Олександр Черненко: Україна – не Росія. Сподіваюсь

Інформаційна кампанія, яка розгорнулась для роз\'яснення нам, неписьменним, що \"ширка – це наше все\", дивує своєю винахідливістю і креативністю. Особливо радують історично-географічні аналогії. Он, політ думки Віктора Уколова потривожив прах Мазепи і Кочубея, а відомий \"євроінтегратор\" Дмитро Табачник ставить в приклад Німеччину та Бельгію. Мовляв, не обирають там люди собі президента та монарха – і нічого живуть собі якось.

І непогано живуть. Я теж так хочу. Але при цьому шановний депутат-професор забув сказати, що сценарій української коаліції писався не під диктовку Ангели Меркель і не під дзюркотіння води брюсельского \"пісяющого мальчіка\". Новий проект української Конституції надиктовував металевий та уривчастий голос \"чекіста\" під переливчастий дзвін курантів.

У зв\'язку з цим дозволю собі також невеликі історично-географічні вправи.

Росія. 1999 рік. Виборча камапнія до Державної Думи 3 скликання. Дві найбільші політичні сили лужковсько-примаковське \"Отєчєство – Вся Расія\" та прокремлівський \"Мєдвєдь\" (\"Єдінство\") ведуть війну на взаємне знищення. Градус протистояння зашкалює – задіяні величезні фінансові та медійні ресурси, щодня відкриваються валізи з компроматом. Лужкова і Примакова безпардонно \"мочить\" канал Березовського ОРТ, а кремлівську адміністрацію та \"Єдінство\" інтелегентно \"опускає\" канал Гусинського НТВ.

Проходить кілька місяців і вже в Державній Думі дві найбільші політичні сили спільно голосують за путніського прем\'єра Касьянова та затверджуть мелодію гімну СРСР офіційним гімном Російської Федерації. Через два роки колись непримиренні вороги об\'єднуються в мегапартію \"Єдіная Росія\".

Мер Москви Юрій Лужков заявив тоді, що об\'єднання створюється заради \"созіданія, протів рєволюций і каталізмов\" та буде представляти \"інтєрєси большинтсва насєлєнія страни\". Тобто, все в ім\'я \"стабільності і процвітання\".

І нарешті в Росію приходить \"стабільність\". Березовський опиняється в Лондоні, а Гусинський транзитом через \"Бутирку\" – в Ізраїлі. Ходорковському пощастило менше.

Між іншим, може це і випадковість, але прізвища опальних російських олігархів чомусь закінчуюся на \"ський\". Є над чим задуматися українському олігарху з таким самим закінченням прізвища – адже \"Дніпроенерго\" та проліт Дніпропетровська на Євро-2012 – це лише квіточки. Досвід російських колег показує, що може бути і гірше. Також в Україні є ще два олігархи другого ешелону, чиї прізвища закінчується на \"ський\" – один більше відомий в Харкові, інший – в Київській області. У них поки-що все \"в шоколаді\". Поки-що. В Україні \"стабільність\" ще не настала.

Але повернемося Росію. Бєзпредєльні олігархічні війни припиняються, натомість в країні запановує стабільна державна корупція, якою просотується все – від кінчика зірки на Спаській вежі до кінчика жезла в руках \"гібедедешника\", що чатує десь на трасі під Нижнім Тагілом.

Знищується ЮКОС, натомість з\'являється \"Байкалгруп\" та \"Роснєфть\", що кришуються безпосередньо Кремлем.

З екранів телевізорів зникає інформаційний кілер Доренко, але після зачистки НТВ звідти зникають Кисельов і Шустер.

Виникає велика спокуса відмінити вибори взагалі та \"піпл\" хоч і багато може \"схавати\", але ж не все. Тому обмежуються лише відміною виборів губернаторів. А \"стабільність\" консервується через операцію \"пєрєйомнік\" та ілюзію виборів. Прем\'єри стають президентами, а президенти прем\'єрами. А потім знову можливо поміняються. Щоб, не дай Бог, не порушити \"стабільність\".

Щоправда трапляються дрібні неприємності – вибухи будинків на Каширському шосе чи ще якийсь Беслан. Іноді посеред білого дня вбивають журналістів, а власних громадян труять газом. Але що поробиш – \"стабільність\" вимагає жертв.

А ще \"стабільності\" обов\'язково має щось загрожувати, її обов\'язково має хтось підривати. Якісь там \"незгодні\" чи може євреї, не кажучи вже про НАТО. Але нічого, консолідація еліт для того і відбулася, щоб протистояти цим напастям. Тому ощасливлений народ після вечірньої казки від прем\'єра з президентом може спати спокійно – \"стабільність\" під контролем.

Тому коли мені для мого ж щастя під виглядом \"стабільності\" хочуть втюхати диктатуру, я чомусь згадую зовсім не Німеччину і не Бельгію.

Олександр Черненко, журналіст, речник Комітету виборців України  

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 4-06-2009 11:41 |  переглядів