрання Януковича президентом уже викликало стурбованість, що реформи українського газового сектору будуть згортатися. Тепер із призначенням Бойка Україні доведеться працювати удвічі наполегливіше, щоб показати себе відкритим і надійним енергетичним партнером для Європейського Союзу», — заявив Мейн.

За його словами, весь газовий сектор має бути відкритим для громадського контролю та незалежного аудиту.

Global Witness — базована в Лондоні міжнародна неурядова організація, метою якої є боротьба з порушенням прав людини в країнах, що експортують природні ресурси. Заснована 1993 року.

Янукович долго придумывал, чем бы отблагодарить Цушко за штурм Генпрокуратуры в 2007-м. Во-первых, та же Генпрокуратура на днях закрыла уголовное дело против экс-министра внутренних дел, а во-вторых, был подобран весьма удачный пост.

Пока Янукович собирается ветировать недавно принятый Радой закон о госзакупках, которым контроль за этой сферой частично переходил к парламентскому комитету «тендерщиков». В таком случае останется в силе нынешний нормативный акт, коим регулируются госзакупки – постановление Кабмина Тимошенко, которым госзакупки два года назад были переданы Министерству экономики.

Новый министр этой сфере человек совсем не чужой. Еще в конце 90-х он вместе с коммунистом Александром Ткаченко писал законопроекты, внедрявшие в схемы госзакупок таких деятелей, как Антона Яценко и Сергея Осыку. Именно Цушко уже в этом веке стал соавтором закона о госзакупках, которым многомиллиардные потоки были отданы на откуп Тендерной палате. Именно Цушко сейчас опять получит контроль над бюджетными деньгами.

proUA.com

Могилев, Тихонов, оба Бойко, Тигипко, Ярошенко, Надрага, Грищенко, Шуфрич

Анатолий Могилев – министр МВД

Анатолий Могилев – креатура нардепа, куратора крымского отделения Партии регионов Василия Джарты, не получившего лично для себя никакого поста в нынешнем правительстве.

Милицейское прошлое Анатолия Могилева прослеживается с его поста начальника горуправления МВД в Артемовске (Донецкая область). Оттуда он был переведен на аналогичную должность в третий по величине город Донбасса – Макеевку. Служба там совпала с мэрством в городе Василия Джарты – человека весьма близкого к Ринату Ахметову. И не смотря на то, что Василий Георгиевич в 2002 году перешел на работу в Донецкую ОГА первым вице-губернатором, на карьере Могилева это не отразилось. До тех пор, пока в 2005 году при министре МВД Юрии Луценко в области не были осуществлены значительные кадровые перестановки.

Однако, после второго пришествия Виктора Януковича во власть и министре МВД Василии Цушко, в начале февраля 2007 года Анатолий Могилев получает назначение начальником Главка МВД в один из самых ключевых для ПР регионов – Крым.

После поражения Партии регионов на досрочных парламентских выборах 2007 года Анатолий Могилев подал в отставку. Однако через год — в ноябре 2008 года – он неожиданно заявил, что принял решение об отставке под давлением. В связи с чем обратился в Донецкий (!) окружной админсуд с иском о восстановлении в должности. Суд ожидаемо иск удовлетворил. Решение суда первой инстанции подтвердил Апелляционный административный суд Донецка. Тогдашний министр МВД Юрий Луценко отказался исполнять это судебное решение.

В конце 2009 года Анатолий Могилев, возглавляя предвыборный штаб кандидата в президенты Януковича в Крыму, повторно подал в Донецкий окружной админсуд иск о восстановлении в должности начальника Главка МВД в АРК. И суд повторно удовлетворил его. После чего министр Луценко вообще уволил Могилева из состава МВД на основании того, что «А. Могилев, находясь в кадровом резерве МВД Украины, в нарушение требований Закона Украины «О милиции» одновременно исполнял функции начальника предвыборного штаба политической партии, которая поддерживает одного из кандидатов в Президенты Украины».

Виктор Тихонов – вице-премьер

За последние 5 лет 61-летний Виктор Тихонов написал не одну книгу о Первом северодонецком сьезде. В своих книгах новый вице-премьер пытается доказать, что он никогда не выступал за сепаратизм, а лишь считает, что Украине больше подходит федеративная форма устройства. Не исключено, что на новой должности он будет отстаивать это убеждение, и добиваться, чтобы регионы получили больше управленческих и финансовых свобод.

За плечами у Виктора Тихонова большой опыт работы в местных органах власти. В частности, с 1998 года по 2006 год он возглавлял Луганский областной совет. Тесно сотрудничая с Александром Ефремовым, который в те года возглавлял Луганскую обладминистрацию, он полностью контролировал политико-экономическую жизнь региона.

В 2006, 2007 годах он вместе с Александром Ефремовым курирует в регионе избирательную кампанию Партии регионов, в 2010 году — кампанию Виктора Януковича.

В прошлом году у нового вице-премьера произошел конфликт с Ринатом Ахметов и Борисом Колесниковым. В интервью одному из украинских изданий он упомянул их имена, когда говорил о дальнейшей судьбе луганского футбольного клуба «Заря», чем вызвал гнев «донецких».

Конфликт был улажен, однако с тех пор Виктор Тихонов меньше открыто говорит о судьбе луганской команды и более осторожен в разговорах с журналистами.

Юрий Бойко — министр топлива и энергетики

Юрий Бойко – несменный «энергетик» в правительстве Виктора Януковича.

Начав свою руководящую карьеру с производства тротила, Юрий Анатольевич впоследствии сосредоточился на нефти и газе. В большую политику пришел в конце 2002 года, когда возглавил НАК «Нафтогаз Украины». А уже через полгода к своим регалиям добавил и пост первого заместителя министра топлив аи энергетики.

Заслужив от Леонида Кучмы звание одного из лучших отечественных менеджеров, от оппозиции Юрий Бойко получив шквал критики. За реверс нефтепровода «Одесса-Броды», за газотранспортный консорциум и непрозрачные схемы поставок туркменского газа. Которыми сначала занимались малоизвестная компания Eural Trans Gas, а потом нашумевшая «РосУкрЭнерго». И пока в 2005 году украинские и американские власти искали собственников этой компании, Юрий Анатольевич числился среди членов ее координационного совета.

Однако, с тем же совладельцем РУЭ Дмитрием Фирташа Бойко, похоже, объединяет больше, чем просто деловые отношения. Именно новоназначенный министр в 2006 году представлял интересы Фирташа в его бракоразводном процессе. А перед парламентскими выборами 2007 года Юрий Анатольевич (оперируя деньгами своего партнера) предлагал Виктору Януковичу профинансировать его избирательную кампанию.

До последнего времени Бойко совмещал работу в парламенте с активной общественной деятельностью, возглавляя Федерацию работодателей Украины. Хотя не забывал и о бизнесе – Юрий Анатольевич один из видных бизнесменов в химической промышленности. Которой постоянно нужен газ.

Сергей Тигипко, вице-премьер

Всего две недели назад третий призер президентских выборов на вопрос журналистов о его желании стать первым вице-премьером для проведения экономических реформ заявил следующее:

– Нет, я не вижу себя на вторых ролях. Я могу давать свои предложения по проведению реформ, рассказывать о своем видении ситуации, но мне нужно влиять на нее и реализовывать свою, а не чужую программу, — заявил Тигипко о желании быть только премьером, а не на подпевках у Азарова.

Но желание Януковича назначить премьером Азарова и жажда власти самого Тигипко заставило стать даже не первым, а простым вице-премьером с неясным кругом полномочий. И это назначение стало единственным шагом Януковича навстречу кадровым пожеланиям Игоря Коломойского, с которым Тигипко в начале 90-х строил «Приватбанк».

Федор Ярошенко – министр финансов

Постоянный партнер Николая Азарова во власти. В 1997—2002 гг. – первый заместитель Николая Азарова в ГНАУ, в 2002—2004 – первый заместитель Азарова в Минфине.

До назначения на нынешнюю должность заместитель председателя ГНАУ Сергея Буряка.

Что лишний раз явилось подтверждением того, что отношения Ярошенко с «оранжевыми» были далекими от вражеских. После ухода из правительства Виктора Пинзеныка именно кандидатура Ярошенко рассматривалась главной на пост министра финансов.

Как писал в то время еженедельник Комментарии « Ярошенко — классический чиновник, относится к категории скорее ведомых, нежели ведущих политиков и весьма удобно чувствует себя в роли «серого кардинала». По словам людей из его окружения, Ярошенко весьма уживчив с вышестоящим руководством, независимо от политического окраса.

На налоговой нише Ярошенко запомнился попытками реформировать НДС и разнообразными новшествами, связанными с этим налогом, вроде внедрения НДС-счетов. У самого Ярошенко серьезного бизнеса нет. Поговаривают, что со времен 90-х годов, когда он возглавлял производственное объединение «Донецкптицепром», будущий глава Минфина так и не смог избавиться от симпатии к птицепроизводству».

Василий Надрага — министр труда и социальной политики

35-й номер в списке Блока Литвина не дождался корочек нардепа, однако получил куда более полезный пост министра, контролирующего работу многомиллиардных Фондов социального страхования.

Как мы уже сообщали, год назад Юрий Бойко благодаря бютовскому министру Денисовой произвел переворот в этих фондах. Неудивительно, что новым министром стал натуральный рупор Бойко – Василий Надрага является генеральным директором Федерации работодателей Украины, где главой Совета значится Юрий Анатольевич.

Это назначение, к слову, для Януковича должно выглядеть немного странно. В прошлом году лидер Партии регионов критиковал нежелание Кабмина Тимошенко воплощать в жизнь законопроект «регионалов» о повышении социальных стандартов.

— Только что я подписал указ, направленный на борьбу с бедностью. Я обещал людям, что сделаю все, чтобы установить справедливость в это очень трудное для страны время. Чтобы поднять уровень зарплат и пенсий, и сегодня я сделал это. Этот Указ я подписал первым, — заявил Янукович, только став президентом.

Выполнять этот указ должен Надрага. Но именно бойко-надраговская Федерация работодателей была противником этого закона. В сентябре ФРУ обратилось к Юлии Тимошенко с просьбой препятствовать повышению минимальной зарплаты.

Константин Грищенко – министр иностранных дел

Константин Грищенко выиграл трудную дуэль у Петра Порошенко и Леонида Кожары. Логику Виктора Януковича можно понять.

Во-первых, с Грищенко Янукович уже работал: в 2003—2005 он министр в первом Кабмине Януковича, затем советник Януковича, потом – министр теневого правительства.

Во-вторых, Грищенко, в отличие от некоторых своих предшественников, никогда не делал резких движений. Ни во внешней, ни во внутренней политике. Что помогло ему при президентстве Ющенко стать первым заместителем Секретаря СНБО Раисы Богатыревой.

Сказывались и долгие годы на дипслужбе, и пресловутая многовекторность Леонида Кучмы.

В третьих, Россия в целом благосклонно относится к этому дипломату. И в ранге посла Украины в России Грищенко не спровоцировал никаких конфликтов.

Оказавшись в дипломатическом шпагате между Востоком и Западом, Янукович был практически обречен опереться на проверенные кадры.

Стоит также отметить, что Грищенко долгие годы был крайне близок к министру ТЭК Юрию Бойко. В свое время, даже будучи заместителем предсдеателя в его карманной Республиканской партии.

Владимир Сивкович, вице-премьер

Это случилось. Владелец компромата на всех и вся, полковник СБУ в запасе, бывший торговец оружием из «Укрспецэкспорта» стал вице-премьером по работе с правоохранительными органами. Другими словами – куратором всех силовиков Украины.

О многогранности интересов Сивковича говорит даже перечень людей, с которыми он официально учреждал различные фирмы и организации: коллега по охотничьему клубу Сергей Рыжук (бывший министр АПК, ныне нардеп от ПР), авиа-партнер Олег Сляднев (известен как замгендиректора госкорпорации «Антонов» и кандидат в нардепы по списку «Нашей Украины»-2002), первый руководитель СТБ Николай Княжицкий (телеканал был создан на деньги Сивковича и помог медиамагнату сблизится с Кучмой), Иван Гаврилюк, Борис Олийнык и Виктор Мусияка (известный актер, знаменитый поэт и соавтор Конституции соответственно вместе с Сивковичем создали Фонд развития украинского кинематографа «Новое столетие»), Дмитрий Табачник и Леонид Кравчук (в 2005-м сообразили на троих «Гражданский форум «Объединим Украину»).

Тот же Сивкович в 2004-м занимался расследованием отравления Ющенко как глава следственной комиссии ВР. Он же занимался эвакуацией Василия Цушко в Москву от уголовного дела по факту захвата Генпрокуратуры в 2007-м. Список его дел можно продолжать бесконечно. И новый пост только расширит возможности Владимира Леонидовича в деле установления законности в коррумпированных пампасах Украины.

Виктор Бойко — министр охраны окружающей среды

Виктор Бойко вошел в большую политику через 102 избирательный округ Кировоградской области, куда входит и известный (благодаря «делу Лозинского») Голованивский район. И уже тогда в парламенте гендиректор фирмы «Агротех» продемонстрировал свой интерес к экологии, войдя в соответствующий комитет. Однако, на законодательной ниве славы ему сыскать не удалось – его фамилия встречается в качестве соавтора лишь в нескольких законопроектах.

Куда большую славу ему принесло руководство Государственным комитетом материального резерва, главой которого назначил Виктор Ющенко. Традиционно, вот уже несколько лет этот комитет считается «вотчиной» политической силы Владимира Литвина. Возможно, поэтому, депутат от Народной партии и был назначен в Госрезерв. Правда, всего на полгода. Официальная формулировка президентского указа – совмещение госслужбы с депутатством. Однако, еще ранее коллектив Госрезерва требовал увольнения своего руководителя, обвиняя его в разных «материальны» и «кадровых» грехах.

Нестор Шуфрич – министр по чрезвычайным ситуациям

Накануне своего назначения на пост министра Нестор Иванович похоронил свою маму, являвшуюся собственницей огромных участков леса и недвижимости в Закарпатье.

Когда в 2005 году МВД расследовало незаконную «приватизацию» этих объектов Нестором Шуфричем, последний предоставил документы, что все это имущество принадлежит его матери Марии Петровне.

Видимо, именно огромное благосостояние мамы Нестора Ивановича позволило ему в декларации о доходах за 2008 год (розданную сегодня депутатам ВР) показать 732 тысячи гривень расходов по договорам найма (оренды), при том, что совокупный доход за тот же период составил всего 241 тысячу грн.

Но кроме успешного занятия бизнесом мамы Н. Шуфрич активно занимается политикой с 1998 года, когда он был избран народным депутатом. С тех пор он становился нардепом на всех выборах, кроме провального для СДПУ(о) 2006 года. Однако в том же самом году Нестор Иванович впервые стал министром по чрезвычайным ситуациям во втором правительстве Януковича.

Во время первого министерства Шуфрича его ведомство прославилось многомесячной охотой в Мариуполе за неуловим крокодилом Годзиллой, а он сам лично доблестно помогал президенту Ющенко тушить лесной пожар в степях Херсонской области.

Также Нестор Шуфрич является почетным президентом ФК «Закарпатье», тренирующегося и выступающего на ужгородском стадионе «Авангард». Именно на этом стадионе во время президентской избирательной кампании-2004 были задержаны около 150 вооруженных до зубов «спортсменов».

Кроме этого, Нестор Иванович обладает третьим даном по «боям без правил» (панкратион). Как утверждает его тренер Александр Мандрик, возглавляющий национальную сборную по панкратиону, у Шуфрича очень сильный удар ногой.

proUA.com

Ефименко, Попов, Клюев, Ященко, Яцуба, Кулиняк, Лавринович, Толстоухов, Цушко.

Константин Ефименко — министр транспорта и связи

Нардеп от ПР Василий Хмельниций удержал свои позиции в Минтрансе по квоте блока Литвина, в котором «регионал» контролирует почти половину состава.

35-летний экономист из Белой Церкви Константин Ефименко с 2002 года делал карьеру в системе «Нафтогаза» в «Укртрансгазе», заняв в прошлом году пост директора. Отметим, что Хмельницкий контролирует «Киевгаз».

После отставки летом 2008 года ушел в бизнес. В частности, возглавил набсоветы ОАО «КФК» и ОАО «Биофарма», контролируемые Хмельницким.

Вместе с «регионалом» занимается приватизацией белоцерковских транспортных компаний. Этим назначением должен освободить место депутата в Киевоблсовете, которое он занимал по списку БЮТ (в 2006 году Хмельницкий входил в парламентскую фракцию БЮТ и спонсировал столичные ячейки Тимошенко).

На прошлой неделе был назначен директором «Укртрансгаза». В своей декларации за 2009 год Ефименко указал доход от зарплаты 179 тыс грн и продажи акций 650 тыс грн.

Александр Попов – министр ЖКХ

Один из самых известных в свое время украинских мэров: четырежды избирался мэром Комсомольска (Полтавская область). Градообразующими предприятиями являются Комсомольское рудоуправление (ММК Ильича) и Полтавский ГОК (Константин Жеваго). Знаменит рядом реформ на местном уровне.

В 2007 году стал первым в истории Украины министром ЖКХ. В этом году правительство Януковича инициировало создание такого поста.

Апологет реформ в сфере ЖКХ. Считает, что поднять жилищно-коммунальное хозяйство можно только при содействии приватного капитала. Однако во время своей первой министерской каденции в значительных реформах замечен не был.

Пост министра ЖКХ в этом Кабинете министров не являлся лакомым, в связи с чем на одно из самых малоперспективных министерств был назначен человек, который, по крайней мере, знает проблемы отрасли и на которого может полностью опереться Виктор Янукович.

Андрей Клюев, первый вице-премьер министр

Андрей Клюев – старый политический соратник Виктора Януковича. Говорят, что Президент симпатизирует Андрею Петровичу за его преданность, умение решать «щекотливые вопросы» и независимость. Именно Клюев фактически руководил предвыборным штабом Януковича в кампании-2004. Позже Клюев также был одним из переговорщиков по созданию ПРиБЮТ. А теперь именно ему СМИ отводят «кураторство» над формированием состава нынешнего правительства.

В первом правительстве Януковича Андрей Клюев на должности вице-премьера запомнился «разруливанием» бизнесовых конфликтов в ГМК. Во втором Кабмине он курировал топливно-энергетический комплекс. Не исключено, что на эту отрасль будет обращено внимание первого вице-премьера и теперь.

Возможно, что Андрей Петрович выступит своеобразным противовесом влиянию на топливно-энергетический комплекс министра Юрия Бойко. Их противостояние уже наблюдалось в 2007 году, когда министр помог Игорю Коломойскому взять под контроль крупнейший нефтеперерабатывающий завод страны – Кременчугский НПЗ. Тогда именно через Андрея Клюева татарские акционеры пытались решить свои проблемы с группой «Приват».

Не чужд топливно-энергетический комплекс Андрею Клюеву и для реализации собственных бизнес-идей. Крупнейшая отечественная корпорация «Укрподшипник», которой он владеет вместе с братом Сергеем, занимается самым разнообразными проектами. От эксплуатации месторождений до переработки семян подсолнечника или торговли ценными бумагами. При этом, эксперты отмечают, что братья ведут в своем бизнесе вполне независимы от более крупных отечественных бизнесменов.

До кризиса состояние Андрея и Сергея Клюевых оценивалось около 600 млн. долларов.

Юрий Ященко — министр угольной промышленности

Источник «proUA» в Минуглепроме считает, что Ященко назначен с одной миссией – выполнить программу Партии регионов о приватизации угольной отрасли и последующей ликвидации министерства.

Уроженец Макеевки в 80-х годах работал в Донецком обкоме Компартии. После развала СССР руководил ООО «Холдинг-Лада». Позже работал заместителем губернатора Януковича. С 1999 года занимал различные посты в угольной отрасли, в том числе замминистра углепрома в 2000 и 2008 годах.

Пик карьеры Ященко до сих пор был во втором Кабмине Януковича, когда он при министре углепрома Сергее Тулубе (партнер Ахметова) возглавил ГП «Уголь Украины».

По ходу успел защитить докторскую диссертацию «Трансформация хозяйственного механизма к рыночному типу (на примере ТЭК Украины)» и стать учредителем государственного (!) предприятия «Государственный НИПК институт инновационных технологий в энергетике и энергосбережении».

Владимир Яцуба – министр регионального развития

Ранее человек Кучмы, теперь – Януковича. В Администрации Президента – с 1994 года. В 2003 стал губернатором в родной Кучме Днепропетровщине. Был резким противником «Помаранчевой революции», которая лишила его поста.

В 2006-ом стал советником премьера Януковича, а в 2007 возглавил новосозданное министерство – Минрегионстрой. Заместитель Януковича по партии, народный депутат ПР.

Предыдущий его поход в Кабмин не ознаменовался ничем примечательным. Владимир Яцуба пытался сделать министерство более значимым, но до конца это ему так и не удалось.

Подход к строительству можно охарактерзовать его известной, ставшей крылатой фразой:

«Молодым семьям хоромы не нужны. У меня когда-то была двухкомнатная квартира 27,8 кв.м. И я был ею очень доволен, прожив в ней 12 лет».

Михаил Кулиняк — министр культуры и туризма

Это назначение – совершенный перфоманс. Министром стал скрипач-газотрейдер.

Родившийся в 1969 году в Дрогобыче на Львовщине Михаил Кулиняк закончил киевскую консерваторию по классу скрипки. По ее окончании в 1994-м стал заместителем директора по культуре некоего ООО «Степ К°».

В 2001 году совершил поступок, изменивший его жизненный путь, — стал инструктором по культурно-массовой работе профкома аппарата ГП «Укртрансгаз». Уже через год он становится директором газотрейдерского госпредприятия «УПК-ресурс», которым руководит до 2004 года. Незадолго до Майдана Кулиняк был назначен помощником министра Кабинета министром Анатолия Толстоухова.

В 2006-м прокуратура возбудила уголовное дело относительно «УПК-ресурс» и ряда других трейдеров за махинации с НДС на сумму 200 млн грн. Однако Кулиняк в это время уже в чистом бизнесе. Выступил соучредителем нефтедобывающих ООО «Вип-энерго» и ООО «Кримнафтагазпром», а также ООО «Вортекс» (некий концертный зал).

Уже будучи бизнесменом, стал заместителем министра культуры Юрия Богуцкого по связям с Радой во втором правительстве Януковича, коим работал до осени 2008 года (Вовкун почти год не мог его уволить).

Александр Лавринович – министр юстиции

А. Лавринович – не единственный член Кабмина Азарова, который до назначения на пост министра не проработал по специальности ни одного дня в своей жизни.

И хотя он уже в четвертый раз становится министром юстиции, но вся практическая деятельность после получения в 1998 году диплома Национальной юридической академии по специальности «правоведение», свелась к защите в 2001 году диссертации на тему «Избирательное законодательство Украины и проблемы его совершенствования». После чего Лавринович практически сразу пересел из кресла народного депутата Украины в кресло Госсекретаря Минюста. А на следующий год — уже и министра в Кабмине Кинаха.

Второй раз министром юстиции Александр Лавринович стал в том же 2002 году в правительстве Януковича. И еще раз в 2006 году при том же премьере.

Но министерская карьера Лавриновича при Кучме-Януковиче, скорее всего, объясняется не столько профессиональными юридическими навыками, сколько некоторыми фактами из жизни уже четырежды министра.

По первому и основному образованию Александр Владимирович является инженером по специальности «оптические приборы и спектроскопия». По этому поводу в 1988 году он даже защитил диссертацию «Интенсификация обработки сверхтвердой керамики лазерным излучением». Но его, как и многих представителей киевской интеллигенции конца 80-х годов прошлого столетия, в большей степени увлекала политика. Потому не удивительно, что с самого начала создания в 1989 году Народного Руха Украины Александр Лавринович оказался не только в первых рядах Руха, но и в его руководстве. А с 1991 года будущий министр перешел на профессиональную работу в НРУ – сначала заместителем, а потом и первым заместителем главы.

От этой политической силы А. Лавринович становится членом Центризбиркома, позже занимая пост заместителя и даже и.о. главы ЦИК.

В 1994 и 1998 годах Александр Владимирович избирался народным депутатом Украины от Руха. В этой ипостаси в декабре 2000 года он и возглавил Временную следственную комиссию Верховной Рады по расследованию убийства журналиста Георгия Гонгадзе. Под руководством Лавриновича работа этой комиссии проводилась в большей степени формально и не имела никаких реальных результатов. После чего ему и был предложен высокий пост в Министерстве юстиции.

В 2007 году Александр Лавринович по спискам Партии регионов был избран в Верховную Раду, где занял пост первого вице-спикера.

Анатолий Толстоухов – министр Кабинета Министров

Карьера Толстоухова началась еще при Леониде Кучме и Валерии Пустовойтенко. В последнее время — один из самых ярких сторонников Виктора Януковича. Во время «Помаранчевой революции» оставался единственным министром, который остался в заблокированном Кабмине. В то время у него был тот же пост, что и сейчас. Снова вернулся на ту же должность в 2006-ом, при премьере Януковиче.

Ведет бурную общественную работу. Вместе с Семиноженком создал объединение «Новая Украина». Доктор философских наук. Главный редактор журнала «Философская мысль» и «Практическая философия».

В прошлом году вызвал скандал заявлением о признании Абхазии и Южной Осетии : «Я думаю, что после президентских выборов Украина скажет тоже свое весомое слово в отношении признания независимости этих государств».

Политические эксперты тогда не пришли к единому мнению, сказано это было самостоятельно или же по просьбе самого Виктора Януковича.

Василий Цушко — министр экономики

Тендерная мафия может петь и плясать. Один из крестных отцов Тендерной палаты возглавил министерство, полностью контролирующее госзакупки в Украине.

Янукович долго придумывал, чем бы отблагодарить Цушко за штурм Генпрокуратуры в 2007-м. Во-первых, та же Генпрокуратура на днях закрыла уголовное дело против экс-министра внутренних дел, а во-вторых, был подобран весьма удачный пост.

Янукович собирается ветировать недавно принятый Радой закон о госзакупках, которым контроль за этой сферой частично переходил к парламентскому комитету «тендерщиков». В таком случае останется в силе нынешний нормативный акт, коим регулируются госзакупки – постановление Кабмина Тимошенко, которым госзакупки два года назад были переданы Министерству экономики.

Новый министр этой сфере человек совсем не чужой. Еще в конце 90-х он вместе с коммунистом Александром Ткаченко писал законопроекты, внедрявшие в схемы госзакупок таких деятелей, как Антона Яценко и Сергея Осыку. Именно Цушко уже в этом веке стал соавтором закона о госзакупках, которым многомиллиардные потоки были отданы на откуп Тендерной палате. Именно Цушко сейчас опять получит контроль над бюджетными деньгами.

proUA.com

Ежель, оба Колесниковы, Присяжнюк, Мытник, Сафиуллин, Семиноженко, Слаута, Табачник

Михаиль Ежель – министр обороны

57-летний адмирал запаса, главный инспектор Министерства обороны (назначен в 2008 году Юрием Ехануровым).

В 1996—2001 годах был заместителем командующего военно-морскими силами, в 2001—2003 годах — главнокомандующим ВМС.

Указом Леонида Кучмы 6 октября 2003 года уволен с воинской службы в запас по состоянию здоровья. Произошло это после того, как президент Леонид Кучма на пути в Балаклаву внезапно изменил маршрут следования и заехал в одну из воинских частей, «не подготовленную» к визиту главы государства.

Затем военная прокуратура открыла несколько дел, инкриминируя Ежелю ущерб на 3 млн. грн. В частности адмирала обвиняли в реализации по заниженной цене кипрской фирме двух морских танкеров — «Макеевка» и «Керчь», а также рефрижераторного транспортного судна «Ялта».

В мае 2006 года правительство Еханурова предлагало Президенту назначить Ежеля главой Севастопольского горадминистрации. Ющенко тогда назначил Сергея Куницына.

В июне-декабре 2007 года Ежель был советником премьер-министра Виктора Януковича на общественных началах.

Дмитрий Колесников, министр промышленной политики

Кадровый труженик горнообогатительных комбинатов Ахметова. С 1995 по 2006 год прошел путь от слесаря до исполнительного директора Центрального ГОКа, поработав по ходу одним из директоров Северного ГОКа. Во втором правительстве Януковича был назначен первым замминистра промполитики. Последние два года отсиживался нардепом в бюджетном комитете парламента.

Николай Присяжнюк – министр АПК

50-летний Николай Присяжнюк считается членом команды Виктора Януковича. С будущим президентом они познакомились в Енакиево еще в 80-хх годах прошлого века. Тогда Присяжнюк координировал работу агрохозяйств «Орджоникидзеуголь». А Виктор Федорович возглавлял автобазу этой шахты.

Считается, что именно по протекции Януковича Присяжнюк в 2002 году получил должность первого заместителя главы Житомирской ОГА. К этому времени на своей малой родине он уже основал и возглавил областную организацию Партии регионов. Именно по спискам ПР он и стал депутатом в 2006 году. А уже в Раде следующего созыва дорос до руководства аграрным комитетом.

Правда, основное направление в бизнесе у Присяжнюка сейчас мало связано с аграрным хозяйством. Больше доходов ему приносит добыча квартцита (используется при производстве ферросплавов) и щебня. СМИ оценивают состояние новоназначенного министра АПК в 80-90 млн. долларов.

Виктор Слаута, вице-премьер по вопросам АПК

Виктор Слаута не без оснований считается «личным агрономом» Виктора Януковича. Вместе они работали и в Донецкой облгосадминистрации, и в правительстве. Удивительно, но только сейчас Слаута вышел в «стартовом составе» Кабинета Министров. До этого, в двух предыдущих правительствах Виктора Януковича Слауту «выпускали на замену».

В начале 2004 года он заменил на посту министра АПК Сергея Рыжука, которого тогда назвали одним из виновников «хлебного кризиса» в стране. При этом, Янукович приложил немалые усилия для такой рокировки – за Рыжуком тогда, считается, стояла Администрация Президента. Слаута доверие оправдал – в 2004 году страна собрала один из самых высоких урожаев. И это достижение активно использовалось Януковичем в предвыборной компании.

Во «втором» Кабмине Януковича Слаута появился спустя полгода. Тогда специально для него создали должность аграрного вице-премьера. На голосование за своего старого знакомого в Раду приезжал наблюдать лично Янукович. Считается, что Слаута тогда понадобился лидеру «регионалов» для нейтрализации отраслевого (и чужеродного) министра Юрия Мельника и для улаживания конфликта вокруг квотирования экспорта зерновых.

Перейдя на депутатскую должность Слаута, к удивлению многих, не получил руководства аграрным комитетом. Однако, оказывал большое влияние на его работу. Точно такую же характеристику эксперты дают и деловым качествам новоназначенного вице-премьера – бизнеса не имеет, но один из самых активных отраслевых лоббистов в парламенте.

Владимир Семиноженко — вице премьер

Академик АН Украины. Доктор наук, профессор. А кроме того — член Национального союза художников и Союза фотохудожников.

Был вице-премьером во времена Леонида Кучмы ( 2001—2003). Один из основателей Партии регионов. В 2006 году — советник премьера Януковича.Председатель партии «Новая политика».

Президент успешного коммерческого технопарка «Институт монокристаллов» НАНУ.

Председатель наблюдательного совета американско-украинской компании «Интего» (помощь иностранным партнерам в поиске аутсорсинговых услуг украинских программистов и ученых)

У Семиноженко через ОАО НПК-Холдинг существует бизнес-связь с секретарем Харьковского горсовета Геннадием Кернесом. Предприятие владеет группой отелей в Харькове.

Зиновий Мытник – министр здравоохранения

Минздрав остался под контролем команды Василия Князевича.

Кадровый врач Зиновий Мытник в 1998 году стал главой облсовета в родной Князевичу Ивано-Франковской области. В 2002 году Мытник перебрался в кресло главврача знаменитой «Феофании», которую Князевич курировал как замглавы знаменитой ДУСи.

Став министром здравоохранения в последнем Кабмине Тимошенко, Князевич первым же назначением определил Мытника как своего заместителя, ведающего тендерными закупками Минздрава. К чему это привело можно посмотреть здесь и здесь. Поэтому больших изменений в здравоохранении ожидать не приходится.

Равиль Сафиуллин, министр по делам спорта, молодежи и семейной политики

Довольно циничное кадровое решение, указавшего место «футболистов» в иерархии интересов президента Януковича. Команда Ахметова, в которую входит глава общественной организации «Фонд развития и поддержки ФК «Шахтер» Сафиуллин, в Кабмине получила полный контроль только над подготовкой к Евро-2012. Тогда как в реальной экономики их аппетиты удовлетворены лишь частично, в частности министром промышленной политики.

На пути к министерской должности футбольный функционер обошел даже Виктора Коржа, министра спорта последних лет в официальном и «теневом» Кабминах Януковича. Во многом Сафиуллину помогла его неутомимая борьба с Юрием Павленко и Иваном Васюныком, ведавшими подготовкой к Евро-2012.

Если бы не парламентская следственная комиссия по НСК «Олимпийский», в которую входил Сафиуллин, то вряд ли бы кто-то узнал, как в действительности строится стадион в Киеве

Борис Колесников – вице-премьер

Новый вице-премьер-министр Борис Колесников, хоть и является общеизвестным политиком и бизнесменом государственного масштаба, имеет одну из самых таинственных биографий.

Собственноручно написанный Колесниковым отчет о прошлой жизни, розданный сегодня нардепам перед голосованием в Верховной Раде, содержит скупые строчки констатации фактов – родился, учился, работал. Родился в Мариуполе в 1962 году, в 1979 году закончил школу в Донецке. С 1980 года по 1985 работал в «Отделе рабочего снабжения» объединения «Донецкуголь». При этом должность не указывается. Но из других источников можно выяснить, что работал простым раздельщиком мяса. Пункт о службе в рядах Советской Армии у вице-премьера, как и у нынешнего президента, отсутствует в трудовой биографии.

Последующие четыре года трудовой деятельности вице-премьера также связаны с торговлей в роли простого продавца и заготовителя, внезапно переросшие в должность заведующего «Донецкого городского управления рынками». И только в 1989 году Борис Колесников решил получить профильное образование, поступив в Донецкий техникум советской торговли. Через пару лет он стал основателем, а потом и генеральным директором фирмы «Юг», прославившейся больше тем, что второй ее основатель и основной совладелец Сергей Роман был показательно расстрелян в центре Донецка.

В 1997 году Борис Викторович возглавил ныне известнейшую фирму «Киев-Конти» (сегодня просто «Конти»). В том же году Колесников обзавелся и «академическим» образованием, окончив Донецкую госакадемию управления.

В дальнейшем Борис Колесников совершил стремительную футбольно-политическую карьеру:

1998 г. – депутат Донецкого облсовета;

1998 г. – вице-президент ФК «Шахтер» (Донецк);

1999 г. – заместитель главы Донецкого облсовета Виктора Януковича;

2001 г. – глава Донецкого облсовета;

2002 г. – повторно избран главой Донецкого облсовета;

2006 г. – народный депутат Украины от Партии регионов;

2007 г. – опять избран нардепом от ПР.

Все успехи Бориса Колесникова многие объясняют его прочной и очень близкой связью с Ринатом Ахметовым. Сам Борис Викторович объясняет эту связь дружбой с детства. Но разница в возрасте и принадлежность к противостоящим группировкам, обитавшим на поселке шахты «Октябрьская» в Донецке, позволяют усомниться в этом.

Всеукраинскую известность Борис Колесников приобрел 6 апреля 2005 года, когда после допроса Генеральная прокуратура Украины задержала его по подозрению в вымогательстве. Речь шла о получении акций донецкого торгового центра «Белый лебедь». В июле 2005 года Генпрокуратура закрыла уголовное дело в отношении Колесникова «в связи с отсутствием состава преступление», а в ноябре 2006 года уже было возбуждено уголовное дело по факту фальсификации уголовного дела против Бориса Колесникова.

Дмитрий Табачник – министр образования

Наиболее яркую характеристику Дмитрию Табачнику еще в сентябре 2008 года дал его нынешний коллега по Кабмину Азарова вице-премьер-министр Борис Колесников, назвавший своего однопартийца «дешевым клоуном» и задавший риторические вопросы: «Что он вообще делать умеет, кроме того, как книжки и картины из, и так небогатых, украинских музеев тырить?»

По всей видимости, Колесников имел ввиду скандальные кражи раритетных картин и документов из львовских и одесских музеев и архивов, часть которых потом странным образом оказались в распоряжении лидера Партии регионов, а ныне президента Виктора Януковича.

Сам же Дмитрий Табачник в недавнем прошлом прославился тем, что разделил украинцев на сорта, объявив жителей Западной Украины неукраинцами, враждебными остальным своим согражданам:

«Галичане практически не имеют ничего общего с народом Великой Украины ни в ментальном, ни в конфессиональном, ни в лингвистическом, ни в политическом плане...При этом, если народы Великой Украины всегда толерантно относились к галичанам, не вмешиваясь в их жизнь и не навязывая свои ценности, то сами галичане при первой же возможности крайне агрессивно, не останавливаясь перед насилием и массовыми убийствами, пытались причесать Украину под свою гребенку».

Имея научные регалии доктора исторических наук и звания профессора Д. Табачник так и не прославился серьезными работами на историческую тематику. А в научных кругах Киева до сих пор ходят упорные слухи о нечистоплотных махинациях, с помощью которых оформлялись и «докторство» и «профессорство» нынешнего министра образования и науки.

Кстати, это далеко не единственный случай, когда Табачника обвиняли в махинациях. Так, в декабре 2005 года пресс-служба партии «Трудовая Украина» сообщила, что Генпрокуратура возбудила уголовное дело по факту подделки документов партии и их использования от имени партии. Среди фигурантов дела был и Дмитрий Табачник.

Однако в отличие от «успехов» в науке и политике, Дмитрий Табачник со своим братом Михаилом прославился в бизнесе, становление которого начал лоббировать еще с 1992 года, став приближенным и доверенным лицом тогда еще премьер-министра Леонида Кучмы.

По данным еженедельника Бизнес, интересы братьев Табачников – Дмитрия и Михаила ныне распространяются на:

— торговлю бензином;

— строительство;

— аквапарки, спорткомплексы;

— банковский, страховой бизнес;

— рекламный бизнес;

— аграрный бизнес;

— туризм.

В частности, по данным «Бизнеса», Дмитрий и Михаил Табачники имеют отношение к созданию следующих структур:

ООО «АвтоТрейдикомпани»; ООО «Вилта»; ЗАО «Стратегическая финансовая группа ТИКО»; ООО «Тико-сервис»; ООО «Украинские земельные ресурсы»; ЗАО «Строительные технологии»; ОАО «Украинская камнеобрабатывающая компания»;

ООО «Грааль»; ООО «Нова мова»; ООО «Интерспорт»; Оздоровительный комплекс «Аквариум»; АКБ «Синтез»; ООО «Стиф»; ООО «Золотой век-96»; ООО «Украинская реклама»; ЗАО «Украгропереработка»; ООО «Агрокомплект»; ООО «Тико ЛТД»; ООО «Лин».

Сеть заправок «Тико» Табачники продали компании «ЛУКОЙЛ». Сумма этой сделки, по подсчетам «Бизнеса», могла составлять около $ 30 млн. Кроме того, братьями были проданы супермаркеты сети «Сільпо».

proUA.com

Про це заявила заступник глави адміністрації президента Ганна Герман в ефірі 5 каналу.

«Я відкрию вам державну таємницю і скажу про те, що президент Янукович не підписав цей закон, і або вже повернув, або найближчим часом поверне його до Верховної Ради», — наголосила вона.

Як відомо, раніше Світовий банк порадив президенту не підписувати цей корумпований закон.

Цей закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт — 300 тисяч гривень.

Державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійснюють Уповноважений орган (Міністерство економіки, де передбачається створити окремий структурний підрозділ) та інші органи відповідно до їх компетенції.

Законом передбачено, що з метою розгляду скарг при Мінекономіки створюється і діє орган оскарження, на кшталт тендерної палати, який формується на засадах паритетної участі представників державних органів та «незалежних» фахівців з питань державних закупівель у складі 14 осіб, з яких не менше третини повинні бути з вищою юридичною освітою.

Строк повноважень членів органу оскарження складає 3 роки.

11 марта 2010 года под стенами Киевской государственной региональной телерадиокомпании (КГР ТРК), состоялась акция протеста против закрытия программы «Киевский форум». В акции принимали более 100 человек.

 Митингующие требовали от главы Госкомтелерадио Олега Наливайка, вмешаться в ситуацию и не позволить исчезнуть с эфира одной из немногих, некоммерческих и демократичных передач. В руках активисты держали плакаты с надписями: «Держкомтелерадіо душить свободу слова» и «Наливайко – руки геть від «Київського форуму»!  

Через некоторое время к митингующим вышел и.о. директора КГР ТРК Виктор Павлюк и пообещал присутствующим, что ситуация с программой «Киевский форум» окончательно проясниться к средине апреля, после того, как станет известно кто в дальнейшем будет руководить Гостелерадиокомпанией, которой непосредственно подчиняется телеканал.  

В свою очередь митингующие передали чиновнику Гостелерадиокомпании письмо, под которым подписались руководители более 20 общественных организаций города Киева. В письме городская общественность требует прекратить спекуляции вокруг программы «Киевский форум» и не допустить ее закрытия.  

Социально-политическая программа «Киевский форум» вот уже три года выходит в прямом эфире на КГР ТРК. Постепенно с формата небольшого дискуссионного клуба посвященного обсуждению проблематике Киева, программа превратилась в популярную общественную площадку, на которой обсуждаются наиболее актуальные проблемы города, которые, прежде всего, волнуют самих киевлян. За это время гостями студии были многие известные политики, депутаты Киевсовета и Верховного Совета Украины, эксперты-политологи, социологи, правозащитники, руководители многих общественных организаций и гражданских объединений.  

Примечательно, что на программу приходят и представители действующей киевской власти, политику и иррациональные действия которой часто и аргументировано, критикуют эксперты и гости студии. Поэтому, скорее всего, подобный формат передачи не устраивает действующего мэра столицы Леонида Черновецкого. Ведь именно на «Киевском форуме» обсуждаются неоднозначные решения Киевсовета принятые промерским большинством, касающихся незаконных землеотводов, вырубки зеленых зон, рейдерских захватов помещений коммунальной собственности.  

Уряд доручив Мінфіну забезпечити фінансування місцевих виборів.

Про це йдеться у постанові Кабміну від 2 березня, підписаній Юлією Тимошенко.

«Мінфіну забезпечити...фінансування заходів з проведення виборів депутатів Верховної Ради АР Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів в обсягах, що не перевищують передбачені проектом закону про держбюджет на 2010 рік», — йдеться у документі.

Як відомо, 16 лютого Верховна Рада скасувала свою постанову про призначення виборів до місцевих рад на 30 травня. Своє рішення депутати мотивували відсутністю бюджету та, відповідно, коштів на проведення виборів.

Разом із тим парламент поки не призначив нову дату їх проведення.

За це рішення проголосувало 242 депутати.

Верховна Рада затвердила склад нового Кабміну. За це рішення проголосувало 240 депутатів.

Так, першим віце-прем’єром у новому уряді став «регіонал» Андрій Клюєв.

Віце-прем’єром з гуманітарних питань став Володимир Семиноженко, віце-прем’єром з Євро-2012 – Борис Колесніков.

Віце-прем’єром з силових питань призначено Володимира Сівковича, віце-прем’єром з питань АПК – Віктора Слауту, Сергія Тігіпка на посаду віце-прем'єра та віце-прем’єром (з питань регіональної політики) Віктора Тихонова.

Міністром охорони навколишнього природного середовища Віктора Бойка, головою Мінпаливенерго призначений Юрій Бойко.

Мінтранс очолив Костянтин Єфименко, Мінпромполітики очолив Дмитро Колєсніков, Мінкульт – Михайло Куліняка, Мін’юст —  Олександр Лавринович.  

Міністром охорони здоров'я став Зіновій Митник, Міністром внутрішніх справ став Анатолій Могильов.

Міністром праці і соцполітики став Василь Надрага, міністр ЖКГ Олександр Попов, Міністр аграрної політики – Микола Присяжнюк.

Міністром Сім'ї молоді та спорту став Равіль Сафіулін, Дмитро Табачник – міністр освіти і науки. Коли Азаров назвав прізвище Табачника, в залі роздалися протести з боку опозиції.

Анатолій Толстоухов призначений міністром кабінету міністрів.

Василь Цушко став міністром економіки, міністром фінансів призначений Федір Ярошенко.

Міністерство регіонального розвитку очолив Володимир Яцуба.

Міністром вугільної промисловості призначений Юрій Ященко, МНС очолив  Нестор Шуфрич.

Міністром закордонних справ призначено Костянтина Грищенка, міністром оборони – Михайла Єжеля. Відповідне рішення підтримали 239 депутатів.

За повідомленням прес-служби глави держави, Янукович підписав закон після зустрічі з лідерами фракцій у середу.

«Треба знайти політичну волю, щоб утворити більшість у Верховній Раді», — сказав президент, звертаючись до лідерів фракцій.

«І українське суспільство, і наші партнери у світі чекають політичної стабільності в нашій державі. Тому я прошу вас визначитися», – додав Янукович.

При цьому президент ще раз підкреслив важливість якнайшвидшого формування парламентської більшості та дієздатного уряду.

Як відомо, зміни до регламенту Верховної Ради дозволяють створення парламентської коаліції на індивідуальній основі, а не тільки фракціями, як це було раніше.

Таким образом, это свидетельствует о том, что хотя формально БЮТ и ушел в оппозицию но на самом деле будет иметь прямое отношение к управлению экономикой страны. Кандидатура Цушко только на первый взгляд кажется не разумной, но на самом деле он тесно связан с несколькими народными депутатами от БЮТа. Это Антон Яценко и Сергей Осыка, которые имеют существенные рычаги влияния на Цушко учитывая их совместное прошлое в Тендерной палате. Ведь именно Цушко был одним из немногих чьими руками Яценко создавал ТПУ. Именно он зачитывал текст принятого Закона «О закупке товаров, работ и услуг за госсредства» с трибуны Рады. В последствии Цушко стал председателем Наблюдательного совета ТПУ, а Яценко был его помощником. И имея влияние на Социалистов в Раде, он не дал отменить злополучный Закон № 1490-14, тем самым подложил свинью Правительству Януковича.

По мнению аналитиков это не просто попытка взять под свой контроль сферу госзакупок БЮТовцами. В случае назначения Цушко министром экономики это будет свидетельствовать о скрытых договоренностях между Регионалами и БЮТ.

Но для Президента это будет однозначно кадровой ошибкой, ведь зависимость Цушко от БЮТа может стоить Януковичу рейтинга. Ведь любой провал Цушко в экономике будут приписывать Януковичу. БЮТ же получит возможность не только финансировать партию за счет госзакупок но и всячески подставлять Януковича и его Кабмин. И любые коррупционные деяния и махинации будут тенью ложиться на Правительство Регионалов.

Цензор.нет

Її кореспонденту як учаснику «масовки» нібито заплатили 20 грн. — саме така ціна значилася в оголошеннях на сайтах із працевлаштування за участь у цій акції.

За ці гроші довелося 3 години стояти на холоді, а коли люди почали просити збільшення, організатори сказали, що клієнт установив ліміт плати і грошей більше немає.

Зустрічали людей, які побажали брати участь у мітингу за гроші, за півтори години до початку акції біля станції метро «Площа Льва Толстого». Зібралося, за інформацією журналіста, близько 40 людей.

Спочатку їх виставили «у колону по п'ять» біля входу до червоного корпусу університету імені Шевченка, а після одержання вказівок начальства – відвели до пам'ятника, а коли прийшла Тимошенко нібито сказали: «Вдаємо радість».

Об этом сообщает УНИАН со ссылкой на источник в администрации президента.

«Мы бы рекомендовали вернуть этот закон в комитеты на доработку», — говорится в письме, которое отправил Януковичу директор Всемирного банка по Украине Мартин Райзер.

«Над нынешним законом надо больше поработать, чтобы можно было его считать значительным шагом в направлении добросовестной международной практики», — считает он.

По мнению Райзера, отдельные положения закона «идут в разрез с принципом создания равных условий конкуренции для частного сектора в сфере государственных закупок».
 
Он раскритиковал чрезмерную роль органа обжалования, создание которого предусмотрено этим законом и «чрезмерные полномочия парламентских комитетов назначать членов органа обжалования».
 
Источник утверждает, что Всемирный банк намекает на проблемы в сотрудничестве с Украиной, если закон будет подписан в действующей редакции, за которую фракция Партии регионов голосовала в полном составе.

Напомним что, Всеукраинское объединение «Молодежь – надежда Украины» и Гражданская кампания «Общественное сопротивление» также призывают президента Украины Виктора Януковича ветировать утвержденный Верховной Радой Украины 11 февраля 2010 года Закон «Об осуществлении государственных закупок».  4 марта 2010 года состоялось двухчасовое пикетирование Администрации Президента Украины общественными активистами, которые потребовали от новоизбраного Главы государства не допустить реванша тендерной мафии. Подписав закон о госзакупках Янукович рискует поставить большое грязное пятно на своей репутации. Виктор Федорович, как бывший премьер-министр, должен прекрасно понимать, что люди, причастные к тендерному дерибану попросту разрушают экономику и страну, обворовывая государство на миллиарды. Потому, я уверен, что Янукович не допустит реставрации тендерной мафии", — заявил  интервью журналистам один из организаторов митинга, редактор оппозиционного Интернет-издания Sprotiv.org Вадим Гладчук.

Сергей был госпитализирован и прооперирован. Однако пулю извлечь не удалось – она застряла рядом с жизненно важными сосудами и нервами и хирурги не стали рисковать, ведь одно неосторожное движение – и ребенок может навсегда остаться инвалидом.

Родители мальчика подозревают, что стрелять мог глава правления, совладелец и бывший директор всемирно известного завода «Коростенский фарфор» Валентин Драган, которому принадлежит роскошная фазенда. «И ученики, и педагоги потрясены случившимся — все в шоке, школа гудит, словно улей! — рассказывает Светлана Николаевна, мама Сергея. Она учительница, преподает в той же школе №27, где учится Сергей. — Я знаю, что в этой стране мы правды никогда не добьемся. Но стрелять в беззащитных детей, которые ничего плохого не сделали, просто шли по берегу реки… Это же не его река!»

1.

— Як тобі наш новий прем'єр-міністр?

Питання жінки вивело прокурора з напівдрімоти.

Кожен вечір у будні вони вдвох проводили біля телевізора. Поклавши дітей спати, заварювали чай з каркаде, притишували звук до відмітки «9» і насолоджувалися домашнім затишком. Тулилися поруч у темряві на шкіряній канапі, передавали пульт одне одному. Обнімалися й обмінювалися враженнями від передачі у тьмяному блиманні телевізора, під бурмотіння та цвірінькання каналів, просякнуте слабеньким запахом ванілі, який залишався навіть після того, як чайник був спорожнений.

Прокурор трусонув головою.

— Він ще не прем'єр. Коаліцію в парламенті створили тільки сьогодні, ти ж чула.

— Ну і що? Всі знають, хто очолить уряд!

— Не спрощуй. Попереду велика процедура...

— Любий буквоїде та ревнивцю! Його вже висунули! І Президент сказав, що кращої кандидатури нема!

— А я не згоден з Президентом! І в Генеральній прокуратурі люди теж не в захваті. Я буваю на закритих нарадах, чую, що робиться. Він хоче підпорядкувати прокуратуру Кабінету міністрів!

— Хіба це така вже проблема? Кому ви підпорядковані зараз?

— Нікому! Затям: ми слідкуємо за дотриманням законності. Для цього треба бути незалежними! – жінка почала сміятися, і він розходився ще більше, — Ніхто з чиновників не має права нас пальцем чіпати! А цей, прости Господи, «реформатор» хоче, щоб всі бандити, які купляють посади міністрів, помічників та радників прем'єра, давали вказівки Генеральному прокурору!

— Не кричи на мене, дітей розбудиш, — прошепотіла вона.

Отримавши запотиличник, прокурор зціпив зуби та демонстративно втупився у екран. Хоча заспаність та втома від робочого дня перетворили його свідомість на кисіль, він ображено продовжував перепалку подумки. «Це антиконституційно!» – думав він, не слухаючи ток-шоу.

— Ви ж розумієте, це антиконституційно, — сказав з надривом Генеральний прокурор на екрані.

Сон як рукою зняло. От він, залізний аргумент – і сказаний в прямому ефірі. Що на це відповість політичний вождик, зазнайка?

Камера повернулася. Засмагле вольове обличчя з ямочкою на підборідді випромінювало з кадру впевненість та прямоту кожною зморшкою на лобі та блиском темно-зелених очей. Лише тиждень необхідних церемоній відділяв цю людину від прем'єрського крісла.

— Наша коаліція нараховує триста п'ять депутатів. Я підкреслюю – у нас конституційна більшість. Реформа Конституції назріла. Ми повинні побороти корупцію та бюрократичну тяганину в судах та прокуратурі, створити єдине правове поле для влади та суспільства, якщо хочемо побудувати демократичну республіку та добробут в кожній сім'ї, — неквапно промовив майбутній прем'єр і потягнувся за стаканом з водою на столику поряд з його кріслом.

— А языковый вопрос? Вы говорите о демократии, вы все извращаете! – користуючись паузою, перебив хтось за кадром.

— Я б просив не спекулювати на мовному питанні, — миттєво зреагував лідер коаліції та ковтнув води.

— Вы сами спекулируете! – камера переключилася на відомого іноземного журналіста, — Все знают о лояльности к вам этого телеканала. Поэтому передача посвящена таким маловажным вопросам, как реформа прокуратуры. Людям неинтересно, где какой чиновник сидит. Общество хочет знать, почему ваша одиозная инициатива перевода государственных учреждений на электронный документооборот навязывает всем один язык, вовсе не родной для половины граждан?!

— Дякую за питання. У вас дивні уявлення про електронний документообіг. Але ви повинні зрозуміти, що цифрове діловодство зробить владу більш прозорою і підзвітною перед громадянами. В усьому світі...

— Вы не хотите отвечать на мой вопрос!

На обличчі політика невловимо майнув дивний вираз – чи то гидливості, чи то болі.

— Отвечаю лично Вам на Ваш вопрос. Вы говорите неправду, электронная система позволяет вести документооборот на любом языке. Между прочим, мы ее закупили у китайцев на честном тендере. Если надо, любое заявление от Вас – даже написанное иероглифами – будет оцифровано и рассмотрено в установленные законом сроки!

Студія здригнулася від реготу глядачів, а лідер коаліції знову ковтнув води зі стакана. Його обличчя чомусь почервоніло. Білі губи, розтягнуті у посмішці, злегка тремтіли. Відеорежисер поспішно показав студію загальним планом.

Жінка прокурора стиснула рукою плече чоловіка:

— Слухай, йому зле!

— Та ну тебе. Таких, як він, жодна болячка не бере.

Слово взяв огрядний редактор опозиційної газети:

— Пане депутате – бо поки що ви звичайний депутат, і пропускаєте половину пленарних засідань, чи не так? Не поспішайте відповідати, я не закінчив. – У кадрі на секунду майнув лідер коаліції. Він мовчки й незворушно дивився в камеру. Телевізором знову заволодів красномовний редактор, — Пане депутате, ви вправно тут поагітували за свою технократичну нісенітницю, яку завтра ж зламають хакери з Пентагону, і тоді наша держава остаточно втратить рештки незалежності, які ще не продані за західні кредити. Пане депутате, який претендує на крісло прем'єр-міністра, ви хочете взяти черговий кредит МВФ на свій електронний документооборот, тим часом як переважна більшість трудящих в країні не має доступу до комп'ютера та елементарних навичок роботи з інтернетом. Ви хочете позбавити бідних людей права на звернення до органів влади?! – На екрані знову з'явилося спокійне безкровне обличчя лідера коаліції, але в цьому спокої було щось таке, від чого жінка прокурора просто підскочила з канапи, — Ви розумієте, що ваші безглузді, так звані, «реформи» антисоціальні, а отже, антинародні?! Розумієте чи ні, скажіть це всім телеглядачам! Не соромтеся!

Потягнулися довгі секунди тиші. Лідер коаліції мовчав.

Ведуча повільно наблизилася до нього.

— Вперше бачу, щоб питання збило його з пантелику, — тихо мовила вона, наче сама до себе.

Вправний оператор показав крупним планом обличчя політика. Немигаючим поглядом він дивився у вічі сотням тисяч телеглядачів. За кадром щось приглушено грюкнуло, розбилося скло, але лідер коаліції навіть не поворухнувся.

Потім почувся зойк ведучої та шум людей. Прямий ефір припинився. Екран став чорним. У темряві щось рипіло, як високовольтний трансформатор.

Чотири великі червоні літери продовжували горіти у верхньому правому кутку телеекрану: «LIVE».

2.

Дізнання затягувалося. Прокурор позіхнув. З тривогою глянув на зелені цифри годинника, який за його проханням інженери вивели на великий екран у студії. Шоста ранку! До позачергового засідання Ради національної безпеки та оборони залишалося усього кілька годин.

Мобільний телефон він вимкнув після того, як услід за начальством, спікером парламенту, головою президентської адміністрації та ще кількома високопосадовцями щохвилини почали телефонувати нові й нові люди. Всі терміново вимагали усного звіту. Коли хтось представився шофером пана депутата, терпець урвався.

Зсередини, тим більше у напівтемряві, студія не викликала захвату, як на екрані під час ток-шоу – така блискуча і модерна. Футуристичний дизайн зблизька виглядав тим, чим був насправді – незграбним нагромадженням декорацій. Штучний амфітеатр розташувався посеред знімального павільйону з пошарпаними сірими стінами. На лавах для глядачів в очікуванні допиту спали свідки. Від найменшого руху сплячих пластикові панелі здригалися. Перевертання ж з боку на бік супроводжувалося неприємним сухим скреготом.

Три виходи та коридор охороняли міліціонери. По розвішеним на стінах покажчикам зі стрілками він знайшов туалет. Підійшов до умивальника, глянув у дзеркало. Побачивши свої червоні заспані очі, скривився. Ввімкнув холодну воду, підставив руки «човником». Хлюпнув водою в обличчя, витерся носовичком.

У студії на місці референта його чекав ввімкнений ноутбук з недописаним рапортом на екрані та охайний стос протоколів. Іноді заходили міліціонери, виводили людей та приносили нові протоколи. Допит та обшуки відбувалися на другому, п'ятому та сьомому поверхах сусіднього адміністративного корпусу, в конференц-залах. Почерк слідчих, на жаль, часто був далеким від каліграфічного.

Отже, наступний протокол.

«Я, старший оперуповноважений»... це пропустимо... допитав помічницю ведучої... 22 роки, а вже працює на телебаченні...

«Коли Ви усвідомили, що він при смерті?» – питає старший оперуповноважений.

«Стакан випав з його рук і розбився. Прем'єр на це ніяк не відреагував. У стакані була звичайна мінеральна вода, яку я налила з пляшки перед початком передачі. Я не знаю, хто його отруїв» – відповідає дівчина.

Все плутає. Лідер коаліції – це ще не прем'єр, а смерть сталася внаслідок серцевого нападу. Про отруєння не може бути мови. Принаймні, якщо вірити медикам.

Прокурор замислився над тим, які несподівані фактори впливають на життя та смерть людини. Перед тим, як повернутись до роботи над рапортом, звично «прокрутив» подумки телефонну розмову з лікарнею швидкої допомоги. Пам'ять у нього була чудова, діалоги фіксувалися дослівно.

Наймогутніший політик країни помер, бо «швидка» зламалася дорогою до лікарні. Банальна несправність: вийшов з ладу акумулятор. Півгодини затримки – і жодного шансу на реанімацію. Передавши факсом свій висновок, головний лікар почав плакатись:

— Торік Міністерство охорони здоров'я просило оновити машинний парк. Наш небіжчик публічно звинуватив міністра у змові з імпортером мікроавтобусів...

— Навіщо?!

— Бо намагався нав'язати міністерству «вітчизняного виробника»! Я чув, що приватно він сказав міністру: «Ці гроші потрібні перш за все здоровим підприємцям, а не хворим утриманцям». Хворі утриманці – це наші літні пацієнти. Я не здивуюся, якщо політики свідомо доводять їх до смерті, щоб платити менше пенсій. Здорові підприємці – це спонсори його партії. Вони збирають з імпортних деталей сумнівної якості дешеві фургони, не пристосовані для медичних цілей. Туди прикручують ліжко, аптечку і просте обладнання на зразок крапельниці. Цей непотріб вони звуть «вітчизняним реанімобілем»!

— Невже?

— Саме так! Тому в міністерстві вирішили: краще залишити стару техніку, ніж купляти велосипеди з квадратними колесами. А стара техніка недосконала, часто виходить з ладу. Повірте, нормальний реанімобіль не зламався б на рівному місці. Навіть якщо б затримувався чи не міг їхати, в ньому все одно було б обладнання та препарати, щоб врятувати людину. Не кажучи вже про резервний акумулятор. Я проходив практику в Мельбурні, бачив на власні очі, як там працюють. В нормальному реанімобілі інфарктник був би доставлений у лікарню вчасно і залишився б живим. Але нам не дали купити нормальні реанімобілі. Небіжчик отримав те, що заслужив...

— До речі, все це – таємниця слідства, — обірвав прокурор, — Раджу тримати язика за зубами.

3.

Генеральний похмурнішав з кожною прочитаною сторінкою рапорту. Кілька разів він кидав документ на стіл і свердлив гнівним поглядом підлеглого, але за кілька секунд продовжував читання. З ударами маятникового годинника його рухи пришвидшилися. Пропустивши кілька сторінок, він уважно прочитав резолютивну частину. Взяв у руки теку з підшитими матеріалами дізнання. Загнувши куток, одним рухом прогортав сторінки.

— Сьогодні вночі я зателефонував прокурору столиці. Попросив його рекомендувати виважену і скептичну людину для розслідування нещасного випадку, — Генеральний говорив тихо, майже шепотів, — Ви підводите нас. Не було потреби опитувати і обшукувати людей. Містом вже повзуть чутки про політичне вбивство!

— Ми повинні перевірити всі версії.

— Запам'ятайте: серед всіх цих папірців, — генеральний хлопнув долонею по теці, — лише один папірець має вагу. Це висновок про природну смерть від серцевого нападу.

— Є підозрілі обставини.

— Я їх не бачу.

— По-перше, тіло. Слідству не дозволили розтин.

— Родина померлого зажадала негайної кремації. Президент підтримав, щоб уникнути чуток про вбивство. Що ще?

— Старий реанімобіль. Чомусь на момент виклику обидва нові реанімобілі поїхали за викликами екс-міністра культури та народного артиста. Єдиний гелікоптер лікарні швидкої допомоги напередодні передали в оренду продакшн-студії для виїзних зйомок у горах. Перевіркою встановлено, що сучасну медичну техніку міг відволікти директор того ж телеканалу...

— Що за смішна конспірологія!

— ...бо саме він, за показами свідків, наполіг на оренді гелікоптера та зустрічався в той вечір з впливовими людьми, які майже одночасно викликали «швидку».

— Це непрямі... Ні, це навіть не докази!

— І ще одне. Помічниця ведучої сказала в своїх показах, що не вона отруїла померлого. Однак півтори години потому приїхав її адвокат і передав заяву про відмову від показів. Казав, що клієнтка дізналася про справжню причину смерті та не хоче сіяти паніку. Більше того, він намагався забрати у мене оригінал протоколу! Я зацікавився персоною адвоката і виявив, що він нещодавно захищав директора телеканалу по кількох справах про адміністративні правопорушення.

Генеральний ривком вскочив з-за столу.

— Годі! – заволав він, — Я розумію, чого ви хочете. Ви надумали зробити кар'єру на гучній справі. То буде вам кар'єра! Тільки закрийте цю справу!

Прокурор спокійно склав руки на столі, наче школяр на заняттях.

— Чи приймете ви зараз усний рапорт про тиск на слідство, або мені подати його у канцелярію?

Генеральний закляк.

— Вам мало столичної прокуратури? Хочете в генеральну? Хочете на моє місце?! – він поквапливо розшив теку з матеріалами дізнання і витяг висновок медиків. Зігнув навпіл, поклав у кишеню. Решту паперів кинув прокуророві, — Забирайте це. Щоб я вас більше не бачив!

— Ви забуваєте: нас обидвох запросили на засідання Ради національної безпеки та оборони. Ви доповідаєте, а я маю відповісти на питання.

— До біса! Ваша маячня нікому не потрібна!

— Я можу звернутися до журналістів...

— Геть! Тепер мені доведеться виступати без папірця. Чекайте за дверями, вас викличуть...

Чекати довелося недовго. Секретар Генерального підняв слухавку, щось черкнув, дав йому папірець і показав пальцем на двері.

На папірці було написане прізвище директора телеканалу та слова: «Театр оперети. 14:30. Ложа N4».

— Що це таке?

— Шеф вирішив допомогти слідству. Ви пропустите засідання Ради національної безпеки та оборони з поважних причин.

— З яких причин?!

— Доручення Генерального прокурора, — з принтера виповз аркуш, який секретар припечатав факсимільним підписом, — От, беріть. Вам призначена зустріч зі свідком. Явка – обов'язкова.

4.

Донька прокурора лизала морозиво і часто оглядалася по сторонам. А подивитись було на що. Театр оперети заповнили нарядні, веселі люди – наче вони самі відчували себе акторами й пришли сюди показати себе. Яскраво-жовте світло люстр запалювало візерунки на стінах і вкривало, наче сусальним золотом, кожного гостя.

— Любий, я тебе не впізнаю. Ми не були в театрі сто років! – сказала жінка. Він поцілував її:

— Дякуй моєму начальству за контрамарку. До речі, вас посадять у партері.

— А ти?

— Боюся, я пропущу виставу. Мені призначено важливу зустріч.

У четвертій ложі нікого не було. Він вийшов, подивився на номер ложі. Глянув ще раз на цидулку від Генерального. Переконався, що помилки нема. Сів у бархатне крісло. Знайшов у сусідньому кріслі програмку та бінокль, посміхнувся. Отже, його чекали.

Погасло світло. Почалася вистава. Судячи з програмки, це був жартівливий детективний спектакль модного автора. По сюжету, сищик закохався у дружину вбивці. Та знає, що її чоловік – злодій, однак не наважується про це розповісти прямо і робить незрозумілі, смішні натяки.

У антракті він вийшов на балкон другого поверху. Випалив цигарку, поспілкувався з оглядачем журналу про культурне життя. Оглядач скаржився, що міська рада дає мало грошей, а редактор виписує собі несусвітні гонорари. Повернувся у ложу.

Спектакль продовжувався. Сищик врятував кохану від отруєння, але ніяк не міг здогадатись, хто стоїть за замахом. Прокуророві ледве вдавалося стримуватись від гучного реготу. Він міцно затиснув рота долонею і потихеньку пирскав. З його очей лилися сльози.

За спиною відчинилися двері. Вусатий директор телеканалу поманив прокурора рукою. Вони мовчки вийшли з ложі, спустилися на перший поверх. Довго ходили лабіринтом коридорів. Директор зупинився у якійсь підсобці за кулісами. Перебираючи в голові всі питання до нього, прокурор незчувся, як втратив орієнтири: вийти звідси самостійно він вже не міг, не пам'ятав дороги.

— Наша розмова суто неофіційна, — попередив директор, — Для протоколу хочу зазначити, що я відмовився свідчити проти себе на підставі шістдесят третьої статті Конституції.

— Це все?

— Ні, це тільки початок. Тепер, коли з формальностями покінчили, ми можемо спокійно поспілкуватись. Сідайте, — він жестом показав на ряд стареньких стільців у стіни.

Увійшла якась дівчина і вручила директору дві пляшки мінеральної води, швидко зникнувши у темряві за дверима.

— Вибирайте, — запропонував директор.

— Дякую, не хочу, — відказав прокурор. Телевізійник знизав плечима, відкоркував пляшку й ковтнув, — Ви самі не боїтесь отруїтись?

— Пане прокурор, наша політична зірка згасла від серцевого нападу. Подобається це комусь чи ні, але в газетах вже опублікована причина смерті. І телебачення сказало свій вирок. Слідство закінчилося, справа закрита.

— Не бачу зв'язку між телебаченням та слідством.

— Все просто, пане прокурор. Ми живемо у штучній реальності. Важливо тільки те, що потрапило в ефір. Слідство, яке суперечить моїм новинам – це просто корупційні фальсифікації. Завданням справжнього слідства є покарання злочинців, які вже названі журналістами.

— Слідство покликане встановити істину.

— Хіба? Кому потрібна ваша істина? Країну роздирають на шматки амбітні самозакохані дурні, кожен з яких хоче прославитись своїм правдолюбством і принциповістю. І люди вірять цим дурням!

— Про кого ви кажете?

— Про того, хто грає не по правилам. Про того, хто спробував публічно контролювати рух бюджетних коштів. Про того, хто хотів розповісти суспільству, як рухаються документи в коридорах влади. Ви самі не можете не розуміти, наскільки небезпечна одна тільки ідея цього пройдисвіта підкорити прокуратуру Кабінету Міністрів!

— Я... не знаю, що вам на це сказати.

— Вірно, не знаєте. Бо ви – один з мільйонів, чию свідомість формуємо ми. В умовах інформаційного хаосу влада може вижити тільки у контрольованому просторі тем і новин, визначених сильними світу цього. Це вистава, пане прокурор. Вистава, сценарій якої пишемо ми. Від початку до кінця, від смерті героя до висновку слідства.

— Ви арештовані за підозрою у вбивстві.

— Правильно, пане прокурор! Ви хочете стати головним героєм вистави – і станете ним! Наша п'єса розрахована на честолюбних акторів. Хто хоче грати головну роль, обов'язково її гратиме!

Прокурор схопив директора телеканалу за лікоть і потяг до дверей. У нього боліла голова.

— Всі виходи перекриті, — шептав прокурор, — Ти не втечеш. Пішли!

— Я і не думаю чинити вам спротив. Навіщо псувати комедію? Ви в своєму амплуа!

Двері, коридор. Ще одні двері. Попереду наростав якийсь шум. Це був... сміх. Прокурор зупинився.

— Чого зволікаєш? – директор телеканалу теж посміхався, — Вперед, герой! Твій вихід!

І, не встиг прокурор усвідомити, що відбувається, його виштовхнули на сцену. Красуня-блондинка, коханка сищика, бігла до нього з ножем:

— А от і злодій! Ти для мене поклав миш'як у склянку з вітаміном! Що скажеш, вбивця злий, щоб виправдати себе?!

«Сталося непорозуміння» – хотів сказати він. Але губи не слухались.

— Мовчиш?! Тоді наважусь вперше сказати всім, хто чоловік мій. Злодій! Прийми цей справедливий вирок. З помсти за безчестя тобі я буду і суддя, і кат!

Біль пронизав серце. Прокурор лежав на сцені й не міг покликати на поміч.

Глядачі продовжували сміятись та плескати долонями. Серед них аплодувала виставі його жінка. Оплески заглушили зойк доньки: «тато на сцені, його вбили!». Підвівшись з крісел, глядачі влаштували овацію.

Прокурор помирав і бачив краєм ока, як жінка у другому ряді партеру весело пояснює доньці: театр – не життя, актор – не тато. Згори прямо на нього опускалася завіса. В очах потемніло. Назавжди.

5.

— І останнє повідомлення нашої програми новин. Вчора на прем'єрі вистави «Мій коханий вбивця» у Театрі оперети помер від обширного інфаркту районний прокурор. Він був керівником слідчої групи, що розслідувала нещасний випадок з колишнім лідером коаліції, який помер від серцевого нападу в нашому прямому ефірі. Перед смертю прокурор доповів, що розслідування закінчене. Щоб заспокоїти людей і припинити безглузді чутки про політичне вбивство, прокурор-театрал демонстративно пішов відпочивати. Навіть зіграв у виставі другорядну роль – останню в своєму житті. Жінка прокурора розповідає, що чоловік зі школи захоплювався художньою самодіяльністю. Цього разу, очевидно, хотів зробити їй сюрприз. Успіх був шаленим. Фінал спектаклю глядачі зустріли овацією. Лікарі кажуть: серце не витримало шквалу емоцій. Наші джерела в Адміністрації Президента повідомляють, що прокурор буде нагороджений посмертно орденом «За заслуги» III ступеню.

Юрій Шеляженко

Про це сказав голова Шевченківського комітету Микола Жулинський в інтерв’ю Радіо Свобода.

За його словами, цього року Шевченківська премія становитиме 130 тисяч гривень, «хоча минулого року було 170 тисяч гривень».

«Ми зважаючи на інфляцію, і щоб підняти престиж премії, раніше просили президента України Віктора Ющенка і підняти до 200 тисяч. Таке погодження було, але оскільки в бюджеті цього року уряд визначив на премії 1 мільйон 300 тисяч, тому адміністрація президента, не виходити за межі цієї цифри, і залишила цьогорічну премію 130 тисяч», — сказав Жулинський.

При цьому він додав, що йому «це дуже прикро».

Жулинський також розповів, що новий президент переніс місце вручення Шевченківської премії.

«Попередній президент України підписав положення про Шевченківську премію, у якому записано, що вручення премії відбувається 9 березня у Національній опері президентом України. Але Віктор Янукович вирішив вручати цю премію на Тарасовій горі в Каневі», — сказав він.

«Очевидно він хоче поєднати поїздку в Канів, де він цікавитиметься станом реконструкції Шевченківського національного заповідника на Чернечій горі, і тому вирішено адміністрацією президента, що це вручення відбуватиметься в Каневі», — додав Жулинський.

Про це він сказав під час церемонії вручення Шевченківських премій у Каневі на Чернечій горі.

«В Україні буде розвиватись українська мова як єдина державна», — заявив президент.

Крім того, за його словами, в Україні в обов'язковому порядку буде запроваджено Європейську хартію регіональних мов.

Як відомо, під час візиту до Москви Янукович пообіцяв не відкладати прийняття законів для захисту прав російськомовного населення в Україні.

За зміни до регламенту в другому читанні проголосували 235 депутатів.

Проти змін до регламенту виступали фракції БЮТ і НУНС.

Як відомо, нинішня конституція у недемократичній редакції 2005 року дозволяє формувати коаліцію лише фракціями.

Об этом говорится в сообщении, размещенном на сайте Юлии Тимошенко.

Как известно, 4 марта 2010 года парламент 229 голосами принял в первом чтении законопроект о внесении изменений в Регламент Верховной Рады, которые позволяют формировать парламентскую коалицию при индивидуальном участии депутатов.

Про це розповіла цивільна дружина потерпілого Світлана Тетюшева, повідомляє газета «Сегодня».

«Він купив Саші, сину мого покійного чоловіка, за $25 тисяч двоповерховий цегляний будинок в Олександрії. А зведеному брату чоловіка — круту машину-іномарку. Яку — не скажу, не розбираюся. А мені колишній мер нічим не допоміг», — сказала вона.

Як відомо, ДТП сталося 25 листопада біля села Чапаєвка. За версією Омельченка, чоловік переходив дорогу не по пішохідному переходу, хоча очевидці стверджують зворотне. Від удару Mitsubishi Pajero пішохід помер на місці.

Екс-мер взяв на себе витрати з організації похорону.

Слідство, за словами Омельченка, поки не закінчено: «Я дав усі свідчення, зараз справа за слідчим експериментом, який проведуть, коли будуть ідентичні дню аварії погодні умови».

Читайте також у рубриці «Депутатський наїзд Олександра Омельченка»: 

Олександр Омельченко збив на пішохідному переході на смерть людину. Фото. Доповнено

Алкоголик Луценко подтвердил, что его однопартиец во время убийства человека был трезв как стеклышко

Депутатський наїзд. Як Олександр Омельченко на смерть збив Олександра Карпинського на пішохідному переході

Убив человека на пешеходном переходе, нардеп Олександр Омельченко закурил. Фото

Щоб відмазати спільника по «Народній самообороні» Олександра Омельченка від тюрми Луценко вигадав байку про «інший автомобіль»

Регіонали хочуть звіта Луценка про депутатський наїзд Олександра Омельченка

Про це УНІАН повідомило джерело, поінформоване про хід переговорів щодо формування уряду.

«Василь Цушко розглядається як реальний кандидат. Його кандидатура лобіюється депутатами Антоном Яценком, Сергієм Осикою і Олександром Ткаченком (ці нардепи-корупціонери були у керівних органах Тендерної палати), а також через комуністів», — зазначив співрозмовник.

Він також повідомив, що остаточне рішення про затвердження кандидатури Цушка на нову посаду може бути прийняте найближчими днями.

Як відомо, раніше Цушко за квотою Соцпартії обіймав посаду міністра внутрішніх справ в уряді Віктора Януковича.

Про цих людей написано і сказано немало, та й цього недостатньо, щоб осягнути величезне їх значення для життя українців. Щоб краще зрозуміти дух тривожної епохи минулого століття, звернімося ще раз до житєписів людей, що її символізують.

Степан Бандера і Роман Шухевич – два велетні Українського Духу, дві постаті, що стали символами непереможної волі народу до свободи. Життєвий подвиг цих героїв став дороговказом для тисяч патріотів, які самовіддано, впродовж десятиліть, боролись за омріяну Українську Державу.

Роман Шухевич був старшим за віком, народився він 30 червня 1907 р. у Львові в будинку на вул. Довбуша, 2 (колишня вул. Войтіха). Навчався у народній школі в Кам'янці-Струмиловій (тепер Кам'янка-Бузька) в 1913—1917 рр. Згодом десятилітнього школяра прийнято до Львівської гімназії (філії, а відтак головної – академічної), в якій у 1925 році абітурієнт здав матуру (іспит зрілості).

Степан Бандера народився 1 січня 1909 р. у с. Старий Угринів Калуського повіту (тепер Івано-Франківська обл.). Початкову освіту здобував удома, інколи батько запрошував учителів (сільська школа через воєнні часи була недіючою). Продовжив навчання у Стрийській гімназії (1919—1927 рр.).

На формування світогляду обох великий вплив мали родинні традиції та навколишня тогочасна дійсність. Роман Шухевич походив із уславленого роду, який впродовж понад півтораста років був своєрідним українським бастіоном. Шухевичі були посвоячені з відомими українськими родинами Рожанковських, Окуневських, Величковських, Любовичів, Барвінських, Левицьких, Коратницьких, Старосольських та ін. Прадід Романа -священик Осип Шухевич (1816—1870рр.), серед його нащадків були духівники, лікарі, адвокати. Осип Шухевич (1879—1948 рр.) був за фахом суддею, мати Євгенія (1883—1956 рр.) походила зі священичого роду Стоцьких. Майже всі представники родини відзначались активною громадською, культурно-просвітницькою працею серед народу. Велике враження на юного Романа Шухевича справило спілкування з Євгеном Коновальцем, який у 1921 р. часто гостював у Герміни Шухевич.

Батько Степана – о. Андрій Бандера походив зі Стрия, з родини рільників. Одружившись з дочкою Староугринівського пароха Володимира Глодзінського, переїхав на Калущину. В оселі Бандерів часто бували активні учасники суспільно-політичного й культурного життя Галичини: посол до Віденського парламенту Ярослав Веселовський, лікар Іван Куровець, скульптор Михайло Гаврилко, брат матері Степана – один із засновників «Маслосоюзу» Павло Глодзінський.

Як Бандера, так і Шухевич у дитинстві були свідками бурхливих подій української національно-демократичної революції в Галичині 1918- 1923 років. Слухали спогади безпосередніх учасників визвольних змагань, що в свою чергу спонукало молодих хлопців до роздумів над причинами поразки, шукати нові шляхи до втілення державницьких устремлінь.

Майбутні провідники націоналістичного руху не бажали бути пасивними спостерігачами, вони шукали можливостей реалізації своїх мрій, готові були до праці на благо України. Першим кроком на політичній ниві для них стала участь у гуртках «Пласту». Шухевич ще гімназистом відвідував пластовий гурток «Ясний тризуб», згодом увійшов до Львівського куреня «Лісові чорти», потім «Чорноморці». Степан Бандера став пластуном також під час навчання у гімназії в Стрию (5-й пластовий курінь ім. кн. Ярослава Осьмомисла, а після матури – у 2-му курені старших пластунів «Загін Червона Калина»).

У 20-х роках виникла підпільна Організація Вищих Кляс Українських Гімназій, яка була покликана гуртувати учнів на святкування заборонених польськими властями революційних річниць, заохочувала молодь вивчати українознавство, допомагала кольпортувати підпільні листівки тощо. Провідними членами Організації були: у Львові – Роман Шухевич і Володимир Янів, у Стрию – Степан Бандера.

Роман Шухевич вступає до Української Військової Організації (УВО) у 1923 р., а в 1925—1929 рр. організовує бойові акції проти польських окупантів. Степан Бандера став членом УВО в 1927 році, окрім того належав до Спілки Української Націоналістичної Молоді, яка згодом стала базою для розгортання мережі ОУН на західноукраїнських землях. Від початку створення Організації Українських Націоналістів (1929 р.) до її лав ввійшли обидва молоді патріоти.

В системі ОУН визначне місце займала Військова референтура. У деяких керівників УВО й ОУН були різні міркування щодо самої структури цих організацій. Загально утвердилась думка, що не слід обмежувати визвольно-революційну діяльність лише бойовими акціями, які успішно здійснювала ОУН, що необхідно розгортати ідеологічно-виховну, вишкільну, широку революційно-політичну діяльність, а таку працю могла виконувати новостворена ОУН. Провідні активісти УВО наголошували, що повинні існувати й далі дві організації паралельно, значна частина націоналістів виступала за повне злиття обох формацій. «Прихильники окремішности й паралелізму УВО-ОУН намагались приєднати на свій бік Романа Шухевича та висунути його як головного представника. Але в нього більше заважило розуміння потреби дальшого розвитку визвольного руху, ніж особисті приятельські взаємини...» «Переломовий етап у розвитку революційно-визвольного руху на західноукраїнських землях закінчився добрим наслідком – повним організаційним, дійовим і ідейним уодностайненням УВО-ОУН...» Фактично злиття організацій було завершене, коли на чолі Крайової Екзекутиви ОУН стояв Степан Бандера: в 1932—1933 рр. він виконував функції заступника крайового провідника, а в половині 1933 р. був призначений на становище крайового коменданта УВО і крайового провідника ОУН на ЗУЗ.

Життєві обставини привели обох молодих націоналістів у стіни Львівської Політехніки: Шухевич став студентом у 1926 році, Бандера у 1928 р., вчились вони на різних факультетах, відповідно – на дорожньо-мостовому й рільничому. Роман Шухевич закінчив студії зі званням інженера в 1934 р., а Степан Бандера захистити диплом не встиг через арешт по справі Перацького. В 1928- 1929 рр. Роман Шухевич переривав навчання через військову службу в польській армії.

Та основну увагу тодішня політична молодь приділяла підпільній діяльності. Роман Шухевич був організатором кількох замахів на польських урядовців-шовіністів. Бойовий референт «Дзвін» (Р. Шухевич) провів цілу серію експропріаційних актів. Особливого розмаху збройні акції ОУН набувають в часі керівництва Степана Бандери. Найбільший розголос мали атентати на радянського консула у Львові Майлова (21 жовтня 1933 р.) і польського міністра внутрішніх справ Б. Перацького (15 червня 1934 р.). В результаті того, що в руки польської поліції потрапив так званий «архів Сеника», під час Варшавського судового процесу на лаві підсудних опинились 11 осіб, серед них Степан Бандера, якого засудили до смертної кари. На львівському процесі судили 23 українських націоналістів – серед них разом зі Степаном Бандерою був і Роман Шухевич. Вирок був суворий: Крайовому провідникові ОУН – довічне ув'язнення, Шухевичу – 4 роки тюрми (завдяки адвокатському хистові дядька Романа – Степана Шухевича, звинувачення так і не змогло довести безпосередню причетність його до замахів).

На підставі амністії смертний вирок Степанові Бандері було замінено на довічне перебування у в'язниці. Остерігаючись спроб визволення одного з найвизначніших на той час діячів ОУН, поляки періодично переводили його з однієї тюрми в іншу. Дійсно було кілька планів звільнення Провідника, зокрема найбільш резонансним були події у Воронках. Тогочасна преса писала про підкуп в'язничної сторожі. Однак справа зірвалась. Один із охоронців попередив адміністрацію, крім того завадила певна неузгодженість у діях змовників: Роман Шухевич разом з іншими керівниками ОУН виступав за визволення Степана Бандери, але були й такі, що вважали цей план занадто ризикованим (зокрема, Лев Ребет – тодішній Крайовий Провідник).

Роман Шухевич вийшов на волю у зв'язку з амністією в 1937 р., покарання він відбув у тюрмі, а потім у концентраційному таборі «Береза Картузька». У лавах ОУН на західноукраїнських землях у цей час назрівало невдоволення стилем керівництва, бездіяльність наступника С.Бандери на посту Крайового Провідника – Льва Ребета. «Тоді провідний актив... виявив бажання, щоб Крайову Екзекутиву ОУН очолив Роман Шухевич...Зрештою, цього прагнули організація і народ. Так само вождь ОУН, сл.п. полк. Євген Коновалець, гаряче бажав, щоб провідником ОУН на західноукраїнських землях став Роман Шухевич, якого він цінив дуже високо, мав до нього повне довір»я і симпатію..." Внаслідок непорозумінь ця кадрова зміна тоді не відбулась. На чолі КЕ ОУН стали спочатку Тураш, а потім Тимчій – Лопатинський, але, як вважав С.Бандера, «саме рішення про те, що Роман Шухевич мав стати провідником Крайової Екзекутиви, мало вирішальний вплив на дальший розвиток Організації і її діяльності... Злам був доконаний... Замість кволости, застою, внутрішнього замкнення і неактивності назовні мусів прийти новий курс, який заступав і уосібнював Роман Шухевич: рішуча, динамічна активність, бойовий широкий розмах у революційній діяльності, безкомпромісовість і прямолінійність у самостійницькій політиц, ідеологічна чистота і чіткість, а передусім правда, себто, однозгідність діла зі словом, виметення фразеологічного баламутства.»

Вже в 1938—1939 рр. він став одним із натхненників й безпосередніх організаторів героїчної боротьби за волю Карпатської України. Згодом С.Бандера писав: «До праці й боротьби за державу Карпатської України, так само, як перед тим і після того, до боротьби на інших територіях української землі, Роман Шухевич став як перший із перших. Керувала ним свідомість, що боротьба українського народу за свою волю, за державну незалежність і за соборність – є одна і неподільна.»

Саме розходження щодо становища ОУН в цьому питанні стали однією з причин розколу ОУН в 1940 році. У протистоянні Бандери і Мельника Роман Шухевич став на боці першого, хоч спочатку, за словами Івана Кедрина-Рудницького, разом із Бойдуником пропонували полковника на Голову ПУНу. Очевидно позиція Андрія Мельника в тодішній політичній ситуації, а головне – стосовно Закарпаття, змусила Шухевича змінити свою думку щодо наступника Євгена Коновальця.

І Степан Бандера і Роман Шухевич були учасниками II Надзвичайного Великого Збору ОУН, на якому було затверджено акт від 10 лютого про створення Революційного Проводу ОУН, обидвох мельниківці засудили заочно до смерті. В тому ж 1940р. Р.Шухевич став Крайовим провідником на західніх окраїнних землях замість Мирона-Орлика, працював, за погодженням із С.Бандерою, за двома напрямками: «по-перше- щоб розбудовою і піднесенням усіх ділянок національного життя дати тривкий вклад у розвиток тієї частини українського народу, яка впродовж цілої історії захищала український стан посідання на західніх кордонах..., по-друге – створити на західніх рубежах української землі довгим поясом уздовж кордону большевицької окупації міцне кадрово-організаційне допоміжне запілля для боротьби ОУН на матірних землях і для підготовки кадрів до широкого розгорнення визвольної боротьби в усій Україні в дальшому розвитку, зокрема у зв»язку з воєнними подіями. Праця на обидвох цих ділянках була повністю успішною і за півтора року дала поважні наслідки, що виявились потім у двофронтовій боротьбі ОУН під час німецько-большевицької війни та в пізнішій боротьбі Закерзонської України в 1945—1948 роках."

Ще одним напрямком діяльності у надзвичайній вазі якого були переконані і Степан Бандера і Роман Шухевич була підготовка, напередодні великої війни, військових кадрів ОУН. «Військові вишколи відбувались конспіративно. Вони давали переважно теоретичне знання, але мало давали практичного військового вміння, яке можна набути тільки у війську, в полі, зі зброєю. Тому ОУН використовувала нагоди заповняти своїми членами військові, озброєні відділи за таких умов, з яких не виникали жодні політичні чи військові зобов»язання, а які давали змогу проводити повновартісні військові вишколи. Такою формою були, між іншим, вартівні відділи". Через один із таких відділів пройшов неписьменний син коваля, земляк зі Старого Угринова і співв"зень Степана Бандери, командир Першої сотні УПА на Волині Григорій Перегіняк («Коробка-Довбешка»). Надалі Шухевич був активним учасником подій: створення Дружин Українських Націоналістів (батальйони «Нахтігаль» і «Роланд»), ввійшов до Державного Правління на чолі з Ярославом Стецьком проголошеного Актом 30 червня у Львові. Вояки ОУН, після німецьких репресій проти українських націоналістів, арешту Степана Бандери, відмовились присягати на вірність рийху, батальйони були розформовані, а в майбутньому стали кадровою основою Української Повстанської Армії, яку з серпня 1943 року очолив Тарас Чупринка (Роман Шухевич).

Третій Надзвичайний Великий Збір ОУН, що вперше відбувся на українських землях, обрав Романа Шухевича Головою Бюро Проводу ОУН. В логічному розвитку постанов Великого Збору було створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) всеукраїнського політичного представництва на чолі з Лозовським (Роман Шухевич). Високо оцінив роль УГВР на чолі з Шухевичем-Чупринкою Ярослав Стецько: «Як голова Генерального Секретаріату УГВР, підпільного уряду України, тим більше мусів зосереджувати в собі риси політика революціонера. Саме це, що в одній особі зосереджувалися: військовий стратег, політичний провідник і державний муж – давало запоруку всестороннього розвитку й росту української національно-визвольної революції...»

Глибоко шануючи Бандеру, погоджуючись з його революційно-політичним курсом, Шухевич поділяв думку, що роздвоєння в націоналістичному русі має небажані в результатах негативи. Він розумів, що УПА хоч і започаткована революційною ОУН – фактично має бути всенародною, всеукраїнською силою. У заяві Головного командування Української Повстанчої Армії від 28 березня 1947 р. сказано: «...УПА понадпартійна. В ній борються усі, кому дорога справа Самостійної Української Держави, без різниці поглядів, політичних переконань і партійної приналежности. Але рівночасно з цим УПА цілком визнає той велетенський вклад, що його внесла ОУН, керована Степаном Бандерою, в справу утворення, зміцнення і розвитку УПА...»

Під час радянсько-німецької війни, коли Степан Бандера перебував у німецькому концтаборі «Саксенгаузен», Тарас Чупринка, хоч ставився з великою повагою до Провідника, визнавав безумовно його авторитет, закликав не викорис-товувати в умовах збройної антифашистської боротьби його ім'я, щоб врятувати від розправи німців. Коли в 1944 р. Бандера вийшов на волю, планувалась їхня зустріч за кордоном, яка через обставини не відбулась, а відправлені для узгодження дій зв'язкові потрапили на засідку й загинули. Тоді ж Степан Бандера надіслав лист до крайового Проводу про технічну підготовку переходу його в Україну. Роман Шухевич рішуче виступив проти з огляду на надзвичайну складність забезпечення охорони в умовах більшовицької окупації.

Тривале героїчне протистояння українських повстанців радянській окупаційній владі мало велике морально-ідеологічне значення. «Широка боротьба ОУН-УПА під проводом Романа Шухевича, під кінець війни... після її закінчення, мала за головну мету поширити ідеї та кличі української визвольної революції серед усього українського народу і серед інших поневолених большевизмом народів...Вони не тільки поширили революційні кличі, способи революційної протибольшевицької боротьби, а також великими масштабами, напругою революційно-повстанських дій показали народові велику силу протибольшевицької революції, переконали в її реальну можливість. Такі самі успіхи мали і партизансько-пропагандивні рейди поза межі України – на Кавказ, Білорусь, Румунію, Мадярщину, Словаччину й Польщу...»

Стратегічною заслугою Р.Шухевича вважав С.Бандера організований і спланований перехід від повстанських акцій до тактики партизанської, а потім чисто підпільної, з особливим наголосом на політично-пропагандивній ділянці. Постійно зменшуються відділи УПА і їх операції, зате зміцнюється підпілля ОУН і її мережа. Провідник Воюючої України Роман Шухевич вимагав від ЗЧ ОУН та інших українських організацій на чужині єдності, об'єднання зусиль в ім'я визволення України.

У 1948р. ЗЧ ОУН увійшла до складу Національної Ради. В той же час загострюються внутрішні суперечності в ЗЧ ОУН, спровоковані комуно-більшовицькою агентурою. Роздори дуже гнітили Бандеру: «Перше основне лихо полягає в тому, що в нашому житті, якщо брати його як цілість, надто багато енергії, сил, уваги і часу пожирають внутрішні фронти, ворожнеча, взаємні поборювання між різними політичними середовищами. Левина частина сучасної внутрішньої боротьби на еміґрації за своєю суттю зводиться до групового суперництва, беззмістовної конкуренції продовження давніх спорів, які в минулому мали істотний політичний зміст, але тепер уже неактуальні, або відстоювання вияловлених абстрактних суспільно-політичних доктрин, відірваних від живої політичної діяльности».

У квітні 1948р. у зв'язку з розходженням у трактуванні взаємовідносин з Краєм, Бандера запропонував Лебедеві перебрати головування, а в грудні 1950р. повністю залишив керівну посаду в ЗЧ ОУН і планував перейти в Україну. Четверта конференція ЗЧ ОУН у травні 1953р. знову обрала Степана Бандеру Головою. Провідну позицію його підтвердила і П'ята конференція ЗЧ ОУН, з того часу всю свою енергію керівник ОУН спрямував на вирішення таких завдань: організування теренів, крайові зв'язки, зовнішня політика.

Зміни в розкладі сил у світі, загострення «холодної війни», давало нову надію українцям. ОУН під проводом Бандери у другій половині 50-х рр. ХХ ст. значні зусилля сконцентрувала на посиленні мережі безпосередньо в Краї, розширення охоплення боротьби на всю Україну. Підготовці до дій у нових умовах було присвячено спеціальний вишкільний курс у 1958р. Групи йшли в Україну. Бандера брав участь у їх підготовці. Наприклад, він придумав спеціальні конструйовані драбини для подолання загороджень на чеському кордоні.

Тісні контакти Бандери і Шухевича зберігались до самої смерті Головного Командира УПА в 1950 р. Про трагічну подію до Проводу ЗЧ ОУН було повідомлено через двох кур"єрів, які «принесли листа від члена Проводу на Українських Землях». Останнього ж власноручного листа від Шухевича Провідник ОУН одержав останніх днів лютого. Хоч С.Бандера мав уже досвід діяльності ворожої агентури від імені підпілля в Україні, та додаткові дані підтверджували достовірність одержаного повідомлення. Сумна звістка з України надзвичайно вразила Провідника ОУН. У зверненні «Друзі – українські націоналісти» Степан Бандери писав: «У цю важку, трагічну хвилину подаючи Вам вістку про те, що сталося, мушу поділитися з Вами невтишним жалем, болем, важкими думами і разом з Вами шукати піднесення з чорного одчаю в одному джерелі потіхи – у вірі в сили народу і в Божу справедливість, яка приведе до Перемоги великої Правди України, перемоги купленої незмірними жертвами.»

Бандера надзвичайно високо цінував внесок Шухевича у визвольні змагання на Україні: «Душа цілого народу зверталася всіма своїми порухами, прислухалась до голосу того, хто безпосередньо стояв на чолі визвольної боротьби, кермував нею на самому підпільному фронті, давав сам собою, своїм життям, трудом і боротьбою недосяжний зразок борця-революціонера, українського націоналіста, підпільника, повстанця, провідника, командира, керманича підпільного, революційного Уряду України...»

Можливо саме активізація антибільшовицької пропагандиської, політичної і практичної діяльності і прискорила смерть Провідника ОУН. Всі заходи безпеки СБ ОУН не врятували Національного Героя України, коли найвище керівництво КГБ і СРСР в особі Шелепіна і Хрущова вирішили ліквідувати його, як загрозу своєму пануванню на Україні. Хрущов у мемуарах писав: « Коли Бандера побачив, що німці і не думають виконувати дані йому обіцянки про уворення незалежної України, він повернув свої проти них, але при цьому не перестав ненавидіти СРСР. Спочатку він став вождем українських націоналістів у західних областях, а пізніше – загальновизнаним вождем українського націоналізму».

Злочин було здійснено руками запроданця Сташинського. Відразу було розгорнуто акцію по дискредитації Бандери і спотворення фактів навколо його вбивства. Українство ж сприйняло сумну звістку як непоправну втрату, яка ще більше скріпила ряди борців за волю Батьківщини.

Отже, взаємини двох провідних діячів ОУН-УПА можуть бути взірцевими у плані порозуміння. Вони співпрацювали на всіх етапах непростої безкомпромісної, майже безнадійної боротьби. У їхніх стосунках не було жодних інших інтересів чи мотивів окрім потреб і цілей «Української Справи». Бандера і Шухевич надзвичайно близькі і різні водночас. На протязі років вони жертовно боролись за Україну, далеко один від одного, діяли в різних площинах: один- політично, інший – зі зброєю у руках, зв"язок був надзвичайно ускладнений і нерегулярний, та ні кордони, ні відстані не могли стати перешкодою, джерелом роздорів. Поки живими були два Провідники визвольний фронт був монолітним, тільки вбивши їх комуно-більшовицька система дістала шанс підірвати єдність лав українських патріотів й немало в цьому напрямку було зроблено у наступні десятиліття шляхом провокацій, інтриг, підкупу і зрад.

Степан Бандера і Роман Шухевич визначні особистості, які стоять поруч із такими символічними для українського визвольного руху постатями, як Симон Петлюра, Євген Коновалець. Усі вони – безстрашні борці за волю рідного народу, за його державність і добробут. Вони не тільки самі ставали в обороні України, закликали до звитяги всіх патріотів, але й віддали життя за Велику Справу, в перемогу якої без¬застережно вірили!

Тепер держава зобов'язана виплатити йому 3000 євро компенсації, пише газета «Сегодня».

За словами адвоката позивача Андрія Кристенка, в Євросуді визнали неправомірними дії слідчих і суддів, які протягом трьох років позбавляли ув’язненого права на зустрічі з членами сім'ї.

«Сергій Шалімов звернувся до нас по допомогу в 2002 році. Фактично з 1999 року йому забороняли побачення з родиною, мотивуючи відмову досудовим ходом справи. Після вироку зустрічі дозволили», — розповів Кристенко.

За його словами, через три місяці рішення Євросуду набуде чинності, після чого держава повинна заплатити ув’язненому компенсацію, на що дано ще три місяці.

«Рішення Європейського суду з прав людини нашою державою виконуються неухильно, адже за прострочення можуть бути серйозні штрафи», — сказав правозахисник Євген Захаров.

За його словами, щорічно в Євросуд подають скарги близько 10000 українців.

«За кількістю позовів наша держава на 3 місці після Росії та Туреччини», — сказав Захаров.

У Мін'юсті повідомили, що на виплату компенсацій за рішеннями Євросуду в держбюджеті щорічно передбачено близько 20 млн. грн.

«Всі компенсації виплачуються в повному обсязі. А якщо бувають технічні збої — то і штрафи погашаємо. У 2009 році у нас було 126 рішень Європейського суду, за якими виплачено 7,9 млн грн.», — сказав урядовий уповноважений з питань Європейського суду Юрій Зайцев.

По его данным, законопроект, принятый Верховной Радой сейчас находится на рассмотрении в Администрации Президента.

«Законопроект резонансный и, по всей видимости, его сейчас очень плотно изучают юристы. По результатам их работы и будет принято решение. Я не исключаю, что законопроект может быть заветирован», — заявил депутат.

В тоже время он затруднился сказать, когда именно законопроект был передан в АП на подпись. По словам Ефремова, у Президента есть для принятия решения 15 дней.

Напомним, 11 февраля 2010 г. Верховная Рада приняла Закон «О закупке товаров, работ и услуг за государственные средства». За закон проголосовали 245 из 374 народных депутатов, зарегистрированных в сессионном зале. Не голосовала в полном составе фракция Блока Литвина. Против принятия данного закона выступали представители БЮТ, однако 50 депутатов фракции поддержали такое решение.

Напомним, что ряд норм законопроекта вызвали широкий общественный резонанс из-за вполне обоснованных опасений в создании очередной коррупционной кормушки. Одной из самых критикуемых стала норма об участии народных депутатов в отборе так называемых независимых экспертов в орган, который будет заниматься рассмотрением жалоб участников торгов (см. «Тендерный ПРиБЮТ», «ЗН», № 5). Вовлечение в этот процесс Комитета по экономической политике, руководимого бывшими президентами Тендерной палаты, моментально воскресило призрак тендерного рейдерства...

Положит ли В.Янукович конец одной из самых скандальных коррупционных схем помаранчевой эпохи? Закон отводит ему две недели на ветирование или одобрение законопроекта. То, что фракция Партии регионов его почти единодушно одобрила, отнюдь не означает автоматическую поддержку президента-регионала. В конце концов, многим депутатам-регионалам хорошо известен бизнесовый принцип: выполняй только те обязательства, за которые тебе заплатили. Подпись В.Януковича вполне может находиться вне предыдущих договоренностей. Не случайно в пятницу лидер фракции ПР А.Ефремов в интервью интернет-изданию proUA «не исключил», что закон будет ветирован.

Между тем, согласно источникам «ЗН», ближайшее окружение нового президента пока не демонстрирует единства относительно этого закона. Ирина Акимова по-прежнему настаивает на необходимости его подписания, о чем и заявила в одном из телевизионных ток-шоу. В президентской администрации она получила неплохие посты: первый зам главы администрации С.Левочкина и исполнительный секретарь Комитета по экономическим реформам. Нам сложно поверить в то, что Акимова — витрина экономической продвинутой мысли регионалов — выполняет взятые на себя закулисные обязательства…

Борис Колесников и Николай Азаров будто бы склонны к ветированию закона. Первый одно время блокировал лоббирование тендерной схемы и близких к ней инициатив. А вот Н.Азарову как возможному премьеру может совсем не улыбаться торпедирование госзакупок рейдерами с депутатскими значками. Стоит отметить и назначение регионалки Елены Лукаш на должность еще одного зама главы АП. У нее тоже накопился опыт противодействия идеологам Тендерной палаты. Позиция новоиспеченного главы президентской администрации остается туманной (как и других представителей фирташевского круга).

В пятницу стало известно, что министерства юстиции и финансов предложили ветировать законопроект. А вот глава Минэкономики будто бы выступил за его принятие.

Очевидно, что решение В.Януковича станет лакмусовой бумажкой и для новосозданного Антикоррупционного комитета. Правда, исполнительным секретарем комитета назначена Раиса Богатырева, секретарь СНБОУ. Которая в свое время входила в руководящие органы Тендерной палаты...

Андрей Марусов, газета «Зеркало недели»

Читайте также:

Тендерна мафія домоглася ухвалення нового корупційного закону про держзакупівлі

Знов про тендерну палату

«Це корупція, те, що ви робите зараз»

Тендерный ПРиБЮТ

Вячеслав Кириленко увидел в парламенте «тендерную коалицию»

Тендерная мафия хочет купить подпись Ющенка за 30 млн. долларов?!

Тимошенко просит Ющенко ветировать закон о госзакупках, за который голосовали полсотни коррупционеров-бютовцев

Общественные организации просят президента Ющенко ветировать закон о госзакупках

Репутації Януковича загрожує нова «тендерна палата»

Про це заявив журналістам на брифінгу Олександр Єфремов.

"У нас є підписи для простої (у 226 голосів) більшості ", — сказав він.

Водночас він відмовився коментувати списки, поширені самооборонцем Юрієм Гримчаком,  тих нунсівців, які готові увійти в коаліцію.

За словами Гримчака, свої підписи під коаліцією поставили: Оксана Білозір, Юрій Бут, Сергій Василенко, Андрій Давиденко, Мустафа Джемілєв, Ярослав Джоджик, Станіслав Довгий, Давид Жванія, Едуард Зейналов, Олександр Клименко, Юрій Костенко, Ігор Кріль, Микола Мартиненко, Анатолій Матвієнко, Віктор Матчук , Леся Оробець, Василь Петьовка, Іван Плющ, Михайло Полянчич, Володимир Поляченко, Олександр Слободян, Віктор Тополов, Віктор Шемчук, Петро Ющенко та Арсеній Яценюк. 

«Я не хотів би коментувати те, що не стосується нашої фракції. За достовірність тих списків хай відповідає той, хто їх оприлюднив», — сказав Єфремов.

Ты ж страны авторитет – слышишь, горе-президент? —
Отдавать пора державе, что украл – словил момент,
Ты теперь – от Бога власть, у тебя – иная «масть»,
Ты судом не прикрывайся – не годится власти красть!

Что б про «зону» ты ни пел – наплевать, что ты сидел —
Всяк – по молодости дурень, всяк – творит паскудных дел,
Но зачем же ты, нахал, степеней наворовал —
Ну, какой ты, блин, учёный – коль «проффесор» напитал?

Голый ты пока король – такова у вора роль,
РПЦ – не прикрывайся, там Кирилл – такая ж голь,
Ты бы – вышел на Майдан, на колени честно пал,

Всё, что спёр – вернул державе, уважаемым бы стал,
И на Юльку – не кивай, «сам дурак!» – не обзывай,
Не она «в авторитете» – ты с себя позор смывай,
Срок каденции пройдёт – и опомнится народ,
Не покаешься, ворюга, вновь тебя – не изберёт!

Про це заявив керівник групи з розслідування загибелі Любомир Війтович газеті «Сегодня», коментуючи заяву екс-президента Кучми про те, що його імені в записці Кравченка немає.

А журналіст Костянтин Стогній, в інтерв'ю з яким Кучма і зробив таку заяву, вважає, що Кравченко міг залишити не одну записку.

Однак Війтович стверджує, що передсмертна записка була лише одна.

Як повідомила виданню високопоставлена особа, після заяви Кучми в ГПУ розглядається можливість повернути справу на новий розгляд.

За словами Стогнія, коментуючи слова колишнього першого заступника голови МВС Миколи Джиги, що "почерк і стилістика передсмертної записки не належать Кравченку, Кучма задав мені зустрічне запитання: «А ви знаєте, що там (у записці) немає жодного прізвища? Мені доповіли, що ніякого прізвища там немає. Я не знаю, як там щодо експертизи, але прізвища Кучми там немає».  

Передсмертна записка, підшита до справи, мовить: «Мої дорогі, я не винен ні у чому Пробачте мені. Я став жертвою політичних інтриг президента Кучми і його оточення. Йду від вас із чистою совістю. Прощавайте».

Графологічна експертиза за завданням ГПУ підтвердила: вона написана рукою Кравченка. Однак люди, через яких пройшло безліч документів із резолюціями Кравченка, з цим не згодні.

«Записка – підробка», — переконаний Джига.

5 березня цього року Юрію Кравченку виповнилося б 59 років, а 4 березня була п'ята річниця з дня його смерті. Офіційна версія – Кравченко покінчив із собою.

Його дружина Тетяна Кравченко не вірить у версію про самогубство і сподівається, що за президента Віктора Януковича ГПУ «об'єктивно розслідує» справу про смерть її чоловіка.

Про це йдеться у зверненні до Януковича представників 25 гей-лесбійських та благодійних організацій.

«Ви стали першим українським політиком, який висунув законодавчі ініціативи з забезпечення цивільної рівності геїв і лесбіянок», — заявляють автори відкритого звернення, «маючи на увазі законопроект тоді ще Януковича-прем'єра, що передбачав заборону дискримінації на підставі секс-орієнтації у сфері трудових відносин».

Автори звернення закликають президента та інститути громадянського суспільства до спільного виконання двох основних завдань.

«Перша з них — це забезпечення в Україні повної громадянської рівності для ЛГБТ, перш за все — шляхом прийняття комплексного антидискримінаційного законодавства і легалізації існуючих одностатевих сімей», — йдеться у зверненні.

«Друге завдання — це забезпечення соціального комфорту для гомосексуальних, бісексуальних та трансгендерних громадян, в першу чергу, через подолання гомофобії та викорінення упередженого, стигматизуючого ставлення до ЛГБТ», — заявляють представники меншин.