Вибори до Київради: я голосуватиму проти Столара

Пригадую, як кілька місяців тому мій чоловік сказав:

“Приходила сусідка, просила підписатися за звернення мешканців будинку до Вадима Столара, аби той поремонтував дах”. Я подумала, з якого це дива? Але дуже швидко забула про цей факт. І згадала, як тільки у Києві почалась активна агітація.

Вчора ж моя мама принесла стос партійних газет. За кавою я взялася їх переглядати. І перша, яку я мала відкрити, була агітка кандидата Вадима Столара. Він балотується до Київради по моєму 31-му виборчому округу.

Те, що цей пан знову йде у політику, ні для кого не секрет, бо нагадування про кандидата скрізь – на вулицях, у дворах, ліфтах. Щоправда, у ліфті мого будинку ще окрім мене хтось пам’ятає, що Столар – “крадій”, а його місце – у в’язниці.

А ще хтось старанно замальовує усміхнене обличчя: ріжки, вуха, великий ніс, борода – у кращих традиціях дитячих карикатур.

Сам Столар на своїй власній сторінці у фейсбуці жаліється, що його борди закидають фарбою, та посилається на конкурентів, яким пропонує фарбувати під’їзди. Кандидат навіть не сумнівається, що так працюють не конкуренти, а мешканці Оболоні, яким набридла брехня “молодих та перспективних”… Хоча, можливо, Михайло Добкін теж думає, що зеленка на його обличчі – справа безпомічних конкурентів…

Нині немає сенсу виписувати всю біографію Вадима Столара, встановлювати родинні зв’язки та рахувати, скільки він вкрав чи ні у громадян України (хоча ще з минулих парламентських виборів цим питанням переймалась), а хочу написати про те, що цікавить мене, як виборця.

Нині молодому політику Вадиму Столару 31 рік. Свою політичну “кар’єру” він починав у складі партії Наша Україна. У 2006—2010 роках був депутатом Київської обласної ради. У 2010-му стає народним депутатом України VI скликання. Пройшов до ВР вже як член “Партії регіонів” – №212 у списку. Був членом комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. Щоправда, працював погано – не вніс жодного законопроекту (про що свідчить офіційний сайт ВР).

На своєму ж власному сайті тоді писав:

“Повністю занурившись в роботу комітету, я наполегливо прагнув і буду прагнути викоренити те явище з яким довелося зіткнутися під час розбудови власної справи –  корупцію”.

Також був помічений у 2010 році в одній із бійок у сесійній залі, коли нардеп Володимир Бондаренко свідчив, як Вадим Столар “наносив йому удари по обличчю та іншим частинам тіла” безпосередньо у сесійні залі.

Столар захотів повторно стати нардепом і балотувався до Верховної Ради у 2012 році як самовисуванцем по одномандатному округу № 217 у Києві, тобто моєму. Пішов самотужки, бо, говорять, не зміг домовитися про місце у партійному списку “регіоналів”.

Напередодні парламентських виборів спритно взявся за агітацію – було дивно бачити, як глибокою осінню він розбивав клумби, саджав квіти, фарбував паркани, встановлював дитячі майданчики, латав дірки в асфальті і скрізь ліпив “свій” логотип “Країна мрій”.

У цій “чудовій” країні пенсіонери за лояльність до кандидата, який у попередньому скликанні Ради був членом антикорупційного комітету, отримували 200-400 гривень – готівкою і без усіляких зобов’язань. Електрик одного з місцевих ЖКГ разом з тітонькою-агітатором ходили по квартирам пенсіонерів. Вони вручали конверти зі словами: “Голосуйте за кого хочете. Але допомога від кандидата”.

Ніхто не просив ані номер паспарту, ані поставити підпис у відомості. Тоді можна підозрювати, що ніхто з виборців від такої матеріальної допомоги не відмовлявся. Та навіть більше – ті, кого не було вдома у день роздачі, бідкалися, що, не встигли… Саме таку техніку підкупу використовувала “молода команда” Леоніда Черновецького. А Столар мав тісні зв’язки з цією родиною та найближчим оточенням, тож вони з радістю поділилися з ним мережею ініціативних “бабусь Черновецького”. Це підтверджується і на практиці, бо грошові пропозиції приносили у квартири ті ж жіночки, що брали гречку та агітували за “Льоню-космоса”, а нині збирають підписи “за ремонт даху” до Столара.

Вже тоді виборцям нагадували: прізвище Столара ніяк не забудуть постраждалі у будівельній афері “Еліта-центр”. Згідно з випискою з державного реєстру підприємств і організацій України, ТОВ “Еліта-Будінвест” заснували Вадим Столар та Олександр Волконський. І поки останній за гратами, інший – стверджує, що не причетний до афери…

Але, незважаючи на підкупи виборців, у 2012 році Столар з 26,61% голосів виборців залишився поза межами парламенту. Він поступився представнику Батьківщини Олександру Бригинцю і посів друге місце.

Після програшу привітав свого опонента і зник з публічної політики. Відомо лише, що з 13 лютого по 7 березня цього року Столар працював у КМДА, очолював Патронатну службу “регіонала” Макєєнка.

І ось у Вадима Столара нова компанія.

Про це я дізналася саме з тої газети, яку принесла мама. Правду кажучи, програма кандидата виявилась не на стільки цікавою (хоча над виразом у заголовку “нинішнє покоління політиків повністю дискредитоване, і тепер люди з новим мисленням мають шанс проявити себе” – посміялась), як матеріал на 7-й сторінці. У ньому мова про те, за кого треба голосувати на президентських виборах – Тимошенко чи Порошенко?

Виявляється, програма Петра Олексійовича відрізняється від програми Юлії Володимирівни на “якомусь глибинному, ментальному рівні”, а бізнес-історія Порошенка відрізняється від Тимошенко принципово: він виробляє, не займається посередництвом…

Тож нині Столар знову перефарбувався – від регіонала Макєєнка перейшов до Порошенка та “ударівців” – він не тільки балотується до Київради, а й є дотичним до формування списків та кандидатур по мажоритарці від Порошенка.

Ось таке перезавантаження влади! Можна тільки уявити, як Вадим Столар будуватиме “Оболонь, Київ, Україну власними руками” та протидіяти корупції, як говорить сам.

Бо вже нині ж Вадим Столар знову вдається до непрямого підкупу виборців – фарбує паркани, під’їзди, дитячі майданчики. А це означає, що з часів Леоніда Черновецького нічого не змінилося – “технологія гречки” може гарантувати отримання депутатського місця.

Але я голосуватиму проти Столара, тому що хочу бачити люстрацію у дії. Якщо навіть забути про (хоча як можна?!) будівельну аферу, переходи з партії у партію та ще те, про що я не писала…, а говорити про якийсь поверхневий рівень взаємовідносин кандидат-виборець-депутат, то, я переконана, що не може були при владі людина, яка пропонує хабарі, купує голоси, а за два роки переконує, що він – “людина з новим мисленням” та боротиметься з корупцією!

Тетяна Катриченко, «Громада Оболоні», Національне бюро розслідувань України

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 20-05-2014 10:48 |  переглядів