Михайло Подоляк — людина, яка «розвела» Думчева на $20 мильйонів

Михайло Подоляк (крайній зліва) у товаристві Віктора Януковича та українських журналістів)

Нині всі потішаються з результату «Руху за реформи» та Сергія Думчева. Експерти підрахували, що кампанія цього політпроекту коштувала $20 млн. ЗМІ писали, що політтехнологом «носорогів» був Михайло Подоляк.

У пресі ім'я Подоляка з'являлося не часто. В основному за часів режиму Януковича. Колишній головний редактор сайту «Обозреватель» навіть встиг засвітитися у Межигір'ї, куди потрапив у компанії Савіка Шустера, Євгена Кисельова, Андрія Куликова, Ігоря Гужви, Олександра Ткаченка. Ще тоді всіх дивувало, за які такі заслуги непублічний журналіст опинився в цьому пулі. За даними ЗМІ, секрет полягав у тому, що Подоляк був радником глави Адміністрації Януковича Сергія Льовочкіна, а на парламентських виборах 2012 року фактично виконував роль «смотрящого» за мажоритарними округами в Києві. Тоді, нагадаємо, в столиці пролетіли всі ставленики Банкової, які йшли в якості самовисуванців. Також кажуть, що Подоляк мав стосунок до намагань відбілити одіозного Юрія «Єнакієвського» Іванющенка. Утім, сьогодні цей земляк Януковича у розшуку, тому якщо таке відбілювання і мало місце, зараз це вже неважливо.

У лютому деякі ЗМІ писали, що Подоляк начебто очолить столичний штаб «БПП». Проте ця інформація не підтвердилася. Натомість у столиці влітку з'явилися безкоштовні газетки «Київський носоріг», в яких вздовж і впоперек проходилися по Кличку. Згодом з'ясувалося, що це за газетки і що це за такий «рух».

Ці вибори взагалі відбувалися за схемою: білл-борд з гучним але безсенсовим гаслом — джинса в пресі і на телебаченні — липова соціологія. Це коштує велетенських грошей, що вигідно політтехнологам, експертам, рекламникам
Подоляк раніше мешкав у Білорусі, звідки у 2004-му році був депортований до України. Де й зайнявся піаром, спочатку попрацювавши на сайті Михайла Бродського. Його вважають досить неперебірливим у замовниках, якщо мова йде про інформаційні війни. З одного боку це приносить гарний заробіток, з іншого — таких фахівців наймають на короткі кампанії, тривалу вони не витягують, тому що потрібно видавати і позитивні меседжі. А цим у подібних людей, зазвичай, проблеми.

Проект «Думчев» став черговим підтвердженням того, що жодні мільйони, викинуті на рекламу, не дають гарантії потрапляння політсили будь-куди. Ці вибори взагалі відбувалися за схемою: білл-борд з гучним але безсенсовим гаслом — джинса в пресі і на телебаченні — липова соціологія. Це коштує велетенських грошей, що вигідно політтехнологам, експертам, рекламникам. Що ж до кандидатів, то, здавалося б, уже всі мали еволюціонувати до того, що результат досягається не кількістю зображень обличчя висуванця, а зовсім іншими речами. І що політтехнологів, які пропонують перемогу, загорнуту в блискучий рекламний папірець, потрібно відразу гнати в три шиї. Навіть якщо вони надувають щоки та козиряють минулими «успіхами».

Юрій Васільченко, Національне бюро розслідувань України