Посол США: Будь-який новий Президент Америки буде ярим прихильником України

Україна за 8 місяців має переконати, що готова до ПДЧ... Мозок молодих українців не засмічений радянською пропагандою щодо США і НАТО... Щоб подолати корупцію, треба судити високопосадовців, які часто причетні до неї...

Надзвичайний і Повноважний Посол Сполучених Штатів Америки в Україні Вільям Тейлор відповів на запитання УНІАН.

Пане Посол, деякі експерти, аналізуючи результати саміту НАТО в Бухаресті, заявили, що візит Джорджа Буша в України був дещо несвоєчасний, оскільки відкладення українського питання в Бухаресті було цілком прогнозоване. Тому, мовляв, постраждала репутація Буша… Як Ви це прокоментуєте?

Гадаю, саме візит Джорджа Буша до Києва відіграв дуже важливу роль у тому, що відбулося в Бухаресті (у позитивному для Україні сенсі. – Авт.)

Як на мене, коли він приїхав до Києва і мав розмови з Президентом Ющенком, з прем’єр-міністром та іншими високопосадовцями, то став набагато рішучішим щодо приєднання України до ПДЧ. Адже коли він зустрічався з Ющенком, Тимошенко, Яценюком, а також з міністром закордонних справ, то побачив, що український народ прагне бути членом НАТО. І саме тому в Бухаресті він активно сприяв, аби Україна приєдналася до ПДЧ.

Оскільки Джордж Буш намагався допомогти Україні в Бухаресті, то сталася неочікувана річ: ті, хто виступали проти приєднання України до ПДЧ – і Саркозі, і Меркель, – зрозуміли, що Україна дуже хоче стати членом Альянсу. І зараз уже не стоїть питання – чи вступить Україна до НАТО, а стоїть питання – коли вона це зробить.

Але це може статися тільки тоді, коли самі українці через референдум вирішать, вступати в НАТО чи ні. Самі члени Альянсу дуже налаштовані на те, щоб Україна приєдналася до них.

Тож результатами бухарестського саміту Україна має завдячувати саме приїздові Буша до Києва.

Чи спілкувалися Ви з паном Бушем під час його візиту в Україну, чи був він задоволений його результатами?

Він був дуже задоволений. Особисто з ним я не спілкувався – тільки з його персоналом. Коли він відлітав до Румунії, його оточення сказало, що він надзвичайно задоволений поїздкою до України.

Що означає «Дорожня карта українсько-американських відносин», яку було підписано за підсумками візиту Президента США в Україну?

Ця угода, укладена між міністерствами закордонних справ України та США, передбачає розвиток двосторонніх відносин у різних сферах. А саме – у сфері економічного співробітництва, науки і техніки, космосу. Триватимуть студентські обміни тощо... Ця угода працюватиме на рівні вищих посадових осіб обох держав.

Після саміту НАТО в Бухаресті заявлялося, що Німеччина та Франція хочуть враховувати інтереси Росії в питанні приєднання України та Грузії до ПДЧ. А деякі експерти заговорили навіть про побудову нової осі безпеки Москва–Берлін–Париж…

Я так не думаю, адже Саркозі й Меркель погодилися з Бушем, що Україна має бути в НАТО.

Гадаю, країни, котрі не входять до Альянсу, не були задоволені таким рішенням, але не думаю, що це впливатиме на позицію німців і французів щодо України і Грузії.

Жодна країна, яка не входить до Альянсу, не має права вето на його рішення.

А як у самій Америці сприйняли тимчасову відмову Україні та Грузії?

Я думаю, американські громадяни не задоволені тим, що не було єдиної думки в рішенні НАТО. Ми, американці та громадяни інших країн, віримо, що Україна має вступити до НАТО.

Меншість країн-членів Альянсу не погоджувалася з тим, що Україна має приєднатися до ПДЧ. Але це було не остаточне рішення, бо вони кажуть, що Україна має спочатку розпочати шлях приєднання до Плану дій щодо членства в НАТО. Гадаю, до грудня країни НАТО матимуть єдину думку щодо України й погодяться, аби вона приєдналася до ПДЧ.

Чи не вважаєте Ви, що деякі країни Альянсу мають намір вести власну геополітичну гру в питаннях безпеки?

Кожна нація несе особисту відповідальність за свої рішення. Але в членів Альянсу є певні принципи, тобто вони всі повинні дати згоду на приєднання нових членів. Я дуже сподіваюся, що в грудні всі члени Альянсу погодяться з тим, що вже пора Україні приєднатися до ПДЧ. Більшість країн-членів НАТО вже дали таку згоду.

Перед Україною зараз стоїть завдання: за ці вісім місяців переконати ті країни, які ще не переконані, у тому, що вона готова до ПДЧ.

А як Україні переконати держави, які, скажемо так, остерігаються Росії?

Альянс розуміє, що всі його члени не повинні боятися нікого. НАТО в жодному разі не погрожує Росії, і я не думаю, що Росія погрожує НАТО.

Ще раз скажу, що жодна країна, яка не входить до Альянсу, не може накласти вето на будь-яке його рішення.

Не думаю, що Росія дасть комусь привід, аби хтось її боявся.

У грудні у Вашингтоні відбудеться 60-ий, ювілейний саміт НАТО. Чи має Альянс що святкувати і чи вважаєте Ви, що він так само непохитний, як і до протиіракської кампанії?

Святкування відбудеться весною наступного року, а в грудні у Вашингтоні зберуться міністри закордонних справ, аби прийняти низку рішень, у тому числі й обговорити «Дорожню карту».

Святкування 60-річчя НАТО пройде на кордоні між Францією та Німеччиною.

НАТО все ж таки має що святкувати… Усі країни Альянсу згуртувалися в період холодної війни, НАТО захищало Європу від будь-якого можливого вторгнення з боку Радянського Союзу. Пізніше воно розширило кордони демократичної зони до Східної Європи. Відіграло дуже важливу роль у встановленні стабільності та демократії на Балканах.

НАТО сказало також, що хоче, аби Україна й Грузія приєдналася до нього.

Сподіваюся, що навесні, коли Альянс святкуватиме своє 60-річчя, у нас будуть якісь успіхи в Афганістані.

Оцініть, будь ласка, візит Джорджа Буша до Росії. Ми переглядали російські інформаційні сайти і не знайшли якоїсь цілісної інформації, про що саме говорили Володимир Путін та Джордж Буш. Знайшли лише, що Буш станцював для Путіна «козачка»…

(Сміється). Я не бачив звіту про ті серйозні дискусії, які мали місце в Сочі. Але знаю, що Кондоліза Райс, Роберт Гейтс (міністр оборони. – Авт.), Джордж Буш мали певні пропозиції для Путіна та Медвєдєва...

Безумовно, усі проблеми в Сочі не могли бути розв’язані, але вважаю, що дискусії сприятимуть дружнім відносинам.

Звичайно, з деяких питань у нас не буде згоди, і ці дискусії продовжаться, коли буде новий Президент США та новий Президент Росії. Нові президенти матимуть більш відкриту основу для співпраці.

Ваші російські опоненти протестують проти НАТО – мовляв, у НАТО змінилася концепція, зараз воно сповідує концепцію превентивного ядерного удару. США – головна скрипка Альянсу – зараз розгортає установки ПРО в Європі. Як ініціативи США узгоджуються з декларованою раніше натовською стратегією стримування? Задля чого Штатам розвивати конфронтаційну модель у Європі?

Президент Буш та Президент Путін не дуже багато дискутували щодо системи ПРО. Обидва президенти погодилися, що існуватиме російська та американська системи оборони. Але думаю, що дискусії в Сочі матимуть результатом те, що й Росія співпрацюватиме з нами щодо ПРО. Бо ракети з Ірану загрожують не тільки Америці та Європі, а й Росії. І ці три регіони мають боротися, аби іранські ракети не становили загрози їхній безпеці.

Росія дуже активно використовує антиамериканську риторику, Ваші кандидати на президентську посаду – антиросійську. Маккейн каже, зробить усе, аби Росія не була в G8 (у так званій “Великій вісімці”), Хіларі Клінтон каже, що в очах Путіна бачить лише три великі літери – КГБ... Чи можуть бути переглянуті відносини США і Росії?

Насамперед хочу зазначити, що всі три кандидати на посаду американського Президента – Маккейн, Клінтон та Обама – дуже підтримують Україну.

Усі вони висловилися на підтримку України. Усі троє побували в Україні, познайомилися з Президентом України, а також із прем’єр-міністром. Вони підтримують приєднання України до НАТО, і вони також знають, що Росія не підтримує вступу України в НАТО.

Тому щодо українсько-американських відносин є більше визначеності, ніж у майбутніх відносинах з іншими країнами. І хто б не став новим американським президентом, він буде ярим прихильником України.

Щодо Росії, то переконаний, що всі три кандидати зважатимуть, чи будуватиме Медвєдєв більш конструктивні та ефективні відносини зі США.

Кожен новий американський Президент, який тільки обіймає цю посаду, переглядає відносини в глобальному масштабі з різними країнами. Тому гадаю, що новий Президент Америки з Медвєдєвим переглянуть відносини Росії та США і спробують побудувати нові.

Новий американський Президент перегляне також відносини між США та Україною – уже коли буде новий український президент після наступних виборів в Україні.

Які найбільші розчарування чекають наступного посла Америки в Україні?

Наступний посол дуже “розчарується” політичним затишшям... Уже не буде такої політичної кризи в Україні, яку пережив я (Сміється. – Авт.). Бо в Україні не буде більше політичних криз, а пануватиме суцільний спокій та стабільність.

Утім, мій наступник буде свідком наступних президентських виборів в Україні, тому, гадаю, що і йому не буде тут нудно...

Що найбільше вам подобається в Україні?

Молоді люди... Також подобається подорожувати по країні… Мені подобається дивитися на Чорне море, Карпати, степи. Але найбільше подобається розмовляти з молодими людьми... Зокрема, з молодими українськими політиками, студентами, молодими журналістами. Гадаю, це найбільше в моїй роботі в Україні.

Якщо порівняти старше покоління з молоддю, з якою Ви любите спілкуватися, чи відчуваються світоглядні відмінності?

Звісно, я відчуваю різницю між різними поколіннями. Молоді українці самі кажуть, що відчувають цю різницю.

Молоді люди до тридцяти років мають більше можливостей у кар’єрному зростанні, ніж їхні батьки. Бо вони розпочали свою кар’єру в більш відкритому й прозорому суспільстві. Молоді люди більше подорожують, більше бачать Європу, США. Їхній мозок не засмічений радянською пропагандою щодо США і НАТО.

Молоді люди цікавіші запитання задають, ніж ті, хто виховувався в Радянському Союзі.

Чи не нудно Вам у Києві, адже сюди не так часто, як, скажімо в Париж, приїжджають “зірки” світового рівня? Як проводите вільний час, як розважаєтесь?

Мені тут зовсім не нудно. Наприклад, торік я мав можливість послухати Елтона Джона. Останній раз я його бачив у 70-их роках, коли він був у США. Мені дуже подобається в Україні ходити в оперний театр. Наприклад, сьогодні піду слухати український хор. Вважаю, що найкращий оперний театр на всю Європу знаходиться в Одесі.

Природна краса Криму незрівнянна ні з чим...

Тому мені зовсім тут не нудно, а навпаки – дуже подобається.

Америка пильно спостерігала за Україною в період після Помаранчевої революції... Чи сформувалася в західних колах думка щодо того, яку краще політичну систему будувати в Україні – парламентсько-президентську чи навпаки?

Я не маю жодних поглядів, яку саме урядову систему слід обирати Україні. Будь-яка з цих систем працюватиме, якщо в Конституції буде все чітко прописано. Упевнений, що українці створять таку Конституцію, яка добре для них працюватиме.

США мали свій досвід щодо внесення змін до власної Конституції... У нас була Конституція, ми протягом десяти років її випробовували, але вона не працювала, тому ми від неї відмовилися і створили іншу. І уже 35 років вона гарно та ефективно працює.

Гадаю, Україна зробить те саме.

Тобто Україні потрібно прийняти нову Конституції, чи можна обійтися й старою, внісши поправки?

Думаю, що це дуже гарне запитання для українських громадян, для Верховної Ради, для уряду. У будь-якому разі мають бути враховані демократичні принципи побудови держави...

Які найбільші економічні проблеми в Україні Ви назвали б? Чому рівень інвестицій зі США в українську економіку не йде в жодне порівняння, скажімо, з інвестиціями в польську економіку?

Американські інвестори дуже хотіли б робити інвестиції в українську економіку. Вони спостерігають за українським урядом – чи створить він більш сприятливу інвестиційну атмосферу в Україні. Стежать, чи українська влада здійснить реформи в судовій системі. А також – чи вдасться українцям подолати корупцію.

Усі країни мають проблеми з корупцією, включаючи й нас. Але щоб подолати корупцію, потрібно судити також і високопосадовців, які часто причетні до неї. І як тільки це почне відбуватися, американські інвестори будуть більше зацікавлені в Україні.

Водночас деякі американські інвестори вже багато грошей вклали в Україну. Тут уже працює багато газових, сільськогосподарських, високотехнологічних компаній. Але, гадаю, що скоро їх побільшає.

На пострадянському просторі серед старшого покоління поширений стереотип, що американці дещо обмежені, неосвічені люди, які зазвичай не знають навіть, скільки в них штатів…

Ми дуже хочемо, аби українці знали набагато більше про США, хочемо сприяти тому, аби люди різного рівня, співаки, студенти приїжджали до Америки. І навпаки – аби американці приїздили до України. Після цього українці могли б сформувати власну думку про американців – чи вони насправді обмежені і чи знають скільки в них штатів...

Знаєте, ті, хто повертається з Америки, мають позитивне враження про нашу країну, про наших громадян...

Ми б раді більше говорити про свою країну, але були б більше раді, як би ви самі приїжджали до нас і побачили все на власні очі.

Ми дуже пишаємося своєю країною.

Ми б з радістю їхали до вас, та ви не дуже до себе пускаєте...

(Сміється).

На Вашу думку, який Президент зараз більше потрібен Америці – республіканець чи демократ?

Ми маємо дуже сильних кандидатів з обох партій. Я пишатимуся будь-яким Президентом, якого обере американський народ (Сміється. – Авт.).

А Україні який потрібен Президент?

Того, який обере український народ.

Бачу у Вашому кабінеті розвішано великі фото з Помаранчевої революції, футболку помаранчевого кольору…

Так, у мене тут така помаранчева стіна... Цю футболку мені подарували в Донецьку від команди «Шахтар», але я також люблю «Динамо».

Розмовляла Оксана Климончук

Фото Сергія Світлицького / УНІАН

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 11-04-2008 7:50 |  переглядів