Чи вибачиться Льовочкін перед журналістом?

Мені цікаво, чи вибачиться тепер глава адміністрації президента Сергій Льовочкін перед німецьким журналістом Конрадом Шуллером?

Як відомо, Конрад заявив у серпні цього року, що СБУ зустрічається і бере пояснення у людей, з якими журналіст контактує під час відряджень до Києва.

Тоді на прес-конференції в адміністрації президента Льовочкін заявив, що всі ці заяви – провокація.

«Ця історія – провокація, щоб зіпсувати душок перед поїздкою президента до Берліна», – заявив Льовочкін у притаманній безапеляційній манері.

«Проти Валерія Хорошковського та СБУ використовується тактика тисячі порізів, які не можуть серйозно поранити суперника, але псують картину загалом».

Льовочкін договорився до того, що фактично звинуватив Конрада Шуллера у співпраці з опозицією: «Випади проти глави СБУ – це свідома тактика, яка режисується його опонентами».

І от сьогодні Хорошковський визнав, що відносно Шуллера Служба безпеки справді проводила перевірку.

Хорошковський сказав, що факт мав місце, і додав, що причиною стали начебто проблеми з акредитацією Шуллера.

«Тому офіцери СБУ цікавилися, роз'їжджаєте ви як журналіст, чи в якійсь іншій якості», – пояснив голова спецслужби.

Тобто Льовочкін спочатку звинуватив німецького журналіста в співучасті у провокації на боці опозиції, а тепер виявляється, що для цього не було жодних підстав.

Тому було би правильно, щоб Льовочкін вибачився за свої слова.

Ну і окремої уваги гідне пояснення Хорошковського. Не знаю, на яких лохів воно розраховане.

Шуллер постійно мешкає у Варшаві, не в Києві.

В Україні, на відміну від Білорусі, немає вимоги, щоб іноземний журналіст, який не перебуває постійно на території України, ішов і десь отримував акредитацію.

З таким же успіхом можна вимагати, щоб художники, які приїздять в Київ, ішли і отримували дозвіл на малювання в Міністерстві культури, а футболісти «Шеріфа» – отримували дозвіл в Міністерстві спорту на право зіграти у футбол з «Динамо».

Під час останніх виборів президента в Києві побувало чи не тисяча іноземних журналістів – і з Росії, і з Європи, і з Америки. Але вони не отримували ніякої централізованої акредитації.

Так само я, коли прямую висвітлювати візит Януковича в Берлін, не отримую ніякої спеціальної акредитації, бо я не живу на території Німеччини.

І коли я хотів потрапити на прес-конференцію Януковича і Меркель, я дзвонив у відомство канцлера і мене включали в список на охороні.

Якщо ж мені не потрібно бути на цій прес-конференції, я нікуди не іду за акредитацією, а займаюся власними справами.

Тому що так живуть в демократичних країнах.

І якщо СБУ цікавиться Шуллером, який з 1992 року працює в найпрестижнішій німецькій газеті «Франкфуртер Альгемайне Цайтунг», то чому їх не турбує російський громадянин – начальник охорони президента Януковича, який точно має більше доступу до секретів, ніж німецький журналіст?

Сергій Лещенко, Українська правда