#Луценко вдарив по гаманцю #Саакашвілі. Розслідування

Здавалося б, ніщо не віщувало лиха в парафії голови Одеської області Міхеіла Саакашвілі, аж поки в кабінеті його радника-помічника Тимура Нішніанідзе в Одеській ОДА генпрокуратура не вирішила провести обшук. Що, без перебільшення, стало головною подією другої половини четверга, 26 травня 2016 року, і добряче сколихнуло інформаційний простір країни.

Слідчі дії в кабінеті Нішніанідзе прокурорські робітники пояснили дещо несподівано: мовляв, обшук проводиться за фактом незаконного повернення ПДВ під час перебування Тимура Нішніанідзе на посаді Генерального консула Грузії в Одесі в 2012—2013 роках. Йдеться про майже 20 млн грн, які були виплачені посадовцям Генконсульства і самому Нішніанідзе за придбані ними... брендові «шмотки». Паралельно під «роздачу» попали неназвані фіскальні органи, а також київські офіси магазинів «Prada», «Louis Vuitton» та інших відомих марок, в яких нібито і робили багатомільйонні покупки співробітники консульства.

Сам Тимур Нішніанідзе на дії Генпрокуратури відреагував цілком прогнозовано – мовляв, це політична акція (що і так зрозуміло), ніяких законних підстав для обшуків не було, а паперовою «відмазкою» стала якась ухвала Печерського суду Києва, що красномовно вже само по собі. «В ухвалі суду було зазначено тільки документи, які пов'язані з благодійним фондом. При чому тут обласна адміністрація?», – дивувався Нішніанідзе, додаючи, що документи по фонду він і сам готовий надати. При цьому він повідомив, що слідчі встигли понишпорити і в його квартирі, конфіскувавши особисті 5 тисяч доларів, хоча такого дозволу суд їм теж не давав.

Власне, от цей згаданий фонд це і є найцікавішим у справі. Бо йдеться про очолюваний Нішніанідзе благодійний фонд «На благо Одеси», який добряче засвітився в інформпросторі півроку тому, перед виборами. Тоді нардеп Дмитро Голубов з групою місцевих політиків дав явно зрозуміти команді Саакашвілі, що їм небожителі Одещини не раді.

Давши трішки попрацювати Саакашвілі в області, наробити необачних кроків та набити певних шишок, місцеві політики розгорнули масштабну акцію з викриття так званих «спонсорів» грузинських реформаторів. В листопаді 2015-го, перед місцевими виборами, інтернет-видання, яке пов'язують із народним депутатом від БПП «Солідарність» Олексієм Гончаренком, опублікувало інформацію, що розміщення політичної реклами «Команди Саакашвілі» на центральних телеканалах в кінці жовтня було оплачене з коштів того самого благодійного фонду «На благо Одеси». Тоді вирішили зіграти на тематиці АТО, заявивши, що за рекламу Саакашвілі на ТБ заплатили з благодійних внесків для воїнів АТО. А Голубов поінформував керівників Генпрокуратури, МВС і СБУ, що в ЗМІ з'явилася інформація про фінансування політичної реклами, у тому числі кандидата в мери Одеси Олександра Боровика, за рахунок благодійного фонду «На благо Одеси».

Після оприлюднення цієї інформації в Фонді заявили, що вони фінансують не лише потреби воїнів АТО, а й благодійні та соціально значущі проекти. На думку представників фонду, ролик про успіхи команди Саакашвілі був соціальною рекламою, мета якої — популяризація реформ та популяризація Одеси в цілому. Саакашвілі теж не став відмовчуватися, наголосивши, що фонд «На благо Одеси» створений не на бюджетні гроші, а на добровільні пожертви одеських бізнесменів, він не є державним і самі вирішує, на що витрачати кошти. А команда Саакашвілі, як державні чиновники, не може давати якісь вказівки. Але можуть бути вдячні, коли фонд витрачає гроші «на корисні для суспільства речі».

Таким чином, підлеглі Луценка фактично взялися трусити «гаманець» голови Одещини. При цьому сам Луценко про це начебто не знав, в що повірив навіть сам Саакашвілі – принаймні, на камери. Хоча було б вкрай дивно, якби генпрокурор не відав, що коять його руки, тож навряд чи такий голосний «наїзд» відбувся без його відмашки.

Луценко подав голос трохи пізніше. І назвав дії своїх підлеглих законними у обгрунтованими.

Поки що складається враження, що у Луценка взялися шити помічнику Саакашвілі «дурну справу» за фактом давно минулих подій. Що лише помножує кількість риторичних питань.

По-перше, чому за «спонсорів Саакашвілі» взялися саме зараз, а не перед виборами, або одразу після них? Зрозуміло, що і в СБУ, і в прокуратурі є товсті списки «благих справ» величезної кількості публічних і не дуже осіб, але де вона була все цей час, до Луценка?

По-друге, навіщо рилися саме в кабінеті Нішніанідзе? Невже в Генпрокуратурі вважають, що всі необхідні папери він впродовж трьох років таскає за собою по всіх кабінетах, у яких йому довелося попрацювати?

По-третє, чому за справу з наснагою взялася Генпрокуратура, а не Національне антикорупційне бюро? Адже саме НАБУ було створене для боротьби з корупцією серед чиновників.

Питання чекають на відповіді, а поки що Саакашвілі отримав можливість вкотре осідлати свого улюбленого коника: нагадати про себе (хоча про нього і так не забувають), пообзивати опонентів поганими словами, а заодно нагадати, що поки що саме він – найперший і найвідоміший «борець з корупцією».