6 вересня 2010 року о 14.00 у прес — центрі УКРІНФОРМ («Українське Національне Інформаційне Агентство») за адресою: вул. Богдана Хмельницького 8/16,  відбудеться прес-конференція на тему: «Партія Народний порядок оскаржила до суду ліквідацію районних рад у місті Києві».

У прес – конференції візьме участь голова політичної ради Партії Народний порядок Андрій Древицький, представник Партії Народний порядок у суді Юрій Шеляженко, редактор опозиційного інтернет-видання Sprotiv.org Вадим Гладчук, депутат Дарницької районної у м. Києві ради Юрій Миронов.

Під час прес-конференції журналістам будуть вручені копії позовної заяви Партії Народний порядок до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання нечинним рішення Київської міської ради від 25 серпня 2010 року «Про звернення Київської міської ради до Верховної Ради України щодо внесення змін до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ», визнання відсутності компетенції щодо ліквідації районних у м. Києві рад та наведені правові аргументи щодо незаконності і неконтитуційності ліквідації районних рад у місті Києві, скасування виборів до райрад столиці.

По завершенню прес-конференції – солодкий стіл для журналістів.

Акредитація журналістів за телефоном: 050-462-94-15.

Об этом пишет «Украина молодая».

Киевский Апелляционный суд по второму кругу начал рассмотрение дела о покушениях, совершенных 5 февраля и 1 апреля 2009 года на жизнь первого проректора Национального авиационного университета (НАУ), народного депутата и верного соратника министра образования Дмитрия Табачника, – Максима Луцкого. Предыдущие судебные заседания, которые начались в феврале этого года и длились на протяжении четырех месяцев, признаны недействительными из-за самоотвода одного из судей судейской коллегии. Следовательно, для участников процесса все начинается с «чистого листа», а рассмотрение дела может затянуться.

Родные и близкие задержанных, по крайней мере, Юрия Симоненко и Сергея Онищенко, не сомневаются в их невиновности и теперь пытаются понять, что стало причиной этой истории. «Я никогда не поверю в то, что Юрий Григорьевич на такое способен, – убеждает «Украину молодую» жена Юрия Симоненко Любовь. – До сих пор не могу понять, как это все случилось. Максим (Луцкий. – Авт.) со времени первого ареста с нами не общается и ничего не объясняет, хотя наш старший сын дружил с семьей нардепа».

Любовь Симоненко вспоминает, что муж неоднократно рассказывал ей об угрозах со стороны Луцкого. «Будешь сидеть столько, сколько понадобится, говорил он Юрию Григорьевичу. Но почему и за что, не объяснял. Да, у них были проблемы по работе, но чтобы накопилось на такое…», – женщина жалуется, что когда-то благополучная семья теперь осталась без поддержки друзей или знакомых. «Даже коллеги в университете сначала написали письмо в поддержку мужа, а затем отзывали свои подписи под ним, опасаясь увольнения. Обращения к чиновникам также не дают желаемого результата – лишь отписки», – говорит Любовь Симоненко. – Луцкий также предупредил: в какие бы высокие кабинеты вы ни заходили, я зайду после вас – и все решится в мою пользу. Он имеет немало связей, а в последнее время и статус народного депутата. Именно из-за этого, по совету юристов, мы настояли на рассмотрении дела Киевским Апелляционным судом, а не судом общей юрисдикции. Может, там у него не такое влияние».

В то же время Ярослав Симоненко, младший сын и общественный защитник отца, среди возможных причин неприязни и травли своей семьи народным депутатом называет более конкретные вещи: «У отца с Луцким был общий бизнес – небольшая строительная фирма. Однако вряд ли это могло привести к серьезному конфликту, ведь прибыль она приносила незначительную. Другое дело – хозяйство, имущество НАУ». Идет речь о строительстве жилья для сотрудников НАУ и общежитий. Таких проектов было два: один в Вишневом, другой – в Киеве на улице Донца, рядом с университетом. В первом случае строительство было начато (построили два этажа), но в связи с кризисом на его завершение не хватило финансирования. Во втором строительство вообще не начиналось.

«Большую часть жилья в новостройке должны были реализовать для сотрудников НАУ за 50 процентов стоимости, хотя Луцкий настаивал, что преподаватели должны заплатить 75%. Что касается участка на Донца, то там никакие работы вообще не проводились. Более того, Луцкий и его окружение хотели продать часть земли, – утверждает Ярослав. – Отец выступил категорически против. И хотя Луцкий в НАУ фактически единолично принимает решения, авторитет отца мог в этом случае изрядно помешать реализации его планов. Поэтому еще задолго до ареста отцу предложили написать заявление об увольнении. Но сместить его с должности удалось лишь в марте 2010 года, когда профильное Министерство науки и образования возглавил кум Луцкого Дмитрий Табачник – согласно приказу МОН тогда в университете провели реорганизацию, которая предусматривала отмену должности проректора по вопросам экономики.

В том, что Луцкий пытается убрать его со своего пути, не сомневается и сам обвиняемый Юрий Симоненко. «Максим Луцкий сам организовал эти «покушения» с целью дискредитации и уничтожения меня таким способом как носителя негативной информации о нем. Осуществляет он все это с помощью политически зависимых и коррумпированных представителей правоохранительных органов», – отметил в комментарии «УМ» господин Симоненко. Под «негативной информацией» прежний проректор имеет в виду судимость, полученную Луцким еще в середине 90-х, сам факт которой он пытается скрыть от общественности. «Он скрыл это, когда баллотировался в народные депутаты, заплатил достаточно большие деньги, о чем хвастался передо мной, чтобы эту информацию уничтожили в электронной базе», – сказал Юрий Симоненко и прибавил, что имеет на руках копию приговора суда по делу Луцкого и группы возглавляемых им лиц от 1995 года.

По мнению Симоненко, Луцкий превратил Авиационный университет в сферу своих бизнес-интересов, а теперь, получив удостоверение нардепа и должность главы парламентского Комитета по вопросам образования и науки, при содействии своего «патрона» Дмитрия Табачника воплощает подобную политику в сфере всего отечественного образования. «Такие люди, как Луцкий, осуществляют «рейдерство» в образовании, превращая образовательную отрасль в средство для зарабатывания денег.

Читайте также:

«Знайомтеся, кум Табачника»

Вертолітний майданчик у "Бекетово"

Депутат від НУНС Геннадій Москаль заявив що автомобіль «Cadillac» для міністра внутрішніх справ Анатолія Могильова купили в салоні «Круті тачки».

Як зазначається у повідомленні прес-служби «Народної самооборони», Москаль «продовжує власне розслідування обставин придбання автомобіля, вартістю біля 1 мільйона гривень».

«Як з'ясувалось, цей автомобіль був куплений в салоні „Круті тачки“, який розташований у Києві по вулиці Новокостянтинівська, 15», — повідомив депутат.

«В цьому автосалоні є в наявності митна декларація, яка містить дані про те, коли було ввезено в Україну цей автомобіль, а також документи про те, хто саме був покупцем цієї „іграшки“ вартістю біля 1 мільйона гривень», — зазначив Москаль.

«У нас вже є копії цих документів, але ми поки що не оприлюднюємо їх, оскільки хочемо подивитись, як прореагують на цю інформацію Кабмін, ГоловКРУ та Генпрокуратура. От тоді й побачимо, чи дійсно влада бореться з корупцією, чи тільки робить вигляд», — заявив він.

Як відомо, раніше Москаль заявив, що для Могильова купили автомобіль Cadillac ціною у більше мільйона гривень.

У МВС заявили, що цю машину було «безоплатно передано у березні цього року до підрозділів міліції Київщини для обслуговування іноземних делегацій».

Водночас Москаль стверджує, що «Cadillac» міністру подарували на день народження колеги, які скидалися на нього грошима.

Міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов дав доручення звести в оздоровчому комплексі МВС «Бекетово» вертолітний майданчик.

Про це заявив депутат від НУНС Геннадій Москаль, повідомляє прес-служба «Народної самооборони».

«В оздоровчому комплексі „Бекетово“, де завжди проводили літні відпустки міністр, члени колегії, керівники департаментів, управлінь і служб МВС, цього року пан Могильов оздоровлялись самі із родиною на пару із заступником міністра Вороною», — сказав він.

За словами Москаль, «більше нікого для відпочинку у даний комплекс за літо не допустили».

«Після їхнього бурного відпочинку ревізією, яку провело керівництво комплексу „Бекетово“, було встановлено перевитрату коштів на суму понад 40 тисяч гривень, які були витрачені лише на спиртне», — зазначив депутат.

«Окрім того, під час відпочинку на території комплексу „Бекетово“ міністр дав термінову команду спорудити вертолітний майданчик, в наявності якого можна пересвідчитися будь-кому», — сказав Москаль.

Депутат зазначив, що майданчик був споруджений без дозволу органів місцевої влади і для його будівництва «було вирублено посадку лаврових кущів і зняті плити із набережної на березі моря». «До речі, лавровий гай був висаджений ще до 1917 року», — зауважив він.

Читайте також:

Менти-перевертні будують міністру МВС Могильову маєток у Коктебелі

Менты наврали, что кадиллак Могилеву подарил его тайный поклонник. Видео

Наклеп міністра Могильова на противників міліцейського свавілля

Министр МВД Могилев крышует ментов-убийц студента Игоря Индило

Как рассказал «МедиаПорту» один из активистов Максим Корниенко (он, говорит, в раздаче листовок не участвовал, а просто проходил мимо), которого, и шестерых его коллег, доставили в ЦОМ Дзержинского РО на ул. Ромена Роллана, милиция задержала ребят без объяснений.

Только в райотделе Максиму удалось объясниться и его правоохранители отпустили. Остальные шесть остались – до выяснения обстоятельств. Листовки у активистов изъяли. Основания для задержания пока не назвали. Возле милицейского отделения, по словам Максима, уже собирается пикет.

В пресс-службе облуправления милиции информацию о задержании пока подтвердить не могут.

Как сообщили активисты «Зеленого фронта», сейчас под стенами Дзержинского ЦОМ уже собрались порядка 20 человек, возмущенных противоправными действиями харьковской милиции.

Требования протестующих – немедленно отпустить молодых ребят, задержанных сегодня утром возле ХАТОБа за попытку раздать прохожим информационный листок «Большая брехня» с материалами и Добкине и Кернесе.

Кроме того, протестующие требуют немедленной отставки начальника городского управления милиции Александра Баранника. По мнению представителей «Зеленого фронта», при прямом попустительстве последнего харьковская милиция превратилась в репрессивный орган, грубо нарушающий права человека и Конституцию Украны.

По словам адвоката Виталия Филоненко, адвокатов задержанных не допускают к клиентам. В то же время, через окна здания ЦОМа юристы видят, что задержанных допрашивают, пытаясь взять у них показания.

На все требования адвокатов допустить их к задержанным и не проводить допросов без присутствия юристов, правоохранители отвечают, что никакие следственные действия не проводятся, а молодые люди просто находятся в ЦОМе.

Читайте также:

В Харькове против активистов «Зеленого Фронта» начались репрессии

Едва лишь киевляне узнали об инициативе группы депутатов Киеврады относительно ликвидации районных советов в Киеве — cхватились за головы и активно зашумели бабушки под подъездами. Мол, к кому будем ходить жаловаться? Тогда же об этом заговорили и политики, и эксперты. Следует отметить, что кое-кто поддерживает идею «киеврадовского большинства», кое-кто — категорически против принятия такого решения. Бесспорно, наибольший вес в этом вопросе имеют народные депутаты Верховной Рады, ведь именно они будут жать на кнопки «за» или «против» в поддержку соответствующего предложения со стороны депутатов Киевского городского совета.

Кроме того, на днях во время внеочередного заседания Верховной Рады политики так и не проголосовали за изменения к закону «О столице ...», которые позволили бы ликвидировать райсоветы. Таким образом, они отменили местные выборы в столице, назначенные на 31 октября (!).

Корреспондент Вечерних вестей поинтересовался у политиков и специалистов, чем такое нововведение угрожает киевлянам, и улучшится ли их жизнь?

Так, народный депутат БЮТ Сергей Мищенко в кулуарах Верховной Рады категорически не поддержал такую идею. Мол, в случае ликвидации районных советов не улучшится жизнь киевлян, ведь районные советы в первую очередь занимаются проблемами конкретного человека в конкретном районе. А в случае ликвидации, киевлянин конкретного района не сможет донести свою позицию «наверх», потому что его банально никто не будет слушать.

«Не знаю, кому от этого лучше будет. Киевлянам — точно нет», — сказал Мищенко и отметил: «А власть таким образом пытается опять пропиариться».

Он также добавил, что идея с ликвидацией районных советов принадлежит именно представителям ПР, ведь они никогда не получат достаточный рейтинг поддержки у киевлян.

«Это все — политические спекуляции. Партия регионов просто не уверена в своих силах. А это — очевидно», — добавил Сергей Мищенко.

А что касается «отсроченного вопроса», то по мнению большинства членов оппозиции, изменения, в законодательстве могли отложить по различным причинам. С одной стороны — это оттягивание времени ради введения в заблуждение, с другой — неопределенность с распределением кресел председателей районных администраций.

Среди «регионалов» особенно бережно проблему комментировал нардеп ПР Михаил Чечетов. Мол, Рада рассмотрит этот вопрос во время очередного заседания парламента. «Мы хотим поставить этот вопрос на рассмотрение 7 сентября, когда придем на работу на очередную сессию парламента», — отметил он для ВВ.

В то же время, политолог, директор социологической службы, «Украинский барометр» Виктор Небоженко также не поддержал соответствующую идею. По его словам, Киев давно нуждается в административно-территориальной реформе, но ликвидация районных советов является крайне неуместной, потому что столица не сможет функционировать — слишком большой этот город.

«Это должны быть именно районы», — отметил Небоженко и объяснил, что именно в районах происходит планирование бюджета и его перераспределение. А потому адекватно сформировать бюджет «из центра» будет крайне проблематично.

«Районы Киева избирают не для того, чтобы создать более эффективную систему. В первую очередь это нужно для того, чтобы строить административное управление Киевом», — отметил господин Небоженко.

Состоянием на сегодня известно, что политическая партия «Народный порядок» обжаловала в Окружном административном суде города Киева решение Киевского городского совета относительно ликвидации районных советов в городе Киеве.

«В цивилизованных демократических странах есть такое понятие, которое в переводе на украинский значит „корни травы“. Это означает настоящее самоуправление, когда люди непосредственно могут наводить порядок в своем районе, в городе и в государстве. Если убрать возможность политической самореализации активных граждан на самом низком уровне — в миллионных городах это уровень района — тогда вы убьете настоящую демократию. Мы будем бороться за районные советы в Киеве!» — сказал накануне представителям СМИ председатель политического совета партии Андрей Древицкий.

По его мнению, это выгодно «нечистым на руку чиновникам и казнокрадам», которые хотят избежать общественного контроля со стороны депутатов, представителей территориальных общин.

Политик также напомнил, что статьей 7 Закона Украины «О столице Украины — городе-герои Киеве» определено, что система местного самоуправления в городе Киеве включает районные советы. Ликвидация районных в городе Киеве советов решением Киевского городского совета незаконно исключила бы районы из системы местного самоуправления в столице. Кроме того, отмеченная норма закона закрепляет определенный объем существующих прав и свобод граждан избирать и быть избранными депутатами районных в городе Киеве советов. Внесение изменений в Закон Украины «О столице Украины — городе-герое Киеве», которые бы сделали возможной ликвидацию районных советов, сузили бы этот объем существующих прав и свобод человека и гражданина вопреки статье 22 Конституции Украины.

В свою очередь, гражданская кампания «Форум спасения Киева» призывает народных депутатов Украины, политические партии, общественные организации и всех киевлян, совместными усилиями не допустить противоправной ликвидации районных советов в Киеве.

«Если есть проблемы с деятельностью райсоветов, то их нужно решать исключительно путем переизбрания, в частности через выборы 31 октября, для этого существует законная процедура. Как известно, мэр может ставить вопрос о досрочном прекращении полномочий райсоветов и о новых выборах», — отметил председатель «Форума...» Виталий Черняховский.

Мы, в свою очередь, уже писали, что по оценке народного депутата от БЮТ Владимира Семиноги, в Киевраде состоялся конституционный переворот, а точнее — захват власти одной политической силой неконституционным образом.

«Определенные люди пытаются руководить нашей столицей — это команда Попова. Тяжело сказать, кто за эту команду голосовал, какие полномочия им предоставили», — говорит он и добавляет, что господин Черновецкий физически не может руководить столицей, потому честно было бы назначить внеочередные выборы мэра в городе Киеве и выборы в Киевраду, чтобы дать возможность гражданам избрать себе новую власть.

СМИ уже писали, что все десять районов вскоре могут получить новых председателей администраций. Четыре из них в настоящий момент возглавляют ставленники Виктора Ющенко, три — мэра Леонида Черновецкого, по одному из БЮТ, Блока Кличко и Владимира Литвина.

Понятно, что Партия регионов хочет видеть на постах большинства районов своих людей. Поэтому очевидно, что в настоящий момент продолжаются торги за кресла. Чем они закончатся — покажет лишь время.

Напоследок напомним, в случае утверждения парламентом изменений к Закону «О столице» и отмене районных советов, выборов 31 октября в Киеве не будет. Районная власть перейдет в руки депутатов Киеврады, полномочия которых заканчиваются в 2013 году (!).

София Зарудная, газета «Вечерние вести»

Читайте также:

Подельники диктатора Януковича признали, что без выборов захватили власть в Киеве

Черновецький та регіонали хочуть незаконно ліквідувати у Києві райради та скасувати вибори?

Райради у Києві регіонали ліквідують з повною фальсифікацією. Фотокопія проекту рішення

Партія Народний порядок оскаржила до суду ліквідацію районних рад у місті Києві

Киев без райсоветов: первый шаг сделан

Однако листовку получили также лица, упоминание о которых находилось в тексте. В частности к Координатору «Зеленого Фронта» Александру Шепелю подошли Николай Криволапов, «яркий образец журналиста проститута» (цитата из листовки) и Игорь Перминов, попросили объяснить содержание листовки. В ответ им предложили самостоятельно ознакомиться с текстом. В адрес последовали обвинения в клевете и запугивние судом и другими действиями. Параллельно по мобильному телефону вызвали охранников из Партии Регионов (об их принадлежности говорили значки на лацканах), которые появились через 5 минут и с жутким наездом «кто ты такой?!» начали обыскивать карманы, и выпытывать, откуда листовки.

В ответ был назван официальный адрес типографии и показана информация о тираже и ответственном, указанном на листовках. Охранники пыталась применить к Шепелю физическую силу, но были остановлены Перминовым, который был деликатен. Когда А. Шепель попытался связаться со своим правозащитником, охрана забрала у него телефон.

Параллельно была вызван милицейский патруль, который буквально через 5 минут. Охрана ПР «приказала» милиции забрать активистов в райотдел, так как Криволапов, поговорив с ними, заявил, что хочет написать заявление о клевете. В тоже время Криволапов постоянно выпытывал, откуда взяты листовки, на что получал толерантный ответ. Приехавшие 2 патрульные машины и 8 милиционеров отвезли А. Шепеля и С. Котляра в Дзержинский ЦОМ. Даже у окруженных милицией активистов простые прохожие пытались взять листовки.

На участок активистов провели, не отметив в журнале регистрации поступления задержанных. Завели в дежурную комнату и попросили написать, что претензий к милиции нет, но они ответили, что подписывать что-либо будут перед выходом и попросили адвоката, на что не получили ответа. Отвели на дознание и попросили написать объяснительную, никаких обвинения не предъявив. Активисты, сославшись на ст. 63 Конституции Украины, показания дать отказались.

С С. Котляром общаться не давали, развели в разные комнаты. Шепеля закрыли возле обезъянника. Сидел больше 2-х часов требуя адвоката, но просьбы игнорировались. Дальнейшие события развивались стремительно, после 4-х часов нахождения в участке адвоката Юрия Вишневецкого после получасового ожидания все-таки пустили. В присутствии адвоката, снова был задан вопрос, на каких основаниях задержаны два активиста, на что вразумительные ответы так и не были получены. После этого они были отпущены. Протокол задержания и протокол об изъятии листовок предъявлен не был.

В этот день облавы были по всем станциям метро, но остальным предупрежденным активистам удалось скрыться

31 августа в районе 9-30 утра двое милиционеров пытались проникнуть в гараж координатора ЗФ А. Ильгова, организатора акции по раздаче листовок. Они потребовали его предъявить документы, что он и сделал. После этого ему было предъявлено обвинение, что поступила информация, что в данном гараже разбирают на запчасти краденные машины. Однако ордер предъявить не смогли. А. Ильгов отказался предоставить свой гараж для обыска, но разрешил визуальный осмотр в своем присутствии, что явно не устроило сотрудников милиции. Подъехала опергруппа, и, увидев в гараже Ильгова полиэтиленовые пакеты, начала задавать вопросы, что в них. В этих кульках были листовки, которые вчера раздавали возле метро.

Видя, что ситуация накаляется, А. Ильгов вызвал правозащитника. Татьяна Вишневецая приехала достаточно быстро, и, выяснив после разговора с милицией, что предъявить какое-либо обвинение они не могут, попросила Ильгова закрыть гараж.

Милиция такой поворот событий не ожидала, у нее явно были указания любой ценой проникнуть в гараж и выяснить, что в пакетах. Буквально через несколько минут подошел следователь Фрунзенского райотдела и объявил, что поступил звонок от местных жителей с сообщением, что в данном гараже находится бомба. Моментально гараж был огражден красной лентой, подъехала бригада МЧС, 2 скорые помощи, пожарная машина и высшее милицейское руководство в лице А. Баранника, М. Катаны, уголовного розыска и др. В тот момент возле гаража находилось около 100 милицейских работников.

Основной целью данной операции было любой ценой проникнуть в гараж, причем без свидетелей. Поэтому лично А. Баранник предъявил хозяину гаража обвинение в неповиновении сотрудникам милиции, его правозащитнику Вишневецекой — обвинение в незаконной юридической деятельности. После этого они были отправлены во Фрунзенский райотдел. Катерина Ильгова, которая также является хозяйкой гаража и имеет полное право находиться в нем вместе с журналистами «Главное», которым не давали выполнять их профессиональные обязанности, были заперты в подъезде. После этого к гаражу подъехала милицейская машина, милиция стала в оцепление, закрывая обзор, и в гараж вошло несколько милиционеров, которые находились там около 40 минут. После этого гараж был опечатан, и была дана команда выпустить людей из подъезда.

Никаких документов по факту случившихся событий милиция не предоставила, гараж опечатала и оставила охрану из 2-х человек до момента возвращения хозяина.

Ильгова и Вишневецкую продержали в райотделе около часа, так и не предъявив им никаких вразумительных обвинений, после того, как подъехала команда из еще 5-ти правозащитников, их отпустили, так же не предъявил протокола задержания.

Вернувшись, А. Ильгов открыл гараж и увидел, что пакеты с 7000 листовками отсутствуют.

Юдина Юлия, «Зеленый Фронт», yulia_yudina78[at]mail.ru

Як відомо, ці зміни були ухвалені у понеділок.

У пояснювальній записці до документу зазначалося, що ухвалений раніше парламентом закон містить деякі положення, які не відповідають «демократичним засадам та міжнародним стандартам».

Зокрема, «це стосується закріпленого у законі дискримінаційного критерію, за яким лише ті місцеві організації партій, які зареєстровані не пізніш як за 365 днів до дня виборів, мають право висувати кандидатів на місцевих виборах».

Крім того, цими змінами збільшується склад територіальних виборчих комісій до 18 осіб та надається право подавати кандидатури для формування ТВК усім місцевим організаціям політичних партій, що зареєстровані в Україні.

Також депутати підтримали пропозицію депутата від НУНС Руслана Князевича про те, щоб залишити в законі норму, згідно з якою мають право бути обраними особи, які на день голосування досягли 18-річного віку.

Нагадаємо, норма щодо нового принципу формування виборчих комісій дозволяє правлячій коаліції провести процедуру підрахунку голосів на свою користь.  Тааким чином ЦВК буде формувати тервиборчкоми — дільничні  виборчі комісії і таким чином виборча кампанія по місцевих виборах зведеться не до боротьби платформ і програм, а до процедури підрахунку голосів та відкриває шлях до тотальної фальсифікації виборів.

Відповідні зміни до закону позбавляють кандидатів на посади місцевих голів права на самовисування.

Недемократичною є заборона утворювати виборчі блоки на місцевих виборах.

Читайте також:

Авторитарний режим Януковича сфальсифікує результати місцевих виборів?

Черновецький та регіонали хочуть незаконно ліквідувати у Києві райради та скасувати вибори?

У США занепокоєні тоталітарним законом про місцеві вибори

«Янучары» регистрируют свои партийные ячейки задним числом

Вибори на новий лад: тільки для заможних та розкручених

Узаконене беззаконня

The Financial Times: У Вашингтоні критикують Януковича за згортання демократії

Против Меджлиса режим Януковича бросил «Третью силу»

Диктатор Янукович підписав неконституційний закон про місцеві вибори

Партія «За Україну!» заявляє про скасування владою її осередків через суди

Литвин подписал неконституционный закон о местных выборах

Авторитарний режим Януковича заборонить військовослужбовцям та ув'язненим голосувати на виборах?

Партія Ющенка називає закон про місцеві вибори — «законом про вибори представників Партії регіонів»

Завдяки Литвину Верховна Рада ухвалила партократичний закон про місцеві вибори

Кінець місцевого самоврядування, або Хто захистить позапартійних?

Регіонали у своєму законопроекті про місцеві вибори порушили дві статті Конституції України

Про це заявив генеральний директор телерадіокомпанії Микола Ляпаненко, повідомляє «Обком» із посиланням на прес-службу ГУ МВС в Полтавській області.

Подія сталася 1 вересня 2010 року на початку першої години ночі на одному з міських ринків у Полтаві.

Телеоператор, який повертався з нічного клубу, де знімав відеосюжет, вирішив скоротити шлях додому і пройти через територію ринку.

Охоронці, побачивши стороннього з відеокамерою, зупинили його і запитали — хто він, і чому з камерою знаходиться на приватній території.

«Почувши, що перед ними оператор „Лтави“, охоронці нібито сказали, що компанія показувала „нехороший“ сюжет про ринок, і почали його бити», — наголошується в повідомленні.

Вранці постраждалий оператор повідомив про інцидент керівництво телерадіокомпанії.

Перевірку інциденту взяв на контроль особисто начальник міліції Полтавщини Олександр Рудяк.

Накануне Дня знаний один из столпов правительства Азарова показал всей стране, что от плохого владения арифметическими навыками жить, в самом деле, «стало лучше».

Вчера министр топлива и энергетики Украины Юрий Бойко в эфире «5 канала» озвучил удивительную и радостную весть (цитируем): «Сьогодні маємо ціну на газ для населення рівну для наших російських сусідів. Тобто якщо взяти Белгородську область і нашу Харківську, то у нас рівна ціна на газ що для белгородців щодо харків'ян. І ми не збираємось ще суттєво підвищувати ціни для населення, тому що ми виконали умови МВФ».

Заявление это настолько поражает, что хочется разобрать его по пунктам. Начнем с цены.

27 августа глава российского «Газпрома» Алексей Миллер призвал украинскую власть к объединению «Газпрома» и «Нафтогаза», пообещав в таком случае цену на газ для населения Украины на уровне цен для населения России: «Поставка газа для населения Украины могла бы в этом случае осуществляться, на наш взгляд, по ценам, по которым осуществляется поставка газа для населения России», — весьма конкретно высказался тогда Миллер. При этом он уточнил, что цена на газ для населения России устанавливается государством, является нерыночной, и «на сегодняшний день это 1880 рублей за тысячу кубометров — это чуть больше 60 долларов».

Как известно, Национальная комиссия регулирования электроэнергетики Украины с 1 августа увеличила на 50% цены на природный газ для населения. В частности, отпускная цена на природный газ для абонентов, потребляющих не более 2,5 тыс. куб. м газа в год при наличии счетчика с августа составляет 725,4 грн. за 1 тыс. куб. м, при отсутствии счетчика — 798 грн. за 1 тыс. куб. м. Цена на газ для абонентов, потребляющих не более 6 тыс. куб. м в год при наличии счетчика составляет 1098 грн. за 1 тыс. куб. м, при отсутствии счетчика — — 1207,8 грн. за 1 тыс. куб. м. Цена на газ для абонентов, потребляющих не более 12 тыс. куб. м в год при наличии счетчика составляет 2248,2 грн. за 1 тыс. куб. м, при отсутствии счетчика — 2473,2 грн. за 1 тыс. куб. м. Цена на газ для абонентов, потребляющих более 12 тыс. куб. м в год при наличии счетчика составляет 2685,6 грн. за 1 тыс. куб. м, при отсутствии счетчика — 2954,1 грн. за 1 тыс. куб. м.

Даже если пренебречь наиболее высокими ценами – для тех украинцев, кто потребляет больше 6 тыс. кубометров – то цена на газ составляет в среднем около 900 грн., а это по сегодняшнему валютному курсу соответствует примерно 114 долларов, что почти вдвое выше, чем сегодняшняя цена газа для населения России.

Если же «российские» 60 долларов умножить на 7,88 (сегодняшний курс Нацбанка Украины), то тогда выходит около 473 гривнь за тысячу «кубов» — то есть, получаем цену, которая даже для самых скромных потребителей Украины вообще не предусмотрена!

Таким образом, украинский министр Бойко соврал на всю. страну уже хотя бы по поводу теперешнего равенства цен для украинцев и россиян.

Кроме того, и глава «Газпрома» Миллер, и украинский министр Бойко промолчали об еще одной «мелочи». В частности, они не сказали о том, «Газпром» планирует в ближайшие годы существенно повышать цены на газ внутри России. Уже на 2011 год ожидается подорожание газа для российских потребителей минимум на 30%.

И если будет расти цена на газ внутри России, то газ будет соответственно дорожать и в Украине – коль скоро чиновники обещают одинаковые цены в двух странах на будущее. Или как?

Может быть, министр Бойко в своем оптимистическом заявлении о неизменности цены на газ для украинцев в 2011 году понадеялся на то, что российское правительство пойдет на дальнейшее уменьшение цены газа Украине, к которому недавно его призвал премьер-министр Азаров? Напомним, 25 августа Николай Янович заявил на правительственном заседании, что Кабинет Министров Украины намерен добиться пересмотра газовых соглашений с Российской Федерацией. «Наша цель — пересмотреть очень невыгодное для Украины соглашение с Российской Федерацией. Мы настойчиво будем убеждать наших российских партнеров в необходимости это сделать»? — сказал тогда Азаров.

Но и Бойко, и Азаров, похоже, зря понадеялись на дружеский ответ Москвы на данную просьбу Киева. Премьер-министр России Путин в минувший понедельник уже ответил на этот призыв украинского коллеги. «Мы продаем Украине газ по европейской формуле цены. А сейчас еще сделали скидку — от европейской формулы сбросили сто долларов. Ну, куда еще? И так достаточно», — сказал, в частности, он в интервью «Комсомольской правде».

Как видим, надеяться на удешевление российского газа для Украины вряд ли стоит. Но это еще полбеды. Не совсем ясно, как складываются у нынешнего руководства страны отношения с еще одной «составляющей» частью цены на газ для населения – с Международным валютным фондом.

Ведь из вчерашних слов министра Бойко следует, что МВФ не возражает против намерения украинского правительства прекратить дальнейший рост цены на газ после его подорожания в августе («І ми не збираємось ще суттєво підвищувати ціни для населення, тому що ми виконали умови МВФ»).

Однако данные заверения Юрия Бойко идут вразрез с недавними высказываниями еще одного члена Кабмина, который также должен бы владеть достоверной информацией по этой важнейшей для соотечественников проблеме.

Так, 11 августа вице-премьер по экономическим вопросам Сергей Тигипко на пресс-конференции сообщил о совершенно иных перспективах. Он четко заявил тогда, что в апреле 2011 года правительство планирует провести второй этап повышения тарифов на газ для населения. «Что касается этого повышения – мы его поставили. И если мы не сможем другими путями сбалансировать бюджет «Нафтогаза» за это время, мы пойдем на то, что эти цены будут подняты до экономически обоснованных. Все, точка», — категорически высказался вице-премьер.

При этом Тигипко подчеркнул, что Украина будет выполнять абсолютно все обязательства, взятые в рамках сотрудничества с Международным валютным фондом. «Все, что подписало государство в лице премьер-министра, главы Нацбанка и Минфина, мы выполним все до копейки. Все разговоры о том, что можно не выполнять соглашения с МВФ, — это личное мнение каких-то депутатов или политиков. Мы выполним все обязательства, которые на себя брали. Иначе кто к нам будет серьезно относиться, и какое доверие мы получим от инвесторов?» — сказал он.

Но ладно Тигипко, этот «реформатор без реформ» уже приучил публику к тому, что серьезно к его словам относиться не стоит. Но вот что сказал позавчера в Берлине сам Янукович: «Обязательства, которые мы брали перед Международным валютным фондом, на 100% выполняются и перевыполняются. Хотя меры, которые мы сегодня планируем в Украине, в обществе вызывают, как говорят, неоднозначную реакцию».

Тут не поспоришь: трудно однозначно относится к «планам» нынешней власти, если она сама эти планы однозначно сформулировать не в состоянии.

Владислав Тихоненко, Обком

Сергей Санченко возглавляет дирекцию Фонда уже не первый год. Против него были неоднократно возбуждены уголовные дела, но ни одно не доведено до конца. В нашем распоряжении оказались результаты недавней проверки деятельности Фонда Главным контрольно-ревизионным управлением Украины за период с 1 января 2006 года по 1 мая 2009 года.

КРУ установила, что вследствие злоупотреблений Сергея Санченко за период его правления зафиксирован факт растраты бюджетных средств на 29 997 639 грн... В частности, отсутствует документальное подтверждение затрат по ряду договоров, которые касались программного обеспечения, закупки компьютерной техники и других услуг. Такие действия руководства Фонда содержат признаки преступления, предусмотренного ч.5 ст. 191 УК Украины.

Было установлено, что в махинациях Сергея Санченко, которые привели к разворовыванию средств, было задействовано, в частности, ЗАО «Софтлайн» (директор — Балащук С.А.). Так, по сговору между Фондом и руководителем ЗАО были подписаны акты сдачи-приема информационно-технических услуг, в которых не указан ни перечень, ни объем этих услуг. Таким образом, Фонду нанесен ущерб на сумму свыше 8 млн. грн., что является также криминальным преступлением (ч.5 ст.191, ч.2 ст. УК Украины).
Кроме того, как свидетельствуют материалы дела СБУ №3543 от 05.05.2007, имеющего классификацию «присвоение, растрата имущества или овладение им путем злоупотребления служебным положением», по инициативе Санченко было проведено фиктивное строительство. В деле, кроме Директора исполнительной дирекции Фонда социального страхования по временной потере трудоспособности, фигурируют директор ООО «Агротехпостач» Андрей Смирнов, частный нотариус Татьяна Минюкова-Кручина, а также Александр Саражинский, чья должность не уточнена.

Установлено, что на протяжении 2004—2006 лет должностные лица Фонда, используя реквизиты и счета фиктивных фирм, осуществили растрату государственных средств на 13,1 млн. грн... Так, Фондом был заключен договор №7-ВД-04 от 16.07.2004 г. с ООО «Агротехпостач» об инвестировании строительства по ул. Мельникова, 89-а в Киеве. Договор заключен без необходимой проектно-сметной, оценочной документации, с нарушением п.2 ст. 33 Закона Украины «О закупке товаров, работ и услуг за государственные средства». Исполнительная дирекция Фонда просто перечислила ООО «Агротехпостач» 13,1 млн. грн., после чего средства были переведены на фиктивные коммерческие предприятия и конвертированы в наличность.

Речь идет о паразитическом разворовывании бюджета социального страхования, который сформирован из отчислений работодателей и работников. Т.е. Сергей Санченко занимается прямой кражей из кармана наемного работника и его предприятия. Он систематически присваивает средства, предназначенные государством на оздоровление работников и их детей, помощь при беременности и родах, помощь на похороны.

При этом, в своем кресле Санченко безболезненно пережил смену министров труда, которые по должности курируют деятельность фондов социального страхования. Каким образом ему удается сохранять свою неприкосновенность и почему все расследования его злоупотреблений в конце концов безрезультатно рассыпаются? Ответ на этот вопрос — тотальная коррупция в государственной системе Украины.

vsevesti.com

Другое дело – начальник Государственного управления охраны окружающей природной среды в городе Киеве, генсек партии «Зелёные» Александр Прогнимак. Космические амбиции, которые никогда не будут реализованы из-за уголовного прошлого, он вынужден топить в вёдрах водки и коньяка, занюхивая «коксом». Ведь Прогнимак знает: сунься он на президентские выборы или хоть бы в мэры Киева – тут же истории со сбытом краденых икон, незаконными вырубками в заповедной зоне на Жуковом острове и прочие «шалости» сразу будут обнародованы конкурентами.

Из-за чрезмерного употребления наркотиков и спиртного политик приобрёл скверный характер. Отвечать на критику ему лень. Вместо этого Прогнимак обливает дерьмом каждого журналиста, посмевшего рассказать о сомнительных делишках «зелёного» партайгеноссе.

В 2007 году, злоупотребляя служебным положением председателя комиссии Киевского горсовета, Прогнимак организовал травлю редакторов муниципальных СМИ за публикацию критической статьи «Портрет донецкого киевлянина на фоне конфискованной недвижимости». Он «пропесочивал» и оскорблял журналистов на заседаниях своей комиссии, требовал уволить сразу трех редакторов муниципальных газет.

Чтобы унять одиозного скандалиста, дискредитирующего Партию регионов (по списку которой он прошёл в горсовет), тогдашние однопартийцы нашли ему выгодную и непыльную синекуру в системе Министерства охраны окружающей природной среды. Ради поста главного столичного эколога Прогнимак вроде согласился утихомириться, выйти из партии и сдать депутатские корочки.

Следующей жертвой раскидывания чиновником плодов своей жизнедеятельности стало «Национальное бюро расследований Украины».

Затем пропеллер был заряжен против Вадима Гладчука. Персоне редактора интернет-издания Sprotiv.org «прогниботы» (бригада интернет-хулиганов, которую содержит «эколог») посвятили целый сайт клеветы. Кроме того, за $500 на правах рекламы на портале Михаила Бродского «Обозреватель» была размещена лживая новость о Гладчуке. Гладчук остроумно отреагировал: объявил конкурс глупых выдумок про себя.

Дальше Прогнимак докатился до откровенной уголовщины. Он организовал нападение на известного эколога Владимира Борейко, критиковавшего чиновника за «одобрямс» уничтожению заповедников в Киеве. Эколог рассказал, что незадолго до нападения ему звонили от Прогнимака и настоятельно рекомендовали встретиться.

Появление на столичных улицах пафосных бигбордов партии «Зеленые» подстегнуло любопытство журналистов. Многие начали спрашивать: что это за новая партия такая, кто её возглавляет? Объективное журналистское расследование сайта «Главком» под названием «Прогнимак и зелень» вызвало новую волну истерии «партайгеноссе». Вновь он зарядил свой пропеллер «разоблачениями» редактора Виктора Шлинчака и заляпал интернет так, что всем тошно стало.

После этого Прогнимак внезапно разразился обвинениями в адрес БЮТовца Александра Турчинова. Из этого феерического высера на сайте «Ура-информ» ясно одно: Прогнимак приценивался на пост замминистра, но отчего-то сделка сорвалась. Возможно, дело в том, что даже правительство Юлии Тимошенко при всех его недостатках не собиралось класть под себя мину замедленного действия, назначая на должности заместителей министров ненормальных жуликов. Впрочем, рассказывают, что Турчинов как умный человек никогда не пытается переубедить в обратном людей, уверенных, что всё продаётся и покупается: вместо споров и обид гораздо легче заломить непосильную цену.

Почему Прогнимак вдруг сам себя изобличил в попытке купить руководящую должность в Министерстве охраны окружающей природной среды? Это, опять же, истерика «под кайфом». Истерику вызвали статьи «Власти Киева: от придурков к прохвостам. Александр Прогнимак» на сайте ОРД и «Зелёный беспредел с донецкими корнями» на сайте «Дурдом». Прогнимак пришёл в бешенство и проплатил две на редкость топорные «заказухи» против редактора ОРД Станислава Речинского и звезды «Дурдома» Татьяны Коробовой. С чего он вдруг решил, что сайты принадлежат лично Турчинову – великая тайна. Кажется, партайгеноссе не способен взглянуть со стороны на своё поведение и не видит, насколько комичны гримасы ярости истекающего ядом, изрыгающего нечленораздельные ругательства бюрократа.

Ну невдомёк измученному «белкой» партайгеноссе, что есть сайты, размещающие критические статьи по гражданскому долгу, а не за деньги. Мелкотравчатый менталитет не позволяет жулику поверить в такую бескорыстность. Чиновник-коррупционер, выкидывающий огромные деньги на содержание эсдековского «чернушника» Дмитрия Корнейчука, не может поверить, что критика бывает бесплатной...

По секрету сообщаю генсеку «Зелёных»: это деньги на ветер. Корнейчук умеет только копипастить разную чушь да накручивать каунтеры порнотрафиком на своих сайтах «трэш-медиа-холдинга» («Вся правда», «Укрвор»,  «ПравДА народа», «Гладчук.нет», «Дермометам.нет» и т.п.). На большее он не способен. Его и близко нельзя подпускать к ведению информационных воен: заляпает и себя, и заказчика.

Из чистого альтруизма дам добрый совет Прогнимаку. Дядя, уймись! Уйди в отставку и лечись от «белки»! Когда прочистишь мозги, люди станут больше тебя уважать.

Марина Ризенко, Народна правда

Читайте также:

Скоро на вулицях Києва – «смачний» бігборд від партії «Зелені»!

Власти Киева: от придурков к прохвостам. Александр Прогнимак

Редактор «Спротиву» Вадим Гладчук закликає журналістів протистояти спробам тиску з боку чиновника Прогнімака

На Виктора Шлинчака снова напали гамнометы Прогнимака

После редактора Спротива Гладчука коррупционер Прогнимак взялся шантажировать редактора Главкома Шлинчака

Прогнимак и «зелень»

Я не отдам газету хаму Прогнимаку

Портрет донецького киянина Олександра Прогнімака на тлі конфіскованої нерухомості

За санкціонування рубки в урочищі «Горбачиха» депутата Київради Прогнімака чекає тюрма?

Совет депутату Прогнимаку: А ты не воруй!

Двойные стандарты чиновников: главный столичный эколог Александр Прогнимак

Двойные стандарты чиновников ІІ

Александр Прогнимак: истерика дерьмомета

Обозреватель на заказ депутата Прогнимака тиражирует неправдивую информацию о Вадиме Гладчуке. Фотофакт

Прогнимак (поэма о прожорливом политике для маленьких, вкусных детей)

Депутат-коллекционер или криминальный бизнес Прогнимака на подделках

Політична цензура на Українській правді. Лист Олені Притулі

«Зеленый» беспредел Прогнимака с донецкими корнями

Такое заявление одесскому телеканалу «АТВ» во вторник после обыска главного офиса мобильного оператора сделал генеральный директор «Интертелекома» Борис Акулов.

«То, что хотят наши структуры, выходит далеко за пределы закона. Поэтому мы заняли принципиальную позицию и сказали, что мы не против выполнить требования. Мы готовы в рамках действующего законодательства это сделать. Должно проводиться снятие информации с каналов связи только лишь санкцией суда. А конкретно: председателя и зам. председателя апелляционного суда Одесской области. Нам предлагается вариант организации автоматической системы снятия информации с каналов связи. При этом, тот же закон определяет, что оператор несет ответственность за обеспечение защиты тайны переговоров своих абонентов. Мы считаем своим святым долгом обеспечить право наших абонентов на тайну личной жизни, что предусмотрено 31-й статьей Конституции», — сказал Б. Акулов.

По данным телеканала, обыск проводился в офисе мобильного оператора 12 часов и закончился около 2 часов ночи вторника. В обыске участвовали сотрудники спецподразделения «Альфа».

Официальная причина обыска, по данным телеканала, обвинение «Интертелеком» в получении контрабанды.

ООО «Интертелеком» — национальный CDMA оператор. Предоставляет услуги местной и мобильной связи стандарта CDMA, а также беспроводной доступ в Интернет в 21 регионе Украины.

По результатам июля 2010 года компания заняла седьмое место по количеству абонентов в Украине, увеличив базу на 2,5%, или на 10,4 тыс., — до 434,4 тыс. абонентов.

Основна мета акції — підвищити рівень знань молоді у сфері захисту своїх прав при контакті зі співробітниками МВС.

Об 11:00 перед стінами тридцяти навчальних закладів студенти, представники творчої молоді, активісти НГО та випускники всеукраїнської освітньої програми «Розуміємо права людини» почнуть інформаційну акцію, в якій візьмуть участь такі міста: Київ, Луганськ, Харків, Чернігів, Одеса, Миколаїв, Житомир, Сімферополь, Тернопіль, Рівне, Севастополь, Ялта, Маріуполь, Кременчук, Комсомольськ та Глобине.

Проведення подібної акції стало можливим завдяки фінансовій підтримці Норвезького Гельсінського Комітету (НГК) у рамках проекту Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ) (конкурс «Ініціативи молодіжних груп: права людини» національної освітньої програми «Розуміємо права людини»).

«Жовта картка українській міліції в руках студентства — знак того, що байдужих до проблеми стає все менше. Молодь готова навчатися, щоб ефективно захищати свої права. Перше вересня 2010 року — це день НОВИХ знань — знань правового самозахисту. Саме тому ми вирішили назвати акцію «Захисти себе сам».

Крім того, розвиваючись, молоді люди зможуть краще усвідомити причини конфліктів, навчаться дотримуватися законів і вимагати їх дотримання від представників МВС», — пояснює організатор акції Ярослав Мінкін.

«Це смішно, проте нам доводиться вчитися захищати себе від правоохоронних органів. Якщо працівники міліції не пам'ятають про те, що потрібно дотримувати права людини та свої обов'язки — ми повинні їм про це нагадати», — коментує ситуацію координатор акції в Києві Роман Шмалько.

«Реалії сьогоднішнього дня такі, що права людини в нашому суспільстві стали чимось на кшталт казки — красиво звучить, але у справжньому житті не буває. Закон і його представники стали виступати не захистом для людей, а загрозою для їх здоров'я, гідності, а іноді навіть життя. І особливо це актуально для молоді, оскільки через свою юність та недостатній рівень знань своїх прав вона потрапляє в зону підвищеного ризику. Акція «Захисти себе сам!» — це перший крок на шляху до змін. Ми хочемо жити в суспільстві, де закон для людей, а не люди для закону, де права людини є найвищою цінністю, а не просто порожнім звуком, де правоохоронні органи охороняють, а не нападають», — пояснює координатор акції в Харкові Тетяна Ширіна.

«У країні можливо навести порядок, тільки при відносно чесному державному апараті. Хабарництво і бюрократія — прямий наслідок байдужості громадян. Якщо громадяни почнуть вчитися відстоювати свої права — почнеться процес зміни влади. Правовий опір в першу чергу буде сприяти очищенню рядів у силових відомствах», — сподівається на краще координатор акції в Маріуполі Дмитро Корх.

З усіх питань, пов'язаних із проведенням заходу, Ви можете зв'язатися з організатором акції Ярославом Мікіним за тел: 38 (095) 3495325, е-mail: civilwar.jar@gmail.com, а також з координаторами на місцях.

Читайте також:

Міліція Могильова продовжує чи не щодня вбивати громадян України

Журналіста Василя Клімент'єва вбили менти-перевертні

Міліція стверджує, що затриманий Малярчук сам побив себе головою об стіну

Євген Захаров: Україна перетворюється на поліцейську державу

Міністр Могильов та права людини

Міліція в Ізмаїлі незаконно зірвала вибори міського голови

З розстріляного київським суддею тракториста Олександра Кучі взяли підписку про невиїзд

Менты наврали, что кадиллак Могилеву подарил его тайный поклонник. Видео

Диктатура Януковича: міліція незаконно перешкодила харків’янам приїхати на Хресний хід до Києва

Милиция не пускает паломников из Западной Украины на празднование Крещения Руси

Диктатура Януковича: міліція незаконно затримала тягнибоківців, які протестували проти Кирила. Відео

Корумпована міліція відмазала нардепа-мафіозі з БЮТу Антона Яценка від ДТП. Фотофакт

Міліція незаконно знищила сайт газети «Вільна Одеса»

МВС купує VIP-машини не для себе, а для Януковича з Азаровим

Полковник Володимир Поліщук написав в Українську правду: бити журналістів — це правомірні дії міліції. Відео побиття Кутракова

Після приходу Могильова зросла кількость порушень прав людини міліцією

Беркутівців, які незаконно застосували силу проти журналіста, виправдав суд. Відео. Документ

Міліція заблокувала автобуси з прихильниками Яценюка

Фотожурналиста журнала «Фокус» избили в запорожской милиции. Документы

Організатора акцій проти вбивств та катувань Михайла Каменєва міліція хоче посадити

Міліція кришує незаконне стеження за журналістами телеканалу ТВі

Міліціонери вручили ув‘язненому Платонову лезо бритви

Дело Индило: худший сценарий из всех возможных

Родичів померлих у міліції позбавляють права на правду

Організатора акцій проти вбивств та катувань Михайла Каменєва міліція хоче посадити

Правозахисники вшанували дві сотні жертв катувань у міліції. Фото

Про міністра Могильова та «луценківські граблі»

Наклеп міністра Могильова на противників міліцейського свавілля

«Свобода» вимагає відставки міністра-брехуна Могильова

Кат Могила розповів журналістам ментовську байку про скінхедів

24 червня — марш проти міліцейського свавілля

Моего брата убили работники милиции! КТО СЛЕДУЮЩИЙ? (письмо в редакцию)

Очередная смерть в РОВД: «Он сам»

Очередная смерть в милиции: Дмитрию Ящуку помогли повеситься на шнурке от шортов?

Прокурор Києва Юрій Ударцов залякує журналістів допитами та забороняє розголошувати результати СМЕ у справі студента Індило

Как менты убивали студента Игоря Индило: реконструкция преступления

Министр МВД Могилев крышует ментов-убийц студента Игоря Индило

Як зупинити вбивства громадян у відділках міліції?

Прокуратура незаконно затикає рота журналістам, що пишуть про вбивство ментами Ігоря Індила

Молодые украинцы протестуют против произвола милиции. Фото

Читайте также журналисткое расследование Вадима Гладчука:

«В Шевченковском райотделе столицы менты зверски убили студента Игоря Индило. Подробности. Видео» 

«Карпачева: убийство студента Игоря Индила — не первый случай в Шевченковском райотделе милиции». 

Як повідомив голова НЕК Василь Костицький, адміністративні та цивільно-правові санкції за порушення суб'єктами видавничої справи та друкованими ЗМІ чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі законодавчо не визначені. Єдиний державний реєстр судових рішень не містить інформації про судову практику із зазначеного питання. «Відсутність санкцій за порушення обмеження права у видавничій справі, а також умов обігу друкованої продукції сексуального та еротичного характеру позбавляє державу можливості своєчасно та ефективно реагувати на правопорушення у зазначеній сфері та запобіганню їх скоєнню», — сказав Василь Костицький.

Для вирішення цієї проблеми НЕК розробила проект закону про внесення змін до Закону України «Про захист суспільної моралі», яким передбачено, що припинення випуску друкованого ЗМІ, що розповсюджується з порушенням вимог законодавства, а також заборона обігу видавничої продукції, що завдає шкоди суспільній моралі, здійснюється за рішенням суду. Голова НЕК виступив за подальше удосконалення законопроекту. «У подальшому доцільним буде наділити Національну комісію повноваженнями подавати (ініціювати) позови до суду про припинення випуску друкованого ЗМІ та обігу видавничої продукції, що використовується для розповсюдження інформації з порушенням вимог та чітко розмежувати повноваження органів, що здійснюють нагляд у цій сфері», — зазначив він. Крім того, Костицький вважає, що законопроект доцільно доповнити положеннями щодо необхідності переєстрації друкованого ЗМІ у разі зміни виду видання за цільовим призначенням.

За словами голови НЕК, жоден з органів не в змозі запобігти скоєнню правопорушень у видавничій галузі. Згідно з інформацією МВС, органами внутрішніх справ було порушено 802 кримінальні справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 300 Кримінального кодексу України (ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості) та ст. 301 ККУ (ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів). 2010 року органами внутрішніх справ вилучено 130 друкованих видань, заборонених до обігу на території України.

Пропозиції пана Костицького щодо удосконалення законодавства підтримали не тільки члени НЕК, а й президент Асоціації книговидавців Олександр Афонін, який зазначив, що видавці повинні мати посередницьку структуру між ними та МВС. Цією структурою, на його думку, могла б стати НЕК. «Після внесення змін до ККУ видавці поставлені до стінки. Після виходу книги в світ до них можуть прийти з органів внутрішніх справ і сказати, що їм загрожує кримінальна відповідальність за друк порнографії», — сказав Афонін. Він запропонував, щоб НЕК до друку видання давала експертний висновок на рукопис книги, що він не містить еротики чи порнографії. Василь Костицький йому заперечив, сказавши, що вони не будуть цього робити, оскільки це розцінюватиметься як цензура.

Ще один представник видавців тільки періодичної преси Олександр Антонець (Українська асоціація видавців періодичної преси) виступив проти діяльності Національної експертної комісії. «Ми взагалі виступаємо за ліквідацію НЕК», — зазначив він.

У результаті члени комісії не тільки підтримали доповнення до законодавства запропоновані головою НЕК, а й вирішили розмістити на веб-сайті інформаційну довідку про правовий механізм запобігання обігу на території України друкованих видань, які порушують законодавство у сфері захисту суспільної моралі. Крім того, вирішено організувати науково-практичну конференцію на тему: «Правовий механізм запобігання обігу на території України друкованих видань, які порушують законодавство у сфері захисту суспільної моралі» за участю народних депутатів, представників влади та громадських організацій.

Міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов вважає, що Верховна рада на законодавчому рівні повинна заблокувати діяльність сайтів, які займаються поширенням заборонених матеріалів. До таких ресурсів міністр відніс і сайт «ВКонтакте».

«Це дуже складна проблема. Ми вже створили підрозділ по боротьбі з кіберзлочинністю. Займаємося цією темою. Але боротися з такими сайтами, як „ВКонтакте“, де є порнографія і інші незаконні матеріали, треба, приймаючи жорсткі правові рішення», — підкреслив Могильов.

«Багато сайтів, на жаль, блокувати проблематично. Якщо я зараз приймаю рішення і блокую, скажімо, сотні сайтів — про що це говоритиме? Про наступ на свободу слова», — відмітив він в той же час.

«Тому треба приймати законодавчі акти, які забороняли б діяльність подібних сайтів. Зараз ми вивчили досвід наших сусідів по боротьбі з подібними явищами, ми рухаємося дуже інтенсивно. Отже скоро ми ініціюватимемо прийняття нормативної бази, яка дозволить обмежити доступ до таких сайтів», — заявив міністр.

Як повідомлялося раніше, українські правоохоронні органи співпрацюють з російськими органами правопорядку в боротьбі з розповсюдженням нелегальних матеріалів в соціальній мережі «ВКонтакті».

Нагадаємо, в грудні 2008 працівники Міністерства Внутрішніх Справ України вилучили сервери файлообмінної мережі Infostore.org. Порушено кримінальну справу за фактом за ч.2 ст.301 (Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів) КК України.

30 серпня 2010 року, відбулося засідання Національної експертної комісії з моралі. Бурхливу дискусію викликав мультсеріал South Park. Нацкомісію стурбував епізод, в якому мова йде про одностатеві стосунки, і один з персонажів, Ерік Картман, розігрує свого однокласника Баттерса, імітуючи оральний секс з ним.

На думку членів НЕК, відеозапис містить зображення імітації сексуальних дій і розмови про фізіологічні деталі сексуальних дій, тому цей мультсеріал належить до продукції, яка містить дитячу порнографію.

Головний сексопатолог Міністерства охорони здоров'я Ігор Горпинченко заявив, що продемонстровані кадри є «словесною порнографією, яка впливає на дітей».

На захист мультсеріалу виступила програмний директор MTV Україна Марія Панченко, яка заявила, що мультсеріал транслюється згідно з отриманим прокатним посвідченням — після 22:00. Костицький поцікавився у Панченко, чи знають її батьки, «чим ви займаєтеся, що тут захищаєте».

Директор програм Міжнародного фестивалю мультиплікаційних фільмів Крок Олександр Шпилюк, у свою чергу, зазначив: «Я не бачу тут порнографії. І взагалі, цей серіал заборонений лише в трьох країнах — Ірані, Сінгапурі і Малайзії. Заборонивши його, ми вдаримо по демократичному іміджу України» . Народний депутат від НУ-НС Лілія Григорович у відповідь дорікнула йому в необізнаності, наголосивши, що НЕК не забороняє, а рекомендує.

У результаті члени НЕК не винесли рішення і щодо цього питання. Буде створена спільна комісія з представників Міністерства культури, Міністерства внутрішніх справ і НЕК, яка і визначить, чи є South Park порнографією.

Нагадаємо, в 2008 році НЕК вже розглядала питання щодо South Park після звернення заступника прокурора у Києві Вадима Горана. Тоді орган ухвалив, що мультсеріал не порушує закон, проте належить до відеопродукції, трансляція якої повинна бути обмежена за віком глядачів до 16 років і за часом трансляції — з 21:00 до 6:00.

У тому ж 2008 році скандал навколо South Park розгорівся в Росії — після того, як Московська прокуратура визнала його екстремістським, сотні людей вийшли на демонстрації на захист телеканалу 2×2, а також атакували офіс євангелістів. Слід зазначити, що скандал пішов на користь телеканалу 2×2, популярність якого потім зросла.

*****

На картинці — кадр з епізоду Cartman Sucks мультсеріалу South Park. Мабуть, на думку членів, саме так має виглядати дитяче порно.

Читайте також:

Онанисты Костицкого постановили, что даже одетая женщина — это возмутительная аморальная эротика

Онанисты Костицкого с Комиссии по морали считают фитнес эротикой

Комісія моралі вводить цензуру на телебаченні убитих та поранених

Влада хоче закривати опозиційні сайти протягом доби

Уроды из Моральной Инквизиции уже придумали «кодекс журналистской этики»

Нацкомісія моралі хоче за один день закривати будь-який сайт

Журналисты и некоторые народные депутаты уверены, что Комиссии по нацморали не место в демократическом государстве

Притча о цензуре грешников

Полный песец и Комиссия по морали

Камасутра у стен Верховной Рады. Фото

Нардепы хотят избавиться от онанистов с комиссии по морали Костицкого

«До мене звернулася група співробітників міліції Криму із заявою про те, що проголошені міністром МВС Анатолієм Могильовим гасла про боротьбу з корупцією серед особового складу...є дешевим популізмом і абсолютно не відображаються на родичах, друзях і близькому оточенні самого міністра», — сказав він.

«Так, звільнений у званні підполковника з органів внутрішніх справ Володін Сергій, земляк і кум Могильова, був відновлений в ОВС на посаді співробітника управління внутрішньої безпеки ГУ МВС Криму, де граничне звання — майор міліції», — зазначив депутат.

За його словами, Володін «вже через місяць незаконно отримав звання полковника».

«Проживаючи в Коктебелі, Володін функціональні обов'язки співробітника УВБ не виконує, а займається будівництвом житла для міністра Могильова», — наголосив Москаль.

«Користуючись службовим становищем, Володін отримав у Коктебелі дві земельні ділянки по вулиці Леніна, 122 „Г“, які оформив на себе як на підставну особу, і збудував будинок для міністра МВС», — зазначив депутат.

За його словами, у будівництві також брав участь і колишній начальник Феодосійського міського відділу внутрішніх справ Олег Козюра, який прийшов у органи внутрішніх справ із податкової міліції.

«За час його керівництва троє співробітників карного розшуку та троє бійців „Беркуту“ були притягнуті за злочини до кримінальної відповідальності», — повідомив Москаль.

«Незважаючи на це, всупереч обіцянкам міністра МВС про звільнення керівників підрозділів за злочини підлеглих, Козюра був призначений начальником управління МВС у Севастополі за вклад у будівництво будинку для Могильова», — зазначив депутат.

Москаль також додав, що Могильов «неодноразово приїжджав на будівництво й давав персональні вказівки щодо ведення робіт», йдеться у повідомленні.

Депутат звернувся до генпрокурора та прем'єра з відповідним запитом.

Вопрос, однако, в том, насколько власть  будет  последовательна  в  своих действиях в борьбе с коррупцией и не станут ли они избирательными.  Вот, одних даже  заграницей ищут, а других,  при очевидных  фактах, в упор не видят у себя дома.

Интернет пространство переполнено сообщениями о миллионных хищениях в Фонде социального страхования по временной утрате трудоспособности через преступные коррупционные схемы,  действующие годами. Достаточно  лишь прочесть статью  «Мародеры в  Фондах»  или «Как наше социальное страхование идет в карман  преступникам». У этого Фонда три  няньки -  государство,  работодатели  и  профсоюзы.  Втроем  они  формируют  правление   Фонда,  которое   назначает исполнительную  дирекцию. В результате у трех нянек дитя  без присмотра. А  воровские  дяди  из  руководства  исполнительной  дирекции  Фонда   воруют  у  нас  и  наших  с вами  детей,  поскольку   средства  Фонда должны использоваться, в том  числе и на оздоровление, выплаты по рождению и т.п.

Успешно воровали при прежнем правительстве, еще больше воруют при нынешнем. Да так  наловчились,  что разворованного хватает себе, покровителям в высших кругах и на закрытие   уголовных  дел. 

Еще  в  2004—2005 годах были выявлены серьезные  финансовые нарушения в  деятельности исполнительной  дирекции  Фонда,  факты злоупотребления служебным положением директора  исполнительной  дирекции  Фонда  Санченко С.П.,  что  обернулось  потерями  для  Фонда   и  застрахованных  лиц  в десятки  миллионов  гривен.  В  результате  прокурор  отдела  защиты   имущественных  и  других личных прав и свобод граждан Р.Романчук принял  постановление о возбуждении уголовного дела по фактам злоупотребления служебным положением служебными лицами   исполнительной дирекции Фонда социального страхования  по  временной  утрате  трудоспособности   по признакам преступления  предусмотренного   ч.2  ст.364 УК Украины.   Уголовное  дело  было  направлено прокурору г.Киева.  Контроль осуществляла  Генеральная  прокуратура. Заместитель Генерального прокурора Украины  Т.Корнякова даже потребовала немедленного увольнения с  занимаемой должности  директора исполнительной  дирекции  Фонда  С.Санченко и ряда других должностных лиц, причастных к  выявленным  аферам. 

Но  не  тут  то  было.   Всех  сильнее  и  главней  оказалась  Шевченковская  районная  прокуратура г.Киева,  которая прекратила следствие в связи с «невозможностью установления лица, совершившего  преступление».  И  никто  ей   не  возразил. А  когда  бывший  Президент В.Ющенко  еще  и  наградил  Санченко орденом «За  заслуги», то всем кто и мог бы возразить  районной  прокуратуре,  стало  ясно,  что лучше не стоит этого делать.  Гаранту  виднее. 

Как  только  новая  власть  заговорила  о  борьбе  с коррупцией, тут же выплыли не только старые,  но  и  выявились  новые   факты   злоупотреблений   исполнительной  дирекцией  Фонда  во  главе  с  Санченко С.П.   

Служба безопасности Украины на основании санкции  Апелляционного  суда г.Киева №540ПП от  31.07.2009 инициировала  внеплановую ревизию исполнительной дирекции Фонда и  встречные  проверки ЗАТ «Софтлайн», причастного к нарушениям. ГоловКРУ, которое проводило ревизию, выявило финансовые  нарушения  на  общую  сумму   36,6 млн.грн.  По  результатам  этих  материалов   в  декабре   2009 года прокуратурой  Днепровского  района г.Киева  было  открыто  уголовное  дело.

Чем это закончится пока  неизвестно. Но обращает на себя внимание тот факт, что нынешний прокурор  г.Киева  Ю.Ударцов в  своем  ответе  Верховной  Раде  Украины на запрос о возможных неправомерных действиях директора  исполнительной  дирекции  Фонда Санченко С.П.  ни словом не  обмолвился  о  последних  выявленных  фактах  злоупотреблений,  а  лишь  сообщил,  что   старые  уголовные  дела  остановлены  «на підставі  п.3  ст.206 КПК України у зв’язку з невстановленням особи,  яка  вчинила  злочин».  К чему  бы  это? 

Как  метко  отмечено  в  одном  из  материалов  на  эту  тему,  размещенного на сайте «Власти.нет»  «…Пример  Санченко  доказывает,  что наряду с казнокрадами в Украине утвердилась каста  фондокрадов — людей,  «осваивающих» средства фондов  социального  страхования,  то есть  отчисления   работодателей  и  застрахованных  рабочих». 

Если учесть, что в фондах социального страхования  вращаются  миллиарды  гривен, то  легко  представить, какой финансовый  ресурс  находится у нечистых на руку дельцов. Но так ли неуязвима  выстраивавшаяся годами  коррупционная сеть?

То,  что  искусством воровать  в нашей  стране  владеют  многие,  как  и  многие  овладели  искусством  этого  не замечать,  особенно  когда  с  ними  делятся,  очевидно.   А  вот  искусством   борьбы   с  преступностью  и  коррупцией   необходимо  овладевать   как   можно   быстрее.  А то  на  очередные  призывы  борьбы  с коррупцией   народ   скажет   «НЕ  ВЕРЮ!».

Хайвей 

Про це заявив віце-прем'єр з питань Євро-2012 Борис Колесніков, повідомляє «Дзеркало тижня».

«Такого поняття, як єдиний податок, швидше за все, не буде. Неможливо зберегти ситуацію, при якій на єдиному податку перебувають корпорації, які заробляють десятки мільйонів доларів», — заявив віце-прем'єр.

При цьому він не виключив, що скасування єдиного податку не буде одномоментним.

«Допускаю, що в новому Податковому кодексі буде якийсь перехідний, адаптаційний період, але не більше 24 місяців. І виключний перелік видів діяльності, що дозволяють перебувати на єдиному податку», — повідомив Колесніков.

Він підкреслив, що платники єдиного податку повинні сплачувати внески до Пенсійного фонду.

При цьому віце-прем'єр нагадав, що платники єдиного податку користуються всіма послугами, які надаються державою, тому зобов'язані платити і податок на послуги фізосіб.

«Податок на прибуток для малого бізнесу — нуль. Решта — платіть на загальних підставах. Ось такий підхід закладений в основу робочого проекту Податкового кодексу», — розповів Колесніков.

Нагадаємо,  що президент України Віктор Янукович у своїй передвиборчій програмі «Україна для людей» пообіцяв лохторату «податкові канікули для малого бізнесу на 5 років».

Читайте також:

Редактор Спротиву Вадим Гладчук подарує проФФесору Януковичу підручник «Економіка для чайників»

Брехня Януковича: замість канікул платники єдиного податку доплатять майже 1000 гривень

Янукович хочет грабить украинцев новыми налогами на недвижимость и на депозиты

Українцям загрожує податок на сараї від Азарова з Тигіпком

Микола Катеринчук обіцяє революцію проти режиму Януковича та Податкового кодексу

Азаровщина. Уряд Податковим кодексом перетворить підприємців на жебраків

Бродський зробить працівників кріпаками ліцензій роботодавців

Азаровщина. Бродський вигадав індикативні зарплати

Після підвищення акцизів у Азарова вигадали новий податок на бензин

Бютівець Томенко піариться на драконівському Податковому кодексі Азарова

Янукович визнав недосконалість драконівського Податкового кодексу Азарова

Регіонали хочуть ввести нові грабіжницькі податки: на нерухомість та на дохід від депозитів

Підприємці влаштують Азарову новий Майдан за драконівський Податковий кодекс

Великий іноземний та український бізнес виступили проти Податкового кодексу Азарова

Хмельницька міська рада виступила проти Податкового кодекcу Азарова. Звернення

До драконівського податкового кодексу Азарова подано 5357 правок

У провладній коаліції шукають винного за драконівський податковий кодекс Азарова

Про обставини й причини смерті кандидата на Нобелівську премію свідчить і розмірковує тодішній в'язень цього табору.

Насамперед, що це за сором'язлива назва така – «установа ВС-389/36»?

Радянська влада взагалі соромилася деяких термінів, тому, наприклад, називала своїх противників не політичними в'язнями, а «особливо небезпечними державними злочинцями». У тюремному побуті «гражданин осужденный» мусив звертатися до наглядача «гражданин контролер».

Історія цього останнього заповідника ГУЛАГу коротка. Від 1 березня 1980 до 8 грудня 1987 року через нього перейшло всього 56 в'язнів. Пересічно їх тут утримували до 30 осіб. Ця «установа» скоро стала відомою в світі як «табір смерті», бо 8 її в'язнів загинули. У тому числі члени Української Гельсінкської групи Олекса Тихий (27.01. 1927 – 5.05. 1984), Юрій Литвин (26.11. 1934 – 5.09. 1984), Валерій Марченко (16.09. 1947 – 7.10. 1984), Василь Стус (6.01. 1938 – 4.09. 1985). Власне, тільки Стус помер безпосередньо в Кучино, а перші троє – по тюремних лікарнях.

У 70-х роках у «неіснуючих» політичних таборах, тюрмах, психіатричних лікарнях та на засланні перебувало не так багато людей – усього кілька тисяч. Це не сталінські часи, коли в неволі перебували мільйони людей. Політичні табори були зосереджені в управлінні «Дубравлаг», що в Мордовії. Але з цих таборів стало виходити у «велику зону» та за кордон надто багато інформації. Тому КГБ вирішив зруйнувати канали її виходу радикальним чином: перевезти найактивніших політв'язнів подалі від центру. Вибрали Скальнинське управління таборів, що в Пермській області, на середньому Уралі. Тим паче що табори траплялися там частіше, ніж села.

13 липня 1972 року в умовах надсекретності (навіть конвоїри були одягнуті в спортивні костюми) на станцію Чусова прибув перший ешелон з п’ятьмастами мордовськими в’язнями суворого режиму. В дорозі він був три доби. Рухався ночами. Удень в’язні знемагали в розпечених “столипінах” (того спекотного літа горіли ліси і торфовища). Непритомніли. Один помер. Багато хто, коли вивантажували, не міг устояти на ногах. Їх розмістили у звільнених від карних в'язнів зонах ВС-389/35 (ст. Всехсвятська, пос. Центральний), 36 (с. Кучино), 37 (с. Половинка).

Ще один великий етап мордовських в’язнів суворого режиму прибув на Урал улітку 1976 року.

Нарешті 1 березня 1980 року в Кучино були перевезені з Сосновки, що в Мордовії, 32 в’язні особливого режиму. Знову один у дорозі помер. Серед етапованих були члени Української Гельсінкської Групи Левко Лук’яненко, Олесь Бердник, Олекса Тихий, Богдан Ребрик, Данило Шумук. Під нову «установу» пристосували дерев’яне приміщення колишнього тартака (пилорами), що за кількасот метрів від зони суворого режиму.

У різний час і в різних камерах тут каралися, окрім уже згаданих, члени УГГ Іван Кандиба, Віталій Калиниченко, Михайло Горинь, Валерій Марченко, Іван Сокульський, Петро Рубан, Микола Горбаль, іноземні її члени естонець Март Ніклус та литовець Вікторас Пяткус, які вступили в УГГ в найтяжчу годину – у 1982 році. Тут минули й мої 6 років життя. Поруч, на суворому режимі, сидів Голова Групи Микола Руденко. Усього 18 осіб. Ніде й ніколи не збиралися ми в такій кількості, хіба на урочистих зборах з нагоди 20-річчя, 25-ти і 30-річчя Групи.

Тут каралися також українці Іван Гель, Василь Курило, Семен Скалич (Покутник), Григорій Приходько, Микола Євґрафов. Отже, як і в кожному політичному концтаборі, українці становили більшість його «континґенту». Але в цьому справжньому «інтернаціоналі» провели багато років литовець Баліс Ґаяускас, естонці Енн Тарто і Март Ніклус, латвієць Ґунар Астра, вірмени Азат Аршакян і Ашот Навасардян, росіяни Юрій Федоров, Леонід Бородін. Більшість із них були відомими правозахисниками і діячами національно-визвольних рухів, а звільнившись вони стали політиками і громадськими діячами. У радянської ж влади вони були особливо небезпечними рецидивістами або особливо небезпечними державними злочинцями, яким смертна кара замінена була 15-ма роками ув’язнення (було тут декілька звинувачених у співпраці з німецькими окупантами, один – у шпигунстві).

Фактично це був не табір, а тюрма з наджорстоким режимом утримання. Якщо в кримінальних таборах рецидивістів виводили в цехи робочої зони, то ми й працювали в камерах через коридор. Прогулянки нам давалося годину на добу в оббитому бляхою дворику 2 на 3 метри, заснованому згори колючим дротом, а на помості – наглядач. З наших камер було видно тільки огорожу за 5 метрів від вікна і смужку неба. Огорож довкола зони різного типу сім, у тому числі з дощок, колючий дріт, мотаний дріт, під напругою. У периметрі заборонена зона становила 21 метр. Харчування наше коштувало 24 – 25 рублів на місяць, вода іржава та смердюча, бо приміщення стоїть на болоті: підкоп неможливий. Ми стрижені, увесь наш одяг зі смугастої тканини. Побачення нам належалося одне на рік, пакунок до 5 кг – один на рік після половини терміну, та й того старалися позбавити. Дехто з нас роками не бачив нікого, крім співкамерників і наглядачів. Робота – прикручувати до шнура праски детальку, в яку вкручується лампочка. Робота не важка, але її багато: невиконання норми, як і будь-яке порушення режиму, каралося карцером (до 15 діб), позбавленням побачення, пакунка, ларка (щомісяця дозволялося додатково купити продуктів на 4 – 6 рублів). «Злісних порушників режиму» карали ув'язненням до одиночки на рік, переведенням на тюремний режим до трьох років (Володимирський централ, згодом Чистополь). За Ґенерального жандарма Андропова, 1983 року, до Карного кодексу було введено статтю 183-3, за якою систематичні порушення режиму каралися додатковими п'ятьма роками ув'язнення – уже в кримінальному таборі. Так що відкривалася перспектива довічного ув'язнення, а надто – швидкої розправи руками кримінальників.

Проте найтяжче було витримувати психологічний тиск.

Якщо в сталінські часи, коли винищувалися цілі категорії населення, непридатні для будівництва комунізму, кинутою на перетворення в табірний пил людиною влада більше не цікавилася, то в наш час винесений судом вирок не був остаточним. У наш час уже рідко хто потрапляв у політичні табори «ні за що». Це були активні люди, які звільнившись могли повстати знову. Тому влада пильно стежила за кожним, визначала значущість особи, її потенційні можливості – і відповідно до неї ставилася. Це була свого роду експертиза: вивчали тенденцію розвитку (чи занепаду) тієї чи тієї особистості і вживали превентивних заходів, щоб з неї не виросло більшої для держави небезпеки. З цього погляду Василь Стус справді становив особливу небезпеку для існуючого ладу. Він, разом з іншими дисидентами, справді підривав владу комуністів. І вона таки впала – вичерпавши свої економічні можливості, не витримавши військового протистояння з Заходом, зазнавши ідеологічного краху. Ми боролися на цьому фронті – ідеологічному. І перемогли.

Уперше Стус був заарештований за звинуваченням у проведенні «антирадянської агітації і пропаганди» (ст. 62, ч. 1 КК УРСР) 12 січня 1972 року. Тоді йому інкримінувати 14 віршів і 10 статей правозахисного характеру. Відбувши 5 років ув'язнення в Мордовії та 3 роки заслання на Колимі, вдруге Василь Стус був заарештований 14 травня 1980 року під час «олімпійського набору»: Москву і Київ, де відбувалося частина ігор, очищали від небажаних елементів, у тому числі від решти дисидентів, що гуртувалися в Гельсінкських групах. Стус після першого ув'язнення втримався в Києві всього 8 місяців. (Тоді жартували, що дисиденти бувають трьох видів: досиденти, сиденти і відсиденти – вони ж знову досиденти).

Про свою готовність вступити до Групи, попри дещо критичне до неї ставлення, він неодноразово писав із заслання, починаючи з жовтня 1977 року. Однак кияни його прізвища обачно не ставили під документами Групи. Та коли Стус у серпні 1979 року повернувся до Києва, то втримати його вже не міг ніхто: навіть уціліла поки що Оксана Яківна Мешко поглядала на його постать знизу вгору.

“У Києві я довідався, що людей, близьких до Гельсінкської групи, репресують найбрутальнішим чином. Так, принаймні, судили Овсієнка, Горбаля, Литвина, так перегодом розправилися з Чорноволом і Розумним. Такого Києва я не хотів. Бачачи, що Група фактично лишилася напризволяще, я вступив до неї, бо просто не міг інакше. Коли життя забране – крихт я не потребую... Психологічно я розумів, що тюремна брама вже відкрилася для мене, що днями вона зачиниться за мною – і зачиниться надовго. Але що я мав робити? За кордон українців не випускають, та й не дуже кортіло – за той кордон: бо хто ж тут, на Великій Україні, стане горлом обурення і протесту? Це вже доля, а долі не обирають. Отож її приймають – яка вона вже не є. А коли не приймають, тоді вона силоміць обирає нас...

Але голови гнути я не збирався, бодай що б там не було. За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу обставати до загину”. (“З таборового зошита”. 1983).

Зі стандартним вироком (вже за ч. 2 ст. 62) – 10 років таборів особливого (тобто камерного) режиму, 5 років заслання та згаданим «почесним» титулом «особливо небезпечний рецидивіст» – Василь Стус прибув у Кучино в листопаді 1980 року. Тут його пильнували особливо. Якщо більшість написаного на суворому режимі в Мордовії Стус якось зумів переслати на волю, в тому числі дещо в листах, часом пишучи вірші в суцільний рядок та замінюючи мулькі для цензури слова (тюрма – юрма, колючий дріт – болючий світ, Україна – батьківщина), то з Уралу ж відіслати в листі вірш було практично неможливо. Проскочило всього декілька. Дозволялося писати один лист на місяць. Так уже його вилизуєш – а таки знайдуть «недозволену інформацію», «умовності в тексті», або просто – «підозрілий за змістом». І конфіскують. Або посилають того листа на переклад у Київ, а потім вирішують, чи його відсилати адресатові. Пропонували: «Пишіть російською – швидше дійде». А як це рідній матері чи дитині писати чужою мовою?

Одержувати листи можна було від будь-кого, проте насправді віддавали тільки деякі листи від рідні. В останні тижні життя Василеві надійшла телеґрама від дружини про народження онука Ярослава. Майор Снядовський викликав Стуса в кабінет, привітав і зачитав частину телеґрами, але до рук не дав: недозволена інформація. Це дуже обурило Стуса.

Обшуки. Їх проводили два-три рази на місяць, але були періоди, що обшукати в'язня могли кілька разів на день. У камері можна було тримати 5 книг, брошур і журналів, разом узятих. Решту – винось до каптьорки. А кожен передплачує журнали, газети, намагається над чимось працювати, хоч би вивчати іноземну мову. Це вже треба тримати словник і підручник. Але режим невблаганний: наднормові книги викидають у коридор.

Ми брали на роботу папірчики з іншомовними словами, щоб вивчати їх (Стус володів німецькою, англійською, з допомогою Марта Ніклуса вивчав французьку). Їх відбирали. Виводячи на роботу, заведуть у свою «діжурку» – і роздягайся догола. Перемацають кожен рубчик, заглянуть у кожну складку тіла. Як тепер чую зболений голос: «Лапають тебе, як курку...». Такої репліки було досить, щоб загриміти до карцеру.

Особливо пильнували, коли наближалося побачення. Якщо в КГБ вирішили не надавати побачення, то позбавити його – справа техніки: наглядачам дається завдання знайти порушення режиму. Говорив через кватирку з сусідньою камерою. Не виконав норму виробітку. Оголосив незаконну голодівку. Начальник режиму майор Федоров виявляв пил на вішалці. Той же Федоров покарав був Баліса Ґаяускаса за те, що «в розмові не був відвертим». А якби відверто сказав, що про нього думаєш, – був би ще більшим порушником режиму. Стус мав лише одне побачення з дружиною в Кучино. Коли вели на друге – він не витримав принизливої процедури обшуку і повернувся в камеру.

Особливо його почали «пресувати» з 1983 року. На його день народження, тобто на Різдво Христове, зробили обшук. Забрали рукописи. Згодом Стус кличе чергового, майора Ґалєдіна, щоб повернули рукописи або склали акт про вилучення.

– А хто взяв?

– Отой новий майор, не знаю його прізвища. Отой татарин.

Складено рапорт, що Стус образив національну гідність майора Ґатіна. Хоча він справді яскраво виражений татарин, але, мабуть, уже записався до вищої раси – «великого русского народа». Стуса кидають до карцеру. Одночасно кинули до карцеру й естонця Марта Ніклуса:

– Стус, где ты?

– У якійсь душогубці! Імені Леніна-Сталіна! І Ґатіна-татарина!

У коридорі вмикають гучномовця.

Згодом Василь, енергійно закручуючи механічною викруткою ґвинтики, імпровізує: «За Леніна! За Сталіна! За Ґатіна-татарина! За Юрія Андропова! За Ваньку Давиклопова! І зовсім помаленьку за Костю, за Черненку. Бо як ти його в риму вбгаєш?»

Одного разу я чув, як Стус розмовляв з кагебістом Ченцовим Володимиром Івановичем:

– Кажете, що поклали мої рукописи в склад за зоною. Та я знаю, що ви хочете, щоб від мене нічого не залишилося, як я загину... Я вже не пишу свого, тільки перекладаю. То дайте мені можливість хоч щось завершити...

Хто міг у неволі не писати – тому було легше. Митець же, казав співкамерник Юрій Литвин, схожий на жінку: якщо він має творчий задум, то мусить розродитися твором. І як матері тяжко бачити, що нищать її дитину, так і митцеві, коли нищать його твір. А ще коли виривають ту дитину з утроби недоношеною і топчуть брудними наглядацькими чобітьми...

У лютому 1983 року Стуса запроторили в одиночку на рік. Коли він вийшов звідти, то нас із ним звели у 18-й камері десь на півтора місяця. Я перечитав його грубий саморобний зошит у блакитній обкладинці з кількома десятками віршів, написаними верлібром, та зошит у клітинку з перекладами 11 елеґій Рільке. Тоді я був у тяжкому стані (серце боліло) і не спромігся вивчити жодного вірша, за що себе досі картаю. Та й не сподівався, що нас так швидко розведуть. В останніх листах цю збірку Василь іменує «Птах душі» і пише, що було там до 300 віршів і стільки ж перекладів. Той «Птах» не вилетів з-за ґрат. Це ще один злочин російського імперіалізму проти української культури… І не тішмо себе солодкою казочкою, що рукописи не горять. Михайлина Коцюбинська каже, що Стусова творчість – як дерево з обрубаною вершиною. З п'яти його кучинських років залишилося всього 44 листи, кілька віршів і текст, названий у виданнях «З таборового зошита», про який мова далі.

…У жовтні 2000 року я в черговий раз їздив до Кучино на наукову конференцію з питань тоталітаризму. А також як живий експонат Меморіального музею історії політичних репресій і тоталітаризму “Перм-36”, який з 1995 року діє в нашому до болю рідному концтаборі. (Сього 2010 року, як відомо, мене туди не пустили, зняли з потяга у Брянську як особу, небажану в Російській Федерації). І зустрівся я там тоді зі своїм співкамерником литовцем Балісом Ґаяускасом та його дружиною Іреною Ґаяускене.

Я показав Балісові та Ірені ксеровідбиток рукопису Василя Стуса «З таборового зошита». І пані Ірена сказала:

– Це ж я винесла...

Баліс додав:

– У Мордовії було легше. Відтіля багато хто виносив інформацію. Але вони нас і вивезли з Мордовії тому, що там були канали. У 1980 році, коли нас вивозили з Мордовії на Урал, хтось запитав начальника табору Некрасова, куди нас вивозять. Він відповів: «Вас везуть туди, де ви не будете писати».

Отже, Стус писав і там, де писати вже було злочином. Тим паче такі речі, як «З таборового зошита». Ці 16 клаптів займають у книжці 12 сторінок, але їхня вибухова сила була такою, що погубила й самого Василя. Я вважаю, що однією з причин його знищення була поява в друку на Заході цього тексту.

Друга причина – подготовка до висунення його творчости на здобуття Нобелівської премії. Вірші Василя Стуса публіковались за кордоном. Світ бачив рівень таланту українського поета не через призму дисидентства, а як художнє явище. Зарубіжна українська громадськість у кінці 1984 року створила в Торонто «Міжнародний комітет для осягнення літературної нагороди Нобеля Василеві Стусові в 1986 році». Комітет розіслав листи лауреатам Нобелівської премії та видатним людям з проханням про висунення, готував переклади. Говорили, що до цієї справи причетний Ґенріх Бьолль, лауреат Нобелівської премії 1972 року і президент Міжнародного ПЕН-клубу (1971-76). Так, він захищав Стуса, але його документа про висунення нема. Дуже можливо, що премія Стусові була б присуждена. Але не так думала Москва, хоча вже почалась «перестройка» і в Кремлі сидів реформатор Михайло Горбачов...

У 1936 році у схожій ситуації опинився був Адольф Гітлер. Тоді Нобелівськую премію присудили німецькому публіцистові Карлові фон Осецькому. Але він сидів у концтаборі. Гітлер розпорядився його звільнити. Але поки прокручувалась бюрократична машина, лауреат помер у неволі.

Москва ж розв'язалася з українським кандидатом на Нобелівську премію за сталінським заповітом: «Нет человека – нет проблемы».

Адже Нобелівську премію присуджують тільки живим...

Як це було? Я вже наголошував, що в тюрмі мало що бачиш, але за звуками визначаєш, що відбувається.

Улітку 1985 року Василь Стус лише ненадовго виходив з карцерів і сидів у камері № 12 з Леонідом Бородіним (російський письменник, нині головний редактор журналу «Москва»). Камера маленька, розкинеш руки – і дістанеш стіни. Подвійні нари, дві табуретки, тумбочка одна на двох і параша. На нарах можна перебувати лише 8 годин на добу. Сидіти на них в інший час – порушення режиму.

Одного разу вночі солдат-охоронець на вежі голосно співав. Бородін устав, натиснув на кнопку дзвінка, покликав наглядача і попросив подзвонити солдатові, щоб не заважав спати. Назавтра виявилося, що це Стус розбудив усю тюрму – і його кинули до карцеру на 15 діб. Бородін ходив правдатися до начальника табору майора Журавкова – але той мав інше завдання: знищити Стуса.

Через кілька днів після карцеру, а саме 27 серпня 1985 року, – нова напасть. Стус узяв книжку, поклав її на горішні нари і так читав, спершись на них ліктем. У прозурку (вічко) заглянув прапорщик Руденко: «Стус, нарушаете форму заправки постели!». Стус зайняв іншу, дозволену позу. Але черговий офіцер старший лейтенант Сабуров, Руденко і ще один наглядач склали рапорт: Стус у робочий час лежав на нарах у верхньому одязі і на зауваження громадянина контролера вступив у прирікання. 15 діб карцеру. Виходячи з камери, Стус сказав Бородіну, що оголошує голодівку. «Яку?» – «До кінця».

У 1983 році було таке, що Стус тримав голодівку 18 діб. Казав мені потім: «Як то гидко виходити з голодівки, так нічого й не добившись. Більше я так робити не буду».

Це була людина слова.

Карцери були в північній частині бараку, в поперечному коридорчику. Стуса утримували в третьому, що на розі, найближчому до вахти. Звідти до нас не доходили ніякі звуки. 2 вересня нам з робочих камер було чути, що Стуса водили до якогось начальства. Повертаючись звідти, він у коридорі зумисне голосно повторював: «Накажу, накажу... Та хоч знищіть, гестапівці!» Так він сповіщав нас, що йому погрожували новим покаранням.

Естонець Енн Тарто ввечері забирав готову продукцію з камер і розносив роботу на завтра. 3 вересня він почув, що Стус просить валідолу. Наглядач відповів, що нема лікаря. Тоді Енн сам сказав лікареві Пчельникову, і той дав Стусові валідолу.

В протилежному кінці того коридорчика, навпроти, в робочій камері № 7, працював у денну зміну Левко Лук'яненко. Коли не чути було наглядача, Левко гукав: «Василю, здоров!». Або: «Ахи!». Василь відгукувався. Але 4 вересня він не відгукнувся. Натомість близько 10 – 11 години Левко почув, що в коридорчик запасним входом зайшло начальство. Він розпізнав голоси начальника табору майора Журавкова, начальника режиму майора Федорова, кагебістів Афанасова, Василенкова. Відчиняли двері, щось стиха перемовлялися. А потім – якась незвична тиша. «Навіть та язичниця не реготала», – згадував Левко. Це майстриня.

Упродовж кількох днів ми з різних приводів записувалися на прийом до начальства. Нема лікаря Пчельникова. Нема кагебіста Василенкова. Нема майора Журавкова. Обов'язки начальника виконує майор Долматов, замполіт. На запитання про Стуса відповідає: «Мы не обязаны отвечать вам о других заключенных. Это не ваше дело. Его здесь нет».

Ще теплилася надія, що Стуса відвезли в лікарню на станцію Всехсвятська. Але в кінці вересня мене самого завезли туди. Тримають одного, а все ж я довідався, що Стуса тут не було. Може, повезли кудись далі? 5 жовтня викликають мене два кагебісти – якийсь місцевий (схоже на Зуєв чи Зубов) та Ільків Василь Іванович, що приїхав з Києва. У розмові з ними я називаю всіх померлих у Кучино, в тому числі Стуса.

– Ну, Стус... Серце не витримало. З кожним може трапитися.

Отут і моє серце впало...

Так, ми відходимо, як тіні, і мов колосся з-під коси,
в однім єднаєм голосінні свої самотні голоси.
Не розвиднялося й не дніло, а тільки в пору половінь
завирувало, задудніло, як грім волання і велінь.
Та вилягаючи в покосах під ясним небом горілиць,
ми будимо многоголосся барвистих світових зірниць.
Народжень дибиться громаддя, громаддя вікових страстей,
а Бог не одведе очей від українського свічаддя.
То не одне уже світання, тисячоліття не одне,
як ув оазі безталання нас душить, підминає, гне...
Як тавра нам віки, як рана, прости ж, мій Боженьку, прости,
коли завзяття безталанне не винести, не донести.
Та віщуни знакують долю – ще розчахнеться суходіл,
і хоч у прірву, хоч на волю – об обрій кулаки оббий.
Ти ще побачиш Україну в тяжкій короні багряній.
На тихі води і на ясні зорі
паде лебідка білими грудьми.
Вдар, блискавко, і, громе, прогрими,
аби вже не простерти крил – у горі.
Зелені села, білі городи, і синь-ріка, і голуба долина,
і золота, як мрія, Україна кудись пішла, лишаючи сліди.
Отут спинюся на самотині – там, де копита коня вороного
розбризкують геть ярі іскри יдного днів.
...Враз ослонилася дорога, що при самій урвалася меті.

Це цілком можливо, що смерть настала від серцевого нападу. Але зважмо, що Стус тримав голодівку в хододному карцері, маючи на собі лише штани, куртку, труси, майку, шкарпетки та капці. Постіль не видається. Хіба капці під голову. Температура тоді вдень навряд чи сягала 15 градусів. Сонце в той карцер не заглядає. Вранці в своїй 20-й камері ми з Балісом Ґаяускасом бачили лід на шибках. А Стус же не мав чим укритися. І енергії, щоб зігрітися, не мав... Лук'яненко переживав подібні ситуації і описав їх у нарисі «Василь Стус: останні дні» (Не дам загинуть Україні! К.: Вид. «Софія», 1994. – С. 327 – 343). Це психологічно достовірний нарис, проте мушу застерегти, що Лук'яненко почасти моделює поведінку Стуса і події довкола нього. Адже він не був поруч.

Дружині Валентині Попелюх адміністрація мусила повідомити про смерть чоловіка. Вона замовила цинкову домовину і вибралася в дорогу з сестрою Олександрою і подругою Ритою Довгань. В аеропорту «Бориспіль» їм категорично порадили не брати домовину, бо тіла не віддадуть. З Москви приїхав син Дмитро, який служив тоді у війську. 7 вересня майор Долматов сказав їм: «Ну что же, пройдем на кладбище». І привіз їх на щойно засипану могилу.

...24 лютого 1989 року 46-літній майор Долматов ліг поруч зі Стусом, усього за кілька могил. А майор Журавков помер через днів 10 після Стуса. Журавков-молодший, лейтенант-оперативник, якого ми називали «спадковий принц», улітку 1987 року втопився в річці Чусова.

Усе це викликає поважні сумніви, чи справді Стусова смерть настала внаслідок серцевого нападу.

Десь там в одному з карцерів (Баліс каже, що в 6-му) сидів тоді Борис Ромашов, родом з Ґорького. Він убивця, що «став на політичну платформу». Удруге його посадили за примітивні антирадянські гасла, що ними він обписав свій паспорт і військовий квиток і кинув їх у двір військкомату. Хоч казав, що в нього є довідка про психопатію, то все ж таки йому дали 9 років ув'язнення та 5 заслання. У нього був конфлікт зі Стусом: замахувався в робочій камері механічною викруткою. Стус зайняв оборонну позу – і той не посмів. Обох посадили на 5 діб. А Баліса Ґаяускаса за рік до звільнення Ромашов намагався вбити, завдавши йому кілька ударів механічною викруткою по голові та в груди. Баліс упав під стіл, тому удар леза прийшовся навкіс, не діставши серця. За цей вчинок Ромашова покарали лише карцером, але кагебіст носив йому туди чай.

На нашій зустрічі в жовтні 2000 року Б.Ґаяускас висловив думку, що Ромашова могли послати вбити Стуса...

Але в жовтні 1985 року Енн Тарто сказав мені, що ніби-то Ромашов чув, як увечері, під час «відбою», Стус застогнав: «Убили, холєра...». Через кілька місяців я мав нагоду спитати Ромашова, чи підтверджує він, що чув стогін Василя. – «Я об этом не хочу говорить».

А могло бути й так. Під час «відбою» наглядач каже карцерникові: «Держи нары». Бо вони тримаються на шворні. Наглядач з коридору, крізь стіну, виймає шворня – і нари падають униз. Під ними приковано до підлоги табуретку, де тільки й можна сидіти. Наглядач міг несподівано вийняти шворня – і нари вдарили Стуса по голові...

Заднім числом ми згадували і порівнювали всі деталі. Згадали, що вночі з 4 на 5 вересня в коридорі пролунав вепрячий рик наглядача Новицкого: «Давай нож!». Це вони вже запускали версію, що Стус провісився в робочій камері на шнурі. Кухні наказали приготувати тридобову пайку, ніби хтось іде на етап. Але її так і не взяли. Та й ніколи в Кучино на етап нічого не видавали: пайку ми одержували в Пермі. Через кримінальника Вячеслава Острогляда намагалися запустити версію про самогубство в карцері № 3 загостреною швайкою. Але ні шнур, ні швайка ніяк не могли потрапити в карцер: Стуса дуже старанно обшукували. Левко Лук'яненко добре зауважив, що в його 7-й робочій камері, куди ніби-то виводили Стуса на роботу, в другу зміну ніхто не працював. Він зауважував, як залишав деталі на столі. Ніщо не було порушено. При ексґумації 17 листопада 1989 року ми не запримітили ніяких пошкоджень голови і шиї. Обличчя не було спотворене. Тільки носовий хрящ запав. Та, власне, ця процедура відбувалася в такому напруженні, що нам не до огляду було.

Я не віддаю переваги жодній з двох моїх версій. Загадку загибелі Василя Стуса знають виконавці. Деякі з них невипадково скоро померли. Знають замовники, і деякі з них досі живі. Але вони до злочину не признаються.

Одного я певен: це був наказ Кремля: не допустити, щоб українець став лауреатом Нобелівської премії. Та ще й у камері.

Василь Овсієнко, лауреат премії ім. В.Стуса.

Повний текст спогадів Василя Овсієнко про Стуса: Овсієнко Василь. Світло людей: Мемуари та публіцистика. У 2 кн. Кн. І / Упорядкував автор; Худож.оформлювач Б.Є.Захаров. – 2-ге видання, доп. Харків: – Харківська правозахисна група; К.: Смолоскип, 2007. – С. 129-237:
Василь Стус у віддзеркаленнях. Спогади Василя Овсієнка про Василя Стуса.– Полтава, 2007. – 192 с...

Про це він заявив, коментуючи ухвалені зміни до закону про місцеві вибори.

За словами депутата, норма щодо нового принципу формування виборчих комісій дозволяє правлячій коаліції провести процедуру підрахунку голосів на свою користь.

Кириленко зазначив, що «всі виборчі комісії будуть формуватися у спосіб, далекий від демократичного».

«Правляча коаліція вже заздалегідь зрозуміла, що буде мати в них більшість. ЦВК буде формувати тервиборчкоми — дільничні  виборчі комісії і таким чином виборча кампанія по місцевих виборах зведеться не до боротьби платформ і програм, а до процедури підрахунку голосів», — сказав він.

«На моє глибоке переконання ця процедура підрахунку голосів має всі підстави бути сфальсифікованою, причому абсолютно безкарно і з посиланням на цей законопроект», — зазначив депутат.

Крім того, за словами Кириленка відповідні зміни до закону позбавляють кандидатів на посади місцевих голів права на самовисування.

Третім суперечливим моментом, за його словами, є заборона утворювати виборчі блоки на місцевих виборах.

«У мене виникає питання: а чому правляча коаліція забороняє створення блоків політичним партіям? Чи не тому, що виборча кампанія по місцевим виборам будується як чергова політична технологія і генеральна репетиція перед парламентськими виборами, які остаточно закріплять владу президента Януковича та його блоку політичних партій», — сказав депутат.

Следствие рассматривает восемь версий, две из которых связаны с профессиональной деятельностью Василия Климентьевна.

Юрист Вячеслав Исмайлов, который осуществлял юридическую поддержку газеты «Новый Стиль», сообщил корреспонденту АИ «Правда», что он однозначно связывает исчезновение главного редактора издания Василия Климентьева с его профессиональной деятельностью. Сейчас Вячеслав Исмайлов, как и другие члены авторского коллектива издания, не комментируют подробности исчезновения коллеги, поскольку проходят в качестве свидетелей по уголовному делу, возбужденному следственными органами МВД, и находятся под охраной правоохранителей. Вячеслав Исмайлов сообщил, что следствие очень тщательно и профессионально отрабатывает все возможные версии исчезновения и ведет поиски Василия Климентьевна. Однако сам Вячеслав Ширазович склонен связывать причины исчезновения своего коллеги исключительно с журналистской деятельностью.

Вячеслав Исмайлов является не только юристом, защищавшим скандальное харьковское издание в многочисленных судебных процессах и всяческих проверках, инициированных героями разоблачительных журналистских материалов, но и автором ряда статей издания.  Он утверждает, что на протяжении нескольких лет на главного редактора осуществлялись разные меры воздействия в связи с содержанием материалов, которые публиковались в газете «Новый стиль». В 2008 году за Василием Климентьевым велась слежка, позднее неизвестными совершались вирусные атаки с целью прекратить работу Интернет-сайта газеты.

С 2009 года началось давление, выходящее далеко за рамки простого запугивания или мелкого вредительства, – было совершено покушение на убийство пасынка Василия Климентьева — Ивана Удовенко. Несмотря на то, что коллеги пропавшего журналиста в интересах следствия в настоящее время не могут давать подробных комментариев, существуют материалы самого Василия Климентьева, в которых подробно изложены факты препятствования его профессиональной деятельности в последний год.

Покушение на убийство Ивана Удовенко совершил Мирошниченко Юрий Андреевич (он же Одначев Ю.А. и он же Чикатило Ю.А. – сын ростовского маньяка-потрошителя Чикатило А.Р.). Из записи телефонного разговора Василия Климентьева с Мирошниченко следует, что совершить убийство его принудили, по указанию заместителя прокурора Харьковской области Сергея Хачатряна некий капитан Жилин Е.В., который является сотрудником УБОП ГУ МВДУ в Харьковской области и ещё два сотрудника УБОП, угрожая Мирошниченко расправой над его сыном в случае, если он откажется убить Ивана Удовенко.

Собранные Василием Климентьевым факты о преступной деятельности  «правоохранителей», которые принуждали уголовника-рецидивиста Мирошниченко к убийству Ивана Удовенко, были изложены и в открытом обращении к Президенту Украины Виктору Януковичу, которое опубликовано в апрельском номере газеты «Новый стиль» №2 (74) за апрель 2010 г . под названием «Законы заработают, если кабинеты власти очистить от преступников». В материале журналист обращался с просьбой к Президенту «отреагировать на многолетнюю деятельность господина Хачатряна С.П., который, находясь много лет на должности зам. прокурора г. Харькова, а затем зам.прокурора Харьковской области своими преступными действиями, путем интриг, злоупотреблений служебным положением, практически парализовал прокурорский надзор за милицией МВДУ и милицией ГНАУ, породив на Харьковщине армию оборотней в милицейских и прокурорских мундирах.»

«Когда, после покушения на убийство, Мирошниченко Ю.А. был задержан и оказался в СИЗО, он неоднократно в телефонном режиме обращался ко мне с просьбой защитить его от вышеуказанных «правоохранителей», которые путём угроз заставляли убить гр. Удовенко И.В. и продолжают, через других сотрудников правоохранительных органов принудительно, под угрозами, писать различные явки с повинной, чтобы оклеветать меня», — пишет Климентьев в открытом информационном запросе к прокурору Харьковской области Василию Синчуку.

Василий Климентьев неоднократно обращался с открытыми запросами к органам прокуратуры и руководству страны, в которых журналист излагал собранные факты преступной деятельности сотрудника УБОП ГУ МВДУ в Харьковской области капитана каптЖилина Е.В. и его непосредственного начальника Георгия Манучуряна, действовавших по указаниям заместителя прокурора области Сергея Хачатряна. Главный редактор  требовал проверки изложенных фактов и адекватной реакции в случае их подтверждения – возбуждения уголовных дел и отстранение от должностей преступников. Однако в полном объеме ответов на открытые информационные запросы журналист так и не получил.

Еще одним из постоянных героев последних публикаций газеты «Новый Стиль» выступал глава ГНА Украины в Харьковской области, милицейский генерал Денисюк Станислав Федорович. Коррупции в рядах государственной налоговой администрации области было посвящено много материалов издания. В последнем 75-ом, вышедшем перед исчезновением  главного редактора, номере «Нового Стиля» была опубликована статья автора «Украинской правды» Виктора Барсукова «Непотопляемый «Шаман», или кто как собирает налоги в Харькове».

Коллеги главного редактора газеты «Новый стиль» Василия Климентьева, который пропал 11 августа, поделились с журналистами своим мнением о том, кому выгодно исчезновение их товарища, — сообщается на сайте харьковской медиа-группы «Объектив»:

«Выгодно очень многим антигероям наших публикаций. Кому конкретно? И Денисюку (председатель ГНА в Харьковской области Станислав Денисюк, — ред.) выгодно, и Хачатряну (заместитель прокурора Харьковской области Сергей Хачатрян, — ред.) тем более выгодно. И всем выгодно. Ну, а обвинить его, что этот или этот, я ж не вправе. Может только следствие, суд», — сказал заместитель главного редактора газеты «Новый стиль» Петр Матвиенко.

По его словам, Климентьев исчез, когда готовился к печати разоблачительный материал о заместителе прокурора Харьковской области Сергее Хачатряне. Петр Матвиенко уверен, что пропажа коллеги связана именно с профессиональной деятельностью.

Агентство информации «Правда», г. Киев

Читайте также:

У Харкові розшукують головного редактора газети «Новий стиль» Василя Кліментьєва

Міліція приховує вбивство журналіста Василя Кліментьєва

У Харкові зник Василь Климентьєв — редактор газети, яка викривала свавілля чиновників

Пропавшего редактора харьковской газеты Василия Клементьева ищут на дне водохранилища

Журналіста Василя Клімент'єва вбили менти-перевертні

Ради пропуска от Коммунистической партии Китая на китайский рынок в Google долгое время убирали из результатов поиска на китайском языке «неудобные» для коммунистов сайты. Например, цензуре подвергались любые упоминания о резне на площади Тяньаньмэнь и о репрессиях против сторонников движения Фалуньгун.

В Украине тоже без скандалов не обошлось. Три года назад в Google зачистили на дочернем сервере блогов Blogger.com все критические заметки о водке «Хортица». Украинский представитель Google Дмитрий Шоломко расправу над защитниками прав потребителей охарактеризовал так: «Мы вместе с „Хортицей“ решили все вопросы в очень профессиональном стиле, и больше этой проблемы не существует». Остаётся только догадываться, сколько стоило водочникам «решение» подобных проблем... да ещё «в очень профессиональном стиле», то есть по VIP-прайсу!

«Говоря о цензуре, не думаю, что в Украине этот вопрос вообще когда-нибудь станет всерьез» – цинично заверяет главный украинский «гуглионер». Однако с ним не согласен редактор оппозиционного интернет-издания Sprotiv.org Вадим Гладчук, пострадавший от цензуры в рекламном сервисе Google AdWords.

По словам Вадима Гладчука, все дорогостоящие рекламные кампании сайта Sprotiv.org были внезапно прекращены администрацией Google. В ответ на жалобу из службы поддержки сообщили, что «компания Google оставляет за собой право прекратить показ рекламных объявлений по любой причине». Самое интересное, что на следующий день после отключения рекламных программ от Google пришло письмо с... «последним предупреждением»!

Вот что было написано в «предупреждении»: «Нам стало известно, что Вы, несмотря на многократные отклонения, продолжаете подавать на рассмотрение объявления, нарушающие правила «Деликатная тема». Google AdWords не разрешает размещать объявления, посвященные темам, требующим осторожного подхода. Политика рекламной программы Google учитывает набор факторов, включая деловые, юридические и культурные аспекты, а также отзывы наших клиентов и пользователей. Пожалуйста, удалите все объявления, которые попадают под статус деликатной тематики».

Что же это за «деликатные темы», которые так возмутили Google? В разделе «темы, требующие осторожного подхода» Правил сервиса Google AdWords можно прочесть, что «объявления сайтов новостей (даже если они выражают предвзятое мнение) обычно допускаются к показу». Однако новости на сайте Sprotiv.org о роли российских спецслужб в организации катастрофы польского правительственного авиалайнера Ту-154 под Смоленском почему-то неизменно браковались цензурой Google.

«Наш оппозиционный сайт пишет о многих общественно значимых темах, которые кое-кому хочется умолчать. Долгое время Google без проблем позволяло нам рекламировать новости, неудобные для власть имущих. А тут вдруг нашли странный предлог, чтобы отключить все рекламные кампании: и про погребальный венок, упавший на Януковича, и про разрушение системы образования министром Табачником, и про пытки в милиции, и про изнасилование девушки работниками прокуратуры!» – возмущается Вадим Гладчук,– «Прежде всего, в таких публикациях не заинтересована действующая власть. Поэтому я полагаю, что кто-то из спонсоров Партии регионов проплатил этот цензурный беспредел».

По словам Гладчука, его ещё и обокрали: на счету в Google AdWords осталось более 500 гривен, которые цензоры не собираются возвращать. Журналист говорит: «Столкнувшись с цензурой Google, я пришёл к печальным выводам. Был прав народный депутат Анатолий Гриценко, когда написал в своём блоге, что продажность и нечестность этой корпорации является угрозой информационной безопасности всего человечества. К сожалению, ради тридцати сребренников они сдадут своих клиентов хоть Януковичу, хоть Путину, хоть ФСБ».

Марина Ризенко, Народна правда

Читайте также:

Блоггеры массово хотят на допрос в СБУ

Регіонал Юрій Самійленко та бютівець Олександр Скибінецький хочуть зобов’язати провайдерів за власні кошти встановлювати обладнання для стеження

Блоггер и президент

Нардеп Андрій Шевченко: СБУ тисне на свободу в інтернеті

Поможем СБУ? Экспресс анализ блогосферы на словосочетание «Убить Януковича»

СБУ читає твій ЖЖ. Фотофакт

Интернет как враг торговли

Міліція створює підрозділ для зачистки Вконтакте

Глава Держкомпідприємництва Бродський погрожує блогеру проблемами з СБУ. Фотофакт

Ображений на критичні публікації Азаров хоче штрафувати власників сайтів? English

Янукович сообщил, что наркотики купил в интернете (видео). Ютуб, вКонтакте и LiveJournal закроют?

Бютовец Яценко предлагает Верховной Раде создать Тендерную палату для онлайн магазинов

Влада хоче закривати опозиційні сайти протягом доби

Скоро нардепы запретят «ВКонтакте» или закон 404

«Людське чи собаче — я не знаю. Я взяла палицю і збила його додолу. Це ж яким чином його туди поклали- уявлення не маю!» — розповідає Олександра Северин.

Проте, як не старалася жінка, рештки лайна ще тиждень залишалися на постаменті.

Журналісти поцікавилися у директора міської сервісної служби Володимира Слісаренка, чи збираються працівники комунальної служби усунути рештки вандалізму. Виявилось, що Володимир Слісаренко був впевнений, що лайна на пам'ятнику не залишилося зовсім.

На запит журналістів обіцяв відреагувати: «Мені повідомили, що там усе прибрали. Я направлю працівників, щоб помили.» — повідомив Володимир Слісаренко.

Слід пригадати, що знущання над згаданим бюстом Володимира Ульянова відбулися далеко не вперше. Раніше його викрадали, розбивали, а постамент під ним розписували фарбами. Винуватці політичного вандалізму не знайдені і не покарані.

Союз нерушимый

Старый партиец имел набор пластинок с революционными песнями, и пионер, а затем комсомолец Сосо, так ласково называл Иосифа папа, рос и мужал под  энергические движения и волевые ритмы  народно-патриотичесого гимна.

Я не буду утомлять читателя сведениями о новом  гимне СССР, пришедшем на смену старому в 1944 году. Энциклопедия 1952 года сообщает, что “Гимн Советского Союза является гимном страны победившего социализма. Гимн воспевает вдохновителей и организаторов побед социализма, создателей и руководителей большевистской партии и Советского государства, великих вождей народа – Ленина и Сталина”.

Папа Иосифа умер, не выдержав развенчания культа личности Сталина, и осиротевший поклонник вождя  возненавидел Никиту Хрущёва и всех лысых, так как они напоминали ему о главе государства, вычеркнувшем из гимна священное для него имя.

Талантливый юноша окончил университет по специальности “история и обществоведение” уже после смерти родителей, оставивших ему просторную двухкомнатную ”сталинку”. Иосиф Васильевич, как и покойный отец, боготворил Иосифа Виссарионовича и старался быть похожим во всём на своего кумира. Причёска, усы и даже курительная трубка  в руке учителя истории сразу покорили сердца лицеистов, которым учитель-коммунист резал историческую правду-матку о ренегате Хрущёве, Горбачёве и коварных империалистах, разваливших “нерушимый” Союз Советских Социалистических Республик. Несмотря на развал СССР,  наш Иосиф остался коммунистом, возглавлял ячейку КПУ в Печерском районе украинской столицы, выписывал журнал “Марксизм и Современность” и очень гордился своей схожестью с генералиссимусом Сталиным.

Лицей, где преподавал историю Дородко, был начинен красивыми девочками, как булочка  изюмом в славные советские  времена. Учитель часто прерывал урок  музыкальной паузой. В классе гремел “Интернационал”. Школьницы заглядывались на своего учителя, так как в эти минуты он становился особенно сексуальным и привлекательным. В период  возбуждения схожесть их любимого учителя с гениальным вождём была поразительной.

Сила старой пластинки 

Схожесть просматривалась не только внешне, но и в личной жизни двух Иосифов.

Она, скажем правду, у них не удалась. До стрельбы, как у Сталина, конечно, не дошло, но молодая жена сбежала от любителя партийного гимна, так и не успев родить ему детей. В первую брачную ночь она была поражена оригинальным  музыкальным вкусом своего избранника. Молодожены всю ночь прозанимались любовью под громкое звучание “Интернационала” и шипение старой пластинки. Уговоры поставить что-либо другое, вместо старой пластинки, на супруга не действовали. После женитьбы учителя музыкальные паузы на уроках истории прекратились, а победный боевой ритм революционного марша теперь часто раздавался в ночной тиши на Печерских холмах.  Странно, но гениальное произведение Эжена Потье вызвало отрицательную реакцию как у соседей, так и у Надежды -жены  Иосифа. Высокий революционный пафос социальной поэзии, заключённой в Интернационале, привёл женщину к нервному срыву. В одну из ночей подходившего к концу медового месяца измотанная боевым ритмом супруга хватила пластинкой об пол. Разлетелась вдребезги не только старая пластинка с революционными песнями, но и молодая семья. Дородко был убеждён, что строфы и аккорды “Интернационала”  содержат в себе сокрытую сексуальную энергию французского характера, переходящую в членов коммунистической партии во время слушания. Иначе объяснить массовый порыв делегатов съездов слушать партийный гимн стоя он не мог. Да и у него самого, во время звучания партийного гимна, уд становился крепче древка красного знамени, либидо переполняло тело и жена становилась полем для сексуальных битв, которые продолжались ровно столько, сколько играла пластинка. Без пластинки его «маленький Сосо» являл собой отвес, печально указывающий на центр Земли. Ни нежные слова, ни поцелуи, ни даже оральные ласки озадаченной супруги нужного эффекта не давали. Раздавленный депрессией и горем учитель истории еле упросил Надежду исполнить гимн дуэтом, без музыки. Петь пролетарский гимн лёжа было кощунством, да и не очень удобно.  Супруги поднялись… и в полночь, расстроенные и смущенные, дружно призвали «заклеймённого проклятьем» к вставанию. Иосиф почувствовал оживление, его мужская гордость зашевелилась и несколько напряглась, но до «древка» было ещё далеко. Надежда старалась изо всех сил, и результат не заставил себя ждать — встали соседи и подняли скандал. 

Истязание коммуниста

Скандал назревал и в партийной ячейке. Сам лидер КПУ заинтересовался чудодейственной пластинкой, так как недавно женился. В городской комитет партии  просочились слухи о том, что секретарь коммунистической ячейки посещает ночные оргии. Измученного пытками мазохистов Иосифа вызвали на ковёр для объяснений. Он заверил партактив, что моральный облик коммуниста не запятнал -  меня били плёткой, одевали наручники и уздечку, называли рабом, но я остался верен уставу, программе и нашим светлым идеалам. Честный коммунист ничего не скрыл от товарищей по партии. Рассказал о своих страданиях, разбитой пластинке, семейных неурядицах и о неудавшихся попытках восстановить потенцию техникой Мазоха. Слушающие были поражены силой коммунистических идей и партийного гимна, но всё – таки посоветовали товарищу обратиться к сексопатологу.

Роковой рефлекс

Сексопатолог объяснил больному, что если бы он в детстве мастурбировал под “Боже царя храни”, то результат был бы тот же. Маленький Сосо, как и многие его сверстники, трепал  свой "петушок за гребешок”, а что бы родители не слышали подозрительных звуков и не ругали, он ставил на полную мощность любимую папину пластинку. Так продолжалось не один год. Образовался условный рефлекс, ставший роковым.

Марксистский тезис о бытии, определяющем революционное сознание пролетарских масс, подтвердился для нашего героя самым неожиданным образом. Изменились времена, изменились и сторонники левой идеи в независимой Украине.

 В 1894 году лилльский социалист Гослен за пятую строфу “Интернационала” попал в суд, а  Иосиф Дородко  за первую  — к сексопатологу.

Михаил Волгин

Приміром, в медкарті сказано, що у 7 років Індило І. І. отримав закриту черепно-мозкову травму і лікувався в Борзнянській лікарні. Пізніше, під час навчання в першому класі, у зв'язку з отриманою травмою бували погіршення здоров'я, виявлялися ознаки епілепсії — характерні судоми. У чернігівській дитячій лікарні був поставлений діагноз — епілепсія.

Також в медичних записах сказано, що 5 січня 1999 Ігор Індило був госпіталізований в стаціонар зі скаргами на неспокійний сон, розмови і неконтрольоване ходіння під час сну. Ще міліція розкопала, що 18 листопада 2008 Індило нібито брав участь в бійці в столичному Гідропарку і знову отримав травму голови. У студполіклініці поставили діагноз — закрита черепно-мозкова травма і струс головного мозку. Якщо узагальнити ці випадки, то результат повторної судмедекспертизи, який обіцяють оприлюднити у вересні, прогнозований. Напишуть, мовляв, студент мав травми голови і раніше — так що не дивно, що помер після падіння про дерев'яна підлога. І закриють справу.

«Дитячі травми у Ігоря зажили, наслідків не було, — сказала Людмила Індило. — Йому робили МРТ — ніяких пошкоджень черепа після падіння в дитячому віці не виявили. Я знаю, що слідчі хилять в цей бік, але буду відстоювати правду. У жовтні 2009 року Ігор проходив всіх лікарів для військкомату — його визнали здоровим і придатним до служби. Всі ці трюки з медичною картою робляться для того, щоб відвести слідство в бік. Я впевнена, що сина в ділянці били, а потім лікарі врятували його. Так що винні і міліція, і медики», — зазначила вона.

Нагадаємо, Ігор Індило помер у ніч на 18 травня 2010 року в Шевченківському РУВС. Днями генпрокурор Олександр Медведько і прокурор Києва Юрій Ударцов спілкувалися з батьками студента, пообіцяли заступництво і швидку розв'язку. Однак, як стало відомо, зараз експерти вивчають прижиттєву медичну документацію на студента і, пославшись на дитячі травми, можуть визнати, що хлопець помер без будь-чиєї провини.

Читайте також:

Міліція Могильова продовжує чи не щодня вбивати громадян України

Журналіста Василя Клімент'єва вбили менти-перевертні

Міліція стверджує, що затриманий Малярчук сам побив себе головою об стіну

Євген Захаров: Україна перетворюється на поліцейську державу

Міністр Могильов та права людини

Міліція в Ізмаїлі незаконно зірвала вибори міського голови

З розстріляного київським суддею тракториста Олександра Кучі взяли підписку про невиїзд

Менты наврали, что кадиллак Могилеву подарил его тайный поклонник. Видео

Диктатура Януковича: міліція незаконно перешкодила харків’янам приїхати на Хресний хід до Києва

Милиция не пускает паломников из Западной Украины на празднование Крещения Руси

Диктатура Януковича: міліція незаконно затримала тягнибоківців, які протестували проти Кирила. Відео

Корумпована міліція відмазала нардепа-мафіозі з БЮТу Антона Яценка від ДТП. Фотофакт

Міліція незаконно знищила сайт газети «Вільна Одеса»

МВС купує VIP-машини не для себе, а для Януковича з Азаровим

Полковник Володимир Поліщук написав в Українську правду: бити журналістів — це правомірні дії міліції. Відео побиття Кутракова

Після приходу Могильова зросла кількость порушень прав людини міліцією

Беркутівців, які незаконно застосували силу проти журналіста, виправдав суд. Відео. Документ

Міліція заблокувала автобуси з прихильниками Яценюка

Фотожурналиста журнала «Фокус» избили в запорожской милиции. Документы

Організатора акцій проти вбивств та катувань Михайла Каменєва міліція хоче посадити

Міліція кришує незаконне стеження за журналістами телеканалу ТВі

Міліціонери вручили ув‘язненому Платонову лезо бритви

Дело Индило: худший сценарий из всех возможных

Родичів померлих у міліції позбавляють права на правду

Організатора акцій проти вбивств та катувань Михайла Каменєва міліція хоче посадити

Правозахисники вшанували дві сотні жертв катувань у міліції. Фото

Про міністра Могильова та «луценківські граблі»

Наклеп міністра Могильова на противників міліцейського свавілля

«Свобода» вимагає відставки міністра-брехуна Могильова

Кат Могила розповів журналістам ментовську байку про скінхедів

24 червня — марш проти міліцейського свавілля

Моего брата убили работники милиции! КТО СЛЕДУЮЩИЙ? (письмо в редакцию)

Очередная смерть в РОВД: «Он сам»

Очередная смерть в милиции: Дмитрию Ящуку помогли повеситься на шнурке от шортов?

Прокурор Києва Юрій Ударцов залякує журналістів допитами та забороняє розголошувати результати СМЕ у справі студента Індило

Как менты убивали студента Игоря Индило: реконструкция преступления

Министр МВД Могилев крышует ментов-убийц студента Игоря Индило

Як зупинити вбивства громадян у відділках міліції?

Прокуратура незаконно затикає рота журналістам, що пишуть про вбивство ментами Ігоря Індила

Молодые украинцы протестуют против произвола милиции. Фото

Читайте также журналисткое расследование Вадима Гладчука:

«В Шевченковском райотделе столицы менты зверски убили студента Игоря Индило. Подробности. Видео» 

«Карпачева: убийство студента Игоря Индила — не первый случай в Шевченковском райотделе милиции». 

«Хай буде повна заборона на в‘їзд в Шенгенську зону для ряду суддів, які засвітилися в цьому процесі, для діючих сьогодні членів Нацради з питань телебачення і радіомовлення, для чиновників, які по Ланге приймали рішення», — уточнив регіонал.

Чорновіл вважає, що Європа повинна зробити «індивідуальні санкції для окремих чиновників»: «Чиновник має відчути, що йому буде боляче».

«Хорошковський бізнесмен... пошукайте його рахунки в західних банках. Заморозьте ці рахунки. Він зробив злочин проти німецької демократії, зробіть щодо нього адекватні дії», — уточнив він.

Політик вважає, що Янукович фактично передав владу вузькому колу людей зі свого оточення, які забезпечують йому спокій.

«Погано, що цими людьми виявились ні Азаров з Клюєвим, ні Чечетов, ні Єфремов, а такими людьми виявилась та групка, яка вже давно є тим вузьким сегментом свити, яка грає короля  — це і Льовочкін, це і Фірташ, це і наш „заклятий друг“ Хорошковський», — зазначає Чорновіл.

Представлял проект обращения первый заместитель главы Киевской горгосадминистрации Александр Попов, за последние несколько месяцев полностью заслонивший собой мэра Леонида Черновецкого и фактически полностью взявший управление Киевом в свои руки. Кстати, согласно анонсу на сайте совета, распоряжение о проведении внеочередного заседания депутатов подписал городской голова, уже давно не появляющийся на публике, но заседание традиционно открыл и провел секретарь Киевсовета Олесь Довгий.

 В своем выступлении А.Попов посетовал на неэффективность нынешней системы власти в Киеве и конфликты между Киевсоветом, КГГА, райгосадминистрациями и райсоветами. По его словам, нынешняя модель столичной власти не позволяет выстроить вертикаль управления, которая позволила бы провести в Киеве необходимые реформы.

 Он также отметил, что наличие райсоветов и райгосадминистраций дорого обходится налогоплательщикам. По словам А.Попова, на содержание аппарата в районах уходит 309 млн.грн. Чиновник также отметил, что каждый глава районной администрации имеет от 8 до 14 заместителей. «Если бы у меня было столько заместителей — я бы просто не придумал, чем их занять», — возмутился А.Попов. Он убежден, что такое количество замов обусловлено не реальной необходимостью, а политическими интересами фракций райсовета, каждая из которых добивается своего представительства в руководстве районом.

Реальных противников идеи, предложенной А.Поповым, в Киевсовете не оказалось. Оппозиционные фракции Блока Юлии Тимошенко и Блока Кличко решили ограничиться пассивным протестом, пригрозив проигнорировать сессию. Впрочем, выполнили решение фракций не все их члены. 

На заседании присутствовал, например, один из лидеров Блока Кличко Дмитрий Андриевский, ранее заявивший в комментарии ЛІГАБізнесІнформ о своей поддержке идеи ликвидировать райсоветы. Д.Андриевский назвал их «атавизмом советской системы» и отметил, что большинство крупных городов Украины уже от них отказались. «В Киеве 750 депутатов — это абсолютный мировой рекорд!», — возмутился политик, проигнорировавший решение своей фракции бойкотировать заседание, которое, по мнению Блока Кличко, созвано было с нарушением регламента.

 В свою очередь, глава Шевченковского райсовета Киева Виктор Пилипишин, который выступает против ликвидации этих органов местного самоуправления, в своем блоге приводит пример австрийской столицы, которая с населением 1,6 млн. человек имеет 23 райсовета. При этом, если в Печерском райсовете Киева один депутат приходится на 4800 жителей, то в районе Вены Маргаретен избирается один депутат от 1300 человек.

Лидер бютовцев Татьяна Мелихова, представляя позицию фракции, раскритиковала идею ликвидации райсоветов, обвинив регионалов в желании лишить киевлян права избирать и быть избранными. «Политиканство», — отрезал ведущий заседание О.Довгий и выключил депутату микрофон.

Моральную поддержку противникам ликвидации райсоветов оказывали депутаты Верховной Рады от БЮТ Анатолий Семинога и Владимир Бондаренко. Впрочем, от хорошо освоенных ими активных действий вроде блокирования трибуны парламентарии также воздержались. В.Бондаренко лишь попросил предоставить ему слово, однако выслушать народного депутата киевские коллеги не пожелали.

 Позиция оппозиционеров не смогла убедить Киевсовет. 65 зарегистрированных на сессии депутатов из 120 единогласно поддержали предложение А.Попова. Примечательно, что в числе проголосовавших оказались и восемь членов фракции БЮТ. По словам нардепа В.Бондаренко, эти депутаты будут исключены из фракции и партии «Батьківщина».

Дальнейший путь к окончательному решению вопроса о том, быть или не быть столичным райсоветам, весьма долог и тернист. Верховная Рада должна подготовить соответствующий проект изменений в закон о столице, который должен пройти все необходимые комитеты, а затем проголосован в двух чтениях. После этого закон должен быть подписан Президентом Украины Виктором Януковичем, и лишь тогда Киевсовет сможет принять решение о ликвидации райсоветов. Отметим, что все это необходимо сделать до 11 сентября, когда стартует избирательный процесс.

Впрочем, даже оппозиционеры признают, что парламентская коалиция имеет все шансы уложиться в отведенный срок. По слухам, необходимый законопроект уже готов, осталось внести его в парламент. Вчера стало известно, что 30 августа Верховная Рада соберется на внеочередную сессию. Учитывая то, что в парламенте есть стабильное депутатское большинство, необходимый закон может быть принят уже в этот день. Его подписание главой государства может занять еще неделю. А.Попов на сессии Киевсовета озвучил пожелание, чтобы депутаты собрались на очередное заседание в середине сентября. «Серединой сентября» может стать, например, 10-е число, которое и станет днем смерти для столичных райсоветов.

Теоретически, получив право ликвидировать райсоветы, киевские депутаты могут им и не воспользоваться. Народный депутат от НУНС Кирилл Куликов, поддерживающий ликвидацию райсоветов, уверен, что для начала в Киеве следует провести местный референдум. «Делать все красноармейской атакой — неправильно при постановке партийных задач. Прежде всего, надо узнать мнение киевской громады и уже после этого принимать административные решения», — считает парламентарий.

 Аналогичного мнения придерживается депутат от Блока Катеринчука Алексей Резников. Необходимость обсудить с киевлянами изменения в системе самоуправления признает и А.Попов. Впрочем, не факт, что первый замглавы КГГА предполагает провести это обсуждение в виде референдума. «Кличковец» Д.Андриевский, скажем, предложил провести круглые столы с участием экспертов, а также общественные слушания. Не секрет, что и то, и другое при соответствующем подборе участников может превратиться в профанацию.

 К тому же, уже на прошедшей сессии Киевсовета, без всякого обсуждения с киевлянами, А.Попов успел озвучить желаемую модель столичной власти. По его словам, в районах должны остаться администрации, которые подчиняются КГГА.

Выгоды регионалов от такой модели очевидны. Сейчас главу райсовета (который становится и главой районной госадминистрации) выбирают депутаты. Не секрет, что рейтинг Партии регионов в Киеве далек от того, чтобы самостоятельно получить большинство в райсоветах. Сейчас, например, РГА возглавляют представители Блока Черновецкого, «Нашей Украины», Блока Литвина. В случае же, если райсоветы будут ликвидированы, главы районных администраций будут назначаться либо единолично Президентом Украины и почетным главой Партии регионов В.Януковичем, либо главой государства по представлению КГГА, которой фактически руководит регионал А.Попов. Учитывая, что «мэр всех киевлян» Л.Черновецкий находится в перманентном отпуске, его первый зам, находящийся в статусе и.о. главы КГГА, получит все возможности, чтобы отшлифовать в Киеве монолитную «бело-синюю» властную вертикаль.

UA.ALL-BIZ.INFO

Читайте также:

Подельники диктатора Януковича признали, что без выборов захватили власть в Киеве

Черновецький та регіонали хочуть незаконно ліквідувати у Києві райради та скасувати вибори?

Райради у Києві регіонали ліквідують з повною фальсифікацією. Фотокопія проекту рішення

Партія Народний порядок оскаржила до суду ліквідацію районних рад у місті Києві

«В цивілізованих демократичних країнах є таке поняття – grass roots, в перекладі на українську корені трави. Це означає справжнє самоврядування, коли люди безпосередньо можуть наводити порядок в своєму районі, в місті та в державі. Якщо прибрати можливість політичної самореалізації активних громадян на найнижчому рівні – у мільйонних містах це рівень району – тоді ви вб'єте справжню демократію. Ми будемо боротись за районні ради в Києві!» – заявив журналістам голова політичної ради партії Андрій Древицький.

«Я сам уродженець Донбасу і добре пам'ятаю дискусії щодо ліквідації районних рад в Донецьку. Це вигідно нечистим на руку чиновникам та казнокрадам, які хочуть уникнути громадського контролю з боку депутатів, представників територіальних громад» – стверджує політик, — «Слава Богу, в шахтарському краї демократія та здоровий глузд перемогли. Районні ради продовжують працювати на благо донеччан. Це демократично і економічно вигідно, бо депутату районної ради не треба платити зарплатню. Він працює на громадських засадах, витрачає власний час, енергію, а часто і гроші на вирішення проблем мешканців району. Водночас чиновники знаходяться під його пильним оком».

Редактор опозиційного інтернет-видання Sprotiv.org Вадим Гладчук вважає, що Партія регіонів хоче ліквідувати районні ради в Києві, бо більшість киян ніколи не проголосують за цю партію: «Янукович не виконує свої передвибочі обіцянки щодо тарифів, соціального захисту, пенсійного забезпечення, податкових канікул для підприємців. Тому перспективи його партії на місцевих виборах в Києві незначні. А фальсифікувати вибори в столиці, під боком у представництв ОБСЄ і ООН, якось незручно. От і вирішили скористатись адмінресурсом по-іншому: щоб усунути киян від влади та поставити на чолі міської адміністрації свою маріонетку, продавлюють ліквідацію районних рад. Що характерно, 16 перебіжчиків з Блоку Юлії Тимошенко теж допомогли нищити магдебурзьке право киян».

За словами представника ПНП в суді Юрія Шеляженка, рішення Київської міської ради від 25 серпня 2010 року "Про звернення Київської міської ради до Верховної Ради України щодо внесення змін до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» є нечинним, оскільки регламентом встановлена норма про особисте голосування депутатів, а свідки стверджують, що під час голосування за це рішення в залі було менш ніж 50 депутатів з 120, тобто, за рішення особисто не проголосували більшість депутатів.

«Крім того, статтею 7 Закону України „Про столицю України – місто-герой Київ“ визначено, що система місцевого самоврядування у місті Києві включає районні ради. Ліквідація районних у місті Києві рад рішенням Київської міської ради незаконно виключила б райони з системи місцевого самоврядування у місті Києві. Крім того, зазначена норма закону закріплює певний обсяг існуючих прав і свобод громадян обирати та бути обраними депутатами районних у місті Києві рад. Внесення змін до Закону України „Про столицю України – місто-герой Київ“, які б уможливили ліквідацію районних у місті Києві рад, звузило б цей обсяг існуючих прав і свобод людини і громадянина всупереч статті 22 Конституції України» – стверджує Юрій Шеляженко.

Марина Різенко

Читайте також:

Подельники диктатора Януковича признали, что без выборов захватили власть в Киеве

Черновецький та регіонали хочуть незаконно ліквідувати у Києві райради та скасувати вибори?

Райради у Києві регіонали ліквідують з повною фальсифікацією. Фотокопія проекту рішення

Про це «Українській правді» повідомив кореспондент німецької газети Frakfurter Allgemeine Zeitung Конрад Шуллер.

За його словами, співробітники Служби безпеки неодноразово зустрічались з людьми, з якими він контактував в України під час підготовки журналістських матеріалів під час президентської кампанії.

Як повідомив журналіст, ці зустрічі мали місце в кінці квітня 2010 року.

Кореспондент стверджує, що ще в червні цього року він звертався з офіційним листом до голови СБУ Валерія Хорошковського з вимогою пояснити мету та підстави таких зустрічей.

Конрад Шуллер також розповів, що вчора під час інтерв'ю  Віктором Януковичем він особисто проінформував про цю ситуацію голову держави.