Азаров придумав як можна красти мільярди без свідків

Мова йде про законопроект №7532 «Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель». За цією овечою шкурою, себто непримітною назвою, насправді криється не один вовк, а зграя жадібних, наглих вовкулаків, повідомляє sprotiv.org.

Законопроект повністю ламає існуючу систему державних закупівель. А саме ця система сьогодні дозволяє українцям отримувати інформацію про розпил державних коштів. Наприклад, дякуючи існуючій системі закупівель стає відомо про надкоштовні лавочки у харківському метро по 63 тисячі гривень за штуку. Або престижні іномарки для мінібосів з урядових контор. Або про мільярди, які йдуть наліво з шаленою швидкістю. Тобто саме існуюча система держзакупівель дозволяє хоча б помічати процес розпилу бюджетних коштів. Яких, нагадаємо, в державній казні дуже небагато. Навіть на пенсії ледве нашкрібають.

Законопроект, ініційований урядом Миколи Азарова, всю цю інформацію ховає.

По-перше, пропонується більше не публікувати дані про розкриття тендерних пропозицій. Тобто не давати інформацію про те, хто окрім переможця брав участь у торгах. Хоча саме ці дані дозволяють побачити, що у тендерах часто беруть участь лише пов’язані між собою фірми. Що дозволяє змовникам диктувати ціни, викачуючи надприбутки із бюджету.

По-друге, з під дії законодавства пропонується вивести дані про закупівлі державних підприємств, залишаючи тільки бюджетні установи. Але саме через держпідприємства проходять найбільші контракти. У першому наближенні – близько трьох чвертей усіх тендерних коштів.

На цьому тлі вже губляться такі цинічні деталі, як дозвіл закуповувати послуги з оренди нежитлових приміщень для розміщення бюджетних установ. Тобто створюється нова шпаринка для крадіжки державних коштів. Наприклад, якийсь державний директор буде за несусвітні гроші орендувати офіс для державного закладу у контори, яку ж він сам і створив. І все буде законно, але закрито від очей громадськості.

Подібного корупційного щастя в законопроекті — повно. Хоча у пояснювальній записці, підписаній першим заступником міністра економіки Анатолієм Максютою (це міністерство під керівництвом Андрія Клюєва курує сферу держзакупіваль) чорним по білому йдеться: «Проект Закону не містить правил та процедур, які можуть становити ризики вчинення корупційних правопорушень».

Дозволимо собі не погодитись. Хоча б тому, що юристи Верховної Ради рознесли цей проект вщент: «Вважаємо, що така пропозиція не повною мірою узгоджується з основною метою цього закону, яка полягає у створенні конкурентного середовища у  сфері державних закупівель, запобіганні проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції, забезпеченні раціонального та ефективного використання державних коштів».

Людською мовою висновки парламентських юристів означають одне: закон, який має сприяти економії державних коштів, насправді зорієнтований на розбудову корупції. Азаров та його урядовці хочуть вивести в тінь сотні мільярдів державних гривень.

Є ще одне. Держкомстат з середини грудня більше не дає інформацію про засновників підприємств. Чому – це відомо лише керівнику відомства, який наказом від 22 жовтня 2010 року просто прибрав цю опцію з переліку даних, які може надавати Держкомстат. Дуже не хотілося б думати, що це зроблено лише для того, щоб ускладнити журналістам шлях до суспільно важливої інформації. Бо погодьтесь – для громадськості важливо знати, що якийсь чиновник володіє фірмою, яка отримує гроші від його ж відомства.

В решті решт складається така ситуація. Журналістам, а відтак і всьому суспільству, різними законами закривають такі можливості: отримувати інформацію про державні витрати на тендерах, отримувати інформацію про чиновників-бізнесменів та поширювати її. Чи є це шлях до розбудови демократичного суспільства?

В Європі ця ситуація виглядає таким чином. З одного боку держава має захищати конфіденційну інформацію, в тому числі дані про господарюючих суб’єктів. З іншого боку все що складає суспільний інтерес має бути відкритим. В Європі царює проста й зрозуміла філософія – скрізь, де є державна копійка, це повинно бути відкритою інформацією.

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 16-01-2011 18:23 |  переглядів