Таємні спонсори президентської родини

Від «ЕП»: Українська преса не зараховує цих людей до олігархів, тим більше їх не вважають донорами Банкової, НУ-НС чи просто лояльними до Віктора Ющенка багатіями на кшталт Тарути, Коломойського чи Новінського. Проте саме через таких, близьких до президентської родини людей, проходять багатомільйонні грошові потоки, які почасти пов’язані с державними закупівлями.

Досить довго українські ЗМІ закидали Петру Ющенку, який є рідним братом чинного президента України, участь у розподілі доходів від імпорту газу в Україні, а дехто навіть стверджував, що він є одним із акціонерів швейцарської РосУкрЕнерго, у якої весь цей газ купляється. Проте ніхто раніше так і не зміг навести більш-менш вагомих доказів на користь причетності до РУЕ.

До чергового розслідування на газовому ринку, який в останні роки вважається в Україні чи не найбільш корумпованим, «ЕП» спонукав виборчий список пропрезидентського блоку НУ-НС. Раніше ми вже писали про голову правління ВАТ «Укрнафта» Ігоря Палицю, який на думку Юрія Луценка є гарним фахівцем в нафтогазовій сфері, а на думку оглядачів і ЗМІ – представляє у президентському блоці інтереси Ігоря Коломойського. Проте Палиця – далеко не єдина постать в НУНС, яка пов’язана з ПЕК.

Більш цікавим виявився 99 номер списку НУ-НС Ілля Рибчич. За даними джерел «ЕП», за прохідне місце в списках президентського блоку відомий у вузьких колах газовик має завдячувати в першу чергу Петрові Ющенку. Формально ж старт політичної кар'єри Рибчича вірогідно не обійшовся без участі іншого сумновідомого газовика Олексія Івченка. Більше того, нам вдалося встановити особу, що об’єднує Рибчича та Петра Андрійовича, та навіть поспілкуватися з нею. Це — Григорій Повх, пов'язаний з родиною президента тісними економічними зв’язками.

100 мільйонів для американців

Тож в наше поле зору потрапила угода на постачання дорогого імпортного обладнання для ДП «Укргазвидобування», яке є найбільшим видобувачем газу в Україні та дочірньою компанією НАК «Нафтогаз України». Йдеться про угоду майже на 100 млн. грн., що була здійснена в перші місяці правління «помаранчевої» влади.

За договором поставки № УГВ 3261/08-05 від 10 травня 2005 р. «Укргазвидобування» мало отримати до 31 грудня 2005 р. сім технологічних блоків дотискуючих компресорних станцій (ДКС) із компресорами марки AJAX, що використовуються при видобутку газу на виснажених свердловинах. Постачальником стало ТОВ «НВО Газтурбомаш», керівником якого є Григорій Повх.

Нам вдалося дістати копію цього надзвичайно цікавого документу (перша й остання сторінки наведені тут 1, 2). Його економіка цілком проста і вкрай вигідна постачальнику. Згідно додаткової угоди до контракту, обладнання поставлялося на умовах передплати. Їх придбання згідно угоди обійшлося ДК «Укргазвидобування» в 96 млн. 496 тис.

Ціна за один компресор з урахуванням ПДВ в угоді варіюється від 7 млн.265 тис. до 9 млн. 592 тис. «ЕП» спробувала зв’язатися із операторами ринку цього обладнання і уточнити, наскільки ціни контракту відрізняються від цін дилерів.

На умовах анонімності менеджер російської компанії «Премиум Инжиниринг» (є офіційним дистриб’ютором обладнання, що значиться в договорі) розповів, що обладнання є унікальним, і визначити його точну вартість досить важко через велику кільксть складових і унікальність конфігурації. До того ж, додав він, зазвичай ані дистриб'ютори, ані покупці такої техніки не зацікавлені, аби хтось дізнався про ці суми.

Цікавішим виявилося спілкування с представниками НПО ім. Фрунзе, які, по-перше, випускають прямий аналог американських компресорів, по-друге, теж намагалися взяти участь в тендері «Укргазвидобування», але із незрозумілих причин не змогли цього зробити.

Отож наводимо – офіційну відповідь редакції «ЕП» від представників сумського підприємства:

З пояснень НВО можемо зробити два важливих висновки. По-перше, таке саме обладнання, але вироблене в Україні коштувало б максимум 35 мільйонів гривень, тобто втричі дешевше «американської» пропозиції «Газтурбомашу». По-друге, ще в 2003 році НВО ім. Фрунзе отримує від «Укргаздобичі» технічне завдання, готується до тендеру, але в останній момент його скасовують, а державна компанія віддає контракт «Газтурбомашу».

Дивна позиція для державної компанії, котра, як мінімум, дуже прагне витратити зайві 70 мільйонів гривень (саме така різниця між американським устаткуванням і його українським аналогом), а, як максимум, – не дає заробити національному виробникові.

«За Україну, за газ»?

Ця історія могла б стати черговим прикладом не надто ефективного витрачання державних коштів підприємствами «Нафтогазу», які можна приписувати і кучмістам, і помаранчевим, і біло-блакитним. Якби не досить цікавий політичний підтекст.

Виявилося, що вже згадуваний гендиректор НВО «Газтурбомаш» Григорій Повх, до речі сумчанин за походженням і нинішньою пропискою, є засновником цілого ряду комерційних структур, тісно пов’язаних з Петром Ющенком.

За словами самого Григорія Васильовича, він знайомий з Петром Андрійовичем вже близько 14 років, і є співзасновником очолюваного Петром Ющенком всеукраїнського об’єднання «За Україну! За Ющенка!» (ЗУЗЮ). До речі, там брат президента довгий час працював директором і головним бухгалтером.

Ця організація виникла ще у 2004-му, і провадила політичну діяльність. Проте кілька місяців тому ЗУЗЮ раптово змінила назву та рід діяльності. Тепер вона називається «За помісну Україну!» і вже опікується питаннями створення помісної Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Також, деякі ЗМІ стверджують, що пан Повх разом із тим же Петром Ющенком є співзасновником ТОВ «Украгропромінвест».

Ще одним дивним збігом, який може свідчити про тісні зв’язки між Григорієм Повхом та Петром Ющенком, є те, що саме НВО «Газтурбомаш» зареєстровано в одному й тому ж будинку із ЗУЗЮ – вул. Мала Житомирська 20/1.

Відмовити людині із такими зв’язками як Григорій Повх у вигідному контракті тодішній керівник «Укргазвидобування» Ілля Рибчич не міг. Та напевне і не намагався це робити. На посаду генерального директора ДК «Укргазвидобування» його було призначено навесні 2005 року – у розпал постреволюційних кадрових чисток.

І це незважаючи на солідну вислугу у «кучміському менеджменті» «Нафтогазу України» — з початку заснування НАК і до недавнього часу він був членом правління компанії, із 1998 до 2003 року – гендиректором ДК «Укргазвидобування».

В нашому розслідуванні, ми утрималися від здогадок та припущень, виклавши тільки факти, з яких читач сам складе власну думку.

PS:

«ЕП» також встановила, що окрім вказаних підприємств Григорій Повх є засновником чи співзасновником близько двох десятків інших юридичних осіб.

Зокрема, ПП «Грапо», ТОВ «Будінвест-Ок», ТОВ «Об’єднання патріотичних ініціатив», Обслуговуючий кооператив "Садівницьке товариство «Курені-2005», ТОВ «Титанінвестбуд», ТОВ «Екожилбуд-2005», ТОВ «Будінвест-ОКБ», ТОВ «Добробуд-ОК», ТОВ «Кій-Плаза», ТОВ «Отрада», ТОВ «Івестекобуд-2000», ТОВ «Вежа 2005», ТОВ «Агровіт 2000», ТОВ «Хорів-Плаза», ТОВ «Афінна Плаза», ТОВ «Аргумент плюс 5», ТОВ «Абанос». ТОВ "НВО «Газтурбомаш» є співзасновником ще двох товариств – ТОВ «Сумибудінвест» та ТОВ «Рудресурс».

Більшість із перелічених суб’єктів підприємницької діяльності мають чітко виражену спрямованість на будівельний бізнес. На жаль, ми поки не володіємо інформацією про розмах діяльності всіх цих компаній або причетність до них президентської родини. Нам лише відомо, що пристойний бізнес має шанс розвернути ТОВ «Кий-Плаза», яка отримала ділянку під забудову в столичному регіоні. Це тема для окремого дослідження.

«ЕП» вдалося поспілкуватися з приводу публікації з самим Григорієм Повхом. На лаври «кишені президентської родини» Григорій Васильович не претендує, проте визнає, що з Петром Ющенко вони добре знайомі 14 років. За його словами, вони співпрацюють швидше на ідеологічній, ніж на економічній ниві. Пан Повх вважає згаданий в статті контракт вигідним для ДК «Укргазвидобування» і скаржиться, що вже два роки газовики не повертають йому всі вкладені в обладнання гроші.

Олексій Дорошенко, Економічна правда

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 26-09-2007 7:21 |  переглядів