Тимошенко пішла в обхід

Вибори, схоже, не на жарт налякали Юлію Володимирівну: політик-хижак, який місяць тому гадав, що ось-ось вполює головну здобич, натомість потрапив у пастку власної пихатості. Тепер завдання значно складніше – вижити.

Ще навесні Тимошенко називала вибори «гіркими ліками демократії», які доведеться неодноразово вживати «задля досягнення чіткості та гармонії в устрої суспільства». Сім місяців опісля, вона залишається єдиною, хто відчайдушно опирається їх проведенню.

Спершу здалося, Тимошенко вибрала безпрограшну стратегію: БЮТ не боїться виборів, але зробить усе, щоб їх уникнути. Так звучала офіційна позиція «сердешних» після розпаду Демократичної коаліції. Народ не міг не відреагувати, мовляв треті вибори за три роки – це занадто.

«Щоб тобі пробачили найстрашнішу зраду, потрібно лише пильнувати за настроями юрби і підігравати їм», – заповіли класики політичної пропаганди. Досі пані Юлія слідувала їх порадам і насолоджувалась власною невразливістю.

Утім, цього разу щось пішло не так. Чи то юрба українська виродилась, чи то ми наважилися витягнути з кишень власну гідність...? У будь-якому випадку, всі потуги Юлії Володимирівни частина громадян розцінили зовсім не як клопотання про народ, а як прояв страху втратити посаду. Надмірну знервованість не вдалося приховати навіть за добре знайомим «томним» голосом та ангельським виразом обличчя. Більше того, від Юлії Володимирівни дедалі більше тхне фальшем та «загнаністю». Її жести та міміка вже не зачаровують, а навпаки, обурюють та відлякують.

Владні рефлекси

За велики рахунком, Юлію Володимирівну можна зрозуміти: звичка до принад володарювання виникає миттєво. Щоб вилікуватись – потрібна неабияка мужність. Прем’єрка сховала її подалі від гріха, і заходилась оборонятись, хай і ціною політичної колотнечі та паплюження закону.

Як не парадоксально, але БЮТ з філігранною точністю копіює дії Партії регіонів зразка 2007 року. Паралелі очевидні. Судові позови різняться хіба що в датах та формулюваннях. Інтрига полягає лише в тому, чи зможе політсила Тимошенко перевершити рекорд «регіоналів» за кількістю оскаржень указу Президента. Це при тому, що нині конституційних підстав не розпускати парламент не було.

Згода брати участь у дочасних виборах не гарантує Тимошенко повернення до владу. Те ж саме сталося з Партією регіонів рік з гаком тому. Навіть у разі перемоги, БЮТ, навряд зможе знову стати лідером правлячої коаліції: з НУНС міст зруйновано остаточно, з «регіоналами» виявляється ще важче – там свої амбіції та інтереси. Це не може не тривожити Тимошенко, оскільки конституційна реформа пов’язла в кулуарних торгах. А отже, досі не зрозуміло, що помічати червоним хрестиком на карті завоювань – кабінет на Банковій чи на Грушевського. Крім того, зауважує президент Центру соціальних досліджень «Софія» Андрій Єрмолаєв, чергове непотрапляння БЮТ у владу, може суттєво похитнути стійкість рядів цієї політичної сили. А це дуже небезпечно в перспективі майбутніх змаганнь за пост глави держави.

Не може не бентежити Юлію Володимирівну і доволі буденна річ – гроші. Навіть у разі старту перегонів, вона залишиться у статусі в.о., а відповідно й збереже доступ до фінансових ресурсів. Якщо Тимошенко настільки послідовно копіює дії команди Януковича, то навряд чи втримається від спокуси «покутіти» наостанок.

«Якось Юлія Тимошенко зробила надзвичайно красномовний підрахунок, що знаходячись при владі можна красти зі швидкістю 60 долларів в секунду, – пригадує політолог Дмитро Видрін звинувачення у бік уряду Януковича. – Можна помножити секунди на кількість діб і отримаємо ціну зволікання Тимошенко. Я думаю це і є головна причина, чому вона опирається».

Варто також звернути увагу на ще одну «аномалію». Тимошенко досі продовжує присягатись у вірності Демократичній коаліції (хоча її не існує навіть теоретично). У той же час, саме колишні союзники – команда Президента і сам гарант – стають головними ворогами та об’єктом атак з боку її «ватаги». Ще б пак, після спільного голосування БЮТ і ПР рейтинги «біло-червоних» у Західній Україні впали на 10 %. Не важко здогадатись, кому найімовірніше дістануться ці відсотки. Зрештою, Ющенко залешається єдиний, хто не втратив спорідненість з Майданом.

Тому й Тимошенко вирішила звинуватити його у змові з олігархами. Зміст домовленостей – позбавити її прем’єрства і, разом з тим, можливості «продовжувати бій за справедливість». Такого роду гасла відверто позбавлені глузду, оскільки виходить, що і комуністи, і Литвин, і Мороз – всі у змові з олігархами, окрім БЮТ.

Ковток повітря перед зануренням

«Я знаю, що вони (дострокові вибори – ред.) не відбудуться», – заявила Юлія Тимошенко в останньому інтерв’ю на одному з центральних телеканалів країни. Виникає логічне запитання – звідки така упевненість?

Насправді екс-прем’єрка блефує, перконаний директор Соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко. БЮТ уже давно готується до виборів, вважає він, а за допомогою судів лише намагається відтягнути час.

«Потрібно знайти гроші, організувати саму кампанію, визначитись зі списком. Тому БЮТ і намагається виграти бодай крихту часу. Це по-перше, – пояснює політолог. – По-друге, блок Тимошенко має надзвичайно потужний вплив по всій вертикалі судової влади – від Верховного суду до судових рейдерів, і тепер без зайвих церемоній користується цим, щоб відстрочити вибори».

Що ж не можна виключати і цього. Судячи з усього, Тимошенко розраховувала, що розрив з НУНС і співпраця з регіоналами закінчеться чим завгодно, – блокуванням трибуни, безкоаліційним паралментом, – тільки не достроковими виборами. Вона і справді не очікувала, що Президент наважиться на такий крок. Адже з рейтингами у нього справді кепсько.

Щоб залякати гаранта, бютівці не гребували нічим – закликали до імпічменту, апелювали до народу, вдалися до розхитування президентської команди зсередини. Утім, нічого не допомогло. Прикро одне: ті, хто зовсім нещодавно були серед засновників блоку НУ-НС, вмить перетворилися у «п’яту колону». І все це лише заради спасіння власної шкури.

Гарантій же потрапити до списку вже БЮТ ніхто не дає. Банально, може не вистачити часу. Тому і Луценко, і Тарасюк не шкодують експресії. Спасіння утопаючого справа рук самого утопаючого. До речі, це стосується і Юлії Володимирівни…

План Б. Кожен рятується як може

«У славетній екранізації Джерома К. Джерома «Троє в човні не рахуючи собаки» у сцені комічних куплетів, коли вже в залі нікого не залишилося, господарка запитує у виконавця: «А коли ж ви співатимите?. Так ось, БЮТ почав співати комічні куплети. Вони уже займаються виборами», – стверджує Андрій Єрмолаєв.

За словами експерта, судові позови і все, що пов’язано з саботажем виборів, є нічим іншим, ніж «специфічним елементом роботи з масовою свідомістю виборців»: «Насправді, електорат всіляко намагаються переконати у неправомірності дій президента, у тому, що Тимошенко є більш послідовною і вірною демократичним принципам. Просто ситуація ось така нестандартна. Замість агітаційного майданчику БЮТ змушений використовувати судову трибуну».

Правду кажучи, бютівським політтехнологам ніколи не бракувало криативу. Якщо гаслами минулої кампанії були соціальні виплати та контрактна армія, то нинішньої, судячи з усього, – стане призабуте мурликання про справедливість та воїна світла. Симптоми очевидін: Тимошенко закликає громадян віддати їй 51% голосів. «Якщо у нас буде не осколок більшості, який нічого не вирішує, а реальна, повноцінна більшість, я переконанна, що ми зможемо достатньо жорстко і швидко навести порядок в країні», – наголосила ЮВТ.

Можливо й тому, всі ці комбінації з судами, зауважує експерт, мають на меті також спровокувати Президента на неправові дії, щоб виборець дивився на главу держави як на порушника демократичного порядку.

Небезпека піти у політичне небуття, примушує Тимошенко робити свій вибір «тут і негайно».

Щось підказує, Юлія Володимирівна не бачить перед собою альтернативи, аніж розпочати не парламентську, а вже президентську кампанію. «В обхід! На барикади!»

Тужанський Дмитро

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 16-10-2008 14:53 |  переглядів