Не тим затягуєте пояси

З «бюджетом затягування пасків» можна було б погодитися, якби це не обмежувалося реформами, непопулярними для народу.

Нова-стара влада пильно оберігає олігархів не лише від чогось надзвичайного на кшталт добровільно «скинутися» по мільярду доларів, а й від елементарного.

Це викликає і внутрішнє, і зовнішнє нерозуміння. Ринкові правила гри в українському виконанні — досі гра в одні ворота.

Залишається питання: заради чого усі ці неявні урізання доходів через двозначну інфляцію і явні урізання через податки на зарплати, пенсії і депозити? Обвал гривні, додатковий митний збір, учетверо підвищений збір за купівлю валюти.

Усі клянуть золотий унітаз, а його досі не оподаткували. Україна єдина у світі, де податок на нерухомість стягується не з вартості майна, а з голого метра.

Палаци не заховаєш у тінь, зате можна заплутати закон про їх оподатковування. Відтак — мир палацам, це у найвищих інтересах хатин. Бюджет же втрачає 50 млрд грн.

Не все просто з тарифами. На різниці цін між соціальним дешевим і ринковим дорогим газом тіньовики «наварюють» 2,5 млрд дол. При цьому замовчується, що обмеження однієї корупційної схеми живить іншу.

Йдеться про приписки у ЖКГ. Нас примушують платити за неіснуючі гігакалорії тепла, кубометри води, ремонти. Виходить, що у виконанні таких реформаторів підвищення тарифів сприяє підвищенню доходів комунальної мафії від приписок.

Інститут кібернетики Глушкова розробив і запровадив інформаційну систему ЄДСМ, яка цим припискам кладе край. Як з'ясувалося, якщо чесно рахувати обсяги, то суму «комуналки» можна зменшити навіть за підвищених тарифів.

Хіба це не розв'язання «вічної» проблеми? Виявляється, ні: стара влада цю систему заборонила, а нова не поспішає відновлювати. За все це повинен розплачуватися бюджет десятками мільярдів гривень видатків на дотації.

Відмовившись наповнювати бюджет нормальними шляхами, влада намагається викрутитися нездоровими манівцями, не гребуючи неринковими методами.

Так, щоб послабити необхідність державної підтримки «Нафтогазу», на якому лежить постачання соціально-дешевого палива, Кабмін зобов'язав сотню великих промислових споживачів купувати газ тільки у «Нафтогазу».

Це крок назад навіть від половинчастих заходів уряду часів Януковича, коли були дозволені вільні закупівлі у приватних газотрейдерів, де газ дешевший.

Так звані спеціальні рахунки ПДВ покликані поширити на всю економіку вимивання обігових коштів, яке зараз торкається тільки експортерів.

На щастя, «майданівська коаліція» спромоглася дати відсіч: коаліційна угода зобов'язує Кабмін від цього відмовитися. Проте ще не всі подібні зазіхання скасовані і не всі носії такого спрямування думок відсторонені.

Головним нездоровим шляхом наповнення бюджету була і залишається емісія. Виходить, що той штопор і порочне коло, у якому закрутилася Україна — емісія — інфляція — девальвація, має коріння саме у небажанні чіпати олігархів.

У цьому ж колі б'ється і банківська система, яка спочатку попросила емісії для компенсації недостатніх депозитів внаслідок недостатньої довіри населення, а тепер вимагає емісію після остаточної втрати довіри і втечі депозитів.

Обмежуватися гострою критикою тільки Нацбанку і девальвації — це бити тільки по видимій частині цілого вузла проблем та інтересів. Імовірна зміна керівництва НБУ буде жертвою заради політики уникання непопулярних для олігархів заходів.

Тому не дивно, що згаданий золотий унітаз пильно оберігається не тільки від оподаткування, а й від люстрації. Активісти і не помітили, що у пакет «бюджет плюс податкова реформа» закладена міна під всю люстрацію.

2015 рік планується оголосити роком амністії майна. Кожному нечистому на руку службовцю достатньо заповнити одноразову нульову декларацію про свої об'єкти володіння без зазначення джерела походження і вже наступного дня ці об'єкти будуть вважатися такими, що отримані законним шляхом.

Де Голль свого часу спочатку переловив і покарав усіх корупціонерів, а амністію оголосив тільки потому. Україна ж не хоче ловити навіть тих, кого легко впіймати, і має намір взятися за корупцію лише через два-три роки.

З урахуванням обіцянок економічного зростання також не раніше 2016 року складається враження, що в уявленні влади кредит довіри, вже повністю втрачений за кордоном, все ще залишається безмежним вдома.

Що ви робили попередні дев'ять місяців? Тепер знову починають з чистого аркуша, знову затягують час і морочать людям голову.

Не виключено, що міністрам-іноземцям, достойним людям, відведена роль учасників технології маніпулювання натовпом: викликати чергові надії та очікування, виграти час, а потім запустити наступну пропагандистську бульбашку.

Гучні заяви про боротьбу із заниженням експортних цін і незаконним вивезенням капіталів на Кіпр та інші офшори заглушили той факт, що відповідний закон щодо трансфертного ціноутворення чинний ще з середини 2013 року.

Нова влада примудрилася не користатися ним і допустила подвоєння сумнівних операцій через посередників, зробивши внесок у послаблення гривні.

За такої млявої боротьби з поточним пограбуванням України про повернення награбованого раніше вже й мови нема. Тимчасом у європейській практиці терміну давності для таких злочинів не існує.

Приклади імітації реформ можна наводити й далі. Зараз достатньо зробити наголос на трьох найпростіших кроках, які продемонструють справжні зміни, а не надування щік, і закрутять негативне коло у позитивному напрямку.

Це оподаткування золотого унітаза, запровадження інформаційної системи проти приписок у комунальній сфері і першочергове декларування державними службовцями свого майна із зазначенням джерел походження.

Економічний фронт стає не менш важливим, ніж фронт військовий.

Володимир Рябошлик, експерт з питань економіки

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 14-01-2015 17:58 |  переглядів