У Вінницькому СІЗО його катували

Так, що за 22 роки своєї адвокатської практики я ще такого не бачила, – заявила адвокат Людмила Романюк, – поламане ребро, пробита голова, прищемлені і попечені пальці, злиті синці по всьому тілу зафіксували лікарі після його звільнення. Сьогодні потерпілий – у психлікарні\"...

...\"Я був безпідставно затриманий працівниками УБОЗу, знаходився у тюрмі, де мене катували сам не знаю за що.

Цю заяву Василя Івановича просто змусила написати його адвокат Людмила Романюк. Вона у своїй 22-річній практиці вперше зустрічається з таким і тому бачила: люди, які \"замовили\" його, не зупиняться. Тому вона прийшла у редакцію, щоб таким чином зберегти життя невинного чоловіка.

— 23 березня Василя Івановича, налагоджувальника верстатів одного з вінницьких підприємств, незаконно і безпідставно затримали, порушили кримінальну справу проти нього і, піддаючи жорстоким тортурам у СІЗО нашої тюрми, вибили явку з повинною, ніби він вкрав на заводі 5 виробів. Василь Іванович простий трудівник, пропрацював на цьому підприємстві 22 роки, має більше 50 рацпропозицій та винаходів, отримав патент на винахід машини, яка щороку приносить заводу прибуток у 100 тисяч гривень, нагороджений сотнями почесних грамот і відзнак від заводу та Вінницької облдержадміністрації. А ще цей чоловік разом з дружиною і сім\'єю живе на одному поверсі з донькою директора заводу, яка працює у прокуратурі. Не хочеться в це вірити, але вимальовується картина – Василя Івановича садять у тюрму за сфабрикованою справою по крадіжці, йому ж інкримінують напад на сина директора заводу. Після суду його садять у тюрму, конфісковують усе майно, в тому числі, і квартиру, яку успішно забирає донька директора. А перед акціонерами звітують – ось, мовляв, дивідендів немає, бо такий-то розікрав завод. Тобто на нього хочуть повішати усі недостачі підприємства та замах на життя. Я не стверджую, що це так, лише з огляду на матеріали справи припускаю це в надії, що слідчі розберуться.

Але мені довелося стикнутися з таким тиском на тих самих слідчих, які із мольбою в очах дивляться на мене і кажуть, що нічого не можуть зробити. Тому я, бачачи ці жахливі порушення, ці нелюдські катування чоловіка, якими його морально зламали, принизили і розтоптали, терміново написала заяви у Генеральну прокуратуру та до уповноваженої з прав людини.

Що справа замовлена, на мою думку, говорить і те, що до цього часу Василь Іванович був найкращим робітником, аж раптом по запиту слідчого з заводу приходить вкрай негативна характеристика. Зрозумійте, не буде такий простий чоловік розкрадати завод і замовляти сина директора. Для чого? Він простий чесний трудяга. Все життя працював на цьому заводі. Ніколи не мав ніяких приводів у міліцію. Аж раптом такий прихований монстр?

Також незрозуміло, для чого його було брати під варту, якщо не для того, аби морально зламати. Адже за законом є три підстави для затримання обвинуваченого у СІЗО: якщо особу застали на місці злочину, коли очевидці вказали на дану особу або коли при ньому буде виявлено сліди злочину. Всього цього у Василя Івановича не було.

Коли я почала приходити у СІЗО, була вражена. В перший же день Василь вийшов до мене з проламаним черепом і накладеними швами вздовж голови (шви накладали у міській лікарні N2). Запитала, що трапилось. Він, опускаючи очі, відповів, що впав сам. Але не може людина так впасти! Характер травми вказує на те, що його кинули з висоти головою вниз. За декілька днів у нього була розбита губа, прищемлений ніс. А сам Василь був на грані нервового зриву.

15, 16 та 17 квітня його просто катували, синяками вкрите все тіло. Я особисто на свої очі бачила ці залиті синцями руки, ноги, тіло! Він був психологічно пригнічений, заляканий подальшою розправою над сім\'єю. Був переконаний у відсутності об\'єктивності у розслідуванні справи. Байдужий до своєї долі, зневірений, боявся навіть мені говорити правду.

Я, як адвокат, побачивши його стан, одразу звернулась з проханням провести медичне обстеження потерпілого на предмет встановлення важкості спричинених тілесних ушкоджень. Але тільки через 10 днів у тюрмі з\'явився судмедексперт. Та навіть і через 10 днів на його тілі були в ділянці печінки, передпліччя, спини злиті синці. А міською лікарнею N1 була видана довідка, що у нього є перелом 9-го ребра зліва. Самі ж оперативні працівники казали, що це він так у бокс грав у камері. Але Василя за цей час провели через 6 камер! І всюди з нього робили боксерську \"грушу\".

Ця кримінальна справа стала взірцем грубих порушень як норм закону, так і моралі. В законі є достатньо важелів, щоб виправити винну людину. Але методом покарання не є знущання над людиною, приниження її гідності, тортури та катування. В даному випадку це не прояв сили, це безсилля.

Додає дружина Василя Івановича:

— Мого чоловіка усі поважали на заводі. Він ніколи не ставив за мету матеріально збагатитися. Чоловіка любить вся його бригада. Бо коли потрібно допомогти кому, відстояти робітників, організувати дозвілля – він перший.

Не чоловік з іншими робітниками розікрали завод. Їм це не під силу. Але ці факти використовують навмисне, щоб чоловіка посадити, списати на нього усю недостачу, а потім позбавити нас квартири. Закон простих людей не захищає. Зараз мій чоловік після перенесених катувань і нервових зривів знаходиться на лікуванні у лікарні ім. Ющенка.

Редакція звернулась до директора заводу за коментарем:

— Я особисто не маю відношення до цієї справи. Звертайтесь в УБОЗ, бо саме його працівники затримали Василя Івановича, коли той у дворі заводського будинку продавав насоси нш. Певно, хтось з жителів і подзвонив у міліцію. Погана характеристика? Це відділ кадрів давав ту характеристику, а не я. Кажете, мене звинувачує, що я написав заяву? Ну, говорити можна будь-що.

Ірина ЯРОШИНСЬКАЯ

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 19-05-2009 11:53 |  переглядів