На імені Гонгадзе київський мер влаштував ритуально-розважальний фарс

Матері журналіста пам’ятник синові нагадує статую чекіста...

Коли комусь встановлюють пам’ятники, монументи, обеліски чи ставлять скромні звичайні хрести — це завжди мало б збуджувати хвилюючі почуття. Відкриття у Києві пам’ятника Георгію Гонгадзе та іншим журналістам, які загинули, відстоюючи свободу слова, викликає подив, зніяковіння, обурення, шок.

На думку багатьох представників нашого творчого цеху, те, що з’явилося у столиці, на вулиці Червоноармійській, 115, є вершиною несмаку, а відтак — виявом неповаги до імені Гонгадзе. Статуя людини у довгому розщепнутому плащі з її «пролетарським» обличчям аж ніяк не нагадує риси Георгія, та й символічність цієї композиції тяжко збагнути. Щось подібне можна було побачити колись у радянських парках, де стояли десятки залізобетонних «девушек».

Будівництво пам’ятника ініціював київський міський голова Леонід Черновецький, який начебто витратив на це особистих 8 млн. грн. Столичний мер разом із головою Соцпартії Олександром Морозом був чи не головною дійовою особою події. Присутнім він пообіцяв, що незабаром такі ж (а може, й ліпші) пам’ятники незабаром з’являться по всій Україні. І що їх заслуговують мати навіть… присутні на відкритті журналісти. Забувши про такт, Черновецький заявив, що сам міг опинитися на місці Гонгадзе, бо йому погрожували у команді Кучми. А ще столичний урядник повідомив, що до матері Георгія “постійно дзвонить Юлія Тимошенко і залякує її всілякими “гидотами”. Відсутність на церемонії вдови Гонгадзе Черновецький теж мотивував погрозами на її адресу.

Вершиною цинізму була заява Черновецького про те, що він дасть премію тому з журналістів, хто напише найкращий репортаж з відкриття пам’ятника Георгію Гонгадзе за його участю. Як розповіла згодом головний редактор заснованої Георгієм “Української правди” Олена Притула, коли вона почула про цю ініціативу, то від болю розплакалася…

Леся Гонгадзе: "Це не пам’ятник, а чудовисько…
"
— Не вважаю, що мій син зробив щось таке визначне, щоб йому ставити такий пам’ятник. Я була взагалі проти пам’ятника. Ще у 2007 році зверталася до Президента Ющенка і київського мера Черновецького з проханням не допустити встановлення пам’ятника, оскільки не відомою є доля мого сина…

Те, що поставили у Києві, нагадує жахливий монументальний витвір у стилі соціалістичного реалізму. Зображена в якійсь шинелі людина наштовхує на думку, що цей пам’ятник було виготовлено ще за часів Радянського Союзу якому-небудь чекісту. Напевно, він десь лежав на задвірках, а тепер вирішили витягнути його на світ Божий і покласти собі до кишені великі гроші.

Все це не що інше, як ритуально-розважальний фарс. Пан Черновецький насміявся над моїм сином і наді мною.

— Кілька днів тому Президент звернувся до правоохоронних органів та органів судочинства з вимогою “нарешті результативно завершити справу про вбивство Георгія Гонгадзе”…

— Суддя Григор’єва, яка винесла вирок нібито убивцям мого сина, недавно заявила, що судовий процес можна було завершити ще в 2000 році. З цього можна зробити висновок, що таке зволікання комусь було вигідне, хтось собі набирає політичні дивіденди, піариться, глумлячись наді мною. Подивіться, хто з “достойників” був на відкритті пам’ятника! Ті особи, які за своєю сутністю є аморальними. Якби мене попередили, що ставитимуть цей пам’ятник, я обов’язково поїхала б до Києва і розповіла б людям, що оте чудовисько — насмішка над Україною, плювок в очі всім журналістам. У мене нема слів — це банкет під час чуми: мільйони людей опиняються на вулиці без засобів для існування, а в цей час мільйони грошей викидають на так звані пам’ятники.

Перед кожними християнськими святами мене травмують такими ось “новинами”, забираючи здоров’я. Це аморально…

Іван Фаріон 

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 25-12-2008 15:31 |  переглядів