Заява Інституту «Республіка» щодо систематичних порушень свободи зібрань в Україні

Громадська організація Інститут “Республіка”, яка проводить постійний моніторинг дотримання свободи зібрань в Україні, заявляє, що протягом 2008-го року в Україні відбувалися масові і систематичні порушення громадянських прав на мирні зібрання, гарантованих статтею 39 Конституції України та статтею 11 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Свобода зібрань була порушена з боку представників секретаріату президента, місцевих влад, органів міністерства внутрішніх справ та судів, які безпідставно і всупереч Конституції України та міжнародним документам, ратифікованим Україною, забороняли мітинги, пікети і демонстрації або перешкоджали їх проведенню.

Найбільше порушень свободи зібрань цього року в Україні стосувалось акцій протесту українців проти НАТО та спільних україно-натівських військових навчань “Сі-Бриз”. Це, а також те, що учасники акцій на підтримку НАТО, організованих пропрезидентською партією «Наша Україна», не зазнали жодних утисків з боку української влади, дає підстави вважати репресії проти учасників антинатівських зібрань політично мотивованими.

Протягом 2008-го року українська влада у вигляді її виконавчої та судової гілки забороняла або перешкоджала проведенню мирних зібрань, спрямованих
1. проти забудови території великих міст України, зокрема, Києва;
2. на звернення громадян із своїми проблемами до президента України В. Ющенка;
3. проти вступу України до НАТО та військових навчань «Сі-Бриз».

ПЕРШЕ. 16 березня київська міліція (начальник ГУ МВС України у м. Києві В. Ярема) без рішення суду (що вимагає Конституція України) намагалася розігнати мітинг громадських організацій, спрямований проти комерційної забудови Жовтневої лікарні (фірма-забудовник належить депутату з урядової фракції БЮТ В. Куровському). У результаті значних ушкоджень зазнав журналіст київської газети А. Манчук. Лише завдяки втручанню радника міністра внутрішніх справ вдалося зупинити насильство міліції супроти протестантів.

7 червня київська міліція затримала сімох учасників акції протесту проти забудови території на вул. Уманській у Києві. Ця акція не була заборонена судом, а серед затриманих були 5 громадян Російської Федерації та журналіст київської газети А. Мовчан. Не маючи аргументів щодо затримання цих осіб, правоохоронці висунули їм звинувачення у непідкоренні вимогам працівників міліції (ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, КУпАП), хоч це затримання відбулося через півтори години після самого пікетування забудови, коли протестанти розійшлися по домівках. Після втручання правозахисних організацій та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Н. Карпачової, затримані були звільнені.

ДРУГЕ. 9 травня громадяни, які чекали президента В. Ющенка на обухівській трасі біля Києва для того, щоб вручити йому звернення з особистих питань, були затримані міліцією за вказівкою працівника секретаріату президента С. Конюхова. Громадяни були звинувачені в тому, що не повідомили про свій пікет, хоч вони не позиціонували своє зібрання саме як пікет чи мітинг. Затримані громадяни, знаходячись у міліцейській машині, потрапили у транспортну аварію з вини водія – міліціонера. В результаті вони отримали ушкодження. Далі ситуація розгорталася таким чином, що міліція не змогла висунути проти них жодних звинувачень і змушена була відшкодувати цим громадянам нанесену шкоду.

Під час візитів до президента В. Ющенка президента США Д. Буша та канцлера Німеччини А. Меркель всі пікети біля приміщення секретаріату президента України без будь-яких рішень суду та без будь-яких підстав, всупереч Конституції України, були розігнані українською міліцією.
27 червня Ужгородський міськрайонний суд за поданням міської прокуратури, яка у свою чергу прислухалася до Закарпатської обласної державної адміністрації (ЗОДА, голова – О. Гаваші, наближена до голови секретаріату президента В. Балоги особа), заборонив будь-кому мітингувати біля приміщення ЗОДА на період від 27 червня до 31 серпня 2008 року. Цим рішенням Ужгородський міськрайонний суд не лише позбавив усіх громадян і негромадян України (тобто, й нас з вами, хоч ми й не мали можливості захистити своє право в суді), всупереч Конституції України та Євроконвенції, права на мирні зібрання на тривалий термін, а й послався у своєму рішенні на Указ Президії Верховної Ради СРСР від 28.07.1988 року «Про порядок організації проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій СРСР» — документ іншої держави і іншої епохи. Аргументація державних чиновників, сприйнята судом, проста – мітинги заважають роботі ЗОДА.
19 червня Орджонікідзевський районний суд Запоріжжя так само на підставі згаданого Указу Президії Верховної Ради СРСР заборонив акцію партії “Наша Україна” на Майдані Волі.

ТРЕТЄ. 3 липня Одеський окружний адміністративний суд (суддя С. Корой) заборонив Прогресивній соціалістичній партії України та “всім іншим юридичним і фізичним особам” збиратися в районі селища Чорноморське Комінтернівського району Одеської області на період з 3 до 31 липня включно. Справа в тім, що саме у цьому місці і саме в цей час мали відбуватися спільні україно-натівські військові навчання “Сі-Бриз”. Позов про скасування свободи зібрань на досить значній території України та на досить значний час за відсутності надзвичайного стану (саме у випадку запровадження надзвичайного стану Конституція України передбачає можливість такого обмеження прав і свобод громадян) подала Комінтернівська райдержадміністрація.

7 липня на підставі цього рішення суду державні виконавці за допомогою міліції (заступник начальника УМВС Одеської області Д. Фучеджі), всупереч змісту виконавчого листа, зруйнували наметове містечко противників НАТО біля селища Чорноморське. Учасники антинатівських протестів В. Гайворонська, С. Блошенко, а згодом В. Бабій, з тяжкими ушкодженнями опинилися у лікарні. Затримані у ході розгону антинатівської акції В. Бабій та О. Луценко були виправдані судом та звільнені, що підтверджує той факт, що вони не чинили жодних протиправних дій.
12 липня на учасників антинатівського пікету (члени комуністичної, прогресивної соціалістичної та інших “лівих” партій) біля прикордонного переходу “Рава-Руська” (Львіська область) напали люди у камуфляжній формі із нашивками “Конгрес українських націоналістів”. Міліція спостерігала за бійкою і не втручалася у хід подій. Троє учасників пікету отримали ушкодження.

21 липня українські прикордонники затримали чотирьох членів партії “Братство”, які на гумових човнах протягом трьох годин перешкоджали рухові кораблів НАТО в одеському порту. Всі вони за рішенням суду отримали адміністративне покарання (10 діб арешту та штраф) за статтею 202 КУпАП (незаконний вихід у море). Слід зазначити, що прикордонники, а за ними і Приморський райсуд Одеси, досить довільно потрактували КУпАП та законодавство України. Адже, якщо бути послідовним, прикордонникам треба було б затримувати усіх мешканців Одеси, які виходять щодня рибалити у море, а таких немало.

22 липня представники СБУ разом з місцевою міліцією завадили антинатівській акції у місті Генічеськ Херсонської області. Про цю акцію було належним чином повідомлено, судової заборони акції не було. Проте акція не відбулася через брутальне втручання силових структур, зокрема затримання одного з організаторів акції, звільненого незабаром без пред’явлення жодних звинувачень з боку МВС або СБУ після втручання правозахисних організацій.

Інститут “Республіка” констатує значний регрес у дотриманні свободи зібрань в Україні у 2008-му році порівняно з відповідним періодом 2007-го. Інститут “Республіка” також заявляє, що протягом 2008-го року в Україні чиняться політичні репресії проти громадян, незгодних з курсом українських президента та уряду на вступ України до НАТО. Ці репресії виявляються у забороні або перешкоджанні проведення мирних зібрань, затриманні або нанесенні ушкоджень учасникам антинатовських акцій.

Член правління Інституту «Республіка»
Володимир Чемерис

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 29-07-2008 6:57 |  переглядів