Свобода слова: від кучмізму — до кумізму

Після помаранчевої революції багатьом здавалося, що свобода слова в Україні ствердилася раз і назавжди. Проте реальність виявилася значно жорстокішою, ніж могли уявити учасники революції.

Якщо в перші місяці діяльності нової влади інколи ця діяльність була аж надто прозорою, що спричиняло скандали на порожньому місці, то згодом ситуація змінилася. Слова і справи влади знову почали розходитися, а важливі для країни рішення ухвалюватися кулуарно, на основі приватних інтересів. Як наслідок замість терміну “кучмізм” виник термін “кумізм”, бо надто вже багато на офіційних посадах виявилося хрещених батьків і матерів дітей Президента Ющенка.

Зі свободою слова тривалий час було наче краще. Навіть “олігархічні” радіо- й телевізійні канали кілька місяців демонстративно дотримувалися принципів об’єктивності, всебічності й неупередженості. Та скоро вони перетворилися на агітаційні інструменти у боротьбі своїх господарів з урядом. Як відзначили експерти, відставку уряду майже всі телеканали України висвітлювали з відверто пропрезидентських позицій. У друкованих виданнях розмаїття реакцій було більшим, та політичні уподобання й тут заступили собою критерії об’єктивності.

А буквально в останні дні на ряді телевізійних каналів відновилася відверта політична цензура. На каналі “1+1” у кращих традиціях доби Кучми закрита передача “Подвійний доказ”. І досить було подивитися вечірній випуск ТСН каналу “1+1” від 15 вересня, щоб переконатися: минуле повертається. Головна подія дня — сенсаційно-скандальна прес-конференція екс-голови СБУ Олександра Турчинова — була висвітлена у такому “талановитому” переказі, , що загубилися основні мотиви його виступу. Більше того, репортаж Артема Шевченка містить сумнівні твердження на кшталт: “У будь-якому разі призначення головою СБУ не професіонала, а чистого політика Олександра Турчинова, вірного соратника Юлії Тимошенко тепер буде дорого коштувати команді Ющенка”. До відома тих, хто писав новітній “темник” чи усно давав вказівки репортеру: Турчинов є відомим фахівцем з відстеження і викриття тіньових схем в економіці, доктором економічних наук, а не “чистим політиком”. І хто такий “професіонал” на посаді голови СБУ? Кадровий чекіст, якого вчили боротися з “ворогами радянської влади”? Таємний сексот, який потім став фаховим політиком?

Але це не все. У цей матеріал врізаний коментар колишнього заступника голови СБУ генерала Олександра Скіпальського: “Це велика помилка Президента була (хоча нічиє прізвище не прозвучало, з контексту аудиторія доходить висновку, що йдеться про призначення Турчинова. — С.Ч.). Хоча не обов’язково, щоб виключно був професіоналом. Політик має бути вихідцем із спецслужб. Він може попрацювати і в службі, і в політиці”. Насправді далі за цими репліками йшла інша: генерал Скіпальський сказав журналісту, що з Турчиновим спецслужбі пощастило — працював він добре і шкоди не завдав. Але цей фрагмент був вирізаний (про це редактору “Свободи” Олегу Ляшку повідомив сам генерал Скіпальський).

Ще цікавіші події відбуваються на Першому Національному телеканалі, колектив якого 16 вересня, у день зникнення і вбивства Георгія Гонгадзе, демонстративно (і всупереч закону) обрав своїм президентом Євгена Каленського, одного з керівників цього каналу в період “темників”. “Ми працювали як чітко злагоджений механізм”, — заявив Каленський про часи Кучми—Медведчука—Януковича. Що це: політичний виклик з боку фахівців-пропагандистів і помаранчевій революції, і Президенту Ющенку? Чи, може, наближені до Ющенка олігархи вже домовилися з політбійцями колишнього режиму? На користь останнього може свідчити інформація від 15 вересня у вечірньому ефірі радіо “Свобода” — про те, що Олександр Качура, один із “темникописців” зі штабу Медведчука, вже працює у штабі Мартиненка, обслуговуючи Народний союз “Наша Україна”.

Тож чи теперішня Україна настільки вже принципово відрізняється від тієї, в якій зайвим і небезпечним виявився Георгій Гонгадзе?..

Сергій ЧАЛИЙ

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 19-09-2005 15:33 |  переглядів