Коли руйнується дипльоматична служба, то втрачається повага. До держави

Але від щойнообраного президента Кравчука отримав оферту їхати до киргизького міста, яке до вересня 1991 року називалося столиця Фрунзе. От, мов, будуй з нуля (у повному сенсі) українське посольство, яке було там вдивовижу, наче гуцульська колиба у пісках Сахари, й очолюй!

– Я ж фронтовий дипломат!.. – благав змилуватися донедавна постійний представник УРСР при ООН. Мовляв, мені на західні рубежі було би до снаги з моїм досвідом і для України корисно, а не казна де в Азії.

Кравчук змилувався й ухвалив по-єзуїтськи: відправив найдосвідченішого українського дипльомата все ж таки на Захід – за 400 км од Львова, послом до Варшави…

Пана Удовенка, людину напрочуд добру й фахову, не любив не лише комуніст Кравчук, а й батько олігархату Кучма, ні риба ні м'ясо Ющенко та батько паханату Янукович. Найвищої нагороди так і не здобув, навіть посмертно. На всі звернення громадськости дати Героя президенти чхати хтіли.

...Чимало випадків я знаю паскудного й підлого ставлення високих владців до Геннадія Йосиповича Удовенка, голови Народного Руху з 1999 року.

Мене вражала, як Велика (у прямому сенсі слова) людина могла зносити образи, зради та зневаги колег і хазяїв Банкової, але жадного разу Велика Людина не обурювалася на кривдників. Ба, публічно!

Історій у мене багато…

Роблю висновок, коли руйнується дипльоматична служба, то втрачається повага. До держави.

Політес – велика річ. Політес – це повага й дотримання високих правил.
Політесу, його улюблене слово, пан Удовенко вчив і сам дотримувався завжди, щоби не бути посміховиськом ув очах сучасників та істориків.
_______
Що хтів я цим сказати?
Лиш одне: Клімкін і Зеленський знайшли один одного, два огірки з однієї діжки...

Дмитро Понамарчук, фейсбук, sprotiv.org