Віктор Ягун: Кожен оборонний захід відтепер має плануватися не як конференція, а як спеціальна операція

Трагедія на Київщині, де російський ракетний удар забрав життя десяти людей і поранив близько сотні, — це не лише черговий воєнний злочин росії. Це ще й жорсткий тест на спроможність української держави, оборонної індустрії та приватних організаторів діяти за законами війни, а не за звичками мирного часу.

Починати потрібно з головного: людей убила росія. Саме російське командування ухвалило рішення про запуск ракет і свідомо завдало удару по місцю, де перебували представники українського оборонного сектору. Внутрішні помилки організаторів не знімають з агресора відповідальності й не можуть бути використані для його виправдання.

Але війна не скасовує відповідальності за власні рішення. Навпаки, в умовах війни ціна організаційної недбалості вимірюється людськими життями.

За уточненими даними Повітряних сил, близько 11:30 24 липня противник запустив по Київщині три балістичні ракети типу «Іскандер-М»/С-400 з північного напрямку. Одну ракету перехопила протиповітряна оборона, дві влучили в об'єкт у Бучанському районі.

Офіційно підтверджено саме три пуски та два влучання. Тому свідчення про окремий «повторний удар через певний час» поки що не можна вважати встановленим фактом. Очевидці могли сприйняти два послідовні влучання як різні хвилі атаки.

Уражений об'єкт не був військовим полігоном Збройних сил України. За інформацією Повітряних сил і Генерального штабу, це приватний спортивно-стрілецький комплекс, який не перебував у сфері управління Сил оборони.

На його території проводилася закрита практична демонстрація протидронових систем, засобів виявлення та перехоплення повітряних цілей, комплексів радіоелектронної боротьби й розвідки, а також радіолокаційних рішень.

Організатори з асоціації «АРМАДА» стверджують, що точна локація публічно не розголошувалася, а повідомлялася лише зареєстрованим і перевіреним учасникам.

Це важливе уточнення. Проте твердження «адресу не публікували у Facebook» і «інформація була надійно захищена» — не одне й те саме.

За даними слідства, запрошення розіслали за дев'ять днів до заходу, а точне місце і час повідомили за добу. На подію запросили понад 300 осіб.

За такої кількості учасників, організаторів, водіїв, технічного персоналу, охорони, смартфонів, автомобілів та електронного листування інформаційний периметр фактично перестає бути закритим.

Це не означає, що хтось із запрошених свідомо передав координати ворогу. Джерелом інформації могли стати агентура, зламане листування, компрометація одного з телефонів, відстеження переміщень, аналіз автомобільного трафіку, технічна розвідка або поєднання кількох каналів.

Саме це має встановити слідство. Публічно призначати «зрадника» до отримання доказів — безвідповідально.

Однак навіть без остаточної відповіді на питання про витік уже очевидний провал базових принципів безпеки.

ПЕРШИЙ ПРОВАЛ — КОНЦЕНТРАЦІЯ ЛЮДЕЙ І ТЕХНОЛОГІЙ

В одному місці зібрали понад 300 людей, серед яких були військові, представники державних органів, виробники оборонної продукції, потенційні замовники, міжнародні партнери та представники бізнесу.

Там само демонстрували технології, безпосередньо пов'язані з протидією російським засобам повітряного нападу.

Для противника це не просто виставка чи професійна зустріч. Це концентрація людського, технологічного й управлінського ресурсу. Тобто ціль, ураження якої може одночасно завдати Україні кадрових, технологічних, репутаційних та міжнародних втрат.

Під час війни не можна збирати в одному місці людей, втрата яких здатна вплинути на цілий сектор. Навіть у захищеній споруді. Тим більше — на відкритому майданчику.

ДРУГИЙ ПРОВАЛ — ВІДСУТНІСТЬ АДЕКВАТНОГО УКРИТТЯ

За інформацією генерального прокурора, найближче укриття площею лише 34 квадратні метри розташовувалося приблизно за 100 метрів від місця проведення заходу.

Для понад 300 учасників таке укриття було не засобом захисту, а його імітацією.

Базовий принцип звучить просто: кількість людей на заході не може перевищувати реальну місткість доступного укриття. Не паспортну, не зазначену в презентації, а фактичну — з урахуванням часу, необхідного для переміщення, кількості входів, можливості розмістити поранених та ризику виникнення паніки.

Якщо укриття не вміщує всіх учасників, захід проводити не можна.

ТРЕТІЙ ПРОВАЛ — ВІДКРИТА СТАТИЧНА ЛОКАЦІЯ В ЗОНІ БАЛІСТИЧНОЇ ЗАГРОЗИ

Практичні випробування засобів радіоелектронної боротьби, радіолокаційних систем і перехоплювачів справді потребують відкритого простору.

Але ця технологічна потреба не скасовує загрози. Навпаки, вона вимагає іншого формату проведення заходу: мінімальних груп, рознесених у часі демонстрацій, дистанційного спостереження, захищених пунктів управління та відсутності масового скупчення глядачів.

Не потрібно плутати випробування системи з виставкою.

Для випробування достатньо обмеженої команди фахівців. Три сотні людей потрібні вже для презентаційного ефекту, комунікації та професійного спілкування. Саме такий формат у зоні досяжності балістичних ракет є невиправданим ризиком.

ЧЕТВЕРТИЙ ПРОВАЛ — РОЗМІЩЕННЯ ПОБЛИЗУ ЖИТЛОВОЇ ЗАБУДОВИ

Навіть якщо ворог цілився саме в оборонний захід, наслідки удару прогнозовано поширилися на цивільну територію.

Президент окремо наголосив, що проведення таких заходів за участю великої кількості людей, особливо поблизу житлових будинків, є неприпустимим.

Організатор зобов'язаний оцінювати не лише ризик для учасників, а й зону можливого вторинного ураження: розліт уламків, дію вибухової хвилі, пожежі, детонацію обладнання та пошкодження навколишніх будівель.

Проводити захід, пов'язаний із демонстрацією оборонних технологій, поруч із цивільною забудовою — означає перекладати частину ризику на людей, які взагалі не давали згоди брати участь у цій події.

Окремого вивчення потребує й історія забудови навколо стрільбища. Якщо стрілецький комплекс існував на цій території десятиліттями, необхідно встановити, на яких підставах поруч з'явилися житлові будинки, хто погоджував зміну цільового призначення землі та чи враховувалися санітарні й безпекові обмеження.

Питання до органів місцевої влади та власників земельних ділянок у цій ситуації цілком закономірні. Але остаточні висновки можливі лише після вивчення кадастрових матеріалів, рішень про землевідведення та правовстановлюючих документів.

П'ЯТИЙ ПРОВАЛ — НЕХТУВАННЯ ЧИННИМ ПОРЯДКОМ ПРОВЕДЕННЯ МАСОВИХ ЗАХОДІВ

Теза про те, що «погодження владою неможливе та шкідливе», потребує уточнення.

На території Київської області діє спеціальний порядок проведення масових заходів під час воєнного стану. Він передбачає письмове повідомлення місцевої влади, подальше погодження з районною військовою адміністрацією та врахування позицій поліції, ДСНС й інших уповноважених структур.

За версією слідства, організатори не погоджували проведення заходу ані з військовим командуванням, ані з обласною та районною військовими адміністраціями.

Головного організатора затримано і повідомлено про підозру за частиною третьою статті 367 Кримінального кодексу України — службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки.

Важливо розуміти: це поки що підозра, а не вирок суду.

Окремо перевіряються дії або бездіяльність поліції, СБУ, органів державної влади, місцевого самоврядування та військового командування.

Чи існує ризик витоку інформації через державні структури? Безумовно. Історія війни дає достатньо підстав не бути наївними. У правоохоронних органах, СБУ та інших структурах уже викривали зрадників і російську агентуру.

Але відповіддю на цей ризик не може бути повна відмова від координації.

Відповіддю має стати захищений механізм доступу за принципом «необхідного знання»: мінімальна кількість поінформованих посадовців, персональна фіксація доступу до інформації, передавання координат через захищені канали, контррозвідувальна перевірка та відповідальність за кожен факт розголошення.

Відсутність погодження не ліквідує ризик витоку. Вона лише залишає організаторів без зовнішньої оцінки стану укриттів, маршрутів евакуації, медичного забезпечення, пожежної безпеки та загального рівня загрози.

Водночас погодження не повинно перетворюватися на політичну цензуру, спосіб контролю над оборонною галуззю чи інструмент допуску до державних замовлень лише «своїх» компаній.

Механізм має забезпечувати безпеку, а не створювати корупційну монополію.

ШОСТИЙ ПРОВАЛ — ІЛЮЗІЯ, ЩО ППО ГАРАНТУЄ БЕЗПЕКУ

Протиповітряна оборона перехопила одну з трьох ракет. Дві досягли району цілі.

Це не провал ППО. Це нагадування, що жодна система протиповітряної оборони не створює абсолютного захисного купола.

Безпековий план, який базується на припущенні «Київ добре прикритий, тому проводити захід можна», є професійно неспроможним.

ППО — це останній рубіж захисту. Перед ним мають працювати розосередження, маскування, обмеження доступу до інформації, належні укриття, скорочення тривалості заходу та мінімізація кількості учасників.

СЬОМИЙ ПРОВАЛ — НЕВИВЧЕНІ УРОКИ ЧЕРНІГОВА

Після удару по драматичному театру в Чернігові у серпні 2023 року, де проводився захід, пов'язаний із виробниками дронів, мали бути сформовані обов'язкові загальнонаціональні протоколи проведення оборонних демонстрацій.

Трагедія на Київщині показує, що системних висновків або не зробили, або вони залишилися на рівні рекомендацій, які кожен організатор трактує на власний розсуд.

У питаннях безпеки не може бути лише «добрих намірів».

Є протокол — або його немає.

Є укриття для всіх — або заходу не повинно бути.

Є розосередження — або організатори власноруч створюють привабливу ціль для ворога.

ОКРЕМО ПРО САМИЙ КОМПЛЕКС

За наявною інформацією, об'єкт є приватним заміським спортивно-стрілецьким комплексом, який раніше був пов'язаний із Товариством сприяння обороні України — правонаступником радянського ДОСААФ.

У відкритих реєстрах за адресою села Капітанівка, вулиця Лісна, 1, зареєстроване ТОВ «Патріот-Снайпер», основним видом діяльності якого є функціонування спортивних споруд.

У реєстраційній історії підприємства справді фігурує Товариство сприяння обороні України як колишній засновник або бенефіціар, вилучений із реєстраційних даних у 2018 році.

Це дає підстави перевіряти історію переходу майна, земельні рішення, структуру власності та законність забудови навколо стрільбища.

Окремі питання мають бути поставлені й керівництву Товариства сприяння обороні України: чим саме структура займалася до повномасштабного вторгнення, як використовувала отримане майно, наскільки реально готувала населення до оборони держави та на яких умовах втрачала або передавала свої об'єкти.

Однак відкриті реєстраційні дані самі по собі не доводять незаконного відчуження майна чи «дерибану» землі. Для таких висновків потрібні кадастрові матеріали, договори, рішення органів місцевого самоврядування та інші правовстановлюючі документи.

Тому ставити питання необхідно. Виносити вироки без документів — ні.

ЧИ ПОТРІБНО ПЕРЕНОСИТИ ТАКІ ЗАХОДИ НА ЗАХІД УКРАЇНИ?

Частково — так.

Географічне розосередження, перенесення частини виробництв, командних функцій і технологічних заходів далі від основних напрямків балістичних ударів є логічним рішенням.

Київ та область, як і всі території, що перебувають у зоні досяжності балістичних ракет, становлять надзвичайно високий ризик для таких подій.

Після трагедії в Чернігові певний час організатори дотримувалися значно суворіших правил. Однак тривала відсутність ударів безпосередньо по оборонних виставках, очевидно, породила небезпечне відчуття звичності й безпеки.

До цього додалася ілюзія, що Київ добре захищений, а отже, в столиці можна й надалі концентрувати державні органи, виробництва, виставки, конференції та керівний склад.

Львівщина і Закарпаття справді мають певні переваги. Для частини ракет час підльоту туди довший, а прихований удар із застосуванням С-400 із північного напрямку значно складніший або неможливий.

Однак оголошувати захід України «майже гарантовано безпечним» — небезпечна самоомана.

росія вже завдавала ударів по Львову та інших західних регіонах із застосуванням крилатих ракет, дронів і аеробалістичних ракет «Кинджал». Під ударами перебувала й критична інфраструктура Закарпаття.

Захід України має нижчі ризики від окремих видів озброєння, але не є безпечною зоною.

Не можна просто перенести всю концентрацію з Києва до Львова та назвати це децентралізацією. Одна умовна «друга столиця» швидко перетвориться на нову велику ціль.

Правильна модель — це мережа невеликих майданчиків у різних регіонах, резервні локації, постійна ротація місць проведення, відсутність передбачуваного календаря та поділ учасників на окремі групи.

Паралельно має відбуватися реальна децентралізація органів державної влади, виробництв, складів, наукових центрів і командних структур.

Ризики для Києва залишаються суттєвими, особливо напередодні нового опалювального сезону. Тому релокація частини урядових функцій і критично важливих об'єктів у різні міста західної та центральної України має розглядатися не як панічний крок, а як елемент стратегічної стійкості держави.

ЧИ ПОТРІБНО СКАСОВУВАТИ ОБОРОННІ ВИСТАВКИ?

Ні.

Такі заходи потрібні для існування й розвитку оборонної галузі.

Виробники мають демонструвати свої розробки, спілкуватися з військовими, отримувати зворотний зв'язок із фронту, конкурувати за замовлення, знаходити партнерів і залучати інвестиції.

В умовах воєнного стану, коли у влади завжди існує спокуса передавати замовлення не найбільш ефективним, а найбільш наближеним компаніям, професійні виставки та відкриті конкурентні демонстрації стають запобіжником від корупційної монополії й технологічної неефективності.

Закриття цього середовища посилить кулуарний розподіл державних контрактів, обмежить конкуренцію та прискорить технологічне відставання від ворога.

За наявною інформацією, після трагедії на Київщині вже було скасовано заплановану на серпень виставку IRON DEMO 2026 у Львові.

Реакція організаторів зрозуміла. Однак якщо разове рішення перетвориться на загальну практику, росія досягне додаткової мети — паралізує професійні контакти української оборонної індустрії.

Скасовувати потрібно не самі заходи.

Потрібно скасувати старий формат їх проведення.

Замість одного великого зібрання мають бути кілька невеликих демонстрацій для окремих груп замовників.

Замість сотень глядачів біля техніки — дистанційне спостереження захищеними каналами.

Замість відкритого майданчика без належних укриттів — локація із захищеним пунктом управління та укриттями повної місткості.

Замість завчасного розсилання адреси всім учасникам — поетапне доведення інформації за принципом «необхідного знання».

Телефони учасників мають або залишатися за межами контрольованої зони, або переводитися в чітко регламентований режим.

Публікація фотографій, геолокації, списків учасників і змісту заходу до його завершення повинна тягнути за собою не дружнє прохання видалити допис, а негайне видалення порушника із заходу та довгострокове обмеження його доступу до подібних подій.

Уже були випадки, коли організатори прямо попереджали учасників не публікувати матеріали до завершення заходу, але окремі публічні особи все одно розміщували фотографії та інформацію в режимі реального часу.

Це не «необережність» і не «прагнення першою показати подію». Під час війни це пряме порушення режиму безпеки, яке потенційно ставить під удар усіх присутніх.

Кожен подібний захід повинен мати резервну дату, резервне місце проведення, план негайного припинення демонстрації, медичний пост, маршрути евакуації та окрему групу, відповідальну за моніторинг ракетної і розвідувальної загрози.

І найважливіше: організатор має особисто підписувати документ, яким підтверджує, що укриття вміщує всіх учасників, маршрути перевірені, ризики оцінені, інформаційний периметр визначений, а відповідальні особи чітко знають алгоритм своїх дій.

Трагедія під Києвом не повинна стати приводом закрити оборонну галузь у кабінетах.

Але вона має стати кінцем безпечності, самовпевненості та організаційної самодіяльності.

росія воює не лише проти наших заводів і складів. Вона полює за людьми, які створюють українську зброю, ухвалюють рішення, передають бойовий досвід і формують технологічну перевагу України.

Тому кожен оборонний захід відтепер має плануватися не як конференція, презентація чи звичайна виставка.

Він має плануватися як спеціальна операція.

І якщо організатори не здатні гарантувати розосередження, секретність, належні укриття та евакуацію, такого заходу просто не повинно бути.

Віктор Ягун