Цензура від Ющенка? «Українській газеті» заборонено друкувати ще

Те, що сталося з тижневиком «Українська газета» щонайменше викликає
шок. І, в час виборчої кампанії, не може не стати пересторогою для
всіх наших колег по журналістському цеху. Прецедент судової цензури —
цензури нового ґатунку — вже завтра може запровадити тотальну практику
боротьби зі свободою слова вже не під егідою виконавчої влади, а через
цілком начебто легітимний і «справедливий інститут» — український суд.
Річ у тім, що у 47-му, грудневому номері нашої газети було
опубліковано розлоге дослідження вельми специфічної господарської і не
лише господарської діяльності Григорія Євдокимовича Смітюха, керівника
відомої фірми «Антарес». Стаття ця мала назву «Пісня шакала», а у
самому тексті було анонсовано продовження дослідження у наступних
матеріалах (ще не написаних) під назвами: «ЗТМК: як збанкрутити і
приватизувати процвітаюче державне підприємство» та «Григорій Смітюх:
портрет аутсайдера, котрий намагається купити урядовця». Так ось, цей
славний Григорій Євдокимович, не чекаючи на продовження нашого
скрупульозного аналізу його бурхливих здобутків, звернувся із позовом
до Печерського суду столиці, а суд взяв та й оперативно заборонив
«Українській газеті» друкувати ще навіть не написані статті! В ухвалі
так і написано: «Заборонити товариству з обмеженою відповідальністю
«Видавничий дім «Українська медіа-група»» випуск у світ номерів
інформаційно-аналітичного тижневика «Українська газета» зі статтями чи
повідомленнями, які можуть містити відомості про Смітюха Григорія
Євдокимовича, в тому числі статті: «ЗТМК: як збанкрутити і
приватизувати процвітаюче державне підприємство» та «Григорій Смітюх:
портрет аутсайдера, котрий намагається купити урядовця». Тобто судом
заборонено засобу масової інформації друкувати статті, яких ще
фактично не існує, а про намір написати які реадакція лише заявила на
шпальтах газети. За такою логікою, будь-який суд може заборонити
друкувати будь-якому незручному виданню статті зі згадуванням прізвищ,
наприклад, Ющенка, Тимошенко чи Януковича тощо. Просто так, без жодної
юридичної аргументації. Адже наведені в ухвалі судді Печерського суду
Волкової аргументи просто не витримують критики: заборона друкувати
неіснуючі статті абсолютно ніяк не може виступати засобом забезпечення
позову (як про це сказано в ухвалі). Такими засобами можуть бути,
приміром, арешт рахунків чи заборона ліквідації підприємства, але аж
ніяк не безпосередня судова цензура.

Наші юристи, звісно, доведуть не просто абсурдність забороняти те,
чого немає, але й юридичну неправомірність дій судді. Вже зараз
готується відповідна заява до прокуратури та звернення до керівництва
держави. Але наразі факт залишається фактом – через рік після
завершення Помаранчевої революції в Україні з’явився новий вид
цензури.

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 4-12-2005 0:18 |  переглядів