Удовенко: Якщо в Україні буде проросійська влада, то Ахметових за одну добу знищать

Колишній міністр закордонних справ України, екс-голова Народного руху, депутат від “Нашої України” Геннадій Удовенко розповів в інтерв’ю УНІАН, як саме «нашоукраїнцям» варто дружити з «регіоналами», а про українсько-російські відносини та інше…

– Геннадію Йосиповичу, як, на Ваш погляд, можуть вплинути ініціативи уряду Януковича про призупинення процесу вступу України в НАТО, на ставлення країн Альянсу, загалом Заходу, до нашої держави?

– На Заході добре розуміють, що відбувається в Україні, наскільки складні ці процеси. Зараз політична боротьба фактично нагадує кінець 80-х – початок 90-х років, коли Україна здобувала незалежність. Сьогодні справді антиукраїнські, антидержавницькі сили посилюють свою діяльність, використовують свій вплив у парламенті, експлуатують антинатовські, проросійські настрої в уряді. Мене тільки дивує недалекоглядність “регіоналів”: адже якщо завтра Україна, скажімо, втратить свою незалежність і прийде не тільки російський капітал в Україну, а й влада проросійська, то цих бізнесменів – Ахметових і іже з ними – за одну добу знищать! Вони не розуміють, що саме незалежна Україна забезпечила їхній бізнес і вони повинні продовжувати цей самостійний курс.

Справді ініціативи уряду щодо призупинення курсу на інтеграцію в НАТО впливають на ставлення Альянсу до України. Проте перед нами стоїть завдання роз’яснювати, що така політика уряду відображає тільки частину думки українського суспільства. І тут я підтримую дії Ющенка, спрямовані на консолідацію, на те, щоб був спільний альянс з “регіоналами”, щоб ми мали якусь можливість впливати на них.

– Так, але є політичні реалії, з якими неможливо не рахуватися, і що має робити керівництво України, коли вирішуються питання ціни на газ і коли Кремль висуває українській владі низку вимог, у тому числі й щодо відносин з НАТО?

– Це політичний диктат, це зашморг, який Росія постійно використовує у відносинах з Україною. Я завжди згадую жовтень 1994 року, коли тодішній Президент Кучма і я повернулися з Вашингтона. Був кінець жовтня – початок листопада, і Росія припинила поставки газу в Україну. Мені Кучма доручає: ти зв’яжися зі своїми колегами – у чому, мовляв, справа... А мені Козирєв, тодішній міністр закордонних справ Росії, каже: «Ну, Геннадій Йосифович, у вас тепер есть стратегический партнер, пусть он вам дает газ»...

Ну, я взагалі захоплений був весь час Єльциним, він дуже багато завжди робив для розвитку двосторонніх відносин. Тоді я доповів Кучмі про розмову з Козирєвим, він подзвонив Єльцину... Ну і все – є газ.

Я дуже критично налаштований в цьому плані до українських владних структур. Присмокталися до російської газової труби: за газ не платимо або платимо копійки порівняно зі світовими цінам, крадемо газ (це називається незаконним відбором газу)... На цьому наживають величезні капітали... Ну звідки в нас оці олігархи з’явилися? Я кажу: ну якби нам, Руху, маленьку бензоколонку одну дали, то ми стали б потужною партією...

У нинішніх російського-українських відносинах намітилися хоч якісь кроки вперед. От, приміром, відновилися переговори про демаркацію українсько-російського кордону. Ми ж уже 15 років не можемо цю демаркацію провести!

– Ініціатива YES (Ялтинської європейської стратегії) про вступ України до ЄС до 2020 року – це реально?

– Ну, я вітаю, звичайно, ці зусилля. Але я нещодавно в парламенті виступав і нагадав їм таку історію. Сергій Осика, колишній міністр зовнішньоекономічних зв’язків, у листопаді 1994 року на засіданні РНБО бив себе в груди й казав: Леоніде Даниловичу, ми до кінця року вступимо в Євросоюз, ну, каже, на початку наступного року максимум. І справді, десь у лютому 1995 року Кучма і я були в Женеві, зустрічалися з керівництвом ЄС, і вони запевняли, що ми Україну ось-ось уже приймаємо до Євросоюзу. І що? Де ми?

Ми сьогодні дискутуємо питання термінів вступу в СОТ, і коли я від імені “Нашої України” виступив у парламенті й закликав: давайте ми всі закони зараз приймемо (їх 21), щоб нарешті вступити в СОТ, так мене Мороз так відчитав!

Але те, що Пінчук (зять екс-президента Кучми Віктор Пінчук є засновником YES. – Ред.) пропонує – це добре, він має вплив, має авторитет, і дай Бог, щоб так сталося, але я б не ставив конкретні часові рамки.

– Чи має НРУ разом з “Нашою Україною” залишатись в опозиції і чи має Тарасюк залишатися міністром?

– Днями ми – Тарасюк, я, Михайло Поживанов – повернулися зі Львова. Там була нарада депутатів НРУ всіх рівнів Львівської та Закарпатської області. Було 730 чоловік. Представники Руху одностайно вважають, що ми не повинні йти в альянс із комуністами. І те, що відбулося на з’їзді НСНУ, – це дещо ускладнить ситуацію для Руху. Бо рядовий Рух проти широкої коаліції. Але ми підтримуємо Тарасюка, він повинен залишатися міністром... Ми розуміємо, що в уряді створена дуже потужна група міжнародників – це Грищенко, Зленко, Орел, Фіалко, і буде, безумовно, протистояння в зовнішній політиці.

– Чи зможе в такому разі Тарасюк протистояти “генеральній” лінії уряду в питаннях зовнішньої політики?

– Та, я думаю, що зможе. Тому що зовнішня політика, яку проводить Тарасюк, повністю відповідає національним інтересам України, позиції Президента і Руху. Тут не буде протиріччя. Я вихованець В’ячеслава Чорновола, і ми завжди говорили про конструктивну опозицію. Там, де Кучма приймав рішення, спрямовані на захист національних інтересів, ми його підтримували. Там, де ми вважали, що це суперечить інтересам України, – Рух виступав проти. Так і зараз ми можемо діяти. Наприклад, ми критикуємо заяву Януковича в Брюсселі щодо затримки вступу до НАТО... Це якоюсь мірою ускладнює ситуацію, але не настільки, щоб ставити питання, що Тарасюк повинен вирішити – чи він з Рухом, чи на чолі МЗС. Це можна поєднувати.

Розмовляв Дмитро Горшков

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 26-10-2006 17:00 |  переглядів