Судний день

Останні події, що відбуваються навколо Верховного Суду України і його голови, свідчать про намагання нинішнього керівництва країни усунути Василя Онопенка з посади і остаточно знищити незалежність судової гілки влади.

В країні все ще залишається орган державної влади, яким Банкова не може керувати в режимі ручного управління, і саме це перешкоджає повному захопленню влади однією політичною силою і остаточному встановленню в Україні авторитарного режиму.

Початком операції по ліквідації незалежності суду була остання судова реформа. У результаті її проведення значно ускладнилась судова процедура, що зменшило доступ громадян до правосуддя.

Крім того, в антиконституційний спосіб було посилено роль Вищої Ради юстиції, що дало їй необмежені можливості для впливу на суди і прийняття ними рішень.

В результаті цієї реформи, Верховний Суд безпідставно і необґрунтовано (з юридичної точки зору) був позбавлений права здійснювати касаційне провадження, що не дозволяє йому скасовувати незаконні вироки і рішення та виконувати одну із основних своїх функцій по забезпеченню однакового застосування законів на всій території України.

Негативні наслідки так званої «судової реформи» відчули не лише юристи. Ця реформа зачіпає інтереси кожного громадянина країни. Вона остаточно знищила незалежність суду – судді не мають можливості приймати законні і неупереджені рішення.

Сьогодні всі більш-менш значимі судові рішення приймаються на Банковій, а судді і адвокати виконують лише церемоніальну функцію.

Фактично нинішня парламентська більшість разом із президентом, який підписав прийнятий ВРУ закон «Про судоустрій і статус суддів», позбавили юристів права на професію.

В нинішніх умовах судді не можуть виносити законні вироки і приймати справедливі рішення, а адвокати ефективно захищати права і законні інтереси громадян.

Кому потрібен адвокат, який не може захистити права людини, або хто буде довіряти судді, який не може прийняти законне рішення? За таких обставин, необхідність проведення судової реформи є очевидною і приймати активну участь у вирішенні цього питання мають не лише політики і юристи, а і весь народ.

Згідно Конституції, всі гілки влади є рівними між собою. Оскільки народ є єдиним джерелом влади, то судді, так само як і парламентарі та президент, мають отримувати свої повноваження безпосередньо від народу.

Враховуючи те, що народ має наділяти суддів відповідними повноваженнями, то і давати оцінку їх діяльності також має народ.

Тепер щодо самих суддів.

Як зробити так, щоб суддями ставали найдостойніші юристи, а народ мав реальну можливість їх контролювати?

Для того, щоб дати відповідь на це питання, було б доцільно звернути увагу на досвід Сполучених Штатів Америки.

У цій країні надання особі статусу судді у кожному штаті відбувається по-різному. У деяких штатах суддів обирають так само, як і політиків. В Україні така ідея також є досить поширеною, але детальний аналіз її практичної реалізації дає підстави стверджувати, що вона має суттєві недоліки.

В першу чергу, слід звернути увагу на те, що більшість людей не зможе об’єктивно оцінити кандидата на посаду судді і визначити наскільки професійно він зможе виконувати покладені на нього обов’язки.

У зв’язку з цим існує загроза, що суддею стане не найбільш підготовлений для такої роботи юрист, а особа, яка заручиться підтримкою популярної у відповідному регіоні політичної сили.

Зрозуміло, що такий суддя не зможе бути неупередженим арбітром, оскільки буде залежним від політиків, які допомогли йому виграти вибори і обійняти посаду судді. Крім того, на посаду судді взагалі може бути обраний демагог, який вміє лише гарно говорити.

Очевидно, що обрання на посаду судді особи, яка не відповідає цій посаді не принесе користі ні громадянам, ні правосуддю.

Є штати де суддів призначають губернатори. Якщо в Україні застосувати аналогічну систему, то тут також є небезпека, що, призначений у такий спосіб суддя не зможе приймати неупереджені рішення, оскільки буде залежним від політика, який його призначав.

Як показує досвід США, найефективнішою є так звана массачусетська система призначення суддів. Суть її полягає в тому, що суддю на посаду призначає губернатор штату на відповідний термін. Після закінчення цього терміну, проводиться місцевий референдум з приводу довіри судді.

Якщо суддя отримує довіру громадян, то він залишається на посаді, а якщо ні, то його відсторонюють від виконання обов’язків.

Окремо слід зауважити, що професійний відбір кандидатів на посади суддів здійснює спеціальна комісія, до якої входять авторитетні юристи штату. Ця комісія подає губернатору трьох кандидатів, а губернатор із цих кандидатів вибирає одного, якого і призначає на вакантну посаду судді.

Як показує практика, така система є найбільш ефективною і забезпечує прийняття судами справедливих рішень.

Аналогічну систему можна було б застосувати і в Україні. Наприклад, президент України призначає на посаду судді одного із трьох кандидатів, яких йому запропонує спеціальна комісія, до складу якої мають входити авторитетні юристи.

Основне завдання членів цієї комісії має полягати в тому, щоб провести професійний відбір кандидатів у судді і запропонувати президенту найбільш достойні кандидатури.

У свою чергу, президент повинен мати можливість вибору. Для цього йому мають запропонувати мінімум трьох кандидатів, одного з яких він має призначити суддею на невеликий термін. Наприклад, на 2 роки.

Після закінчення цього терміну проводиться місцевий референдум, де люди висловлюють довіру або недовіру судді. Знаючи те, що через певний період часу діяльність судді буде оцінювати громада, він буде змушений приймати справедливі рішення і намагатись заслужити довіру людей.

Якщо суддя був справедливим і приймав законні рішення, він залишається на посаді. Був упереджений – народ висловить йому недовіру і цей суддя має бути позбавлений повноважень.

Слід сподіватись, що такий підхід дасть можливість призначати на посади суддів кращих юристів, а народу мати реальну можливість здійснювати контроль за діяльністю суддів.

Тепер, щодо призначення суддів апеляційного суду.

Враховуючи те, що у суді першої інстанції працюють судді із невеликим досвідом роботи, то не виключено, що вони можуть допускати помилки. Саме для виправлення можливих судових помилок і існує апеляційне провадження.

Звісно, що для того, щоб апеляційний суд ефективно виконував свої функції, у ньому мають працювати висококваліфіковані судді із значним практичним досвідом.

Наприклад, крім тих вимог, які пред’являються до судді першої інстанції, суддя апеляційного суду повинен мати значний практичний стаж роботи на посаді судді першої інстанції. Можна очікувати, що такий суддя має і знання, і досвід, і довіру людей.

У зв’язку з цим, можна допустити призначення суддів апеляційних судів президентом України. Можливо, це він має робити за поданням Ради суддів.

І останнє. Яким має бути Верховний Суд і які функції він має виконувати. Очевидно, що ВСУ має бути найвищою судовою інстанцією. Цей суд, через касаційне провадження, повинен мати право скасовувати незаконні вироки та рішення і через узагальнення судової практики забезпечувати однакове застосування законів на всій території України.

Для цього Верховному Суду має бути надано право здійснювати офіційне тлумачення Конституції і законів України. Офіційна позиція ВСУ має відображатись у постановах Пленумів ВСУ, але ці постанови для суддів нижчих інстанцій повинні мати не рекомендаційний, а обов’язковий характер.

Лише таким шляхом можна буде забезпечити однакове застосування законів на всій території України.

Крім того, Верховний Суд повинен мати право вирішувати спори між вищими органами держави, як суд першої і останньої інстанції. Це дасть йому можливість оперативно реагувати на конфлікти і не допускати виникнення затяжної політичної кризи.

Також, на Верховний Суд потрібно покласти і функцію конституційного контролю, де він має перевіряти прийняті Верховною Радою і президентом нормативно-правові акти на відповідність Конституції.

Звичайно, що для виконання таких функцій ВСУ має бути незалежним і від парламенту, і від президента. Крім того, він має бути укомплектований висококваліфікованими, чесними і принциповими суддями. Для обмеження можливостей стороннього втручання у діяльність суддів ВСУ, вони мають призначатись на свої посади довічно.

За такої організації судової влади відпаде необхідність утримувати Конституційний Суд України, який, як показала практика, є заполітизованим і неефективним судовим органом.

Отже. Щоб підвищити рівень довіри людей до суду, потрібно створити просту і ефективну судову систему. Логіка організації судової влади має бути зрозумілою не лише юристам, а і всім громадянам.

Судова система має бути трирівневою і організованою відповідно до адміністративно-територіального поділу України.

Підвищити ефективність суду і якість прийнятих судами рішень буде можна через збільшення доступу громадян до правосуддя та забезпечення винесення судами законних вироків і прийняття справедливих рішень.

Саме у цьому і має полягати суть судової реформи. Проблема полягає лише в тому, щоб знайти політичну силу, яка хоче не на словах, а на ділі провести судову реформу, і сприяти створенню в Україні неупередженого і справедливого суду.

Олег Березюк, голова «Українського юридичного товариства», Українська правда