Метафорою по корупції або «омельченківці» купили київську феміду

Утілений у листівці народний гнів київський міський голова Олександр Омельченко вирішив приборкати через суд.

“Добродію, візьміть листівочку!” — пропонує літня жінка пану зі значком народного депутата України на лацкані піджака від Версаче. Та той із незворушним, добре тренованим обличчям не бажає читати народну творчість. А дарма, бо народ, на відміну від політиків, не приховує своїх думок за словесами. Беру листівку і, не сповільнюючи ходи, читаю: “Вони, як гусінь, жеруть наші парки та сквери. Вони, як кровососи, паразитують на бюджеті міста. Вони, як бульдозери, риють прірву між багатством та бідністю. Вони, як чума, руйнують ауру Києва. Вони, як сатаністи, винищують бездомних тварин. Вони, як шакали, рвуть Київ на шматки. Вони, як злодії, зневажають закон і моральність. Їх усього 0,04%! Хто вони? Це столична влада на чолі з Омельченком. Мафіозний мер квапиться викачати з міста мільярдні прибутки ще до виборів, які він програє. Годі вести переговори зі злочинцями! Час діяти!”.

Озираюсь на жінку, що роздає листівки. Люди беруть, читають, їхні обличчя жвавішають, хоча ця листівка не відкрила їм нічого нового. “Ми на Майдані не за Омельченка стояли!” — такий лозунг часто можна бачити на пікетуваннях мерії. Кияни відчувають себе обдуреними, адже мер столиці, мов хамелеон, змінюючи політичні кольори, залишився при владі. Це його “заслуга”, що столиця більшою мірою, ніж будь-яке місто України, стала ласим шматком для інвесторів будівельного бізнесу, які до абсурду ущільнюють мікрорайони, по-варварськи знищують зелені насадження і київську старовину. Поки народ стояв на Майдані за демократичні свободи, Київрада інтенсивно роздавала “потрібним людям” заповідні землі в Пущі-Водиці. Не уникнув злої долі й природний заповідник Конча-Заспа. Тут українська “аристократія”, прагнучи жити красиво, забудувала прибережну охоронну зону й попрямувала далі, штучно звужуючи русло Дніпра, створюючи цим небезпеку підтоплення лівого берега. Прикметно, що після Майдану будівельний безкрай нарощує темпи, а разом з тим набувають широкого громадського розголосу секрети чорної кухні будівельного бізнесу.

Брати астрологічні та політичні

Біда єднає, і окремі групи обурених людей створили народне ополчення під назвою “Форум порятунку Києва”. Атакуючи Київраду впродовж весни-літа, Форум змусив прокуратуру Києва звернути увагу на список із 276 об’єктів незаконного будівництва. Сьогодні прокуратурою внесено протести на рішення Київради щодо десяти з них, стосовно деяких інших порушено кримінальні справи.

“Протест проти діяльності очолюваної Омельченком Київради — це не лише волевиявлення народу, не лише політика. Це вже й вияв інстинкту самозбереження, адже Київ у небезпеці. Символічно, що Олександр Омельченко народився в один рік і день з Леонідом Кучмою. Можливо, за такою аналогією вони мали б в один день і піти з посад? І якщо Омельченко затримався на рік — народ мусить виправити цю помилку”, — каже лідер Форуму Віталій Черняховський.

Київрада... образилася

Листівка активістів Форуму під заголовком “Омелю — геть!”, якою її автори прагнули вивести якомога більше людей до мерії на чергову протестну акцію, свою справу зробила. Однак після цього міська рада звернулася з позовом до суду “про захист честі, гідності та ділової репутації”. Позивачі вимагають “спростувати недостовірну інформацію, а також стягнути з відповідачів на користь Київської міської ради в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 тис. грн. і понесені Київрадою судові витрати в розмірі 17 грн.”.

Підлеглі Омельченку чиновники не потрудилися оформити позов належним чином. Зокрема, у разі подання позову про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 тис. грн. має бути сплачено 2500 грн. державного мита. Та попри те, що Київрада сплатила всього 17 грн., позов був прийнятий Деснянським районним судом до провадження. Однак про захист чиєї честі й гідності йдеться, якщо позов від імені міської ради — юридичної особи? Адже честь і гідність може мати лише фізична особа. Зміст листівки спрямований проти дій саме міського голови Омельченка, але він чомусь не ризикнув звернутися до суду.

Ображена “пані Київрада”, мабуть, воліла б, аби відповідачі низенько вклонилися Омельченкові, подякували за всі його будівельні художества та попрохали, щоб він і на третій термін (можна й без виборів!) залишався мером Києва, — адже кращого не може бути, бо кращого й не буває.

Анжеліка КОМАРОВА

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 7-11-2005 16:45 |  переглядів