Український періодичний самвидав і неформальна преса 1964—1991
Виставка проходитиме 25 вересня – 25 листопада
У приміщенні Музею української звитяги НаУКМА (адреса: вул. Сковороди, 2)
Презентація виставки відбудеться 25 вересня о 18 год.
В основі виставки – колекція журналіста Вахтанга Кіпіані та зібрання бібліотеки НаУКМА, а також окремі видання, передані на виставку Т. Возняком, Й. Зісельсом, С. Одаричем, О. Пограничним та ін. На виставці буде представлено періодичний самвидав 1960–70-х. рр та неформальну пресу 1980-х–початку 90-х рр., а також часописи, які випускалися українцями за кордоном.
Перші спроби зібрати зразки самвидаву та неформальної преси робили ще під час перебудови – як представниками державних бібліотек, освітніх установ, так і зусиллями приватних осіб. Також відомо про постійний інтерес до отримання зразків неформальних видань закордонними установами – серед інших, дослідницьким відділом Радіо «Свобода» в Мюнхені, Бібліотекою Конгресу США у Вашингтоні, Українською Пресовою Агенцією в Лондоні, архівом Бременського університету, Каліфорнійським університетом у Берклі, Міжнародним інститутом соціальної історії в Амстердамі тощо. В Україні не було створено центрів, які б спеціально займалися збиранням і дослідженням цього різновиду преси. Тому український періодичний самвидав розсіяний по світу в десятках окремих колекцій. Найбільші у ЦНБ ім. Вернадського, Архіві-музеї українського самвидаву «Смолоскип» та в колекції Вахтанга Кіпіані.
Історія періодичного самвидаву в Україні починається у першій половині 1960-х рр. Рукописні та машинописні часописи й вісники були доволі поширеним явищем у студентських аудиторіях та колах інтелігенції під час «відлиги». Тоді ж виникає політичний самвидав, що став доказом формування ідеології нового покоління борців за самостійну Україну. 1964 р. підпільна націоналістична організація «Український Національний Фронт» видала перше число машинописного журналу «Воля і Батьківщина» (до 1966 р. вийшло друком 16 номерів). Згодом під егідою «Української загальнонародної організації» вийшов журнал «Український вісник». Відтак, у січні 1970 р. львівський журналіст В’ячеслав Чорновіл розпочав випуск іншого «Українського вісника», який став найвідомішим органом незалежного слова в радянській Україні. Незважаючи на арешти, періодичний самвидав продовжував виходити в 70-х рр... На виставці буде представлено близько 15 видань цього періоду.
У другій половині 80-х рр... політична ситуація в СРСР змінилася. Перебудова створила умови, в яких запити широкої публіки до нової інформації значно перевищували те, що могла запропонувати офіційна преса. Водночас, суворі покарання за «інакомисліє» дещо втратили свою невідворотність. Як результат, у 1980 – поч. 90-х рр... почали виходити численні видання неофіційної преси. Найбільшими центрами її виготовлення були Київ (близько 250 назв), Львів (понад 100 назв), Житомир, Луцьк, Дніпропетровськ, Одеса, Харків. Прикметно, що самвидав виходив і в маленьких містечках і навіть селах – Снігурівці на Миколаївщині, Куровичах на Львівщині, Тернах на Сумщині, Острові та Великих Бірках на Тернопільщині, Дубовому на Закарпатті, Родниковому та Новокльоновому в Криму… Друк здійснювався в умовах напівпідпілля – здебільшого, у столиці Литви – Вільнюсі, а також інших містах Балтії.
Якісь видання мали виражений антирадянський характер, інші ж були новою для радянського простору формою свободи, що іноді межувала із самодіяльністю. На виставці буде представлено видання різних ступенів опозиційності — від видань РУХУ та УГС до екологічних, гумористичних, еротичних газет. Також буде виставлено партійні та політичні видання, видання громадських організацій – Товариства Лева, «Меморіалу», ТУМ; газети національних спільнот: євреїв, вірмен, кримських татар, культурологічні, музичні, літературно-мистецькі, фензіни; релігійні видання – УАПЦ, УГКЦ, протестантів, РПЦ, «Білого Братства»; дитячі, молодіжні та студентські листки, гумористичні, розважальні, комерційні газети, видання діаспори, могилянський самвидав.
Найбільш знакові видання: «Український вісник» В’ячеслава Чорновола, «Поступ» Олександра Кривенка, «Голос відродження» Сергія Набоки, «Наша віра» Євгена Сверстюка, «Євшан-Зілля» Ірини та Ігора Калинців.
Під час роботи виставки плануються також наступні акції:
• Презентація каталогу самвидавної та неформальної преси
• Кривенківські читання. Семінар для студентів-журналістів
• Вечір пам’яті Г. Політковської
• Презентація книги З. Антонюка
• Презентація журналу «Ї»
• Вечір Харківської правозахисної групи
• Вечір «Коло Набоки»
Про точну дату та час проведення цих заходів буде повідомлено пізніше
Організатори виставки:
Головне управління культури і мистецтв Київської міської державної адміністрації, Київський Медіа Холдинг, та Національний університет «Києво-Могилянська академія» (Наукова Бібліотека, Музей української звитяги, Центр юдаїки, Центр європейських досліджень, Видавництво «Дух і літера»).
Коментарі
переглядівЧитайте по темі
-
Почему Зеленский приказал вместо российской нефтепереработки бить по ширпотребу? Расследование Олега Ельцова –
-
ЧЕРВОНА АРМІЯ СИРСЬКОГО –
-
Залужний проти НАТО! Це той випадок, коли розчарування приходить раніше ніж зачарування –
-
російське НКВД під українським прапором влаштувало полювання на українських журналістів. Розслідування –
-
Ліквідація російських льотчиків — це чисте від КАБів та ракет небо України на 5-8 років, — Вадим Гладчук –
-
Екскомбат «Маґури» Олександр Ширшин заявив, що 225-й полк у 2025 році відкрив вогонь по українським бійцям на Бєлгородщині –
-
Щоб втримати захоплену владу Зеленский допомогає путіну вбити мільйони українців –
-
московський шахрай з фсб рф штілерман допомогає путіну знищувати українців –
-
Капітанівка. Камишин — радник Зеленского, який допоміг своїм російським друзям з атакою на Капитонівку –
-
Цифровий концтабір для українців від Зеленского: від заблокованих банківських рахунків і позбавлення права керувати транспортом до відмови в наданні будь-яких адміністративних послуг –
-
Віктор Ягун: Кожен оборонний захід відтепер має плануватися не як конференція, а як спеціальна операція –
-
Капітанівка: операція з ознаками агентурно забезпеченої диверсії. Розслідування –
-
Чернігів та Капітанівка. Тупість? Безпечність? Зрада? Богдан Хмельницький наказав би з нього здерти шкіру, безумовно живцем –
-
Юлія Микитенко: «Ми таки не росія» –
-
Гладчук: Схоже це саме та Маруся, яка зробить інтернет через Дію, як того хоче путін та зеленский –
