Обвинения

Публично был обвинен оппонентами по Киевсовету в причастности к бизнес-структуре «АВ Медгрупп», владеющей земельным участком на Жуковом острове. Но парадоксальность ситуации заключается в том, что последние два года, пребывая на должности начальника Государственного управления охраны окружающей природной среды в г. Киеве, Прогнимак активно борется со всеми без исключения коммерческими структурами и «АВ Медгрупп» в первую очередь (было даже обращение в столичную прокуратуру), во владение которых были отведены земельные участки на территории Жукова острова, запрещая вырубку зеленых насаждений и т.д.

В начале 2000-х выскочил из дурно пахнущих бандито-коммерческих кустов на огненном коне по имени «смерть зеленым насаждениям столицы». Ухватив тему вырубки парков и скверов, и превращения принадлежащей всем (никому) живой зелени в собственную бумажную зелень, Прогнимак нажил колоссальное состояние.

О том, как этот человек убивал Киев, написаны сотни (или тысячи) статей, и повторяться в описании леденящих душу злодеяний бывшего политрука на ниве экологии мы не станем. Заметив лишь, что цинизма этому человеку не занимать: рубить парки, и одновременно вещать о том, что в Украине с экологией катастрофа – это, знаете ли, нужно быть первостепенной… Впрочем, не будем навешивать ярлыки. Лидер партии «Зеленых» сам на себя их давно навесил, и имя его, повторимся, давно стало нарицательным.

Осенью 2011 года появилась в кулуарах околополитической жизни столицы неприятная информация. Якобы в частных беседах с коллегами по партии, а также, что совсем уж удивительно, в общении с журналистами, Прогнимак говорит о себе, как о… будущем министре экологии и природных ресурсов! Причем, «под рюмку чая» Александр Владимирович заявляет, что купил эту должность.

Еще одна странность – Прогнимак делится информацией как будто по секрету. Однако практически с каждым встречным (с журналистом одной из киевских газет он об этом болтал после трех минут начала знакомства!). При этом настораживает абсолютная убежденность Александра Владимировича в том, что он говорит. Уверяет, будто это уже свершившийся факт. Мол, «все решено», «лавэ уплочено», и «на днях увидите нового министра».

Давление на журналистов

В 2007 году, злоупотребляя служебным положением председателя комиссии Киевского горсовета, Прогнимак организовал травлю редакторов муниципальных СМИ за публикацию критической статьи «Портрет донецкого киевлянина на фоне конфискованной недвижимости». Он «пропесочивал» и оскорблял журналистов на заседаниях своей комиссии, требовал уволить сразу трех редакторов муниципальных газет.

Затем пропеллер был заряжен против Вадима Гладчука. Персоне редактора интернет-издания Sprotiv.org «прогниботы» (бригада интернет-хулиганов, которую содержит «эколог») посвятили целый сайт клеветы. Кроме того, за $500 на правах рекламы на портале Михаила Бродского «Обозреватель» была размещена лживая новость о Гладчуке. Гладчук остроумно отреагировал: объявил конкурс глупых выдумок про себя.

Появление на столичных улицах пафосных бигбордов партии «Зеленые» подстегнуло любопытство журналистов. Многие начали спрашивать: что это за новая партия такая, кто её возглавляет? Объективное журналистское расследование сайта «Главком» под названием «Прогнимак и зелень» вызвало новую волну истерии «партайгеноссе». Вновь он зарядил свой пропеллер «разоблачениями» редактора Виктора Шлинчака и заляпал интернет так, что всем тошно стало.

Неизвестные, представившиеся помощниками главы партии «Зеленые» Александра Прогнимака, осуществляли давление на журнал «Власть денег» с требованием не публиковать часть интервью, которое было дано Прогнимаком этому изданию. Об этом сообщил журнал «Власть денег».

В частности, неизвестные пытались договориться об исключении из интервью вопросов, которые касаются связи Александра Прогнимака и ООО «АВ-Медгруп». По данным «Власти денег», в 2006 году эта компания по распоряжении мэра Киева Леонида Черновецкого получила право на вырубку деревьев на Жуковом острове, который является заповедником. Согласно распоряжению, ООО «АВ-Медгруп» получило разрешение на строительство на Жуковом острове спортивно-оздоровительного центра.

Справка о «зеленом» мафиози

Самым крупным пятном на репутации Александра Прогнимака является скандал вокруг Жукова острова — заповедной территории на Днепре в границах Киева. В декабре 2006 года столичный мэр Леонид Черновецкий подписал распоряжение о передаче 6 гектаров острова в аренду ООО «АВ-Медгруп». По данным СМИ, этой фирме было предоставлено право построить на Жуковом острове реабилитационно-оздоровительный центр и обустроить зону отдыха. А для этого — вырубить более двух тысяч «больных» деревьев. Вскоре депутат Киевсовета Татьяна Мелихова заявила журналистам, что располагает данными о причастности к ООО «АВ-Медгруп» Александра Прогнимака, тогдашнего главного эколога Киева. Он, естественно, эту информацию опровергал. Когда же выяснилось, что, согласно документам, учредителем этой фирмы является кипрская «Эсэмджи Пропертиз лимитед», стало понятно, что найти реальных застройщиков Жукова острова будет крайне сложно.

Но спустя несколько месяцев другой депутат Киевсовета, глава постоянной комиссии по вопросам экологической политики Александр Коваленко навел журналистов на новый след. Оказалось, что изначально одним из учредителей «АВ-Медгруп» был Владимир Андреевич Дахно, а упомянутая кипрская компания вошла в состав учредителей только в мае 2007 года. Человек с абсолютно таким же именем, Владимир Дахно, в 2006 году возглавлял и подконтрольную Прогнимаку ассоциацию «Форум». Кроме того, стало известно, что с 2005 по 2007 годы директором «АВ-Медгруп» был некий Сергей Садыкович Мадраимов. Он же числился директором ООО «Производственно-сервисная фирма «Гембл ЛТД» и ООО «Будматериалы», учредителем которых непосредственно является Александр Прогнимак.

После вскрытия столь явных пересечений Прогнимака со скандальной фирмой от него было бы логично ожидать хоть какой-то версии произошедшего. Но он отрицает любую причастность к сомнительной операции вокруг Жукова острова. Отрицание продолжилось и во время интервью «ВД», которое Александр Прогнимак дал в своем подольском офисе в Киеве, по адресу Хоревая, 12/25. Здесь зарегистрированы многие его компании. А также… ООО «АВ-Медгруп». Когда «ВД» поинтересовалась о причине и этого совпадения, глава партии «Зеленые» раздраженно потребовал прекратить провокацию и заявил, что не понимает, о чем идет речь.

Спустя несколько дней после интервью на корреспондента «ВД» вышли люди, которые представились помощниками Александра Прогнимака. Во время встречи они «по-хорошему» и «по-плохому» предлагали решить вопрос с изъятием из текста интервью любых вопросов, связанных с ООО «АВ-Медгруп».

Похоже, авторы провокаций против Александра Прогнимака зашли настолько далеко, что зарегистрировали кипрскую компанию, поставив во главе нее человека с именем, идентичным имени директора одной из компаний Прогнимака. Затем обеспечили назначение другого человека одновременно директором скандального ООО «АВ-Медгруп» и принадлежащего Прогнимаку «Адвокатского бюро «Гембл». Да еще и позаботились о размещении компрометирующей фирмы по адресу офиса Прогнимака. Судя по всему, у главы партии «Зеленые» очень серьезные оппоненты.

Еще большее удивление у нас вызвала загадочная подмена названия компании «АВ-Медгруп» при согласовании текста интервью с Александром Прогнимаком. Вместо проверки корректности своих ответов он исправил вопрос. В тексте, который «ВД» получила после согласования, название «АВ-Медгруп» изменено на «ИБН». И к этой придуманной фирме Прогнимак, по его словам, отношения не имеет. Согласно законодательству, мы вынуждены публиковать значительно измененные при письменном согласовании ответы Прогнимака.

С 2010 года Прогнимак является хозяином «трэш-медиа-холдинга». Несколькими сайтами управляет  бывший эсдековский «чернушник» Дмитрий Корнейчук («Вся правда», «Укрвор», «ПравДА народа», «Гладчук.нет», «Дермометам.нет» и т.п.), который крысятничает у шефа и накручивает каунтеры порнотрафиком.

Миф о члене тайного ордена

Согласно легенде, распространенной неким политтехнЛОХом Русланом Павленко в Интернет, Александр Прогнимак якобы является наследником основателя ордена «камингорп».

Прогнимак является представителем тайного ордена «камингорп», издавна включающего в себя наиболее влиятельных людей планеты. Такие себе вторые масоны, но с большими финансовыми и политическими возможностями. Причем Прогнимак считается одним из самых влиятельных людей в ордене, поскольку его предки основали это тайное объединение сильных мира сего.

Дабы интересы членов ордена не пересекались, каждый из них курирует одну страну. Где и принимает ключевые решения-определяет фамилии политиков, якобы пришедших к власти по воле народа, политическую систему, тип экономики, внутреннюю и внешнюю политику. Причем – страны меняются. Так, отец Прогнимака был представителем ордена в Германии, дед – в Испании.

Миф гласит, что еще много веков назад, во времена глубокого Средневековья, в Ватикане был создан таинственный орден «камингорп». В него входили наиболее влиятельные и богатые люди Европы. Настоящие хозяева судеб миллионов людей и стран. Эти люди предпочитали «не светится», а просто кулуарно дергать за ниточки политиков. Каждый в своей стране. Никто не знал их фамилий или лица.

Национальное бюро расследований Украины

Напомним, что Анатолий Шарий сбежал из Украины, боясь понести наказание за стрельбу в беззащитного человека в МакДональдсе. Затем, по версии следствия, Шарий инсценировал покушение на самого себя, для того, чтобы отвлечь внимание общественности от совершенного им преступления.

«Дорожный контроль» впервые столкнулся с Шарием в июле 2010 года после одной из пресс-конференций в управлении ГАИ. После этой судьбоносной встречи, Шарий забросил в интернет лживую статью о руководителе ДК и его активистке. На нашем сайте был опубликован ответ-опровержение гнусного опуса Шария, который кишел оскорблениями в адрес Р. Шапошникова.

Несколько месяцев назад Анатолий Шарий сбежал из Украины в Литву, пытаясь скрыться от правосудия. Анатолий сделал ноги, как только были собраны доказательства его вины по двум уголовным делам – стрельба в беззащитного человека и инсценировка покушения.

При этом Шарий срочно придумал красивую легенду о том, что милиция преследует его по политическим мотивам, как журналиста. Однако на самом деле, в данном случае милиция справедливо отреагировала на злодеяния гражданина Шария, которые не имеют отношения к его профессиональной деятельности.

Любопытно, что у «жертвы ментовского беспредела» не хватило смелости бороться с якобы несправедливыми обвинениями в свой адрес на родине. Поэтому Толик без зазрений совести трусливо сбежал в Россию, а затем в Литву. При этом он с легкостью бросил в Украине жену с грудным ребенком на руках!

В Литве Шарий безуспешно пытается получить политическое убежище. Но репутация лгуна перешла границу вместе с Анатолием. Украинские журналисты написали президенту Литвы письмо, в котором призвали не предоставлять бездарному писаке временный приют в Вильнюсе и его окрестностях.

Видимо, совершенно потеряв надежду пересидеть свой срок не на нарах, а в Литве, Шарий обратился к сильным мира сего – народным депутатам. И тут начинается самое интересное. На помощь к Шарию пришел Виктор Уколов – один из фигурантов дела об «Артековских педофилах».

В 2009 году в СМИ была обнародована информация о насилии детей в лагере «Артек». Одним из подозреваемых якобы причастных к растлению детей был БЮТовец Виктор Уколов. Депутат скрывался от журналистов и не давал комментариев по делу. Спустя два года «дело педофилов» замяли, за «отсутствием состава преступления».

И вот неожиданный поворот. Теперь Виктор Уколов ассоциируется у граждан не только с педофилами, но и с Анатолием Шарием. Доблестный нардеп, Член парламентского комитета по вопросам свободы слова и информации, не пожалел времени и сил и прилетел за тридевять земель, чтобы поддержать Толика на чужбине. И даже записал видеообращение в его поддержку.

Журналист ДК Елена Солодовникова на страницах одной из социальных сетей задала Уколову вопрос: Не стыдно ли ему защищать человека с сомнительной репутацией? Ответ Виктора Уколова оказался «содержательным»: «Я не суджу інших, а виконую свою роботу депутата. Не подобається — не голосуйте. По-третє, в такому тоні говоритимите зі своїми батьками. Я вас блокую. Тепер вважаю, що таких як ви має наказувати життя і Господь, а не я».

Возникают вопросы: неужели Виктор Уколов не может найти себе другую работу, кроме как летать в Литву и защищать человека, который пытается избежать заслуженного тюремного срока? Почему граждане Украины должны финансировать такие «продуктивные» полеты.

Кроме того, процитируем комментарий одной из пользовательниц фейсбук «Один раз попросила Уколова прийти на суд до політв"язнів, то сказав, шо нема коли і депутат нічого не рішає. Тепер знаю, в чому полягає робота депутата».

Неужели Виктор Уколов живет по двойным стандартам? И по каким критериям народный избранник определяет каким людям нужно помогать, а каким нет? И случайно ли добродетель Уколова распрастраняется на Шария, который готовил публикации против «Дорожного Контроля» и отбеливающие ГАИ?

Любопытно, что после избиения руководителя «Дорожного Контроля» Ростислава Шапошникова, в пресс-службу ДК обратилась помощник Виктора Уколова. Представительница депутата выразила желание помочь в расследовании нападения на журналиста. Однако никаких конкретных действий со стороны Уколова и его команды так и не последовало.

Дорожный контроль

Так верующие отреагировали на скандальную инициативу Ирины Акимовой о включении целевой программы «ЛГБТ-туризм на Евро-2012» в программу мероприятий по приему гостей европейского футбольного чемпионата в Украине.

Авторы письма настаивают на том, что гомосексуализм вместе с ювенальной юстицией сегодня является сильнейшим оружием для моральной и физической ликвидации отдельных народов и именно поэтому лоббисты с Запада пытаются пропихнуть на высшие должности таких вот извращенцев, чтобы насаживать повсеместно эту идеологию.

Если в администрации не будет наведен порядок, говорится в письме, вся Украина будет отдана во власть этих извращенных людей, которые открывают народу дух аморального гомосексуализма, лесбиянства и транссексуализма.

Также авторы письма настаивают на том, что если Президент этого не сделает, то «тем уже сознательно забьет гвоздь в гроб украинского народа». В письме говорится, что сегодня речь идет не только о деморализации, но и об идеологической диверсии и внедрения новой политической системы, которая разрушает все нравственные, духовные и человеческие ценности и внедряет сатанизацию Украины.

Греко-католики также возмущены тем, что «Ирина Акимова заключила т.н. брак со своей пресс-секретаршей Ларисой Доковой в Амстердаме».

«Этот общественный брак стал великим соблазном не только для православных верующих, но и для всех христиан и нравственных людей», говорится в обращении.

Обращаясь к Президенту Украины, греко-католики просят его уволить от этих двух «девиантных женщин», а также руководителя администрации президента Сергея Левочкина, который по утверждению церковников «не скрывает  своего очень позитивного отношения к гомосексуализму».

Копии письма были также разосланы депутатам Верховной Рады Украины, премьер-министру Украины Николаю Азарову, представителям христианских Церквей в Украине, а также в СМИ.

Документ, у разі схвалення, дозволить закривати сайти без рішення суду.

Заступник голови Інтернет партії України Олексій Шевченко каже, що будь-який чиновник зможе закрити сайт за 7 днів.

Один зі співавторів законопроекту регіонал Максим Луцький акцію протесту вважає безглуздою. Він стверджує, профільний комітет зараз вносить до документа різносторонні поправки.

Опозиціонери проти таких законодавчих ініціатив. Кажуть, взяти контроль над інтернет-простором чинній владі не вдасться.

Експерти з інтернет-сфери цей законопроект називають проявами диктатури. Адже, відповідно до документа, на будь-яку скаргу провайдер, що обслуговує сайт, муситиме його закрити. І це при тому, що провайдер взагалі не має права перевіряти контент сайту, пояснює експерт.

Експерти припускають, що поява таких законодавчих ініціатив пов’язана із майбутніми парламентськими перегонами та намаганням корупціонерів-чиновників знищити свободу слова в Україні.

Як повідомив сам Анатолій Ільченко, уранці він пікетував адміністрацію президента і тримав плакат із написом «Щоб Янукович здох». Міліціонери розірвали той плакат. Тоді він розгорнув інший плакат під стінами МВС: «Не виключено, що міністр МВС Захарченко – падлюка». Після цього його допровадили до Печерського райвідділу внутрішніх справ і тримали там понад три години, поки по нього не приїхала швидка допомога з міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1 імені Павлова.

Речник головного управління МВС у Києві Ігор Михалко в інтерв’ю Радіо Свобода підтвердив, що Анатолій Ільченко пікетував МВС. «У нього був плакат із написом стосовно міністра Захарченка, не зовсім цензурним. До нього підійшли працівники міліції, з’ясували, хто він такий. Із Миколаєва прийшла інформація, що він перебуває на обліку як психічно хвора людина. Викликали швидку. Швидка забрала його для огляду. Тобто ніякого затримання не було. Забрали його на лікування», – заявив речник київської міліції.

Увечері представник в Україні Комісії людських та громадянських прав Світового конгресу українців, правозахисник Володимир Богайчук, якого Комісія уповноважила виступати від її імені і представляти інтереси Анатолія Ільченка в установах і організаціях, повідомив, що того випустили з психіатричної лікарні.

При цьому Богайчук заявив, що є ризик повернення до практики СРСР, де психіатрію використовували в політичних цілях.

Анатолій Ільченко відомий тим, що подав близько 100 позовів до суду щодо захисту його права на одержання інформації українською мовою від органів влади, комунальних підприємств, інших установ. Він є автором книги «Іменем України, та не в ім’я українців» – за матеріалами своїх офіційних звернень і судових позовів до органів влади, щоб відстояти право на українську мову в рідному місті.

«На самом деле никакого снижения не было, это была арендная плата за пребывание Черноморского флота. Но это была передышка», — сказал премьер, передает УНИАН.

Как известно, Харьковские соглашения были подписаны 21 апреля 2010 года президентами Украины и России Виктором Януковичем и Дмитрием Медведевым. Соглашение предусматривает продление срока пребывания Черноморского флота РФ в Крыму после 2017 года на 25 лет (до 2042 года) с возможным продлением еще на пять лет. В обмен на это Украина должна была получить скидку при закупке российского газа на 100 долларов за тысячу кубометров. Теперь же, учитывая слова главы правительства, стало известно, что Украина покупает газ не по 425 долларов за тысячу кубов, а 525, что является самой высокой ценой в Европе.

Напомним, недавно украинский газовый монополист НАК «Нафтогаз Украины» заключил с немецкой компанией RWE Supply & Trading GmbH соглашение о купле-продаже природного газа. По подсчетам экспертов, Киев сможет таким образом получить газ по 400 долларов за тысячу кубов. Фактически, напрямую из России газ для братской Украины стоит 525 долларов, а если покупать через Германию — на 125 долларов меньше. «В случае неудачного исхода переговоров с Россией Украина будет покупать фактически российский газ у немецкой компании, что будет дешевле, чем напрямую из России. Это было бы парадоксально», — заявлял в марте текущего года премьер Николай Азаров.

На її обличчі синці, а рану над бровою довелося зашивати, повідомляє ТСН.

«Я вийшла переставляти машину. Зайшли двоє людей», — розповіла вона.

За її словами, тільки вона повернулася, отримала перший удар кулаком в око.

«Я кричала дуже сильно. І потім я пам'ятаю, як вже сиджу на сходинках, і дві жінки, мої сусідки, одна мені воду принесла, друга салфетками витирала обличчя», — пригадала вона.

Наскільки важкими виявилися травми, лікарі поки сказати не можуть. Наразі Розинській зробили рентген, а невдовзі мають провести комп'ютерну діагностику мозку. Зараз вона знаходиться у 17-й лікарні.

Як відомо, раніше Розинська заявила, що 2 травня у центрі Києва на вул. Саксаганського, 29, її побили, погрожуючи пістолетами, п'ятеро ДАІшників.

Через інцидент з представниками ДАІ на ведучу склали чотири протоколи за адміністративні порушення. За словами правоохоронців, Розинська зупинилася в місці, де зупинка була заборонена.

Через інцидент із міліціонерами Розинську відсторонили від роботи на Першому національному каналі.

Розинська є помічницею депутата від БЮТ Михайла Волинця та коханкою екс-майора Миколи Мельниченка.

В частности он сказал следующее: «Давайте посмотрим, что произошло вчера. Вчера президент Украины объявил в Донецке почему-то о том, что он подписал Уголовно-процессуальный кодекс. Принятый мошенническим путем Уголовно-процессуальный кодекс, якобы потом был доработан технико-юридическим управлением, а после проработки этого кодекса, в нем были поменяны листы».

Далее Кармазин отметил, что «кодекс был сфальсифицирован, и проголосован уже в страстную пятницу».

Документ чрезвычайно важен, ведь от него зависят судьбы многих людей, но власть относится к этому весьма просто, — что хочу то и ворочу. Даже в предложении «Казнить нельзя помиловать», важно где окажется запятая, а в УПК регионалы, наверное, не без помощи спикера Литвина, подменили не одну страницу.

Председательствующий на заседании Адам Мартынюк, хотел было закрыть рот Кармазину, но политик ответил:

«Я отвечаю за каждое слово. Я рассказываю, что поданный сейчас кодекс и подписанный президентом отличается от того, который проголосован, я об этом рассказываю Вам, Адам Иванович, и не рассказываю, а сообщаю народу Украины», сказал Юрий Кармазин в завершении.

Сергей Тигипко предлагает молодым людям, которые еще не имеют определенного опыта работы, начинать работать бесплатно. Политик считает, что начинать работать нужно как можно раньше, чтобы до 21 года получить стаж.

Интересно, что Тигипко заявил, что иногда можно начинать работать и без заработной платы, чтобы работодатель смог оценить ваши возможности. Министр социальной политики Сергей Тигипко уверен, что работодатель не откажется взять на работу сотрудника, которому не нужно платить заработную плату. А вот молодым людям политик советует показывать работодателю свою необходимость, тогда точно возьмут на работу.

Также Сергей Тигипко считает, что нужны определенные инвестиции для благоприятного и раннего начала карьеры. Он подчеркнул, что государство обязано максимально простимулировать работодателя.

Напомним, что даже в советские времена бесплатно работали лишь на субботниках и в концлагерях.

Контроль над тендерами – один из самых быстрых и сравнительно малозатратных способов получить кэш для украинского коррупционера. Неудивительно, что медицинские тендеры, через которые в 2012 должно быть освоено 2 млрд. грн. стали заботой №1 Раисы Богатыревой с приходом ее на пост вице-премьера – министра здравоохранения. Серьезность намерений нового руководства стала очевидной, когда ответственным за тендерные закупки-2012 стал министерский сын Александр Богатырев. Не имея официального статуса в министерстве, он стал главным переговорщиком с участниками рынка по определению будущих победителей и доли, положенной при этом тендероустроителям. И здесь даже видавшие виды участники рынка пришли в замешательство от первоначальных аппетитов руководителей Минздрава. Это при том, что большинство имеющих отношение к тендерам – далеко не чужие режиму бизнес-группы. А некоторые персоны как Юрий Иванющенко или семья Фисталей – так вообще очень даже близкие.

Оказалось, что не все были готовы к новым правилам игры, и переговоры по тендерам весьма затянулись. В результате первый тендер по закупке лекарств за госсредства прошел лишь 12 апреля. Как в 2011 была поставлена под угрозу срыва своевременная закупка жизненноважных лекарств. И — без всяких тебе последствий. Напомним, предыдущий министр Александр Онищенко подвергся жесткой критике, и, в конце концов, был уволен за то, что начал тендерные процедуры 11 апреля и в результате не уложился с планом закупок в срок. Расчистив территорию семья Богатыревых успела провести новый тендер, на котором, о, чудо!, победила компания «Фармстандарт-Биолек», принадлежащая Александру. Пока речь идет об 11 миллионах гривен, на которые закупят вакцины.

По результатам тендерных переговоров у Богатыревых, как и у предыдущего министра, явных фаворитов не оказалось. Однако они все же позаботилась о том, чтобы семейное фармпредприятие, производящее вакцину, не осталось без внимания государственных денег. Ведомство Раисы Богатыревой инициирует увеличение расходов на вакцинацию на 130 млн. грн. Вообще 20 % дополнительной «мзды» к и так существовавшим откатам персонально для Богатыревой становится обязательным элементом системы «решалова» в Минздраве.

Соответствующее намерение было обозначено заявлением МОЗа в середине апреля. Между прочим, несколько лет назад Раиса Богатырева, находясь на посту Секретаря СНБОУ, была ярым противником обязательной вакцинации в исполнении министерства здравоохранения Кабмина Тимошенко. Тогда она утверждала, что правительство должно взять на себя ответственность за смерть привитого от кори ребенка в мае 2008 года в Краматорске. Будучи уже на посту министра здравоохранения, у Раисы Васильевны иной подход к вине. «А кто защитит врача, который позволил вакцинацию, и медсестру, которая провела прививки в соответствии с инструкциями, но осложнения все-таки произошли?», — вопрошает сегодня министр, сетуя на отсутствие каких-то специальных нормы о защите медиков в процедуре вакцинанции. Это не смотря на то, что за последние полгода в Украине произошло несколько детских смертей, которых связывают с вакцинацией.

Станут ли украинцы здоровее от этих дополнительных трат на вакцины — истина далеко не бесспорная. А вот то, что от увеличения закупок вакцин станет богаче бизнес-предприятие клана Богатыревых, производящее вакцину, практически не вызывает сомнений. Речь идет о харьковской компании «Биолек», производителе отечественных вакцин. До 2010 года компания контролировалась сыном Богатыревой Александром. Этот завод известен тем, что среди его линейки был печально известный препарат трамадол. И если позиция чиновницы по вакцинам не идет в разрез с мнением подавляющего части украинского общества, то в случае с трамадолом – все наоборот. В 2008 году, когда препарат признали наркотиком и запретили продавать, Богатырева принялась рьяно его защищать. По ее мнению, трамадол – это никакой не наркотик, а превосходное обезболивающее. И в какую только позу не станешь для процветания родного предприятия! И хотя с 2010 году у компании появился новый собственник, российский «Фармстандарт», Богатыревы остались в нем в качестве миноритариев. Соотвественно, и далее кровно заинтересованы в безоблачном в финансовом плане будущем предприятия. Не случайно, ему везет с государственными тендерами последние несколько лет. В прошлом году «Фармстандарт-Биолек»» стал одним из основных поставщиков вакцин в рамках государственного заказа.

Еще одной знаменитой коррупционной «кормушкой», которую Богатыревы позаботились взять под контроль, стало предприятие «Государственный фармцентр МОЗ». Оно обеспечивает регистрацию и сертификацию всех медицинских препаратов на рынке. То есть, решает, допускать тот или иной препарат на рынок или нет. Предыдущий руководитель предприятия Василий Блихар без возражений уступил рабочее место креатуре руководства Михаилу Нестерчуку после визита к нему правоохранительных органов.

Наконец, не одними, как говорится медицинскими деньгами сыт будешь. Совмещая должности министра и вице-премьера по гуманитарным вопросам, Раиса Богатырева активно занимается переключением на себя тендеры министерства образования и министерства культуры. Культуру министр собирается передать «на кормление» своей помощнице по бытовым вопросам красоты, гламура и гастрономии Людмиле Харив. Что касается образования, то вряд ли такой жирный кусок ей удастся вырвать из цепких объятий непотопляемого Дмитрия Табачника. Но о былой дружбе между двумя чиновниками после затеянного Богатыревой перетягивания тендерного одеяла, скорее всего, придется забыть. Ведь не зря говорят: «дружба дружбой, а табачок врозь».

Василий Соловьев, Rtkorr

В указе не уточняются причины увольнения.

Как известно, впервые  молодой чиновник попал в поле зрения СМИ летом прошлого года, когда приехал в Верховною Раду на дорогом суперкаре Mercedes С 600 в самом новом кузове от тюнинг-ателье Брабус, ориентировочной стоимостью триста тысяч долларов.

Позже журналисты также обратили внимание на то, что летом Краснокутский сначала получил спецзвание генерал-майора, а спустя две недели и генерал-лейтенанта.

Читайте также:

Сергей Краснокутский. Новая элита Украины

Про це повідомляє УНІАН.

Новим шеф-редактором призначено Михайла Ганницького. Рішення про кадрові перестановки прийняв призначений у березні гендиректор Вадим Осадчий.

При цьому, як у своєму Facebook написала співробітниця агентства Лана Самохвалова, гендиректор намагався умовити його залишити посади «по-хорошому».

"Після 18.00 призначений у березні генеральний директор ТОВ «Агентство УНІАН» Вадим Осадчий запропонував йому «піти по-хорошому», отримавши матеріальну компенсацію. Коли Харченко не погодився, його було ознайомлено із наказом «про переміщення Харченка О. О. в інший структурний підрозділ», — написала Самохвалова.

За її словами, переміщення відбулося «у зв'язку із необхідністю вдосконалення системи подачі матеріалів для публікації на веб-сайті, підвищення якості роботи редакторів сайту, покращення інформативності та грамотності матеріалів, що публікуються».

У середу зранку на планерці Осадчий повідомив керівникам підрозділів про зміни в структурі агентства і представив нового шеф-редактора агентства Михайла Ганницького, який був призначений заступником Харченка у грудні минулого року.

«На зауваження представника профспілкового осередку НМПУ про те, що такі дії суперечать законодавству, генеральний директор заперечив і сказав, що це не звільнення, а переміщення, передбачене КЗпП», — пише Самохвалова.

«На запитання про причини усунення Харченка з посади Осадчий відповів: „Особисті“», — додала вона.

У свою чергу сам Харченко заявив, що «категорично не згоден з наказом, який є незаконним, оскільки така зміна посади аж ніяк не є „переміщенням“, і буде оскаржувати його в суді та органах прокуратури,яка має стежити за порушенням трудових прав».

«Олександр Харченко вважає це продовженням політики знищення незалежних ЗМІ в Україні, як це було зроблено з „Газетой по-киевски“, телеканалом „СІТІ“ та іншими ЗМІ», — написала Самохвалова.

Як відомо, новий головред Ганницький до призначення в УНІАН працював у ТСН, а раніше тривалий час працював у газеті «Сегодня».

Осадчий був призначений гендиректором УНІАН у лютому цього року і залишається керівником департаменту інтернет-проектів групи «1+1». Раніше він працював в інтернет-виданні «Обозреватель».

Відповідний запит у своєму Facebook оприлюднив сам журналіст.

«Прокуратура звернулась до ТВі з вимогою надати інформацію про моє місцезнаходження», — написав він.

Згідно із документом, у провадженні слідчого відділу прокуратури Києва перебуває кримінальна справа щодо службових осіб СІЗО за частиною 3 статті 365 Кримінального кодексу.

«Під час слідства у кримінальній справі виникла необхідність у проведенні слідчих дій за участю Усова», — зазначається у документі.

При цьому слідчий відзначає, що за його інформацією, Усов перебуває у службовому відрядженні.

Тому слідчий просить телеканал ТВі надати інформацію про те, в якій країні перебуває журналіст, та про дату початку і закінчення відрядження.

Частина 3 статті 365 КК стосується вчинення службовою особою дій, які виходять за межі повноважень, якщо вони зашкодили правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, а також якщо це супроводжувалось насильством з тяжкими наслідками.

Як відомо, у своєму документальному фільмі Усов зміг зняти жахливі умови людей, які утримуються в СІЗО.

«Действительно, на меня за препятствование ратификации Харьковских соглашений открыто аж 3 уголовных дела: это организация преступной группировки, терроризм, препятствие работе, – вместе 12 лет насчитали. И действительно, следователь на последнем допросе мне сказал, что «ваша вина доказана, только будет снят вопрос неприкосновенности, и я буду вынужден по закону вам предъявить обвинительный приговор, суд, и предохранительная мера, очевидно, СИЗО», — сказал Парубий.

Он отметил, что понимает это, но у него «есть тактика, и есть стратегия». «И несмотря на это все, я публично могу заявить, что я в парламенте буду голосовать и за тот законопроект, который подала оппозиция, и я проголосую за тот законопроект Партии регионов», — завил Парубий.

Хто опиняється під найбільшою загрозою?

Ера Путіна, яка розпочалася у 2000 році, не закінчувалася після того, як у 2008 році він тимчасово втратив посаду президента Росії і був призначений прем’єр-міністром. Військова інтервенція проти Грузії у серпні 2008 року та різке охолодження українсько-російських відносин влітку 2009 року були ініційовані не тодішнім російським президентом Дмитром Медвєдєвим, а саме прем’єром Володимиром Путіним, який впродовж останніх 10 років цілеспрямовано вибудовує концепцію по відродженню військово-політичного союзу за участю країн-членів колишнього Радянського Союзу.

За оцінками Geostrategy, третій прихід Володимира Путіна на посаду президента – найвищий державний пост в сучасній ієрархічній системі влади в Російській Федерації – несе найбільшу кількість прямих небезпек саме для керівників держав країн-членів СНД. У цьому контексті необхідно враховувати наявність в Москві низки доволі ефективних механізмів, які все ще продовжують ефективно впливати на внутрішні процеси в країнах СНД, в тому числі в Україні. Зокрема, їх можна згрупувати наступним чином:

• контроль російського капіталу над низкою важливих підприємств, які працюють в країнах СНД;
• наявність російськомовного населення та політика Росії щодо російськомовних громадян (впровадження концепції «Русского мира» буде інтенсифіковано);
• залежність економік країн СНД від російських енергоносіїв;
• наявність російських військових баз на території країн СНД;
• наявність у російської сторони військо-політичних інструментів, які можуть створити нові регіональні конфлікти;
• зв'язок між представниками спеціальних служб Росії та країн СНД.

Така ситуація означає, що з поверненням В.Путіна на посаду президента проросійські рухи в країнах СНД будуть значно активізовані. В умовах високих цін на енергоносії російська сторона буде мати фінансову можливість підтримувати діяльність таких проросійських рухів, що дозволить Москві розбалансовувати внутрішню ситуацію в країнах СНД та їх зовнішньополітичні пріоритети.

Зазначені небезпеки є особливо гострими в умовах відсутності ефективних стримуючих інструментів, які б могли використовуватися як в середині країни, так і пози її межами.

В Росії відсутня політична опозиція. Тому В.Путіна немає кому стримувати

Характер проведення у 2012 році в Російській Федерації парламентських та президентських виборів дають підстави говорити про те, що сьогодні та у ближчій перспективі в Росії не буде існувати ефективної опозиції, яка б могла хоча б у мінімальній мірі впливати на зовнішню політику В.Путіна.

Акції протесту, проведені в Москві та інших великих російських містах напередодні та після проведення парламентських та президентських виборів, вказують на те, що російські опозиційні рухи поки що не визріли і тим більше не набули загальнодержавних масштабів.

Кілька висновків можна зробити на цьому етапі:

1) середній клас починає бути незадоволеним безальтернативною політикою тандему Путін-Медведєв;

2) в лавах опозиції з’являються нові обличчя, які отримують народну підтримку;

3) основні опозиційні рухи формуються у великих містах – переважно в Москві та Санкт-Петербурзі, і не охоплюють інших великих і тим більше маленьких російських міст;

4) для поширення протестних настроїв всередині Росії необхідні роки;

5) падіння у перспективі світових цін на нафту та газ і, відповідно, зниження обсягу фінансових вливань у російські регіони може спричинити народне невдоволення і стимулювати протестні рухи в російських регіонах.

Отже, принаймні у перспективі двох років президенту Росії В.Путіну не доведеться зважати у своїх діях на російську опозицію. Доволі значна підтримка виборців – до 50-60% — дозволятиме російську керівництву проводити будь-яку зовнішню політику, не очікуючи при цьому на внутрішні заворушення та протести.

Захід продовжує залежати від Росії – тому не може на неї впливати

Подібна проблема також продовжує існувати на міжнародній арені. Так, Geostrategy не бачить сьогодні держав, які б могли очолити так званий «опозиційний, антиросійський курс». Наразі існує неприйняття Заходом окремих елементів російської зовнішньої політики, зокрема щодо позиції російської сторони з питань врегулювання конфлікту в Сирії або розміщення систем протиракетної оборони в Європі. Однак ці окремі елементи поки що не склалися в єдину систематизовану політику країн Заходу – перш за все США та ЄС – щодо Росії.

У ближчій перспективі наступні причини будуть особливо сильно стримувати Європейський Союз та Сполучені Штати від проведення жорсткої зовнішньої політики по відношенню до Москви:

• залежність НАТО від позиції Росії щодо постачання техніки та зброї до Афганістану;
• залежність Ради Безпеки ООН від позиції Росії щодо ситуації в Сирії;
• наявність близьких відносин російського керівництва з Іраном, ядерна політика якого продовжує викликати значне занепокоєння США та Євросоюзу;
• процес розширення НАТО і ЄС за рахунок нових європейських держав поки що заморожено за мовчазною згодою обох сторін – НАТО та Росії;
• залежність Європи від російських енергоносіїв продовжує бути значною;
• продовження в «єврозоні» розвитку негативних процесів обмежують зовнішньополітичну активність Брюсселю щодо країн СНД.

Таким чином міжнародні умови, в яких Володимир Путін повертається до повноформатного керування Росією, дають право говорити про те, що Захід поки що не буде серйозним чином втручатися в політику Москви щодо країн колишнього Радянського Союзу, у тому числі щодо України.

Об этом заявила адвокат Мирославы Гонгадзе Валентина Теличенко.

«Пукач и сейчас демонстрирует полное отсутствие раскаяния и непонимание того, что он совершил особо тяжкое преступление, за которое с учетом всех обстоятельств он может быть осужден к пожизненному лишению свободы», — подчеркнула Теличенко.

По словам юриста, 15 мая 2012 года суд завершил допрос четвертого свидетеля – бывшего сотрудника Главного управления уголовного розыска МВД Украины.

«Свидетель очень четко давал свои показания, но меня удивило поведение Пукача, который все агрессивнее пытается доказать, что все другие сотрудники управления уголовного розыска неправы, что они нарушали требования закона. Пукач оправдывает только себя, манипулируя даже общеизвестными фактическими данными», — заявила Теличенко.

Также она сообщила, что следующее судебное заседание по «делу Пукача» пройдет 17 мая.

Об этом говорится в одобренном сегодня совместном рабочем документе «Реализация «Европейской политики соседства» в Украине. Прогресс в 2011 году и рекомендации к действиям».

«Власть все враждебнее настроена к публичным проявлениям недовольства и временами пыталась ограничить право на свободу собраний. Количество решений судов, которыми запрещались собрания, возросло по сравнению с предыдущим годом», — считает ЕК.

В связи с этим Еврокомиссия отмечает, что украинские суды во время рассмотрения дел относительно акций протеста должны следовать практике Европейского суда по правам человека, а не старым законам советских времен.

«Правоохранительные органы прибегают к разнообразным мерам по ограничению манифестаций, в частности тех, которые направлены против нынешнего правительства», — говорится в документе.

Еврокомиссия приводит в качестве примера гибель 70-летнего участника акции протеста чернобыльцев в Донецке в ноябре прошлого года во время демонтажа местной властью палаток, установленных протестующими.

Про утворення одномандатних виборчих округів
на постійній основі у межах Автономної Республіки Крим,
областей, міст Києва та Севастополя

Відповідно до статті 18, пункту 19 частини другої статті 30, підпункту 3 пункту 6 розділу ХV Закону України «Про вибори народних депутатів України», частини першої статті 30 Закону України «Про Державний реєстр виборців», постанов Центральної виборчої комісії від 9 квітня 2012 року № 65 «Про кількість одномандатних виборчих округів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», від 12 квітня 2012 року № 66 «Про утворення звичайних та спеціальних виборчих дільниць на постійній основі», керуючись статтями 11 – 13, пунктом 71 статті 17 Закону України «Про Центральну виборчу комісію», Центральна виборча комісія  постановляє:

1. Визначити, що орієнтовна середня кількість виборців в одномандатних виборчих округах станом на 28 квітня 2012 року становить 161 140.

2. Утворити 225 одномандатних виборчих округів на постійній основі у межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя за переліками згідно з додатками 1 – 27.

3. Опублікувати в газетах «Голос України» та «Урядовий кур’єр» Перелік одномандатних виборчих округів із зазначенням їх номерів, меж та центрів.

4. Надіслати Перелік одномандатних виборчих округів, утворених у відповідному регіоні України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям для їх опублікування в регіональних друкованих засобах масової інформації не пізніше 5 травня 2012 року.

5. Цю постанову оприлюднити на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії.

Голова Центральної виборчої комісії   В.ШАПОВАЛ

Автономна Республіка Крим

Одномандатний виборчий округ № 1

Центр - місто Сімферополь, Центральний район.

Межі: Залізничний район міста Сімферополя з населеними пунктами Залізничної районної в місті Сімферополі ради, Центральний район міста Сімферополя.

Кількість виборців - 162 822.

Одномандатний виборчий округ № 2

Центр - місто Сімферополь, Київський район.

Межі: Київський район міста Сімферополя з населеними пунктами Київської районної в місті Сімферополі ради, частина Сімферопольського району (виборчі дільниці № 010583 - 010595, 010601 - 010603, 010631 -010637, 010647, 010648).

Кількість виборців - 150 497.

Одномандатний виборчий округ № 3

Центр - місто Джанкой.

Межі: місто Джанкой, Джанкойський, Красногвардійський райони.

Кількість виборців - 160 311.

Одномандатний виборчий округ № 4

Центр - місто Євпаторія.

Межі: міста Євпаторія з населеними пунктами Євпаторійської міської ради, Саки, Сакський район.

Кількість виборців - 176 570.

Одномандатний виборчий округ № 5

Центр - місто Керч.

Межі: місто Керч, частина Ленінського району (виборчі дільниці № 010346 - 010356, 010358, 010360 - 010363, 010365, 010366, 010370 -010374, 010379 - 010385).

Кількість виборців - 143 545.

Одномандатний виборчий округ № 6

Центр - місто Феодосія.

Межі: місто Феодосія з населеними пунктами Феодосійської міської ради, Кіровський район, частина Ленінського району (виборчі дільниці № 010343 - 010345, 010357, 010359, 010364, 010367 - 010369, 010375 -010378, 010386 - 010394).

Кількість виборців - 149 453.

Одномандатний виборчий округ № 7

Центр - місто Ялта.

Межі: міста Алушта, Ялта з населеними пунктами Алуштинської та Ялтинської міських рад.

Кількість виборців - 149 101.

Одномандатний виборчий округ № 8

Центр - селище міського типу Совєтський.

Межі: місто Судак з населеними пунктами Судацької міської ради, Білогірський, Нижньогірський, Совєтський райони, частина Сімферопольського району (виборчі дільниці № 010608, 010609, 010612 -010614).

Кількість виборців - 145 241.

Одномандатний виборчий округ № 9

Центр - селище міського типу Первомайське.

Межі: міста Армянськ з населеними пунктами Армянської міської ради, Красноперекопськ, Красноперекопський, Первомайський, Роздольненський, Чорноморський райони.

Кількість виборців - 144 121.

Одномандатний виборчий округ № 10

Центр - місто Сімферополь.

Межі: Бахчисарайський район, частина Сімферопольського району (виборчі дільниці № 010564 - 010582, 010596 - 010600, 010604 - 010607, 010610, 010611, 010615 - 010630, 010638 - 010646).

Кількість виборців - 159 391.

Вінницька область

Одномандатний виборчий округ № 11

Центр - місто Вінниця.

Межі: частина міста Вінниці (виборчі дільниці № 051477 - 051547, 051575 - 051586), частина Вінницького району (виборчі дільниці № 050130 -050137, 050145, 050149, 050154 - 050156, 050161, 050162, 050164 - 050167, 050185 - 050192).

Кількість виборців - 169 839.

Одномандатний виборчий округ № 12

Центр - місто Вінниця.

Межі: частина міста Вінниці (виборчі дільниці № 051435 - 051476, 051548 -051574, 051587 - 051590), частина Вінницького району (виборчі дільниці № 050125 - 050129, 050138 - 050144, 050146 - 050148, 050150 -050153, 050157 - 050160, 050163, 050168 - 050184).

Кількість виборців - 177 016.

Одномандатний виборчий округ № 13

Центр - місто Калинівка.

Межі: міста Козятин, Хмільник, Калинівський, Козятинський, Хмільницький райони.

Кількість виборців - 154 763.

Одномандатний виборчий округ № 14

Центр - місто Жмеринка.

Межі: місто Жмеринка, Барський, Жмеринський, Літинський, Тиврівський райони.

Кількість виборців - 172 043.

Одномандатний виборчий округ № 15

Центр - місто Шаргород.

Межі: Мурованокуриловецький, Томашпільський, Тульчинський, Чернівецький, Шаргородський райони.

Кількість виборців - 159 659.

Одномандатний виборчий округ № 16

Центр - місто Ямпіль.

Межі: місто Могилів-Подільський, Крижопільський, Могилів-Подільський, Піщанський, Чечельницький, Ямпільський райони.

Кількість виборців - 148 955.

Одномандатний виборчий округ № 17

Центр - місто Ладижин.

Межі: місто Ладижин, Бершадський, Гайсинський, Теплицький, Тростянецький райони.

Кількість виборців - 169 214.

Одномандатний виборчий округ № 18

Центр - місто Іллінці.

Межі: Іллінецький, Липовецький, Немирівський, Оратівський, Погребищенський райони.

Кількість виборців - 145 559.

Волинська область

Одномандатний виборчий округ № 19

Центр — місто Володимир-Волинський.

Межі: міста Володимир-Волинський, Нововолинськ, Володимир-Волинський, Іваничівський, Любомльський райони. 

Кількість виборців — 147 096.

Одномандатний виборчий округ № 20

Центр -  місто Горохів.

Межі: Горохівський, Локачинський, Луцький, Рожищенський, Турійський райони.

Кількість виборців — 158 789.

Одномандатний виборчий округ № 21

Центр — місто Ковель.

Межі: місто Ковель, Ковельський, Ратнівський, Старовижівський, Шацький райони.

Кількість виборців — 157 145.

Одномандатний виборчий округ № 22

Центр — місто Луцьк.

Межі: місто Луцьк.

Кількість виборців — 161 392.

Одномандатний виборчий округ № 23

Центр — селище міського типу Маневичі.

Межі: Камінь-Каширський, Ківерцівський, Любешівський, Маневицький райони.

Кількість виборців — 160 318.

Дніпропетровська область

Одномандатний виборчий округ № 24

Центр - місто Дніпропетровськ, Самарський район.

Межі: Індустріальний район, частина Самарського району міста Дніпропетровська (виборчі дільниці № 121444 - 121463, 121467 - 121479, 121481).

Кількість виборців - 162 017.

Одномандатний виборчий округ № 25

Центр - місто Дніпропетровськ, Красногвардійський район.

Межі: частина Амур-Нижньодніпровського району (виборчі дільниці № 121063, 121064, 121071 - 121077, 121084, 121087 - 121103), Красногвардійський район міста Дніпропетровська.

Кількість виборців - 149 441.

Одномандатний виборчий округ № 26

Центр - місто Дніпропетровськ, Бабушкінський район.

Межі: Бабушкінський район, частина Кіровського району міста Дніпропетровська (виборчі дільниці № 121286 - 121298, 121310 - 121315), селище міського типу Авіаторське Дніпропетровської міської ради.

Кількість виборців - 148 386.

Одномандатний виборчий округ № 27

Центр - місто Дніпропетровськ, Жовтневий район.

Межі: Жовтневий район, частина Кіровського (виборчі дільниці № 121299 - 121309, 121316, 121317), частина Самарського (виборчі дільниці № 121464 - 121466, 121480) районів міста Дніпропетровська.

Кількість виборців - 152 690.

Одномандатний виборчий округ № 28

Центр - місто Дніпропетровськ, Ленінський район.

Межі: Ленінський район міста Дніпропетровська, частина Амур-Нижньодніпровського району (виборчі дільниці № 121059 - 121062).

Кількість виборців - 149 625.

Одномандатний виборчий округ № 29

Центр - місто Дніпропетровськ.

Межі: частина Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровська (виборчі дільниці № 121046 - 121058, 121065 - 121070, 121078 - 121083, 121085, 121086, 121104), Дніпропетровський, Петриківський райони.

Кількість виборців - 147 651.

Одномандатний виборчий округ № 30

Центр - місто Дніпродзержинськ, Заводський район.

Межі: Баглійський, Дніпровський райони, частина Заводського району міста Дніпродзержинська (виборчі дільниці № 121012 - 121021, 121028, 121030, 121036 - 121038, 121040 - 121043).

Кількість виборців - 168 697.

Одномандатний виборчий округ № 31

Центр - місто Кривий Ріг, Жовтневий район.

Межі: Жовтневий район, частина Тернівського району міста Кривого Рогу (виборчі дільниці № 121694 - 121728, 121730 - 121733), селища Гірницьке, Коломійцеве, села Новоіванівка, Тернуватий Кут Криворізької міської ради.

Кількість виборців - 178 910.

Одномандатний виборчий округ № 32

Центр - місто Кривий Ріг, Довгинцівський район.

Межі: Довгинцівський район, частина Саксаганського району міста Кривого Рогу (виборчі дільниці № 121638 - 121683, 121690 - 121693).

Кількість виборців - 178 619.

Одномандатний виборчий округ № 33

Центр - місто Кривий Ріг, Центрально-Міський район.

Межі: Дзержинський район, частина Інгулецького (виборчі дільниці № 121611 - 121619, 121636), частина Саксаганського (виборчі дільниці № 121684 - 121689) районів, Центрально-Міський район міста Кривого Рогу, селище Авангард Криворізької міської ради.

Кількість виборців - 155 714.

Одномандатний виборчий округ № 34

Центр - селище міського типу Царичанка.

Межі: міста Вільногірськ, Жовті Води, Верхньодніпровський, П'ятихатський, Царичанський райони.

Кількість виборців - 161 167.

Одномандатний виборчий округ № 35

Центр - місто Нікополь.

Межі: міста Нікополь, Орджонікідзе, Нікопольський район.

Кількість виборців - 176 011.

Одномандатний виборчий округ № 36

Центр - місто Павлоград.

Межі: міста Павлоград, Першотравенськ, Тернівка, Павлоградський район.

Кількість виборців - 162 105.

Одномандатний виборчий округ № 37

Центр - місто Кривий Ріг.

Межі: частина Інгулецького (виборчі дільниці № 121620 - 121635, 121637), частина Тернівського (виборча дільниця № 121729) районів міста Кривого Рогу, Апостолівський, Криворізький, Софіївський, Широківський райони.

Кількість виборців - 157 546.

Одномандатний виборчий округ № 38

Центр - місто Новомосковськ.

Межі: місто Новомосковськ, Магдалинівський, Новомосковський, Юр'ївський райони.

Кількість виборців - 153 739.

Одномандатний виборчий округ № 39

Центр - селище міського типу Васильківка.

Межі: місто Синельникове, Васильківський, Межівський, Петропавлівський, Покровський, Синельниківський райони.

Кількість виборців - 157 614.

Одномандатний виборчий округ № 40

Центр - селище міського типу Кринички.

Межі: місто Марганець, частина Заводського району міста Дніпродзержинська (виборчі дільниці № 121022 - 121027, 121029, 121031 -121035, 121039, 121044, 121045), Криничанський, Солонянський, Томаківський райони.

Кількість виборців - 152 691.

Донецька область

Одномандатний виборчий округ № 41

Центр - місто Донецьк, Будьонівський район.

Межі: Будьонівський, Пролетарський райони міста Донецька.

Кількість виборців - 151 531.

Одномандатний виборчий округ № 42

Центр - місто Донецьк, Ворошиловський район.

Межі: Ворошиловський, Калінінський райони, частина Куйбишевського району міста Донецька (виборчі дільниці № 141833, 141836 - 141842).

Кількість виборців - 147 740.

Одномандатний виборчий округ № 43

Центр - місто Донецьк, Ленінський район.

Межі: Ленінський район, частина Кіровського (виборчі дільниці № 141805 - 141811), частина Куйбишевського (виборчі дільниці № 141827 -141832, 141834, 141835, 141843 - 141874) районів міста Донецька.

Кількість виборців - 157 224.

Одномандатний виборчий округ № 44

Центр - місто Донецьк, Кіровський район.

Межі: Петровський район, частина Кіровського району міста Донецька (виборчі дільниці № 141763 - 141804, 141812 - 141826).

Кількість виборців - 162 108.

Одномандатний виборчий округ № 45

Центр - місто Донецьк, Київський район.

Межі: міста Авдіївка, Ясинувата, Київський район міста Донецька, Ясинуватський район.

Кількість виборців - 173 330.

Одномандатний виборчий округ № 46

Центр - місто Артемівськ.

Межі: міста Артемівськ, Красний Лиман, Артемівський район.

Кількість виборців - 159 132.

Одномандатний виборчий округ № 47

Центр - місто Слов'янськ.

Межі: місто Слов'янськ, Олександрівський, Слов'янський райони.

Кількість виборців - 148 931.

Одномандатний виборчий округ № 48

Центр - місто Краматорськ.

Межі: місто Краматорськ.

Кількість виборців - 158 942.

Одномандатний виборчий округ № 49

Центр - місто Костянтинівка.

Межі: міста Дружківка, Костянтинівка, Костянтинівський, Красноармійський райони.

Кількість виборців - 161 596.

Одномандатний виборчий округ № 50

Центр - місто Красноармійськ.

Межі: міста Димитров, Добропілля, Красноармійськ, Добропільський район.

Кількість виборців - 168 246.

Одномандатний виборчий округ № 51

Центр - місто Горлівка, Центрально-Міський район.

Межі: Микитівський, Центрально-Міський райони міста Горлівки.

Кількість виборців - 150 387.

Одномандатний виборчий округ № 52

Центр - місто Дзержинськ.

Межі: міста Дебальцеве, Дзержинськ, Калінінський район міста Горлівки.

Кількість виборців - 165 878.

Одномандатний виборчий округ № 53

Центр - місто Єнакієве.

Межі: міста Єнакієве, Торез.

Кількість виборців - 174 275.

Одномандатний виборчий округ № 54

Центр - місто Шахтарськ.

Межі: міста Харцизьк, Шахтарськ, Шахтарський район.

Кількість виборців - 155 520.

Одномандатний виборчий округ № 55

Центр - місто Макіївка, Гірницький район.

Межі: міста Жданівка, Кіровське, Гірницький, Совєтський райони міста Макіївки.

Кількість виборців - 166 118.

Одномандатний виборчий округ № 56

Центр - місто Макіївка, Центрально-Міський район.

Межі: Кіровський, Червоногвардійський, Центрально-Міський райони міста Макіївки.

Кількість виборців - 168 769.

Одномандатний виборчий округ № 57

Центр - місто Маріуполь, Іллічівський район.

Межі: Іллічівський, Орджонікідзевський райони міста Маріуполя.

Кількість виборців - 174 118.

Одномандатний виборчий округ № 58

Центр - місто Маріуполь, Жовтневий район.

Межі: Жовтневий, Приморський райони міста Маріуполя.

Кількість виборців - 175 393.

Одномандатний виборчий округ № 59

Центр - місто Мар'їнка.

Межі: міста Вугледар, Новогродівка, Селидове, Великоновосілківський, Мар'їнський райони.

Кількість виборців - 172 427.

Одномандатний виборчий округ № 60

Центр - місто Волноваха.

Межі: Волноваський, Володарський, Новоазовський, Першотравневий, Тельманівський райони.

Кількість виборців - 168 642.

Одномандатний виборчий округ № 61

Центр - селище міського типу Старобешеве.

Межі: міста Докучаєвськ, Сніжне, Амвросіївський, Старобешівський райони.

Кількість виборців - 151 973.

Житомирська область

Одномандатний виборчий округ № 62

Центр - місто Житомир.

Межі: частина Богунського району (виборчі дільниці № 181338 -181372, 181382 - 181386, 181388, 181389, 181399 - 181403), Корольовський район  міста Житомира.

Кількість виборців - 177 519.

Одномандатний виборчий округ № 63

Центр - місто Бердичів.

Межі: місто Бердичів, Андрушівський, Бердичівський, Попільнянський, Ружинський райони.

Кількість виборців - 169 432.

Одномандатний виборчий округ № 64

Центр - місто Коростень.

Межі: місто Коростень, Коростенський, Лугинський, Овруцький, Олевський райони.

Кількість виборців - 168 012.

Одномандатний виборчий округ № 65

Центр - місто Новоград-Волинський.

Межі: місто Новоград-Волинський, Баранівський, Ємільчинський, Новоград-Волинський, Червоноармійський райони.

Кількість виборців - 160 539.

Одномандатний виборчий округ № 66

Центр - місто Малин.

Межі: місто Малин, Брусилівський, Володарсько-Волинський, Коростишівський, Малинський, Народицький, Радомишльський, Черняхівський райони.

Кількість виборців - 170 057.

Одномандатний виборчий округ № 67

Центр - селище міського типу Чуднів.

Межі: частина Богунського району міста Житомира (виборчі дільниці № 181373 - 181381, 181387, 181390 - 181398), Житомирський, Любарський, Романівський, Чуднівський райони.

Кількість виборців - 169 237.

Закарпатська область

Одномандатний виборчий округ № 68

Центр - місто Ужгород.

Межі: міста Ужгород, Чоп, Ужгородський район.

Кількість виборців - 159 208.

Одномандатний виборчий округ № 69

Центр - місто Мукачеве.

Межі: місто Мукачеве, частина Берегівського (виборчі дільниці № 210003, 210004, 210012, 210013, 210015, 210017, 210019, 210021, 210029 -210032, 210035), частина Іршавського (виборчі дільниці № 210172 -210180, 210203 - 210212, 210223 - 210228), частина Мукачівського (виборчі дільниці № 210303 - 210330, 210332 - 210339, 210343 - 210345, 210347 - 210365) районів.

Кількість виборців - 160 169.

Одномандатний виборчий округ № 70

Центр - місто Свалява.

Межі: Великоберезнянський, Воловецький, Міжгірський, Перечинський, Свалявський райони, частина Мукачівського району (виборчі дільниці № 210278 - 210302, 210331, 210340 - 210342, 210346).

Кількість виборців - 166 422.

Одномандатний виборчий округ № 71

Центр - місто Хуст.

Межі: місто Хуст, Хустський район, частина Іршавського (виборчі дільниці № 210168 -210171, 210181 - 210183, 210185 - 210190, 210192 - 210195, 210198 - 210202), частина Тячівського (виборчі дільниці № 210479 -210481, 210504, 210516, 210522 - 210524, 210529, 210534, 210535, 210537, 210538) районів.

Кількість виборців - 154 245.

Одномандатний виборчий округ № 72

Центр - місто Тячів.

Межі: Рахівський район, частина Тячівського району (виборчі дільниці № 210474 - 210478, 210482 - 210503, 210505 - 210515, 210517 - 210521, 210525 - 210528, 210530 - 210533, 210536, 210539 - 210547).

Кількість виборців - 173 489.

Одномандатний виборчий округ № 73

Центр - місто Виноградів.

Межі: місто Берегове, Виноградівський район, частина Берегівського (виборчі дільниці № 210001, 210002, 210005 - 210011, 210014, 210016, 210018, 210020, 210022 - 210028, 210033, 210034, 210036), частина Іршавського (виборчі дільниці № 210184, 210191, 210196, 210197, 210213 - 210222) районів.

Кількість виборців - 147 026.

Запорізька область

Одномандатний виборчий округ № 74

Центр - місто Запоріжжя, Комунарський район.

Межі: Комунарський район, частина Жовтневого району міста Запоріжжя (виборчі дільниці № 230811, 230814, 230820 - 230836).

Кількість виборців - 143 485.

Одномандатний виборчий округ № 75

Центр - місто Запоріжжя, Ленінський район.

Межі: Заводський, Ленінський райони міста Запоріжжя.

Кількість виборців - 165 110.

Одномандатний виборчий округ № 76

Центр - місто Запоріжжя, Орджонікідзевський район.

Межі: Орджонікідзевський, Хортицький райони міста Запоріжжя.

Кількість виборців - 172 415.

Одномандатний виборчий округ № 77

Центр - місто Запоріжжя, Шевченківський район.

Межі: Шевченківський район, частина Жовтневого району міста Запоріжжя (виборчі дільниці № 230809, 230810, 230812, 230813, 230815 -230819).

Кількість виборців - 144 005.

Одномандатний виборчий округ № 78

Центр - місто Бердянськ.

Межі: місто Бердянськ з населеними пунктами Бердянської міської ради, Бердянський, Куйбишевський, Розівський, Чернігівський райони.

Кількість виборців - 164 150.

Одномандатний виборчий округ № 79

Центр - місто Василівка.

Межі: місто Енергодар, Василівський, Великобілозерський, Кам'янсько-Дніпровський райони, частина Оріхівського району (виборчі дільниці № 230376 - 230386, 230388 - 230392, 230394 - 230399, 230401 -230406, 230408 - 230414).

Кількість виборців - 179 379.

Одномандатний виборчий округ № 80

Центр - місто Мелітополь.

Межі: місто Мелітополь, Мелітопольський район.

Кількість виборців - 170 193.

Одномандатний виборчий округ № 81

Центр - місто Токмак.

Межі: місто Токмак, Веселівський, Михайлівський, Приазовський, Приморський, Токмацький, Якимівський райони.

Кількість виборців - 169 190.

Одномандатний виборчий округ № 82

Центр - місто Пологи.

Межі: Гуляйпільський, Вільнянський, Запорізький, Новомиколаївський, Пологівський райони, частина Оріхівського району (виборчі дільниці № 230387, 230393, 230400, 230407).

Кількість виборців - 164 324.

Івано-Франківська область

Одномандатний виборчий округ № 83

Центр — місто Івано-Франківськ.

Межі: частина міста Івано-Франківська (виборчі дільниці № 260855 -260884, 260887 - 260907, 260911 - 260917, 260919 - 260943,  260946 -260961).

Кількість виборців — 167 191.

Одномандатний виборчий округ № 84

Центр — місто Тисмениця.

Межі: частина міста Івано-Франківська (виборчі дільниці № 260885, 260886, 260908 - 260910, 260918, 260944, 260945), Тисменицький, Тлумацький райони, частина Галицького району (виборчі дільниці № 260087 - 260105, 260110 - 260129, 260131, 260132, 260134 - 260139, 260141 - 260153, 260155 - 260164).

Кількість виборців — 164 259.

Одномандатний виборчий округ № 85

Центр — місто Калуш.

Межі: місто Калуш, Калуський, Рогатинський райони, частина Галицького району (виборчі дільниці № 260106 - 260109, 260130, 260133, 260140, 260154).

Кількість виборців — 145 931.

Одномандатний виборчий округ № 86

Центр — місто Долина.

Межі: місто Болехів з населеними пунктами Болехівської міської ради, Долинський, Рожнятівський райони, частина Богородчанського району (виборчі дільниці № 260008, 260009, 260014, 260015, 260020 - 260023, 260027, 260034 - 260039, 260045, 260046).

Кількість виборців — 148 235.

Одномандатний виборчий округ № 87

Центр — місто Надвірна.

Межі: місто Яремче з населеними пунктами Яремчанської міської ради, Надвірнянський район, частина Богородчанського (виборчі дільниці № 260001 - 260007, 260010 - 260013, 260016 - 260019, 260024 - 260026, 260028 - 260033, 260040 - 260044, 260047), частина Коломийського (виборчі дільниці № 260329 - 260338, 260408) районів.

Кількість виборців — 147 555.

Одномандатний виборчий округ № 88

Центр — місто Коломия.

Межі: місто Коломия, Городенківський район, частина Коломийського району (виборчі дільниці № 260339 - 260407, 260409 - 260411).

Кількість виборців — 162 359.

Одномандатний виборчий округ № 89

Центр - місто Снятин.

Межі: Верховинський, Косівський, Снятинський райони.

Кількість виборців — 143 944.

Київська область

Одномандатний виборчий округ № 90

Центр - місто Біла Церква.

Межі: місто Біла Церква.

Кількість виборців - 162 732.

Одномандатний виборчий округ № 91

Центр - селище міського типу Макарів.

Межі: місто Фастів, Макарівський, Фастівський райони, частина Києво-Святошинського (виборчі дільниці № 320562, 320578 - 320582, 320597, 320598, 320607 - 320609, 320612 - 320614, 320617, 320618, 320624, 320628 - 320640, 320642), частина Сквирського (виборчі дільниці № 320872 -320874, 320878, 320879, 320883 - 320885, 320887 - 320889, 320893, 320894, 320896, 320897, 320899, 320900, 320902, 320903) районів.

Кількість виборців - 150 287.

Одномандатний виборчий округ № 92

Центр - місто Узин.

Межі: Білоцерківський, Володарський, Ставищенський, Таращанський, Тетіївський райони, частина Сквирського району (виборчі дільниці № 320862 - 320871, 320875 - 320877, 320880 - 320882, 320886, 320890 - 320892, 320895, 320898, 320901, 320904 - 320909).

Кількість виборців - 155 612.

Одномандатний виборчий округ № 93

Центр - місто Миронівка.

Межі: міста Переяслав-Хмельницький, Ржищів, Богуславський, Кагарлицький, Миронівський, Рокитнянський райони.

Кількість виборців - 146 125.

Одномандатний виборчий округ № 94

Центр - місто Обухів.

Межі: міста Васильків, Обухів, Васильківський, Обухівський райони.

Кількість виборців - 151 370.

Одномандатний виборчий округ № 95

Центр - місто Ірпінь.

Межі: місто Ірпінь, частина Києво-Святошинського району (виборчі дільниці № 320559 - 320561, 320563 - 320577, 320583 - 320596, 320599 -320606, 320610, 320611, 320615, 320616, 320619 - 320623, 320625 - 320627, 320641, 320643, 320644).

Кількість виборців - 158 523.

Одномандатний виборчий округ № 96

Центр - місто Вишгород.

Межі: міста Буча, Славутич, Бородянський, Вишгородський, Іванківський, Поліський райони.

Кількість виборців - 179 866.

Одномандатний виборчий округ № 97

Центр - місто Бровари.

Межі: міста Березань, Бровари, Баришівський район, частина Броварського району (виборчі дільниці № 320226 - 320250, 320253 - 320272,  320276, 320277).

Кількість виборців - 177 361.

Одномандатний виборчий округ № 98

Центр - місто Яготин.

Межі: місто Бориспіль, Бориспільський, Згурівський, Переяслав-Хмельницький, Яготинський райони, частина Броварського району (виборчі дільниці № 320251, 320252, 320273 - 320275).

Кількість виборців - 179 211.

Кіровоградська область

Одномандатний виборчий округ № 99

Центр - місто Кіровоград, Ленінський район.

Межі: частина Кіровського (виборчі дільниці № 350814 - 350869, 350874, 350875, 350882 - 350890), частина Ленінського (виборчі дільниці № 350894 - 350936) районів міста Кіровограда.

Кількість виборців - 176 093.

Одномандатний виборчий округ № 100

Центр - місто Бобринець.

Межі: частина Кіровського (виборчі дільниці № 350876 - 350881), частина Ленінського (виборчі дільниці № 350892, 350893) районів міста Кіровограда, Бобринецький, Вільшанський, Добровеличківський, Кіровоградський, Компаніївський, Новоукраїнський райони, селище міського типу Нове Кіровоградської міської ради (виборчі дільниці № 350870 - 350873, 350891).

Кількість виборців - 155 902.

Одномандатний виборчий округ № 101

Центр - селище міського типу Голованівськ.

Межі: Гайворонський, Голованівський, Маловисківський, Новоархангельський, Новомиргородський, Ульяновський райони.

Кількість виборців - 151 723.

Одномандатний виборчий округ № 102

Центр - місто Знам'янка.

Межі: міста Знам'янка, Світловодськ,  Знам'янський, Новгородківський, Олександрівський, Онуфріївський, Світловодський райони.

Кількість виборців - 152 881.

Одномандатний виборчий округ № 103

Центр - місто Олександрія.

Межі: місто Олександрія, Долинський, Олександрійський, Петрівський, Устинівський райони.

Кількість виборців - 155 212.

Луганська область

Одномандатний виборчий округ № 104

Центр - місто Луганськ, Артемівський район.

Межі: Артемівський район, частина Кам'янобрідського району міста Луганська (виборчі дільниці № 441414 - 441418, 441433), частина Лутугинського району (виборчі дільниці № 440170 - 440178, 440186 - 440198, 440201 - 440203, 440206 - 440215).

Кількість виборців - 178 334.

Одномандатний виборчий округ № 105

Центр - місто Луганськ, Жовтневий район.

Межі: Жовтневий район, частина Кам'янобрідського району міста Луганська (виборчі дільниці № 441419 - 441432).

Кількість виборців - 172 763.

Одномандатний виборчий округ № 106

Центр - місто Сєвєродонецьк.

Межі: місто Сєвєродонецьк, частина міста Стаханова (виборчі дільниці № 441212 - 441232, 441249 - 441251, 441258 - 441262), частина Попаснянського району (виборчі дільниці № 440393 - 440421, 440424).

Кількість виборців - 158 555.

Одномандатний виборчий округ № 107

Центр - місто Лисичанськ.

Межі: місто Лисичанськ, частина міста Стаханова (виборчі дільниці № 441233 - 441248, 441252 - 441257), частина міста Первомайська (виборчі дільниці № 440975 - 440980, 440987, 440988), частина Попаснянського району  (виборчі дільниці № 440381 - 440392, 440422, 440423).

Кількість виборців - 168 551.

Одномандатний виборчий округ № 108

Центр - місто Красний Луч.

Межі: місто Красний Луч, Перевальський район.

Кількість виборців - 161 450.

Одномандатний виборчий округ № 109

Центр - місто Краснодон.

Межі: місто Краснодон, Ленінський район міста Луганська, Краснодонський район.

Кількість виборців - 169 977.

Одномандатний виборчий округ № 110

Центр - місто Алчевськ.

Межі: міста Алчевськ, Антрацит, частина Антрацитівського (виборчі дільниці № 440009 - 440013, 440015 - 440020, 440028), частина Лутугинського (виборчі дільниці № 440179 - 440185, 440199, 440200, 440204, 440205) районів.

Кількість виборців - 177 508.

Одномандатний виборчий округ № 111

Центр - місто Свердловськ.

Межі: міста Свердловськ, Ровеньки, частина Антрацитівського району (виборчі дільниці № 440001 - 440008, 440014, 440021 - 440027, 440029 -440034).

Кількість виборців - 171 785.

Одномандатний виборчий округ № 112

Центр - місто Рубіжне.

Межі: міста Рубіжне, Кіровськ, Брянка, частина міста Первомайська (виборчі дільниці № 440981 - 440986, 440989 - 441015).

Кількість виборців - 158 931.

Одномандатний виборчий округ № 113

Центр - місто Сватове.

Межі: Білокуракинський, Кремінський, Новоайдарський, Сватівський, Старобільський, Троїцький райони.

Кількість виборців - 159 090.

Одномандатний виборчий округ № 114

Центр - селище міського типу Станиця Луганська.

Межі: Біловодський, Марківський, Міловський, Новопсковський, Слов'яносербський, Станично-Луганський райони.

Кількість виборців - 154 032.

Львівська область

Одномандатний виборчий округ № 115

Центр - місто Львів, Сихівський район.

Межі: Сихівський район, частина Личаківського району міста Львова (виборчі дільниці № 461925 - 461928, 461931, 461935, 461936, 461940 — 461942, 461947 — 461950, 461954 — 461959, 461962 — 461975).

Кількість виборців — 170 995.

Одномандатний виборчий округ № 116

Центр - місто Львів, Залізничний район.

Межі: Залізничний район, частина Шевченківського району міста Львова (виборчі дільниці № 462109 - 462113, 462119 — 462129, 462137 — 462150).

Кількість виборців — 178 391.

Одномандатний виборчий округ № 117

Центр — місто Львів, Франківський район.

Межі: Галицький, Франківський райони, частина Шевченківського району міста Львова (виборчі дільниці № 462130 - 462136).

Кількість виборців — 175 125.

Одномандатний виборчий округ № 118

Центр - місто Львів, Личаківський район.

Межі: частина Личаківського (виборчі дільниці № 461929, 461930, 461932 - 461934, 461937 - 461939, 461943 - 461946, 461951 - 461953, 461960, 461961), частина Шевченківського (виборчі дільниці № 462095 - 462108, 462114 - 462118, 462151, 462152) районів міста Львова, Пустомитівський район.

Кількість виборців — 171 624.

Одномандатний виборчий округ № 119

Центр - місто Броди.

Межі: Бродівський, Буський, Радехівський райони, частина Кам'янка-Бузького району (виборчі дільниці № 460614 - 460618, 460622, 460623, 460625 - 460643, 460649 - 460653, 460658, 460663, 460664, 460670 - 460679).

Кількість виборців — 154 303.

Одномандатний виборчий округ № 120

Центр - місто Городок.

Межі: Городоцький, Мостиський райони, частина Самбірського  району (виборчі дільниці № 461059 - 461136, 461140 - 461147).

Кількість виборців — 154 134.

Одномандатний виборчий округ № 121

Центр - місто Дрогобич.

Межі: міста Борислав, Дрогобич, Трускавець, Дрогобицький район.

Кількість виборців — 176 804.

Одномандатний виборчий округ № 122

Центр - місто Яворів.

Межі: Жовківський, Яворівський райони.

Кількість виборців — 175 091.

Одномандатний виборчий округ № 123

Центр - місто Перемишляни.

Межі: місто Новий Розділ, Золочівський, Миколаївський, Перемишлянський райони.

Кількість виборців — 160 071.

Одномандатний виборчий округ № 124

Центр - місто Сокаль.

Межі: місто Червоноград, Сокальський район, частина Кам'янка-Бузького району (виборчі дільниці № 460619 - 460621, 460624, 460644 -460648, 460654 - 460657, 460659 - 460662, 460665 - 460669).

Кількість виборців — 150 504.

Одномандатний виборчий округ № 125

Центр - місто Старий Самбір.

Межі: місто Самбір, Сколівський, Старосамбірський, Турківський райони, частина Самбірського району (виборчі дільниці №  461137 - 461139).

Кількість виборців — 164 027.

Одномандатний виборчий округ № 126

Центр - місто Стрий.

Межі: міста Моршин, Стрий, Жидачівський, Стрийський райони.

Кількість виборців — 153 655.

Миколаївська область

Одномандатний виборчий округ № 127

Центр - місто Миколаїв, Заводський район.

Межі: місто Очаків, Заводський район міста Миколаєва, Миколаївський, Очаківський райони.

Кількість виборців - 155 062.

Одномандатний виборчий округ № 128

Центр - місто Миколаїв, Ленінський район.

Межі: Ленінський, Корабельний райони міста Миколаєва.

Кількість виборців - 172 604.

Одномандатний виборчий округ № 129

Центр - місто Миколаїв, Центральний район.

Межі: Центральний район міста Миколаєва, Жовтневий район.

Кількість виборців - 152 428.

Одномандатний виборчий округ № 130

Центр - місто Баштанка.

Межі: Баштанський, Березнегуватський, Казанківський, Новобузький, Новоодеський, Снігурівський райони.

Кількість виборців - 147 543.

Одномандатний виборчий округ № 131

Центр - місто Вознесенськ.

Межі: міста Вознесенськ, Южноукраїнськ, Березанський, Веселинівський, Вознесенський, Доманівський, Єланецький райони.

Кількість виборців - 161 553.

Одномандатний виборчий округ № 132

Центр - місто Первомайськ.

Межі: місто Первомайськ, Арбузинський, Братський, Врадіївський, Кривоозерський, Первомайський райони.

Кількість виборців - 149 103.

Одеська область

Одномандатний виборчий округ № 133

Центр - місто Одеса, Київський район.

Межі: Київський район міста Одеси.

Кількість виборців - 178 761.

Одномандатний виборчий округ № 134

Центр - місто Одеса, Малиновський район.

Межі: частина Малиновського району міста Одеси (виборчі дільниці № 511159 -511218, 511220, 511222 - 511244).

Кількість виборців - 177 426.

Одномандатний виборчий округ № 135

Центр - місто Одеса, Приморський район.

Межі: Приморський район міста Одеси.

Кількість виборців - 180 297.

Одномандатний виборчий округ № 136

Центр - місто Одеса, Суворовський район.

Межі: частина Малиновського (виборчі дільниці № 511219, 511221), частина Суворовського (виборчі дільниці № 511340 - 511365, 511374 -511434) районів міста Одеси.

Кількість виборців - 180 127.

Одномандатний виборчий округ № 137

Центр - місто Котовськ.

Межі: місто Котовськ, Балтський, Кодимський, Котовський, Красноокнянський, Савранський райони.

Кількість виборців - 144 471.

Одномандатний виборчий округ № 138

Центр - селище міського типу Ширяєве.

Межі: Ананьївський, Березівський, Іванівський, Любашівський, Миколаївський, Ширяївський райони, частина Комінтернівського району (виборчі дільниці № 510473 - 510495, 510497, 510498, 510521, 510522).

Кількість виборців - 153 182.

Одномандатний виборчий округ № 139

Центр - місто Роздільна.

Межі: місто Южне, частина Суворовського району міста Одеси (виборчі дільниці № 511366 - 511373), Великомихайлівський, Роздільнянський, Фрунзівський райони, частина Біляївського (виборчі дільниці № 510222, 510223, 510230, 510237, 510238, 510241 - 510243, 510246, 510248, 510249, 510252, 510257, 510263 - 510265, 510268, 510269, 510276, 510277), частина Комінтернівського (виборчі дільниці № 510496, 510499 -510520, 510523) районів.

Кількість виборців - 174 259.

Одномандатний виборчий округ № 140

Центр - місто Біляївка.

Межі: міста Іллічівськ, Теплодар, Овідіопольський район, частина Біляївського району (виборчі дільниці № 510224 - 510229, 510231 - 510236, 510239, 510240, 510244, 510245, 510247 -  510251, 510253 - 510256, 510258 -510262, 510266, 510267, 510270 - 510275, 510278 - 510282).

Кількість виборців - 178 320.

Одномандатний виборчий округ № 141

Центр - місто Татарбунари.

Межі: місто Білгород-Дністровський, Білгород-Дністровський, Татарбунарський райони, частина Кілійського району (виборчі дільниці № 510407 - 510423, 510425 - 510428, 510431, 510435, 510439, 510440).

Кількість виборців - 157 413.

Одномандатний виборчий округ № 142

Центр - місто Арциз.

Межі: Арцизький, Саратський, Тарутинський райони, частина Болградського (виборчі дільниці № 510283 - 510290, 510296, 510298 -510315, 510317, 510318), частина Кілійського (виборчі дільниці № 510424, 510429, 510430, 510432 - 510434, 510436 - 510438) районів.

Кількість виборців - 161 432.

Одномандатний виборчий округ № 143

Центр - місто Ізмаїл.

Межі: місто Ізмаїл, Ізмаїльський, Ренійський райони, частина Болградського району (виборчі дільниці № 510291 - 510295, 510297, 510316).

Кількість виборців - 147 232.

Полтавська область

Одномандатний виборчий округ № 144

Центр - місто Полтава, Октябрський район.

Межі: Ленінський, Октябрський райони міста Полтави.

Кількість виборців - 152 971.

Одномандатний виборчий округ № 145

Центр - місто Полтава, Київський район.

Межі: Київський район міста Полтави, Котелевський, Полтавський райони.

Кількість виборців - 158 582.

Одномандатний виборчий округ № 146

Центр - місто Кременчук.

Межі: частина Автозаводського району (виборчі дільниці № 531040 -531085, 531099, 531100), Крюківський район міста Кременчука.

Кількість виборців - 149 013.

Одномандатний виборчий округ № 147

Центр - місто Миргород.

Межі: місто Миргород, Диканський, Зіньківський, Миргородський, Решетилівський, Шишацький райони.

Кількість виборців - 145 692.

Одномандатний виборчий округ № 148

Центр - місто Лубни.

Межі: місто Лубни, Великобагачанський, Оржицький, Семенівський, Хорольський райони, частина Лубенського району (виборчі дільниці № 530474 - 530494, 530504 - 530506, 530522 - 530531).

Кількість виборців - 154 253.

Одномандатний виборчий округ № 149

Центр - місто Карлівка.

Межі: Карлівський, Кобеляцький, Козельщинський, Машівський, Новосанжарський, Чутівський райони.

Кількість виборців - 150 484.

Одномандатний виборчий округ № 150

Центр - місто Комсомольськ.

Межі: місто Комсомольськ, частина Автозаводського району міста Кременчука (виборчі дільниці № 531086 - 531098), Глобинський, Кременчуцький райони.

Кількість виборців - 150 592.

Одномандатний виборчий округ № 151

Центр - місто Лохвиця.

Межі: Гадяцький, Гребінківський, Лохвицький, Пирятинський, Чорнухинський райони, частина Лубенського району (виборчі дільниці № 530495 - 530503, 530507 - 530521).

Кількість виборців - 147 704.

Рівненська область

Одномандатний виборчий округ № 152

Центр - місто Рівне.

Межі: частина міста Рівного (виборчі дільниці № 560901 - 560974, 560984 - 561002).

Кількість виборців — 172 603.

Одномандатний виборчий округ № 153

Центр - місто Рівне.

Межі: місто Острог, частина міста Рівного (виборчі дільниці
№ 560975 - 560983), Гощанський, Корецький, Острозький, Рівненський райони.

Кількість виборців — 176 213.

Одномандатний виборчий округ № 154

Центр — місто Дубно.

Межі: місто Дубно, Демидівський, Дубенський, Здолбунівський, Млинівський, Радивилівський райони.

Кількість виборців — 180 130.

Одномандатний виборчий округ № 155

Центр — місто Дубровиця.

Межі: місто Кузнецовськ, Володимирецький, Дубровицький, Зарічненський, Рокитнівський райони.

Кількість виборців — 173 401.

Одномандатний виборчий округ № 156

Центр — місто Сарни.

Межі: Березнівський, Костопільський, Сарненський райони.

Кількість виборців — 168 989.

Сумська область

Одномандатний виборчий округ № 157

Центр - місто Суми.

Межі: Ковпаківський район, частина Зарічного району міста Сум (виборчі дільниці № 590884 - 590895, 590926 - 590943), село Піщане Сумської міської ради з населеними пунктами Піщанської сільської ради.

Кількість виборців - 179 266.

Одномандатний виборчий округ № 158

Центр - місто Білопілля.

Межі: частина Зарічного району міста Сум (виборчі дільниці № 590896 - 590925, 590944 - 590946), Білопільський, Краснопільський, Сумський райони.

Кількість виборців - 175 682.

Одномандатний виборчий округ № 159

Центр - місто Глухів.

Межі: місто Глухів, Глухівський, Путивльський, Середино-Будський, Ямпільський райони, частина Кролевецького (виборчі дільниці № 590260 -590274, 590276 - 590278, 590280, 590282 - 590284, 590287, 590288, 590291, 590295 - 590299), частина Конотопського (виборчі дільниці № 590176, 590177, 590181 - 590183, 590185, 590186, 590188, 590190 - 590192, 590196 -590198, 590210, 590213), частина Шосткінського (виборчі дільниці № 590679 - 590688, 590694 - 590699) районів.

Кількість виборців - 146 948.

Одномандатний виборчий округ № 160

Центр - місто Шостка.

Межі: міста Конотоп, Шостка, частина Конотопського (виборчі дільниці № 590179, 590180, 590200, 590207, 590208), частина Кролевецького (виборчі дільниці № 590275, 590279, 590281, 590285, 590286, 590289, 590290, 590292 - 590294), частина Шосткінського (виборчі дільниці № 590675 -590678, 590689 - 590693, 590700 - 590703) районів.

Кількість виборців - 147 395.

Одномандатний виборчий округ № 161

Центр - місто Ромни.

Межі: місто Ромни, Буринський,  Липоводолинський, Недригайлівський, Роменський райони, частина Конотопського району (виборчі дільниці № 590172 - 590175, 590178, 590184, 590187, 590189, 590193 - 590195, 590199, 590201 - 590206, 590209, 590211, 590212, 590214 -590218).

Кількість виборців - 148 782.

Одномандатний виборчий округ № 162

Центр - місто Охтирка.

Межі: міста Лебедин, Охтирка, Великописарівський, Лебединський, Охтирський, Тростянецький райони.

Кількість виборців - 147 841.

Тернопільська область

Одномандатний виборчий округ № 163

Центр — місто Тернопіль.

Межі: частина міста Тернополя (виборчі дільниці № 611096 - 611181).

Кількість виборців — 177 378.

Одномандатний виборчий округ № 164

Центр - місто Збараж.

Межі: Збаразький, Лановецький, Підволочиський, Шумський райони, частина Кременецького району (виборчі дільниці № 610544 - 610552, 610554 - 610587, 610591, 610592, 610596 - 610604, 610607, 610609, 610610, 610613 - 610616).

Кількість виборців — 177 577.

Одномандатний виборчий округ № 165

Центр — місто Зборів.

Межі: частина міста Тернополя (виборчі дільниці № 611092 - 611095), Бережанський, Зборівський, Козівський, Підгаєцький, Тернопільський райони, частина Кременецького району (виборчі дільниці № 610542, 610543, 610553, 610588 - 610590, 610593 - 610595, 610605, 610606, 610608, 610611, 610612).

Кількість виборців — 178 352.

Одномандатний виборчий округ № 166

Центр — місто Теребовля.

Межі: Бучацький, Гусятинський, Монастириський, Теребовлянський райони.

Кількість виборців — 175 509.

Одномандатний виборчий округ № 167

Центр — місто Чортків.

Межі: Борщівський, Заліщицький, Чортківський райони.

Кількість виборців — 154 725.

Харківська область

Одномандатний виборчий округ № 168

Центр - місто Харків, Дзержинський район.

Межі: Дзержинський район міста Харкова.

Кількість виборців - 169 341.

Одномандатний виборчий округ № 169

Центр - місто Харків, Київський район.

Межі: Київський район, частина Московського району міста Харкова (виборчі дільниці № 631415 - 631421, 631481 - 631484, 631525 - 631527).

Кількість виборців - 163 827.

Одномандатний виборчий округ № 170

Центр - місто Харків, Московський район.

Межі: частина Московського району міста Харкова (виборчі дільниці № 631422 - 631446, 631451 - 631461, 631467 - 631480, 631485 - 631492, 631506 - 631524, 631528 - 631532).

Кількість виборців - 161 861.

Одномандатний виборчий округ № 171

Центр - місто Харків, Фрунзенський район.

Межі: Фрунзенський район, частина Комінтернівського (виборчі дільниці № 631354 - 631372), частина Орджонікідзевського (виборчі дільниці № 631533 - 631536) районів міста Харкова.

Кількість виборців - 156 146.

Одномандатний виборчий округ № 172

Центр - місто Харків, Орджонікідзевський район.

Межі: частина Московського (виборчі дільниці № 631447 - 631450, 631462 - 631466, 631493 - 631505), частина Орджонікідзевського (виборчі дільниці № 631537 - 631590) районів міста Харкова.

Кількість виборців - 159 686.

Одномандатний виборчий округ № 173

Центр - місто Харків, Комінтернівський район.

Межі: Червонозаводський район, частина Комінтернівського району міста Харкова (виборчі дільниці № 631316 - 631353, 631373 - 631375).

Кількість виборців - 150 856.

Одномандатний виборчий округ № 174

Центр - місто Харків, Ленінський район.

Межі: Жовтневий, Ленінський райони міста Харкова.

Кількість виборців - 158 735.

Одномандатний виборчий округ № 175

Центр - місто Дергачі.

Межі: місто Люботин, Дергачівський район, частина Харківського району (виборчі дільниці № 630810 - 630819, 630829 - 630831, 630833 -630836, 630840 - 630845, 630848 - 630859, 630874 - 630879, 630881).

Кількість виборців - 153 699.

Одномандатний виборчий округ № 176

Центр - місто Чугуїв.

Межі: місто Чугуїв, Великобурлуцький, Вовчанський, Дворічанський, Печенізький, Чугуївський райони.

Кількість виборців - 150 042.

Одномандатний виборчий округ № 177

Центр - місто Куп'янськ.

Межі: міста Ізюм, Куп'янськ, Борівський, Ізюмський, Куп'янський, Шевченківський райони.

Кількість виборців - 159 581.

Одномандатний виборчий округ № 178

Центр - місто Балаклія.

Межі: місто Первомайський, Балаклійський, Барвінківський, Близнюківський, Первомайський райони.

Кількість виборців - 147 550.

Одномандатний виборчий округ № 179

Центр - місто Красноград.

Межі: місто Лозова, Зачепилівський, Кегичівський, Красноградський, Лозівський, Сахновщинський райони.

Кількість виборців - 161 678.

Одномандатний виборчий округ № 180

Центр - селище міського типу Золочів.

Межі: Богодухівський, Валківський, Золочівський, Коломацький, Краснокутський, Нововодолазький райони, частина Харківського району (виборчі дільниці № 630820 - 630822).

Кількість виборців - 145 970.

Одномандатний виборчий округ № 181

Центр - місто Зміїв.

Межі: Зміївський район, частина Харківського району (виборчі дільниці № 630779 - 630809, 630823 - 630828, 630832, 630837 - 630839, 630846, 630847, 630860 - 630873, 630880, 630882, 630883).

Кількість виборців - 162 008.

Херсонська область

Одномандатний виборчий округ № 182

Центр - місто Херсон, Суворовський район.

Межі: частина Дніпровського (виборчі дільниці № 650622 - 650653, 650662 - 650670), частина Суворовського (виборчі дільниці № 650726 - 650768, 650773 - 650782)  районів міста Херсона з населеними пунктами Дніпровської та Суворовської районних у місті Херсоні рад.

Кількість виборців - 164 236.

Одномандатний виборчий округ № 183

Центр - місто Херсон, Комсомольський район.

Межі: Комсомольський район, частина Дніпровського (виборчі дільниці № 650654 - 650661, 650671), частина Суворовського (виборчі дільниці № 650769 - 650772) районів міста Херсона з населеними пунктами Дніпровської, Суворовської та Комсомольської районних у місті Херсоні рад, Білозерський район.

Кількість виборців - 169 781.

Одномандатний виборчий округ № 184

Центр - місто Нова Каховка.

Межі: місто Нова Каховка з населеними пунктами Новокаховської міської ради, Бериславський, Великолепетиський, Великоолександрівський, Високопільський, Горностаївський, Нововоронцовський райони.

Кількість виборців - 177 860.

Одномандатний виборчий округ № 185

Центр - місто Каховка.

Межі: місто Каховка, Верхньорогачицький, Генічеський, Іванівський, Каховський, Нижньосірогозький, Новотроїцький райони, частина Чаплинського району (виборчі дільниці № 650534 - 650538, 650544 - 650546, 650548, 650562, 650563).

Кількість виборців - 179 621.

Одномандатний виборчий округ № 186

Центр - місто Цюрупинськ.

Межі: Голопристанський, Каланчацький, Скадовський, Цюрупинський райони, частина Чаплинського району (виборчі дільниці № 650539 - 650543, 650547, 650549 - 650561).

Кількість виборців - 180 152.

Хмельницька область

Одномандатний виборчий округ № 187

Центр — місто Хмельницький.

Межі: частина міста Хмельницького (виборчі дільниці № 681455 -681536).

Кількість виборців — 146 225.

Одномандатний виборчий округ № 188

Центр - місто Хмельницький.

Межі: частина міста Хмельницького (виборчі дільниці № 681427 -681454), Волочиський, Хмельницький райони.

Кількість виборців — 148 666.

Одномандатний виборчий округ № 189

Центр — місто Красилів.

Межі: місто Нетішин, Білогірський, Ізяславський, Красилівський, Теофіпольський райони.

Кількість виборців — 153 841.

Одномандатний виборчий округ № 190

Центр — місто Шепетівка.

Межі: міста Славута, Шепетівка, Полонський, Славутський, Шепетівський райони.

Кількість виборців — 155 348.

Одномандатний виборчий округ № 191

Центр — місто Старокостянтинів.

Межі: місто Старокостянтинів, Віньковецький, Деражнянський, Летичівський, Старокостянтинівський, Старосинявський райони.

Кількість виборців — 142 600.

Одномандатний виборчий округ № 192

Центр — місто Дунаївці.

Межі: Городоцький, Дунаєвецький, Чемеровецький, Ярмолинецький райони.

Кількість виборців — 156 275.

Одномандатний виборчий округ № 193

Центр — місто Кам'янець-Подільський.

Межі: місто Кам'янець-Подільський, Кам'янець-Подільський, Новоушицький райони.

Кількість виборців — 156 851.

Черкаська область

Одномандатний виборчий округ № 194

Центр - місто Черкаси, Придніпровський район.

Межі: Придніпровський район, частина Соснівського району міста Черкас (виборчі дільниці № 711039 - 711042, 711044, 711049, 711080 -711100).

Кількість виборців - 150 197.

Одномандатний виборчий округ № 195

Центр - місто Черкаси, Соснівський район.

Межі: частина Соснівського району міста Черкас (виборчі дільниці № 711043, 711045 - 711048, 711050 - 711067, 711074 - 711079), Драбівський, Чигиринський, Чорнобаївський райони.

Кількість виборців - 151 841.

Одномандатний виборчий округ № 196

Центр - місто Корсунь-Шевченківський.

Межі: Городищенський, Катеринопільський, Корсунь-Шевченківський, Шполянський райони, частина Канівського (виборчі дільниці № 710263, 710266, 710274, 710280 - 710285, 710287, 710289 -710291, 710298 - 710303),  частина Лисянського (виборчі дільниці № 710403, 710404, 710411, 710412, 710420, 710421, 710433), частина Тальнівського (виборчі дільниці № 710563 - 710565, 710567, 710569 - 710579, 710582 -710585, 710587 - 710590, 710593 - 710597) районів.

Кількість виборців - 151 990.

Одномандатний виборчий округ № 197

Центр - місто Канів.

Межі: міста Золотоноша, Канів, частина Соснівського району міста Черкас (виборчі дільниці № 711030 - 711038, 711068 - 711073), Золотоніський район, частина Канівського (виборчі дільниці № 710264, 710265, 710267 -710273, 710275 - 710279, 710286, 710288, 710292 - 710297, 710304 - 710309), частина Черкаського (виборчі дільниці № 710691, 710696, 710697, 710700, 710701, 710706, 710709 - 710713, 710716 - 710719, 710722 -710725, 710735, 710736) районів.

Кількість виборців - 143 747.

Одномандатний виборчий округ № 198

Центр - місто Сміла.

Межі: місто Сміла, Кам'янський, Смілянський райони, частина Черкаського району (виборчі дільниці № 710690, 710692 - 710695, 710698, 710699, 710702 - 710705, 710707, 710708, 710714, 710715, 710720, 710721, 710726 - 710734, 710737).

Кількість виборців - 146 770.

Одномандатний виборчий округ № 199

Центр - місто Жашків.

Межі: місто Ватутіне, Жашківський, Звенигородський, Маньківський райони, частина Лисянського (виборчі дільниці № 710397 - 710402, 710405 -710410, 710413 - 710419, 710422 - 710432, 710434, 710435), частина Тальнівського (виборчі дільниці № 710548 - 710562, 710568, 710580, 710586, 710591, 710592) районів.

Кількість виборців - 144 943.

Одномандатний виборчий округ № 200

Центр - місто Умань.

Межі: місто Умань, Монастирищенський,  Уманський, Христинівський райони, частина Тальнівського району (виборчі дільниці № 710566, 710581).

Кількість виборців - 162 076.

Чернівецька область

Одномандатний виборчий округ № 201

Центр — місто Чернівці, Шевченківський район.

Межі: Першотравневий, Шевченківський райони, частина Садгірського району  міста Чернівців (виборчі дільниці № 730480, 730487 -730492).

Кількість виборців — 175 930.

Одномандатний виборчий округ № 202

Центр - місто Сторожинець.

Межі: Вижницький, Кіцманський, Путильський райони, частина Сторожинецького району (виборчі дільниці № 730338 - 730351, 730355 -730361, 730364 - 730366, 730368 - 730375, 730378, 730381 - 730387, 730390 -730394).

Кількість виборців — 177 406.

Одномандатний виборчий округ № 203

Центр - місто Новоселиця.

Межі: частина Садгірського району міста Чернівців (виборчі дільниці № 730481 - 730486), Герцаївський, Глибоцький, Новоселицький райони, частина Сторожинецького району (виборчі дільниці № 730352 - 730354, 730362, 730363, 730367, 730376, 730377, 730379, 730380, 730388, 730389).

Кількість виборців — 175 110.

Одномандатний виборчий округ № 204

Центр - місто Хотин.

Межі: місто Новодністровськ, Заставнівський, Кельменецький, Сокирянський, Хотинський райони.

Кількість виборців — 175 867.

Чернігівська область

Одномандатний виборчий округ № 205

Центр - місто Чернігів, Новозаводський район.

Межі: Деснянський район, частина Новозаводського району міста Чернігова (виборчі дільниці № 741086, 741096 - 741099).

Кількість виборців - 150 653.

Одномандатний виборчий округ № 206

Центр - місто Чернігів.

Межі: частина Новозаводського району міста Чернігова (виборчі дільниці № 741061 - 741085, 741087 - 741095, 741100 - 741108), Ріпкинський, Чернігівський райони.

Кількість виборців - 150 029.

Одномандатний виборчий округ № 207

Центр - місто Корюківка.

Межі: Городнянський, Коропський, Корюківський, Новгород-Сіверський, Семенівський, Сосницький, Щорський райони.

Кількість виборців - 144 470.

Одномандатний виборчий округ № 208

Центр - місто Бахмач.

Межі: Бахмацький, Борзнянський, Куликівський, Менський, Талалаївський райони, частина Ічнянського району (виборчі дільниці № 740197 - 740201, 740204, 740208, 740209, 740215, 740218, 740221, 740225, 740228, 740231, 740232, 740235, 740236, 740239, 740240).

Кількість виборців - 145 453.

Одномандатний виборчий округ № 209

Центр - місто Ніжин.

Межі: місто Ніжин, Варвинський, Ніжинський, Носівський, Срібнянський райони, частина Ічнянського району (виборчі дільниці № 740202, 740203, 740205 - 740207, 740210 - 740214, 740216, 740217, 740219, 740220, 740222 - 740224, 740226, 740227, 740229, 740230, 740233, 740234, 740237, 740238).

Кількість виборців - 147 301.

Одномандатний виборчий округ № 210

Центр - місто Прилуки.

Межі: місто Прилуки, Бобровицький, Козелецький, Прилуцький райони.

Кількість виборців - 155 865.

Місто Київ

Одномандатний виборчий округ № 211

Центр — місто Київ, Голосіївський район.

Межі: Голосіївський район міста Києва.

Кількість виборців — 172 473.

Одномандатний виборчий округ № 212

Центр - місто Київ, Дарницький район.

Межі: частина Дарницького району міста Києва (виборчі дільниці № 800086 - 800156, 800205 - 800214).

Кількість виборців — 169 650.

Одномандатний виборчий округ № 213

Центр — місто Київ, Деснянський район.

Межі: частина Деснянського району міста Києва (виборчі дільниці № 800215 - 800227, 800236 - 800243, 800254 - 800270, 800273 - 800304).

Кількість виборців — 166 148.

Одномандатний виборчий округ № 214

Центр — місто Київ, Дніпровський район.

Межі: частина Дніпровського району міста Києва (виборчі дільниці № 800350 - 800353, 800366, 800369 - 800407, 800431 - 800434, 800438 - 800470).

Кількість виборців — 164 937.

Одномандатний виборчий округ № 215

Центр — місто Київ, Деснянський район.

Межі: частина Деснянського (виборчі дільниці № 800228 — 800235, 800244 - 800253, 800271, 800272, 800305 - 800341), частина Дніпровського (виборчі дільниці № 800342 - 800349, 800354 - 800365, 800367, 800368) районів міста Києва.

Кількість виборців — 170 211.

Одномандатний виборчий округ № 216

Центр — місто Київ, Дніпровський район.

Межі: частина Дарницького (виборчі дільниці № 800157 - 800204), частина Дніпровського (виборчі дільниці № 800408 - 800430, 800435 -800437) районів міста Києва.

Кількість виборців — 158 938.

Одномандатний виборчий округ № 217

Центр — місто Київ, Оболонський район.

Межі: частина Оболонського району міста Києва (виборчі дільниці № 800471 - 800547, 800577, 800578).

Кількість виборців — 171 683.

Одномандатний виборчий округ № 218

Центр — місто Київ, Святошинський район.

Межі: частина Оболонського (виборчі дільниці № 800548 - 800576, 800579 - 800582), частина Святошинського (виборчі дільниці № 800781 -800822) районів міста Києва.

Кількість виборців — 150 294.

Одномандатний виборчий округ № 219

Центр — місто Київ, Святошинський район.

Межі: частина Святошинського району міста Києва (виборчі дільниці № 800702 - 800780, 800823 - 800827).

Кількість виборців — 168 113.

Одномандатний виборчий округ № 220

Центр — місто Київ, Подільський район.

Межі: Подільський район міста Києва.

Кількість виборців — 146 663.

Одномандатний виборчий округ № 221

Центр — місто Київ, Печерський район.

Межі: Печерський район, частина Солом'янського (виборчі дільниці № 800828 - 800843, 800850, 800851, 800865, 800869 - 800871, 800873, 800877 - 800885, 800887 - 800891, 800950 - 800956, 800958, 800959), частина Шевченківського (виборчі дільниці № 800960 - 800967) районів міста Києва.

Кількість виборців — 175 381.

Одномандатний виборчий округ № 222

Центр — місто Київ, Солом'янський район.

Межі: частина Солом'янського району міста Києва (виборчі дільниці № 800844 - 800849, 800852 - 800864, 800866 - 800868, 800872, 800874 -800876, 800886, 800892 - 800949, 800957).

Кількість виборців — 177 155.

Одномандатний виборчий округ № 223

Центр — місто Київ, Шевченківський район.

Межі: частина Шевченківського району міста Києва (виборчі дільниці № 800968 - 801066).

Кількість виборців — 169 295.

Місто Севастополь

Одномандатний виборчий округ № 224

Центр - місто Севастополь, Гагарінський район.

Межі: Балаклавський район з населеними пунктами Балаклавської районної у місті Севастополі ради, Гагарінський район, частина Ленінського району міста Севастополя (виборчі дільниці № 850120 - 850122, 850131 -850135).

Кількість виборців - 155 437.

Одномандатний виборчий округ № 225

Центр - місто Севастополь, Ленінський район.

Межі: Нахімовський район з населеними пунктами Нахімовської районної у місті Севастополі ради, частина Ленінського району міста Севастополя (виборчі дільниці № 850088 - 850119, 850123 - 850130, 850136 -850144).

Кількість виборців - 153 305.

Об этом журналистам сообщил депутат Киевсовета Александр Бригинец.

По словам депутата, на сегодня 14 компаниям выданы градостроительные условия и ограничения застройки на Парковой дороге.

В частности, компании «Амадеус Ко» предоставлена земучасток 2,183 га на Парковой дороге под строительство объекта транспортной и инженерной инфраструктуры (вертолетной площадки) с предельной застройкой участка в 40%.

Предельная высота здания не определена, и, согласно решению, определится «технологической необходимостью, обусловленной заданием на размещение инженерно-транспортного комплекса».

Компании ООО «Астера-С» предоставлен земучасток на Парковой дороге, 6-10 под строительство гостинично-административно-развлекательного комплекса с наземным и подземным паркингами.

Госуправление делами (ДУС) получило земучасток на Парковой дороге, 3-5-7 в эксплуатацию и обслуживание нежилых помещений, компания «Атика» получила участок на Парковой дороге, 3 под спортивно-оздоровительный комплекс, компания «Курени» — участок на Парковой дороге, 4 под строительство гостинично-ресторанного комплекса.

КП «Специализированное управление противооползневых подземных работ» выделили участок на Парковой дороге, 8-Б под строительство зданий предприятия, Печерскому райсовету — для строительства детской площадки и гостевой автостоянки.

ООО «Шевченко, Дидковский и Партнеры» получили землю под строительство офисно-спортивного комплекса, ООО «Медведь» — под строительство теннисного клуба, ООО «Альянс-Центр» — под строительство ресторана.

Дочерняя компания НАК «Нафтогаз» получила землю на Парковой дороге, 3/5, 7 под административно-офисное здание, компания «Курени» — участок на Парковой дороге, 4 под реконструкцию ресторана и гостевую автостоянку, ООО «Гранд Строй» — на Парковой дороге, 4 под строительство гостинично-развлекательного комплекса с подземным паркингом, компания «Профиль» — на Парковой дороге, 16 под реконструкцию существующего ресторанного комплекса.

Напомним, что на Парковой аллее также строится вертолетная площадка для президента Украины Виктора Януковича.

В то самое время, когда находящуюся в больнице Юлию Тимошенко посещал посланник госдепартамента США Томас Мелиа, председатель комиссии украинского парламента, занимающейся расследованием деятельности Тимошенко на посту премьер-министра, Инна Богословская заявила, что прокуратура проверяет новые обвинения, выдвинутые в адрес лидера БЮТ.

В числе обвинений – попытка перевести личные долги экс-премьера на счет государственного бюджета и подделка счетов. В случае, если дело дойдет до суда, Тимошенко может грозить от пяти до 12 лет тюрьмы. Сейчас она отбывает семилетний срок за злоупотребление властью.

Инна Богословская – соратник по партии нынешнего президента Виктора Януковича – полагает, что ее комиссия собрала достаточно информации, чтобы утверждать, что Тимошенко совершила государственную измену, подписав в 2009 году договор о закупке российского газа.

«В результате мы платим за газ больше, чем немцы», – цитирует Богословскую BBC.

Расследование по другому делу связано с обвинением, что Тимошенко, возможно, принимала участие в убийстве депутата Евгена Щербаня в 1996 году. «Связывать меня с этим делом – абсурд», – цитирует The Times заявление, сделанное Тимошенко из больницы.

Экс-премьер отрицает все обвинения. Власти Украины говорят, что суд над ней был справедливым. «Условия ее содержания в тюрьме намного лучше, чем у миллионов простых украинцев», – говорит Богословская.

Напомним, Юлия Тимошенко была осуждена в октябре 2011 года на семь лет лишения свободы за превышение полномочий при подписании газового соглашения с Россией в 2009 году. С конца декабря 2011 года она отбывает срок в колонии в Харькове. Запад считает уголовное преследование экс-премьера политически мотивированным, украинские власти это отрицают.

«Газпром» пошел навстречу потребителям в странах ЕС, снизив объемы продаж вопреки контрактным условиям, и мы рассчитываем добиться того же", – говорит источник в Минэнерго. По данным министерства, объем поставок газа в Европу в январе-апреле 2012 года снизился до 51 млрд кубометров против 58 млрд кубометров за аналогичный период прошлого года. Украина уже готовится к закупкам на спотовом рынке («Нафтогаз» подписал рамочное соглашение о купле-продаже природного газа с немецкой RWE Supply & Trading).

По словам собеседника, Ostchem Group Дмитрия Фирташа при покупке газа в Германии добивается цены 340 долл. за 1тыс. куб. м. В то же время российский газ обходится «Нафтогазу» в 425 долл.

С понедельника, 14 мая 2012 года, в Москве работает делегация «Нафтогаза», пытающаяся предоставить «Газпрому» украинские аргументы в пользу необходимости снижения цены природного газа. «Украина – крупнейший покупатель газа в Европе. Однако, несмотря на это, цены для нас установлены чрезвычайно высокие. Поэтому мы хотим покупать не 33 млрд кубометров газа в год, как это предусмотрено контрактом, а 25 млрд. А оставшийся объем покупать на спотовом рынке».

Во вторник, 15 мая, президент Украины Виктор Янукович в ходе неформального саммита глав стран СНГ планирует провести переговоры с президентом России Владимиром Путиным о снижение цены газа. Накануне Янукович заявил, что в отношениях между странами практически нет никаких спорных вопросов, кроме газового. «Я надеюсь, что мы в ближайшее время решим и эту проблему», – заявил Президент.

Член комитета Верховной рады по ТЭК Александр Гудыма отмечает, что украинская сторона надеется провести удачные переговоры с Россией. «После выборов президента Россия может быть более сговорчивой, поскольку больше не нужно демонстрировать принципиальность своей позиции», – говорит он.

Впрочем, директор Института энергетических исследований Дмитрий Марунич считает, что нынешних предложений Украины может оказаться недостаточно для «Газпрома». «Если вопрос станет решаться на политическом уровне, то будут требовать политических уступок совершенно другого уровня, чем покупка 8 млрд кубометров газа», – говорит Марунич.

Ранее председатель комитета Госдумы по делам СНГ и связям с соотечественниками Леонид Слуцкий считает, что Украина «достаточно быстро» примет решения о вступлении в Таможенный союз и Единое экономической пространство России, Казахстана и Беларуси.

18 октября 2011 года Россия, Украина, Беларусь, Казахстан, Армения, Кыргызстан, Молдова и Таджикистан договорились о создании зоны свободной торговли.

Документ, розроблений регіоналами Сергієм Ківаловим і Вадимом Колесніченко, сьогодні може потрапити в порядок денний парламенту. Активісти переконані — допустити цього не можна. «Громадськість вимагатиме не вносити до порядку денного законопроект, який де-факто знищить українську мову на половині території України. Якщо ж його все ж таки внесуть – по всій Україні у відповідь буде розгорнута кампанія по знищенню рейтингу Партії Регіонів» — заявляє «Відсіч».

Що не так із законопроектом? Він передбачає використання регіональних мов національних меншин на рівні з державною — українською. Тобто, якщо законопроект проголосує, то кожна область — через голосовування обласних депутатів чи через збір підписів — зможе сама обрати для себе «офіційну» мову і використовувати її в державних установах.

А трогать, собственно, есть что. На этаже, где находится министерша, появился суперсовременный салон красоты, массажный кабинет, роскошный гардероб. И все это – для потребностей одного-единственного человека. Да, да для Раисы Васильевны. Благодаря этим манипуляциям государственное помещение для рабочего места чиновника было превращено в ее личный будуар.

Понять госпожу министершу можно. Ведь еще совсем недавно ей приходилось прозябать в забытом богом СНБО. Так сказать в качестве наказания за смену Виктора Федоровича на Виктора Андреевича. Богатырева даже придумала версию, что в ющенковские времена пошла работать в Совбез не просто так, а что бы товарищам по партии помогать: «Это решение позволило мне за какое то время снизить политическое напряжение и шаг за шагом ликвидировать те политические репрессии, которые начались в отношении моих политических соратников. Лично я видела возможность в должности секретаря СНБО минимизировать те риски и сделать все, что бы репрессии в отношении членов нашей команды прекратились» (из «свежего» интервью Корреспонденту). Виктор Федорович как истинный мужчина, ее простил, но в такую чисто женскую байку вряд ли поверил. Поэтому в последние годы в здании СНБО даже канализацию периодически отключали за долги.

В общем, натерпевшись неприятных моментов, Богатырева решила отыграться по полной и устроила себе настоящие хоромы. А чтобы чужое око меньше завидовало византийской роскоши, из второго этажа по настоянию новоназначенной министерши первым делом удалили всех «левых» чиновников. Вместо них теперь там находятся люди, которые пришли вместе с новым руководителем ведомства. И имеют к здравоохранению — ну очень посредственное отношение.

К примеру, Люда Харив, которая из пресс-секретаря превратилась в ближайшего помощника по всем главным вопросам. Как, нетрудно догадаться, среди круга главнейших — такие вопросы как организация приездов массажистов, парикмахеров, стилистов. Она же ответственна за правильное и своевременное питание и гардероб украинского министра. Ни одна маломальская бытовая потребность Раисы Васильевны не ускользает из поля зрения Людмилы Харив, чтобы быть вовремя и качественно удовлетворенной. За такое недюжинное «служебное» рвение помощница удостоилась среди министерских работников прозвища «мать Тереза». Впрочем, «сгореть на работе» «матери Терезе» вряд ли суждено. Министерские хлопоты она решает, передвигаясь по городу на люксовых авто в сопровождении охранников, которые по случаю и носильщики, и посыльные. Покой обитателей пригламуренного помещения министерства также охраняет группа крепко сложенных стражников. Прорваться через заслон из охраны и откровенной брезгливости небожителей из второго этажа для аппартачиков министерства представляется едва ли не самой трудноразрешимой каждодневной проблемой.

То есть, речь не о простой перепланировке помещения, а о реформе, которая повлияла на весь механизм управления ведомством. Благодаря этой реформе из ближайшего круга министра целенаправленно удалены люди, обеспечивающие связность управленческой пирамиды ведомства. Вместо этого искусственно и целенаправленно между руководителем и аппаратом министерства создается прокладка из поваров, водителей и массажистов. Может, считается что это «новые люди», свободные от многолетних коррупционных связей в министерстве. И в промежутках, незаполненных нарезкой бутербродов, пошивом нового платья или массажа, они способны с легкостью управляться с украинской медициной.

С новыми порядками согласны далеко не все. Сотрудники МОЗ не скрывают своего возмущения и массово увольняются. Кто-то не выдерживает нахального прессинга «новой метлы», кому-то просто претит работать в атмосфере брезгливости и презрения со стороны гламурных топ-менеджеров. Один из таких сотрудников рассказал, что такого свинского отношения к себе, как к специалистам, не испытывали ни от одного министра.

Ранее о патологической жажде роскоши Раисы Богатыревой красноречиво свидетельствовала грандиозное строительство недвижимости на территории престижного государственного курорта в Конча-Заспе. Напомним, в прошлом году в интернете появились шикарные фотографии строящегося комплекса поместья Богатыревой. Он включает в себя особняк хозяйки, гостевой дом, крытую лоджию, саунно-банный комплекс, открытый бассейн. Стоимость такой стройки – несколько миллионов долларов. При этом Раиса Васильевна так и не смогла внятно объяснить, откуда у чинуши, проработавшей всю жизнь на довольно скудную зарплату, взялись возможности осилить такую разорительную стройку. Не внесла ясности и публикация декларации чиновницы за 2011. Ее совокупного дохода в 641 634 грн едва хватило бы на возведение кончезасповского гаража из трех машин. От всего остального, включая массажистов, парикмахеров, поваров, дорогих машин и их водителей ей бы пришлось отказаться. Однако, мы видим совершенно противоположное — стиль жизни министра здравоохранения не имеет и намека на воздержание.

Пока Раиса Васильевна нежится в стенах сооруженного ей на рабочем месте будуара, страна занимает места возле африканских стран по качеству медицины и уровню здоровья населения. Сейчас Украина находится на почетном 150-м месте по продолжительности жизни среди 223 стран мира.

Не нужно иметь семь пядей во лбу, чтобы понять, что для Богатыревой и прочих обитателей 2-го этажа как министерство, так и само здоровье – некое подобие гумуса. На этом гумусе и прорастает успех и благосостояние ее самой и, соответственно, ее многочисленной челяди. Отсюда – брезгливость в отношении его обитателей, отсюда безразличие в отношении его состояния. Что собственно, с этим гумусом происходит – не ее забота. Ее забота – это его правильная «обработка», которая позволит извлечь из него максимум денежной выгоды. И вот на этой ниве Раиса Богатырева добилась немалых успехов. За 100 дней работа она железной хваткой взяла контроль над точками извлечения коррупционной выгоды из ведомства. Установив при этом свой персональный коррупционный прайс – 20 %. При этом в поле зрения министра попала не только медицина. Учитывая, что она совмещает пост министра здравоохранения с полномочиями гуманитарного вице-премьера, Раиса Васильевна к неудовольствию профильных министров замахнулась на деньги культуры и образования.

Вместо послесловия: Буквально на днях появилась информация, что фирма сына министра здравоохранения Александра Богатырева «Фармстандарт-Биолик» выиграла уже в первом тендере, проводимом ведомством. Контора почетного семейства заработает 11 млн. гривен на поставке вакцины для профилактики дифтерии, столбняка и гепатита. Уверены, что это только начало «большого пути». О том, как Раиса Васильевна, собирается тратить деньги здравоохранения, образования и культуры, и как нагибает рынок фармацевтических игроков, заслуживает отдельной статьи. Ее мы надеемся предоставить на ваш суд в ближайшее время.

Василий Соловьев, Rtkorr

Так, из-за невозможности реализации своих гиперамбиций нижняя часть списка «регионалов» на выборах 2007 года решила показать вышестоящим товарищам и команде президента, что они тоже что-то еще решают. Ареной для этого была выбрана гуманитарная отрасль.

После отставки правительства Азарова министерство образования и науки, молодежи и спорта, которое ныне возглавляет Дмитрий Табачник, будет разделено на два министерства, как это было до админреформы 2010 года. Об этом в Верховной Раде уже идут не просто разговоры, а самые настоящие торги за должности будущих министров.

Так, по словам старожилов парламентских кулуаров, на должность министра образования в кабинете на проспекте Победы, 10 метит глава профильного парламентского комитета Максим Луцкий, а в кресло будущего министра молодежи и спорта не прочь усесться «регионал» и глава «Молодых регионов» Андрей Пинчук.

Причем, как шепотом пересказывают депутаты фракции, Пинчук и Луцкий активно прорабатывают свои ходы уже в кабинетах АП через «заместителя» Пинчука по «Молодым регионам» — Виктора Януковича-младшего. Господин Пинчук вовсю уже говорит о том, что «Президент попросил меня курировать всю гуманитарную и молодежную политику страны». Куда делись Герман, Табачник и Кулиняк при этом – непонятно.

Одновременно с начала 2011 года началась невиданная кампания по отодвиганию старого руководства гуманитарной отрасли государства. Уцелел и остался на своих позициях только Михаил Кулиняк, министр культуры, что стоит связывать не только с его талантами в отрасли искусств, которыми он тешил президента и партию, но и с его близостью к Семье.

Сначала полностью потеряла позиции советник президента Анна Герман. Кстати, по упорным слухам, именно Анна Николаевна стояла за режиссурой «антитабачной» кампании в 2010—2011 годах, так как хотела занять пост гуманитарного вице-премьера – министра образования. Однако «падение» Анны Николаевны не следует связывать с усилениями позиций Дмитрия Табачника – здесь, скорее, играют роль кулуарные интриги в самой Администрации президента.

Далее все высшие чиновники начали активно высказываться и не стеснялись выражений в критике Табачника. Причем, тут премьер-министр и чиновники из АП были много последовательнее оппозиции, которая, в основном, делила должности и позиции перед камерами. Табачник стал «козлом отпущения» уже не для общества и оппозиции, а для власть имущих.

Дальше больше – в 2011 году снова возник призрак нового закона Украины о высшем образовании. Страсти вокруг него в обществе кипели долго, пока не нашлись несколько организаций, которые провели «всеукраинский студенческий референдум» для одобрения законопроекта, предложенного МОНМС. Стоит ли говорить, что после получения удачных результатов «референдума» один из его организаторов – Анатолий Игнатович – был назначен начальником управления молодежи и спорта Львовской ОГА. Именно этим было дискредитирована сама идея «референдума», который оказался всего лишь удобным прикрытием для проникновения во власть конкретных лиц. Но подставлено руководство отрасли было красиво!

В 2012 году законопроект о высшем образовании в пику МОНМС был отдан на доработку рабочей группы под руководством ректора КПИ Михаила Згуровского. На заседании этой группы не было приглашено ни одного представителя АП или МОНМС. По странной случайности в эту группу вошли и представители так называемых независимых студенческих организаций, которые митинговали против Табачника и МОНМС, а теперь спокойно сидели рядом с Азаровым, Луцким и представителями провластных организаций. Абсурд официально был оформлен в объединенном законопроекте, который «произвела на свет» группа Згуровского и который, по словам Азарова, объединил и позиции общественности, и власти. Стоит ли говорить, что в этом Азарову помогли именно те, кто яростно митингует против власти в одних случаях и обманывает общество? Ныне «независимые» и «радикальные» организации вовсю пропагандируют господина Азарова и его «инициативы» по привлечению общественности к освящению своих псевдореформ.

Следующей вехой стали мелкие конфликты в провинциальных городах, где то не выплачивали стипендии, то издевались над студентами, то требовали от них взятки. Все это было свалено без каких-либо официальных заявлений из правоохранительных органов на руководство МОНМС, при том, что министры и их заместители не имеют права и функций вмешиваться в следственный процесс. Больше того, провластные организации поддерживают митинги оппозиционных организаций и откровенно клеветнические выпады против министров и их замов.

Обратите внимание: во всех конфликтных ситуациях, которые случаются или наблюдаются в образовательной или молодежной сферах так или иначе присутствуют фигуры трех людей: нардепов Пинчука и Луцкого и помощника нардепа Пинчука Андрея Черных.

Господин Черных, который представляется рьяным общественником и защитником прав обездоленных и обиженных, одновременно работает на господина Пинчука и часто появляется в его кабинете на улице Липской, 3 в Киеве.

Кроме того, уверен, что всем, кто зарегистрирован на facebook известна активность Андрея Черных, который пишет подобострастные и елейные комментарии, письма и отзывы всем, кому можно, не разбирая при этом. В его респондентах были замечены и Владимир Литвин, и Николай Азаров, и Андрей Клюев, и Петр Порошенко, и Виктор Медведчук, и Борис Колесников (особенно последний).

Интересно, если бы Табачник и Сулима были в соцсетях, то Пинчук и Черных так же им писали онлайн хвалебные отзывы и оды, а оффлайн обливали грязью и поддерживали протесты?

Странно, неужели в Партии регионов нет никакой абсолютно дисциплины и разрешено «прислуживать» одновременно не просто двум-трем хозяевам, но и противоположным сторонам? Отлично! Как только еще Александр Ефремов, Владимир Демидко, Владимир Рыбак и Сергей Левочкин не поддерживают публично Юрия Луценко и выпадов оппозиции против власти?

По логике молодых регионалов и нижней части Списка это, видимо, считается абсолютно нормальным и адекватным. Необходимо дискредитировать всеми доступными средствами в глазах президента и его окружения Дмитрия Табачника и Евгения Сулиму, дабы показать, что есть более достойные и «землероющие» кандидаты на их должности.

С точки зрения Пинчука все оправдано – его не берут в избирательный список партии регионов, а на округ пока не пускают. Максим Луцкий «крепче стоит на ногах», но его будущее в списке тоже пока не ясно, а в его округе очень хочет пойти в раду и «закаленный боец» Горбаль, так что господину Луцкому тоже выгодна маленькая, но победоносная война. Пусть и против своих.

Как говорят в Партии регионов: «В кругу друзей … не щелкай!».

Антон Дмитриев, UAInfo

Про це пише газета «Сегодня».

«Доведено, що його вбив мій підзахисний. Але кваліфікація, на наш погляд, неправильна. Мала місце обопільна бійка, корисливих мотивів не було», — сказав адвокат.

За його словами, між Полушкіним і Развадовським виникли неприязні стосунки.

Підзахисний захотів розібратися, але сам фізично не міг це зробити і запросив знайомих. Двоє знайомих вдарили і втекли, а потім зав'язалася бійка, під час якої один іншому завдали різні травми.

Полушкін говорить, що до ножа він дотягся першим, хоча приніс його Віталій. У відношенні неповнолітніх немає довічного ув'язнення — справа порушувалася, коли моєму підзахисному було 17 років.

«По цій статті (115 — навмисне вбивство), яку зараз інкримінують, моєму підзахисному загрожує від 10 до 15 років. Ми вважаємо, що було навмисне вбивство, але зроблене при перевищенні меж необхідної оборони, а це — стаття 118, вона передбачає до двох років в'язниці», — сказав адвокат.

Тим часом адвокат родини загиблого переконаний, що Розвадовського вбили з метою заволодіти коштами.

«Я читав матеріали справи. На мою думку, провина тих людей повністю доведена. Головний мотив злочину — заволодіння коштами», — сказав він.

Як відомо, Розвадовського по-звірячому вбили в листопаді 2011 року, нанісши близько 30 ножових поранень. Головний підозрюваний у справі – 18-річний друг Віталія, Ярослав Полушкін.

Його обвинувачують у тому, що він нібито організував напад на Віталія трьох людей, щоб заволодіти великою сумою грошей.

«В Україні ця скоромовка звучить як «Вотергейт» в Америці. Це – кодове слово для державних афер. На території державної резиденції колись проживав радянський лідер Микита Хрущов. Після здобуття незалежності в 1991 році маєток перейшов у державну власність. Майно було приватизовано через звивисті стежки, які ведуть через фірми у Лондоні та Відні і очевидно в кінці-кінців закінчуються Януковичем, чоловіком, який колись обіцяв «боротися з корупцією не лише сильно, але й жорстоко», — пише видання.

«Під час свого візиту до Берліна Янукович уїдливо зауважив, що його попередники з помаранчевого уряду «не прийняли жодного рішення для країни». Через це економіка не могла систематично працювати. Через два роки ясно видно: в Україні Януковича приймаються в першу чергу систематичні рішення, які збільшують добробут президента, його близьких та членів родини», — зауважує Der Spiegel.

Про це в понеділок повідомляє сайт видання.

Невідомі біля готелю «Шахтар Плаза» в Донецьку вимагали від журналіста не фотографувати околиці готелю та автомобільний кортеж, на якому прибув Янукович.

Свої дії вони пояснили так: «Не дай бог спрацює спалах, люди, які його охороняють (снайпери), по вам спрацюють, без команди».

"Ви вибирайте — або редактор, або ваше життя... Вас якщо не «знімуть», то затримають, але вас швидше за все «знімуть», — заявили невідомі, які здійснювали охорону президента в Донецьку.

Як відомо, 14 травня 2012 року в Донецьку з робочим візитом перебував Янукович.

Він відкрив новий термінал донецького аеропорту та відвідав перинатальний центр.

Чиновники не зважають на нас, коли ми оббиваємо пороги їхніх приймалень з уклінними проханнями. Зате швидко реагують, коли на вулиці виходять сотні уже не прохачів, а повноправних громадян, із своїми вимогами.

Статистичні дані, що збирає Центр дослідження суспільства з 2009 року, доводять, що мирні зібрання громадяни найчастіше використовують саме для захисту своїх інтересів. За досліджуваний період протести на соціально-економічну тематику склали 55,7%, вуличні акції ідеологічного характеру – 17,7%, протести на захист громадянських прав – 14,7%.

Різного штибу політичні акції, котрі найчастіше показує телебачення, насправді складають тільки 11,9% від усіх вуличних протестів. Саме завдяки мирним протестам студенти домоглися скасування урядової постанови про платні послуги в університетах та змінили розвиток ситуації довкола законопроекту про вищу освіту. Дрібні підприємці добилися президентського вето на Податковий кодекс, а робітники, завдяки страйкам, повертають собі заборговані зарплати.

Більше того, саме засобом мирних зібрань громадяни України вже не раз кардинально міняли саму політичну систему країни: так було в Україні у 1990-му, 2000-му та 2004-му роках.

Тільки мирні протести громадян змогли зупинити прийняття законопроекту «Про порядок організації та проведення мітингів і демонстрацій» (законопроект уряду Тимошенко за номером 2450), який цю свободу зібрань намагався обмежити.

Свобода зібрань під загрозою

Отже, мирні зібрання – найефективніший інструмент в руках громади, завдяки якому вона захищає свої права і навіть змінює владу. Природно, що будь-яка влада хоче цей інструмент відібрати.

І за «кумівської», і за «помаранчевої», і за «біло-синьої» влади в Україні відбувалися і відбуваються систематичні порушення свободи зібрань. 2011 року українські суди задовольнили 90% позовів місцевих органів влади (у Києві – усі 100%) про заборону мітингів.

Аналіз правозахисників показує, що всі ці заборони – безпідставні. Міліція розганяла і розганяє зібрання навіть без судових рішень і незаконно затримує (суди у низці випадків виправдовують затриманих) учасників зібрань.

Органи місцевої влади, всупереч Конституції, ухвалюють «положення» і «розпорядження», які скасовують свободу зібрань на ввіреній їм території.

Проти організаторів протестів порушують і кримінальні справи: під слідством знаходяться учасники Податкового майдану і буквально у квітні міліція почала кримінальне переслідування Едуарда Коваленка – організатора 3-тисячного протесту мешканців Новоолексіївки (Херсонська область), які через скасування зупинки поїздів просто втратять будь-які засоби для існування.

Порушення свободи зібрань в Україні вже стали предметом занепокоєння не лише місцевих правозахисників, а й міжнародних організацій (ПАРЄ, ОБСЄ, ЄС).

Як повернути собі інструмент протесту?

В Україні справді існує відносно більше свободи – і свободи зібрань, і свободи слова, і свободи вибору – ніж у сусідніх Росії, Грузії чи Білорусі. Але цей острівець свободи нам не був дарований президентами чи урядами.

Українці відвоювали його самі. І розширити цей острівець ми теж зможемо лише самі: на допомогу рідної влади чи далекої Європи нам годі сподіватися.

Щоб змінити ситуацію із свободою зібрань в Україні, треба зробити три речі.

Перше – ухвалити законодавство, яке б забезпечило свободу зібрань в інтересах громадян. А оскільки навіть найкращі закони можуть не спрацювати, необхідно змінити ставлення влади (і виконавчої, і судової, і місцевого самоврядування) до мітингів і демонстрацій.

І останнє, але, мабуть, найголовніше – змінити ставлення українців до права на мирні зібрання.

Проблема законодавства

Щоб не намагатися обійняти неосяжне, зосередимось поки що на першому. Свого часу ми вважали за благо, що в Україні немає спеціального закону про зібрання. Справді, 39-тої статті Конституції та 11-тої статті європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, роз’ясненої у рішеннях Європейського суду з прав людини, цілком достатньо, щоб реалізувати свободу зібрань.

Але згодом стало очевидним: лаконічність положень Конституції та Євроконвенції разом з відсутністю елементарних знань про рішення Євросуду, дають українській виконавчій та судовій владі широкі можливості для трактування конституційних положень, а отже призводять до того, що нині можна заборонити будь-який мітинг за будь-яких підстав.

Більше того, за відсутності спеціального закону місцеві органи влади ухвалюють свої власні «положення» про мітинги, а то й взагалі оголошують чинним указ Президії Верховної Ради СРСР 1988 року, який дозволяє лише ті зібрання, які відповідають Конституції неіснуючого СРСР і зобов’язує повідомляти про мітинг за 10 днів.

Зрештою, всі різнокольорові українські влади намагалися ухвалити свої закони про мирні зібрання, які значно обмежували навіть той простір свободи, який склався на практиці.

Отже, ухвалити спеціальний закон про мирні зібрання в Україні потрібно. Але лише такий закон, який би:

— відповідав європейським принципам свободи зібрань (викладеним у Керівних принципах ОБСЄ щодо свободи зібрань);

— врахував українську практику застосування права мирних зібрань.

Останнє дуже важливо, бо українська практика значно відрізняється від європейської. І якщо у деяких європейських країнах існує «дозвільний» принцип реалізації свободи зібрань – треба отримати дозвіл чи «санкцію» влади, то правом на заборону тамтешня влада користується надзвичайно рідко.

В Україні ж при «повідомчому» принципі, тобто достатньо лиш повідомити владу про свій намір мітингувати, влада знаходить можливості заборонити геть усі «неугодні» зібрання.

Європейські принципи і українська практика

Після того, як проект 2450 отримав негативний висновок Венеціанської комісії, майже 2 роки він лежав у Раді без руху. І ось, 15 березня 2012 несподівано для багатьох Верховна Рада відправляє проект на доопрацювання – з метою врахування у проекті зауважень Венеціанської комісії.

Цього разу до участі у робочій групі були запрошені представники громадських організацій.

У результаті складних перемовин робоча група врахувала більшість зауважень Венеціанської комісії. Зокрема:

— проект тепер гарантує право на спонтанні зібрання, про які неможливо було завчасно повідомити, одночасні і контр-зібрання (не можна забороняти мітинги тільки на тій підставі, що вони відбуваються в одному й тому ж місці, як це полюбляє робити наша влада);

— учасники зібрання мають право встановлювати без спеціального дозволу на час проведення зібрання тимчасові споруди (намети);

— не можуть бути підставою для обмеження зібрань місце (можна мітингувати безпосередньо біля будівель органів влади), час, чисельність зібрання, проведення концертів, візитів іноземних делегацій;

— відсутність повідомлення не є підставою для автоматичної заборони зібрання;

— встановлюються спеціальні терміни для апеляційного оскарження судових рішень про заборону зібрань (апеляція повинна бути розглянута до початку зібрання).

Проте поки що неузгодженими залишились поправки до Кодексу про адмінправопорушення (сьогодні стаття 185-1 цього кодексу дає можливість міліції хапати учасників зібрань за абстрактне «порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів…»), до законів «Про міліцію» та «Про місцеве самоврядування». Але найбільше суперечок викликає положення про терміни повідомлення.

Питання термінів повідомлення

Представники влади (АП, Мін'юсту, МВС) у робочій групі відстоюють позицію щодо повідомлення про зібрання за 2 робочих дні. З урахуванням вихідних та свят такий термін означатиме, що повідомляти необхідно у багатьох випадках за 4 чи навіть 5 «календарних» днів. А саме норма про повідомлення за 4 дні була найголовнішою причинною повстання громадськості поти проекту 2450.

Адже 4 дні – занадто великий термін, щоб люди могли оперативно зреагувати на суспільно важливу подію. До прикладу, 4 «календарних» чи 2 робочих днів цілком вистачить, щоб вщент вирубати парк. Водночас, такий термін є достатнім для того, щоб заборонити зібрання, яке не подобається владі.

Сьогодні, de facto, українці повідомляють про свої заходи у будь-який час перед зібраннями і законодавче закріплення такого великого терміну повідомлення значно погіршить існуючу ситуацію із свободою зібрань в країні.

Пропозиція громадськості полягає у тому, щоб, відповідно до рішення Конституційного суду, встановити диференційовані терміни повідомлення. І базовим терміном – для мітингу, який відбувається на території одного населеного пункту – встановити 12 годин. Для більш масштабних зібрань цей термін може збільшуватись.

12 годин – абсолютно достатній термін для того, аби міліція зосередила достатню кількість сил для охорони громадського порядку на території одного міста. Та цілком достатній термін для того, аби чиновники проаналізували текст повідомлення, зазвичай цей текст вміщується на третину формату А4, і прийняли рішення по законність зібрання.

Водночас термін у 12 годин принаймні не погіршить існуючу практику реалізації права.

***

Отже, робоча група досі не вирішила низку суттєвих питань щодо законопроекту про свободу мирних зібрань, а Верховна Рада вже планує розглянути проект 2450 у другому читанні в період з 22 до 25 травня.

І справа навіть не в цьому. Навіть якщо робочій групі вдасться до цього часу виробити варіант законопроекту, який би відповідав як європейським принципам, так і українській практиці свободи зібрань, ми не маємо гарантії, що профільний парламентський комітет подасть проект до Ради у неспотвореному вигляді, а Рада, у свою чергу, не відкине під час голосування принципові положення цього проекту у кошик.

Єдиною гарантією можемо бути лише ми. І нашим головним інструментом для захисту свободи зібрань в Україні можуть бути лише ті ж мирні зібрання. Зібрання, завдяки яким ми не допустили обмеження свободи зібрань 2010-го, «заваливши» проект 2450.

Не допустимо й 2012-го.

Володимир Чемерис, Інститут Республіка, Інна Совсун, Центр дослідження суспільства, Українська правда

Про це сказав голова фракції Олександр Єфремов на засіданні погоджувальної ради парламенту.

«Ми довго не розглядали питання, пов'язані з державною мовною політикою», — зазначив він. «Є відпрацьований законопроект 9073, він ураховує всі зауваження, які були висловлені в тому числі й „Венеціанською комісією“, а також враховує зауваження наших провідних інститутів для того, щоб у нашій державі в цивілізованому руслі реалізувати мовну хартію, що діє в Європі... Просили б поставити його на розгляд», — сказав Єфремов.

За його словами, цей проект закону зберігає за українською мовою статус єдиної державної, але при цьому розширює права мов національних меншин.

Як відомо, у Верховній Раді зареєстровано кілька законопроектів про мовну політику.

Зокрема, запропонований 26 серпня 2011 року депутатами від ПР Сергієм Ківаловим і Вадимом Колесніченком проект закону №9073 пропонує встановити офіційне використання регіональних мов у роботі місцевих органів державної влади при проживанні мінімум 10% носіїв на територіях, на яких поширена ця мова.

Заступник голови ВР Микола Томенко вважає, що прийняття парламентом цього законопроекту стане початком розколу країни, голова парламенту Володимир Литвин — що проект закону загрожує встановленням двомовності.

Я не знаю напевно, чи можна називати опозицією владі тих, хто у ній знаходиться? Наприклад, у Росії Немцов, Навальний, Албуров, Кашин, Ведута та інші є лідерами протесту, але вони не були (за винятком Немцова) депутатами чи міністрами. Так, там теж є начебто опозиційні депутати від «Справедливої Росії», але їх опозиційність закінчується біля кабінету голови уряду чи президентського. Можливо, у нас опозиція асоціює себе із європейською чи американською, забуваючи, однак про те, що там опозиція не голосує разом із владою, коли це їй вигідно. Риторика ж опозиції ґрунтується передусім не на переділі влади і кабінетів, а на змаганні ідей.

Українська опозиція з початку незалежності бореться не за ідеї, а лише за владу. Міняються кабінети, міняються місця, але коли люди заходять в омріяні кабінети і на привабливі для себе посади, вони одразу забувають, що і кому обіцяли. Той самий «мерседес» чи навіть два «Range Rover», на яких їздить Арсеній Яценюк, коштують рівно стільки ж, скільки «Бентлі» Бориса Колеснікова, а статками деякі опозиціонери можуть затьмарити багатьох представників влади. В чому тоді різниця?

Я взяв на себе важкий тягар і прочитав повністю програму опозиції, яку знайшов на сайті «Фронту Змін», позаяк сайту Об'єднаної опозиції не існує, як, напевно, не існує самої її. Після ознайомлення із програмою зробив невтішні висновки про те, що нічого радикально нового опозиція не в змозі запропонувати. Знову головний акцент – на «соціалку», на пенсії, на гроші, які не заробила наша країна, а політики вже їх витрачають і розписують.

Мені не подобаються обличчя опозиції, як не подобаються і обличчя влади. Однак влада періодично оновлюється, хоча б і за рахунок «тушок», близькості до Сім'ї тощо, опозиція ж не оновлюється ніяк. Придивіться – окрім Євгенії Тимошенко ми не побачили жодного нового обличчя! В опозиції – застій. Немає ідей, немає нових облич, банально навіть немає молоді. Виходить, знову нам запропонують конкурс ідей для пенсіонерів, які решті суспільства не цікаві.

Арсеній Яценюк абсолютно не сприймається як лідер опозиції, тим паче, як альтернатива Януковичу. Хто знає команду Яценюка? Хто стоїть ЗА ним? Де його власна команда? Чи його прихід в опозицію – лише бажання відтягнути у Юлії Тимошенко її команду, поки вона знаходиться за ґратами? Окрім Андрія Пишного широкому загалу не відомі жодні обличчя команди Яценюка, позаяк у центрі і на периферії завжди був лише один – Арсеній.

В опозиції, на відміну від влади, навіть не приховують відвертого небажання співпрацювати із громадськістю та організаціями. Де робота опозиційного Кабміну? Чи погралися і забули? Де опозиційні міністри і опозиційні програми, опозиційний бюджет? Яскравий приклад – є Рада підприємців при Кабінеті Міністрів України, але чому немає Опозиційної Ради підприємців? Чи законопроект про вищу освіту? Влада хоч похапцем, але обговорювала його, презентувала, проводила псевдореферендуми. Але все це було – людей питали, збирали, хоча б намагалися створити ілюзію обговорення. Законопроект Оробець-Яценюка не обговорювали ні з ким, навіть із опозиційними «молодіжками». То як можна говорити при цьому, що опозиція Яценюка дослуховується до суспільства?

Інша річ – вибори. 90% гарантії, що об'єднана опозиція не спроможеться виставити консолідовані кандидатури по мажоритарці якраз через своє ігнорування громадянського суспільства і громадських організацій. Попри те, що сама Юлія Тимошенко неодноразово наголошувала на тому, що кандидатури мають висуватися не лише з-поміж політиків, а й громадських діячів. Але можна вже з упевненістю сказати, що праймеріз не буде, а громадськість ніхто не послухає, позаяк до дня висунення залишилося два місяці, а про відкриті праймеріз ніхто на разі навіть не говорить. Окрім того, сумнівно, що з партійної чи об'єднано-партійної каси заплатять за висування позапартійних діячів.

Мені стало реально і по-справжньому шкода Юлію і Юрія. Справді. Вони були харизматичними, улюбленими або ненависними народові. До Яценюка ставлення більш обережне, але він і не може претендувати на роль національного лідера, яким була Тимошенко. Та й лідери опозиції зараз ше більш далекі від народу, аніж влада. Я не можу це сказати про Шкіряка, Кужель, Бригинця та інших, яких люди знають і яких легко побачити, почути і поговорити з ними. Решта опозиційників задовольняється тим, що не веде діалог чи полілог, а виключно транслює свій монолог без будь-яких можливих заперечень чи думок «за» чи «проти». Навіть охоронців в керівництва опозиції не набагато менше, ніж у влади. То де різниця?

Мені дуже шкода, що я і мільйони студентів і учнів не побачили для себе на Михайлівській площі нічого і нікого, за ким можна було б іти і кого підтримувати. Немає ідей, які чіпляють молодь, людей середнього віку. Боротьба іде за пенсіонерів, але чому це має бути цікаво іншим? Чому немає людей, молодших 25, на сцені біля «головних»? чому їх так мало серед публіки? Чому мільйонам громадян не цікаво?

Тому що держава втомилася жити в біполярному світі, де обирати треба між одними і тими самими «мерседесами», одними і тими самими квартирами в елітних «свічках», одними і тими самими костюмами, одними і тими самими «ксивами», одними і тими самими гаслами і ідеями, одними і тими самими обличчями врешті-решт. Шкода, але я не буду голосувати ані за недолугу опозицію Яценюка, ані за стрьомні політтехнологічні і потворні проекти типу Королевської чи Кличка, і вже тим паче не буду голосувати за решту маргіналів, які свого часу пішли від Тимошенко та Ющенка, а до «Регіонів» їх не взяли.

Знаєте, за такої ситуації єдине прагматичне рішення, яке зможе прийняти кожен громадянин України – це просто напудити у виборчі скриньки, тим самим показавши політикам їх місце і їх вартість!

Антон Дмитрієв