Все про Олександра Волкова

УП передруковує матеріал про Олександра Волкова зі скороченнями з люб\'язного дозволу FLB.

Олександр Михайлович Волков: народний депутат України, олігарх, керівник другої президентської кампанії Леоніда Кучми, людина, проти якої бельгійські власті намагалися порушити кримінальну справу, а українські борці з мафією звинуватили у переведенні на іноземні рахунки Бельгії, Великобританії, Франції, Люксембургу, Німеччини, Швейцарії і Латвії не менш як чотирьох мільйонів доларів. За даними бельгійської поліції, Волков з дружиною на півдні Франції має дві квартири, а на Карибських островах на його ім\'я зареєстровано літак Ту-134. Волкову заборонено в\'їзд до всіх хоч трохи пристойних країн. Та той продовжує твердо стояти на ногах, не зважаючи на лаву компромату, який чомусь не змусив Кучму відректися від своєї тіні.

30 квітня 1998 року Кучма нагородив свого помічника Олександра Волкова \"за вагомий особистий внесок у сприяння розвитку ринкової інфраструктури в Україні\" знаком президента України \"За заслуги 3-го ступеня\".

\"Кажуть, це Волков \"проштовхнув\" Кучму на другий президентський термін і створив тому образ \"нового старого Президента\". Сьогодні Олександр Михайлович, \"змінивши\" Кучму, міняє політичний устрій України. Маючи необмежений вплив на президента, Волков агресивно \"заправляє\" положенням справ буквально у всіх найважливіших сферах життя українського суспільства, успішно усуваючи зі свого шляху усіх тих, хто претендує на його місце.

Останнім часом він не такий активний, не такий примітний, але не менш впливовий. Просто йому треба відсидітися. Дуже багато негарного пов\'язано з його ім\'ям, і це реально відображається на міжнародному положенні України, на її кредитуванні Заходом.

З овочевої бази - в олігархи

Народився Олександр Михайлович Волков у Києві 30 квітня 1948 року - в робочій сім\'ї. Освіта вища, інженер-технолог.

Батько: Михайло Карпович Волков, росіянин, уродженець Смоленської області, пенсіонер, ветеран Великої вітчизняної війни та соціалістичної праці. Герой Радянського Союзу. Мати: Ніна Нікитична Волкова, українка, робоча, померла у 1988 році. В 16 років Олександр Волков почав працювати слюсарем-ремонтником у Києві. Службу в армії проходив в якійсь спецчастині Московського військового округу.

Потім закінчив Київський торгово-економічний інститут. Тривалий час працював в системі торгівлі агропромислового комплексу. Остання посада на держслужбі - директор плодокомбинату Радянського району Києва.

У 1989 році заснував і очолив виробничий кооператив \"Декор\", в 1991 році - виробниче-комерційне підприємство \"ВГВ\" і виробниче об\'єднання \"ВАМ\", що спеціалізувалися на постачанні підприємствам АПК палива, запчастин, та займалося також переробкою сільгосппродукції.
У 1992 році заснував телерадіокомпанію \"Гравіс\". Тоді ж був прийнятий до правління українського Союзу промисловців і підприємців, запрошений в раду при прем\'єр-міністрові України Леонідові Кучмі. А в період першого президентського терміну Кучми Волкова запросили до нього в радники з зовнішньоекономічних зв\'язків.

Після зарахування Волкова до команди Кучми, його політичний вплив невблаганно ріс. У жовтні 1998 року на хвилі міжнародного скандалу, що розгорівся навколо його персони, він проходить у парламент по виборчому округу № 208 в Чернігівській області, отримує депутатську недоторканість. Член парламентського Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

З неофіційної біографічної довідки

Наш герой народився і виріс на Сталінці (район м. Києва). Поруч з ним ріс його \"дружбан\" - київський кримінальний авторитет \"Кисіль\" - Кисіль Володимир Карпович, засуджений п\'ять разів за важкі злочини, який з самого початку мав дуже сильний вплив на Волкова.

Партнери дуже вдало використали розвал Союзу (до цього часу Волков займав одну з ключових посад в торгівлі м. Києва). Об\'єднавши свої можливості і зусилля, вони стали захоплювати сфери впливу і прибуткові види бізнесу.
Але тісні зв\'язки Волкова у кримінальних колах Києва не заважали його дружбі з представниками силових відомств. Наш герой завжди був ощадливою людиною. З силовиками він ділився грошима ще в радянські часи, і тим більше - в період розвалу економіки, захоплення сфер впливу. Але тільки цим відносини Волкова з правоохоронними органами не обмежувалися.

Ще 16 березня 1970 року Волков написав підписку про вербування його агентом оперуповноваженому Карного розшуку Києва, обравши псевдонім \"Міхайлов\" (особиста справа № 270400). Реєстрація вербування цього агента залишилася у вигляді облікових документів (журнали, картки) в УВС м. Києва, але ретельно переховується від співробітників. Саме \"досьє\" знаходиться тепер особисто у міністра внутрішніх справ за сіма замками і буде використано при необхідності, про що міністр довірче за пляшкою говорив своїм соратникам.

Один час Волков перебував на зв\'язку у оперуповноваженого Велігоши. Останній, працюючи в Карному розшуку, був одним з тих оперів, який і знав якраз майбутнього \"сірого кардинала\" як агента під псевдонімом \"Міхайлов\" (реєстраційний номер №20-190 за 1970 рік). Вони були дружні. Велігоша допомагав, як міг, майбутньому олігарху, коли Волкова намагалися притягнути до карної відповідальності і судили у Дніпровському суді м. Києва за ст. 206 ч.4 Карного кодексу. На знак вдячності Волков у 1997 році \"вмовив\" президента Кучму, і було підписано Указ про присвоєння Велігоші генеральського звання, хоч він працював на посаді начальника управління охорони.

Маючи постійне прикриття і захист київської міліції, Волков і Кисіль працювали у бізнесі сміливо, і заробили великі гроші. Частково гроші осідали в Україні, а переважно попливли на зарубіжні рахунки (вони були і є не тільки в Бельгії, але і в інших країнах далекого зарубіжжя). Частково про це вже повідомлялося у статтях нардепа України Г. Омельченка і його соратників по \"Антімафії\".

Недивно, що Волков до 1994 року був багатий і зміг надати фінансову допомогу на президентських виборах, заручившись довір\'ям усього передвиборного штабу Леоніда Кучми та його керівників Пустовойтенка В.П., Табачника Д.В., Кураса І.Ф.

З другої половини 1994 року Волков в сфері бізнесу почав працювати ще роскутіше під надійним прикриттям свого посадового положення - помічника Президента України.

Перші великі гроші

Як з\'ясували члени парламентської комісії з розслідування депутатських гріхів, перша нерухомість закордоном з\'явилася у Волкова після наступної операції.

13 вересня 1993 року гендиректор СП \"Субіто\" О.М.Волков направив на ім\'я прем\'єр-міністра Україна Л.Д.Кучми лист такого змісту:
\"Шановний Леоніде Даниловиу! СП \"Субіто\" протягом низки років спеціалізується на постачанні з Росії присадочних масел, дизпалива та бензину для підприємств сільськогосподарського сектора країни. На цей час є можливість за невисокими цінами зробити постачання в Україну дизпалива (175-180 $ за тонну) і бензину (185-190 $ за тонну). Вказані нафтопродукти можуть бути поставлені в Україну протягом 10 днів. Для стабілізації цін на нафтопродукти просимо сприяти в купівлі валюти за курсом Національного банку України. Контракт додається. З повагою, генеральний директор \"А.М. Волков\"

На листі стоїть резолюція Кучми: \"Звягильському Ю.Л. (на той час - прем\'єр-міністр України). Прошу розглянути і ухвалити рішення\". Дата: 13.09.93.
І вже 14 вересня Звягильський ставить резолюцію з дорученням голові правління Промінвестбанку України В. Матвіенку і гендиректору об\'єднання \"Укрнафтопродукт\" Д. Піськуновському: \"Вирішити: 2 млн. $ - 15 числа. 2 млн. $ -20 числа. 2 млн. $ - 25 числа\".

Пікантність ситуації полягала у грандіозній різниці комерційного курсу валюти і курсу Нацбанку України. А надходження грошей на рахунок \"Субіто\" практично співпало з придбанням Волковим нерухомості в Бельгії.

Волков і \"Сеабеко\"

Олександр Волков відповідав за український напрям діяльності сканадально відомої фірми \"Сеабеко\", яку заснував громадянин Швейцарії Борис Бірштейн. Нагадаємо, нинішній співголова Вищої економічної ради при президентові Республіки Молдова Бірштейн довгий час жив у Литві, потім емігрував до Ізраїлю, звідки переїхав до США, а потім до Швейцарії. У 1992 р. заснував корпорацію \"Сеабеко\", яка за короткий час за загадкових обставин перетворилася в найбагатшу фірму.

Стратегія \"Сеабеко\" після розпаду СРСР передбачала поновлення імперії, але вже шляхом \"викупу\" окремих незалежних республік, починаючи з їх керівництва. Але московські події 1993 року \"засвітили\" цей сценарій, і вибухнув скандал, пов\'язаний з іменами Олександра Руцького, Володимира Шумейка. Тому з Росії і Киргизії, де сталася аналогічна невдача, \"Сеабеко\" довелося в 1994 році офіційно забратися.

Найбільш успішно свою стратегію \"Сеабеко\" реалізовувала у Молдові при активній участі президента молдавського філіалу фірми АТ \"Сеабеко-Молдова\" Артура Германа (зять президента Молдови Мірчи Снегура). Капітали, що вкладалися, дозволили повністю зробити \"ручними\" управління політичним процесом, запобігти неминучому, здавалося б, злиттю з Румунією, впливати на вибори Парламенту та Президента, не кажучи вже про такі \"дрібниці\", як контроль над митницями. Нагадаємо, що Молдова являє собою загальноєвропейську базу підакцизного товару, який надходить туди, завдяки створенню на її території декількох грандіозних підакцизних складів, а потім потрапляє в інші країни, як правило, контрабандним шляхом. Цей бізнес монополізувала група фірм: \"Вамант-ексим\", \"Глобал-груп\", \"Карат\", \"Ленськонструкція\". Ці фірми близькі до керівництва країни. У Молдові три сімейно-політичних клани повністю контролюють весь бізнес, пов\'язаний з горілкою, тютюном, нафтою.

Якщо за кордоном Бірштейн відомий правоохоронним органам більше як організатор сумнівних \"операцій\" з діамантами, золотом, хімічними матеріалами і металопродукцією, то в Україні про нього кажуть, як про людину, що підтримала Кучму на виборах 1994 року. Тоді в пресу просочилася інформація про переправлення штабу Кучми великих сум від Бірштейна через Польщу, де ці \"передвиборні інвестиції\" і засвітилися.

А ось як характеризує свої відносини з Бірштейном сам Волков в інтерв\'ю українській газеті \"Дзеркало тижня\": \"У 1993 році до мене звернувся видатний економіст, професор Юрій Миколайович Пахомов (з яким я був і залишаюся до сьогоднішнього дня у приятельських стосунках) з проханням поїхати і познайомитися з одним з керівників акціонерного товариства АГ \"Україна\" - паном Бірштейном. Ми поїхали на зустріч. Нас спитали, чим займається моє підприємство, яку допомогу ми можемо надати АГ \"Україна\". Він сказав: \"Борис Йосифович, давайте по-іншому. Яка допомога вам потрібна і скільки ви за це заплатите?\" Він сказав, що якщо ми можемо організувати постачання вугілля з України в Молдову, де у нього були свої інтереси, то будуть хороші комісійні. Моя компанія уклала з ним контракт, і ми протягом 14 місяців, закуповуючи вугілля в Україні, відправляли його залізницею до Молдавії. У 1994 році контракт було виконано, і всі мої відносини з цією фірмою припинилися\".

Парламентські \"слідчі\" про Волкова

Відтоді Волков офіційно не займався системним бізнесом в Україні. Ті українські фірми, що були його власними і існування яких визнає сам Вовків, працювали швидше номінально: торгівля джинсами - це не рівень бізнесмена і політика такого масштабу. Його економічні дивіденди з 1994 року напряму залежали тільки від якості відносин з першою особою держави і, відповідно, від можливості вирішувати питання і проблеми, звернувшись безпосередньо до нього. У жовтні 1999 року отримала розголос сенсаційна заява групи депутатів на ім\'я Президента Кучми. У ньому, зокрема повідомлялося:

\"Член Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України і судові органи Королівства Бельгія, зокрема, встановили, що колишній помічник Президента України (нині - його радник), народний депутат України Волков О. М., використовуючи своє службове становище, протягом 1994—1997 років, як сам особисто, так і разом зі своєю дружиною і іншими громадянами України (Юрій Назаренко, Віктор Ластовіцький) займався за межами України незаконною фінансово-комерційною діяльністю і \"відмиттям\" грошей. А саме: засновував і зареєстрував різні комерційні фірми, в тому числі і в офшорних зонах, відкривав і використав у закордонних банках особисті валютні рахунки, а також рахунки для комерційних структур, засновником яких він був, і ховав на цих рахунках валютну виручку в особливо великих розмірах. Розслідуванням встановлено, що з 1993 по 1997 роки на особисті рахунки Волкова О.М. і рахунки його фірм в банках Бельгії надійшли кошти на загальну суму майже 16 мільйонів доларів США і 8 мільйонів бельгійських франків...\".

В зверненні також зазначалося, що судові органи Бельгії 18 березня 1999 р. арештували всі особисті рахунки О.Волкова і рахунки його фірм, що знаходяться в бельгійських банках, оскільки проти нього було висунене серйозне обвинувачення у \"відмванні\" грошей\" нардепів Г. Омельченко і А. Ермака.

Волков про себе

\"Мені ніколи нічого \"не здається\" - я або знаю те, що мені необхідно, або знаю де дізнатися...\".

\"Я не визначаю себе ні під яким номером. Мене повністю влаштовує прізвище Волков. Не відмічаю за собою ніякого зльоту, оскільки відомо, що за зльотом завжди наступає падіння. Мені не потрібен був зліт, так що падіння - також не моє. У публічній же політиці я давно. У 93-м я працював з прем\'єром Кучмою, з 94-го - з кандидатом в президенти і президентом Леонідом Кучмою...\".

\"Може комусь не подобається моя парламентська активність? Я - не топ-модель, щоб всім подобатись. Я - народний депутат України Волков, з власними політичними переконаннями, які реалізовую, помітьте, тільки в рамках закону. Комусь це не подобається? Це їх проблема. Однак я не заздрю тим, для кого Волков - це проблема. У житті таких людей, звичайно, \"завжди є місце для подвигу\". Ось тільки порекомендую всім іншим бути як можна далі від цього \"місця подвигу\".

Партійна приналежність

Всі ці прикрощі спонукали Волкова вийти з політичної тіні і до мантії \"сірого кардинала\" додати депутатський прикид. У всіх анкетах Олександр Михайлович записував себе в розряд \"позафракційних\", однак на вибори пішов у першій десятці нового політичного блоку \"НЕП\". На момент надання депутатських повноважень - знову \"позафракційний\". А з 1 червня 1999 року увійшов до створеної з його ініціативи групи \"Відродження регіонів\", що об\'єднала регіональних і промислових \"грошових мішків\", ядро яких склали газові королі України. Один з них, голова правління \"НАК Нафтогаз України\" Ігор Бакай відверто заявив \"Независимой газете\", що \"всі багаті люди в Україні заробили свої капітали завдяки російському газу, і що 35-40 народних депутатів прийшли в парламент лише завдяки цьому\".

Пізніше Волков створив партію \"Демократичний союз\", в яку і перейшов. \"Демсоюз\" має в своєму складі 27 обласних і прирівнених до них організацій, 684 міських і районних парторганізацій. Чисельність партійних рядів - 12500 чоловік. Серед однопартійців Волкова - заступник голови ВР Степан Гавриш, нардепи Олександр Абдулін, Володимир Сацюк, Валерій Акопян, Ігор Бакай, замсекретаря Ради нацбезпеки і оборони при Президентові Зіновій Кулик, брати-боксери Кличко. Голова ради партії - Олег Рафальський.

Свою ефективність \"Демсоюз\" виявив вже у середині 2000 року, під час довборів до ВР. У цей період Волков виявляє надзвичайну активність, видає передвиборну газетку, орієнтовану на сільський електорат. Волковські кандидати пройшли до парламенту в п\'яти округах з восьми. І це не зважаючи на надзвичайно високу конкуренцію на довиборах. Досвід двох президентських кампаній дав про себе знати.

Участь в президентській кампанії-98

Під час президентських виборів-98 у Леоніда Кучми працювало три виборчих штаби. Першим за значущістю керував Олександр Волков, на той час - керівник пропрезидентської депутатської фракції Верховної Ради \"Регіони України\". Правою рукою Волкова в цій роботі був Ігор Бакай, голова \"НАК Нафтогаз України\".

До речі, незадовго до початку цієї широкомасштабної виборчої кампанії суд бельгійської столиці якраз і висунув проти Олександра Волкова обвинувачення у відмиванні \"брудних\" грошей. У Брюсселі були заарештовані валютні рахунки Волкова і підконтрольних йому комерційних структур на суму в 140 млн. бельгійських франків.

Корисним буде пригадати і керівників інших виборчих штабів Кучми, оскільки після переобрання \"нового старого президента\", всі вони перетворилися в прихованих або явних ворогів, що претендують на саме близьке місце до президентського трону. Проте, до сьогоднішнього дня це місце міцно зайнято Волковим.

Другим штабом керували віце-спікер Верховної Ради Віктор Медведчук і народний депутат Григорій Суркіс. У свій час Медведчук, юрист за освітою, співзасновник україно-ізраїльської адвокатської компанії \"BIM\", брав участь у юридичному оформленні документів футбольного клубу \"Динамо-Київ\", що допомогло Суркісу та Медведчуку без зайвих витрат стати власниками всесвітньо відомого клубу - гордості українців. У останні роки Суркіс обзавівся контрольними пакетами акцій п\'яти з семи приватизованих обленерго, що стало мотивом для гучного скандалу і спроб Генпрокуратури переглянути результати приватизації обленерго. Проте, конфлікт було успішно \"згашено\" - якраз після термінового cтворення \"динамівського\" штабу з підтримки кандидатури Кучми.

Третім штабом керували колись дніпропетровський банкір, а нині - другий, цивільний чоловік дочки Кучми - Олени Франчук, нардеп і бізнесмен Віктор Пінчук (як додаток за президентську дочку він отримав в управління дві газові компанії \"Інтерпайп\" і \"Турботраст\", а також ряд найбільших трубопрокатних і феросплавних заводів), а також син голови Служби безпеки України Андрій Деркач.

Внесок кожного з олігархів у справу перемоги Кучми на виборах різний. Суркіс і Медведчук фактично задовольнилися фінансовими вливаннями, які вони \"відмили\" на придбанні обленерго. Ніякої виборчої тактики і ділової команди вони не змогли запропонувати Кучмі. Пінчук-Деркач зробили ставку на російських іміджмейкерів. До країни понаїхали російські артисти-публіцисти, праця яких оплачувалася за найвищим тарифом. Однак, оскільки в основному використовувалися шаблони, напрацьовані під час російських виборних pr-кампаній, їх використання в Україні виявилося не таким ефективним.

Волков же пішов третім шляхом: у нього вже був досвід організації виборчих кампаній, була енергійна команда, були кошти, які він використав з максимальною віддачею. Тому багато хто визнає, що успіх Кучми - саме заслуга волковського штабу.

Як вже зазначалося, всі ці особистості зараз конфліктують між собою на грунті розділу ринку і близькості до \"Папи\". Проте, явно це не виражається. Принаймні, протиріч з Волковим ніхто не виявляв - дуже сильний. І навіть \"безпредельщики\" Суркіс і ті, що розв\'язали сьогодні шалену кампанію проти Юлії Тимошенко і уряду Ющенка загалом прагнуть виявити пієтет у відносинах з Волковим. Більш того нещодавно сформувалася деяка коаліція Волков-\"динамівці\", що координує зусилля в питаннях, що представляють спільний інтерес.

21 серпня сталася зміна керівництва Футбольної федерації України, президентом якої практично одноголосно було обрано Григорія Суркіса. У числі нових віце-президентів федерації виявився Олександр Волков. Як заявив Суркіс, йому вдалося зібрати колектив однодумців, яким під силу вирішувати найважчі задачі. А оскільки футбол в Україні - це більше ніж спорт, можна прогнозувати, що нова \"футбольна\" команда буде боротися за перемоги не тільки на спортивних полях.

А першим об\'єктом спільних дій і узгоджених зусиль незабаром повинна стати українська Генпрокуратура, яка дистанціювалась від однієї і від іншої команди, виявляючи деяку активність у розслідуванні справ як Суркиса, так і Волкова. Перший ледве не постраждав після розбору підсумків приватизації обленерго. Другий – за \"бельгійською\" справою. Тільки підтримка олігархів Кучми в ході останньої президентської кампанії врятувала їх від неминучої відплати. Сьогодні спостерігачі вбачають спроби олігархів замінити генпрокурора Потебенька своєю людиною.

Для Суркіса це - заступник генерального по \"важнякам\" Микола Обіход, для Волкова - екс-замгенпрокурора, екс-підслідний, екс-адвокат, а нині - керівник київської прокуратури Юрій Гайсинський. Останнім його клієнтом в адвокатску бутність, до речі, був Волков. Гайсинський юридично \"обґрунтував\" правомірність відкриття олігархом рахунків в Бельгії. Якщо вдасться звалити Потебенька, цілком можливий компроміс, внаслідок якого прокурорську службу очолить Обіход, а Гайсинський втішиться місцем першого зама генерального прокурора.

Президент Кучма про Волкова

Кореспондент \"Комсомольської правди\" в одному передвиборному інтерв\'ю з Леонідом Кучмою поцікавився:

\"-Не боїтеся, що і проти вас компромат нарвуть?

— Я можу чесно дивитися в очі будь-кому. Якщо проти мене щось було б, це давно вже пустили б в хід.

— Але ваше оточення злегка пощипують. Нещодавно найближчого помічника звинуватили в тому, що він веде бізнес, має рахунки за кордоном. На мій погляд, Волков відповідав не дуже переконливо.

-Я не адвокат своєму підлеглому, але можу сказати: так, до 94-го Волков був підприємцем. На той період ми разом практично не працювали. Під час передвиборної кампанії він підтримав мене. Ставши помічником президента, з бізнесу пішов. Принаймні, ніхто не скаже, що знає хоч одну фірму Волкова, працюючу в Україні.

— Леоніде Даниловичу, але ви ж щойно розказували мені про Лазаренка, про те, що він не підписав жодного компрометуючого папірця. Чим Волков гірший?

— Як кажуть в Одесі, це дві великі різниці. Ми знали, що \"Єдині енергетичні системи України\" належать Лазаренку, про його банки також інформацію мали... Ні, історії з Волковим мало, щоб мене замазати...\".

МВФ про Волкова

20 січня 2000 року впливова британська газета Financial Times з посиланням на дипломатичні джерела повідомила, що США запропонували президенту України Кучмі, відсторонити від можливості впливу на процес прийняття політичних рішень трьох людей, що брали участь у фінансуванні його виборчої кампанії, зокрема, Олександра Волкова.

За даними київського кореспондента газети, американські офіційні особи дали це зрозуміти Кучмі на закритих зустрічах, що відбулися під час його останнього візиту до Вашингтону в грудні минулого року.

Financial Times, називаючи Волкова \"менеджером і радником\" Л. Кучми, зазначала, що відносно цього депутата веде розслідування поліція Бельгії в зв\'язку з обвинуваченнями в участі у відмиванні \"брудних\" грошей і з можливими зв\'язками з російським кримінальним світом\".

Двох інших впливових бізнесменів газета не назвала, відмічаючи лише їх причетність до торгівлі газом.

Financial Times при цьому посилалася на інтерв\'ю Волкова українській газеті \"Дзеркало тижня\", в якому він заперечує свою участь у фінансуванні виборчої кампанії Л. Кучми з видами на подальшу вигоду для себе. \"Ми допомагали Леонідові Даниловичу не тому, що розраховували отримати політичні дивіденди в майбутньому, а з політичних переконань\", — цитує газета Волкова, який незабаром отримав статус депутата та недоторканість.

\"Нестабільна фінансова ситуація в Україні може спонукати Кучму врахувати побажання США\", — вважає Financial Times. Газета нагадує і про те, що Україна — третій за розмірами американської допомоги реципієнт в світі і, крім того, сподівається на допомогу американського уряду в питанні про реструктуризацію частини зовнішнього боргу.

29 січня 2000 року заступник глави МВФ Стенлі Фішер на форумі в Давосі підтвердив факт нецільового використання українською владою частини кредитних коштів Фонду в 1998 році. Як повідомила за декілька днів до цього знову та ж Financial Times, за свідченням Павла Лазаренка, сотні мільйонів доларів кредитних коштів МВФ були переказані на іноземні рахунки близьких до Кучми людей. Лазаренко, зокрема, повідомив американській владі, що 613 мільйонів доларів з коштів МВФ були переведені з Нацбанку України в грудні 1997 року і вкладені в спекулятивні облігації уряду під 66% річних. Біля 200 мільйонів прибутків були переведені в бельгійські і швейцарські банки на рахунки людей, близьких до Кучми. На той момент український уряд заперечував інформацію про нецільове використання кредитів МВФ.

Потрібно підмітити, що Кучма тоді не слухав рекомендації МВФ, тому саме зараз скандал з махінаціями навколо кредитів МВФ продовжується. Мало того, що Україна до цього дня так і не отримала від Заходу ні цента, вона ще й вимушена з ганебним спізненням повернути 100-мільйонний кредит, промямливши щось незрозуміле в своє виправдання (хоч, правду кажучи, потрібно було повернути 200 мільйонів).

\"Вовча\" зграя

Про сьогоднішню олігархічну впливовість Олександра Волкова можна писати багато, але щоб краще зрозуміти значність його ролі в політичному і економічному житті України, досить проаналізувати зв\'язки цього \"сірого кардинала\" і його дії відносно тих або інших мешканців владного Олімпу в Україні.
Далі буде...

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 6-09-2000 13:35 |  переглядів