Коментар стосовно використання Внутрішніх Військ

Відповідно до п. 17 ст. 106 Конституції України та ст. 7 Закону України „Про Збройні Сили України”, Президент України є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 „Положення про Міністерство оборони України”, „На посаду Міністра оборони призначається громадянин України, який має вищу освіту. Він може бути військовослужбовцем. Якщо Міністром призначено військовослужбовця, то за посадою він є Головнокомандувачем Збройних Сил”.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 „Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України”, „У разі, коли міністр оборони України є цивільною особою, начальник Генерального штабу є Головнокомандувачем Збройних Сил України”.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про Збройні Сили України”, „Правовою основою діяльності Збройних Сил України є Конституція України, цей Закон, Закон України „Про оборону України”, статути Збройних Сил України, інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній сфері”.
Відповідно до ст. 4 Закону України „Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України”, „Правовою основою діяльності внутрішніх військ є Конституція України, цей Закон, постанови Верховної Ради України, інші законодавчі акти України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, військові статути Збройних Сил України”.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України”, „Внутрішні війська будуються на засадах централізованого керівництва, єдиноначальності, поєднання при їх комплектуванні принципів добровільності та загального військового обов’язку”.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України”, „Внутрішні війська підпорядковуються Міністру внутрішніх справ України. Безпосереднє управління внутрішніми військами здійснює командувач цими військами”.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 „Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України”, „Єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України”.

До 2005 року міністри внутрішніх справ України мали статус військовослужбовців, вони мали відповідне військове звання (генерали внутрішніх військ, а не міліції) і стосовно командувача Внутрішніх військ були його начальниками (ст. 31 „Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України”).

Таким чином, якщо Міністром внутрішніх справ України є цивільна особа, то по відношенню до командувача Внутрішніх військ вона не є його військовим начальником, тому Міністр (як цивільна особа) у сфері військового управління не може використовувати правові акти, які регулюють діяльність Збройних Сил України, у тому числі „Статут внутрішньої служби Збройних Сил України”, а також Закон України „Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України”. Цим правом, згідно з Конституцією України і Законом України „Про Збройні Сили України”, наділено виключно одну особу — Президента України, який є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України.

По відношенню до командувача Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України Президент України, як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України, є прямим начальником. Цивільний Міністр внутрішніх справ України таким начальником бути не може (в такому ж порядку, як цивільний Міністр оборони України не може бути Головнокомандувачем Збройних Сил України і, відповідно до „Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України”, — начальником по відношенню до військовослужбовців).

Перешкоджання Міністром внутрішніх справ України Василем Цушком (цивільною особою) виконання командувачем внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України розпоряджень Президента України, як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, є дією, що передбачена кримінальним законодавством України.

Юрій Бохан

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 28-05-2007 14:54 |  переглядів