Інтернет-армія Тимошенко. Хто вони?

Останні десять днів я проводив експеримент – на блогах Української правди і на своєму фейсбук-акаунті.

Я намагався проаналізувати активність прихильників Тимошенко та класифікувати їх.

Мої висновки.

Перше. Є люди, які просто люблять Тимошенко та не люблять Януковича і Ющенка. Аналізувати цю категорію неможливо, тому що кожен має свою відмінну аргументацію.

Друге. Є боти. Вони, безперечно, існують.

Не може за три години запис у блозі УкрПравди зібрати 500 коментарів. Або за 45 хвилин на фейсбуці – 100 коментарів та 200 лайків.

При чому на 90% зміст коментарів не є суперечкою щодо написаного, а просто поливанням бруду автора або гаслами-прославляннями на кшталт «Ю.В.Тимошенко не помиляється, лише вона зможе переконати синьо-бандитську владу припинити цей безлад в країні!!! Для цього не має рецепту, тому її дії поступові та злагоджені». Це – реальна цитата одного з коментів.

Боти – це люди, які за гроші створюють удавану підтримку Юлії Тимошенко від імені пересічних громадян.

Засуджувати ботів – це те само, як засуджувати співаків, Ані Лорак або Настю Каменських, які перед президентськими виборами-2010 року їздили по країні і розповідали, що вони безкоштовно агітують за Тимошенко, бо тільки вона може врятувати Україну.

Звісно, це був лише бізнес, який супроводжувався невеликою брехнею про безкоштовні співи. І коли Тимошенко посадили в тюрму, ніхто з цих виконавців не провів ні концерту на її підтримку, ні навіть не записав звернення до громадян рятувати кумира.

З іншого боку, звичайно, боти – не всі.

Є ще третя категорія громадян, яких можна назвати фанатиками. Вони ж – «юльки», вони ж – «юлефани».

Ці люди ще більш небезпечні, ніж боти. Боти просто роблять свою роботу і пишуть за гроші. Фанатики пишуть зі своїх переконань.

Але проблема фанатиків у тому, що єдине, на що вони здатні – це сварити в інтернеті критиків Юлії Володимирівни та прославляти всі її чесноти.

Часто докори від цих людей лунають і на мою адресу.

При чому вони теж не сперечаються щодо суті написаного, а лише фіксують свою позицію категоричними твердженнями на кшталт: «Злякався донецьких бандитів, тому пише про Юлю» (дурниця, яка очевидна будь-кому, хто читає УкрПравду), «Через противсіха Лещенка програла Тимошенко» (хоча я ніколи не був противсіхом), «Лещенко на зарплаті у Януковича/Клюєва/Льовочкіна» (анекдот, який однаково смішний усім носіям перерахованих прізвищ).

Насправді ця категорія громадян – фанатики – зіграли погану службу Тимошенко.

Тому що Тимошенко стала заручником ілюзії, що вона має таку потужну армію, яка на словах клялася порвати пащу будь-кому, хто зазіхне на Юлю.

Виходячи з такої настанови, Тимошенко і проводила свою політику, яка часто межувала з авантюризмом.

Але коли дійшла черга до того, що Юлю справді треба рятувати, ці інтернет-фанатики поховалися за монітори, замість того, щоб вийти на Майдан або спробувати фізично завадити суду над Тимошенко.

Я знаю від близьких соратників Юлі, що вона в день вироку сподівалася побачити на Хрещатику хоча би 50 тисяч людей, які паралізують центр міста. Але побачила в десять разів менше...

Тому, коли Тимошенко наступного разу думатиме про причини своєї поразки, вона має подякувати і своїй чисельній армії псевдо-прихильників, зброєю яких замість булижника виявився малопотужний віртуальний лайномет.

Сергій Лещенко, журналіст «Української правди»