Чи може журналіст бути політиком?
Репліка
Учора, приїхавши до Києва, слухала по радіо “Ера” інтерв’ю з журналістом Віктором Сорокою, присвячене нагороді, яку він отримав за професійну діяльність (на жаль, я слухала не спочатку і не почула деталі).
Напевне пан Сорока добрий журналіст. Я цілком довіряю журналістці Ірині Гавриловій, яка в тій самій передачі високо оцінила його професіоналізм.
Проте я хотіла сказати не про те. Мене трішки покоробила ота легкість, із якою молодий (напевне, молодий?) журналіст висловлює готовність податися в політику. Начебто політика – це таке собі продовження журналістської діяльності, тільки на якомусь вищому рівні... Ось, мовляв, зараз я такий класний журналіст, борюся за правду всіма відомими журналістськими методами й робитиму це саме, якщо, скажімо, стану народним депутатом або чиновником...
Звичайно, кожна людина в демократичному суспільстві може стати політиком – і прапор їй у руки (якщо в неї таке покликання та бажання – бути політиком), але причому тут журналістика?
Колись, пам’ятаю, завела розмову на цю тему з покійним професором Анатолієм Москаленком, який очолював Інститут журналістики Київського національного університету. Це було на початку 90-х, коли в суспільстві відбувалася болісна ломка стереотипів, уявлень про ті чи інші суспільні інститути. “Я оце, – каже, – питаю студентів: чи повинна преса бути в опозиції до влади? А вони мені кажуть: не обов’язково... Не розуміють суті мас-медіа як інституту громадянського суспільства. Преса в демократичному суспільстві – це завжди опозиція до влади, до політиків, інакше – або то не преса, або не демократичне суспільство”.
Не знаю, чи можна Україну назвати цілком демократичним суспільством, але порівняно, скажімо, з іншими країнами СНД, особливо з Росією, демократія тут просто процвітає. Одна з ознак її – наявність вільної преси. Хоча, як не дивно, уже в новому тисячолітті, українські ЗМІ зробили певний крок назад. Цей період, позначений спочатку – в пізньокучмівські часи “темниками”, а пізніше – у постмайданні роки – політичними “заказухами”, на жаль, зіпсував ціле покоління молодих журналістів. Одна частина з них пішла в прес-секретарі формувати позитивний імідж босам, друга – в електронні та друковані піар-додатки до різних партій, третя – засіла за так звану “джинсу”, четверта – подалася в політики. Кожен з цих напрямків – згубний для професії журналіста. Бо не може, скажімо, працівник прес-служби, кишенькової партійної газетки чи депутат мислити категоріями об’єктивності, неупередженості, правдивості. Для них існує своя, вузьколоба “істина”, далека від тієї Істини, яку сповідує (і встановлює) Журналіст.
Політик і Журналіст – вічні антагоністи, котрі ніколи не зможуть мислити одними категоріями. Справжній журналіст не дбає про думку виборця, репутацію партії, партійного боса чи фінансового донора. Справжньому журналістові врешті-решт не потрібно брехати. Тоді як політика дивовижним чином притягує брехунів і самодурів. Деякі з них навіть досягають значних висот (у їхньому, звісно, розумінні).
Я коли слухала пана Сороку по радіо, задавала собі запитання: ну що насправді може приваблювати журналістів у політичній діяльності? Невже те, що й решту? Поліпшення власного добробуту, вирішення якихось особистих питань, досягнення певних амбітних цілей, вивищення над натовпом, реалізація якихось комплексів?.. Може, я в цьому переліку щось пропустила? То поправте мене.
Сама думка, мрія про політичну кар’єру, гадаю, погано поєднується з журналістською діяльністю. Ну, це все одно, якби міліціонер чи прокурор мріяв стати злочинцем...
Недавно, якщо не помиляюся, медіа-профспілка відмовила народній депутатці Анні Герман у прийомі її у свої лави.
Дуже правильне рішення! Політики хай займаються своїми справами, а журналісти – своїми. У них різні дороги і дуже різна суспільна місія.
Оксана Охрімчук, Москва – Київ
Коментарі
Читайте по темі
- Про завершення президентських повноважень Зеленського 20 травня 2024 року –
- Катування та нелюдське поводження в Україні стало масовим злочином. Поліцейські душать працівника шиномонтажу, щоб мобілізувати в армію. Відео –
- У Закарпатській області прикордонники розстріляли чоловіка, який намагався залишити Україну –
- Поліцейські в Україні фабрикують адміністративні правопорушення щодо громадян, — вирок суду –
- Ze-диктатура. В Одесі співробітник ТЦК по звірячому побив Антоніну Токмакову. Розслідування. 5 фото. Відео –
- Як російський шпигун Зеленський послідовно знищує Збройні Сили України –
- «Ось вам перша лінія! російські тупо пішки до неї зайшли!», — ворог України Зеленський та слуги путіна розікрали гроші на оборону Харківщини. Відео –
- А ви бачили, що вони з нашими жінками й дітьми робили в Бучі й Ворзелі? Ну як я міг не піти? –
- Законопроект про заочні штрафи: як працюватиме цей тоталітарний російський закон в Україні? –
- #Какаяразница – она жива или мертва? –
- Катування українців! Забирати воювати будуть людей зі слабоумством, онкологією, залікованим туберкульозом, ВІЛ та іншими хворобами. Розслідування –
- Чергова смерть у ТЦК. 3 фото –
- Гладчук заявив про позасудові страти журналістів, антикорупціонерів та громадських активістів президентом Зеленським –
- Курсанта академії сухопутних військ відправляють на нуль за незручні питання керівництву, щоб його вбили російські окупанти –
- Зеленський вже зізнався у державній зраді. Відео –