Для незаконних забудовників вибори — це великий шанс

Круглий стіл газети “Хрещатик” “Незаконні забудови в Києві як фактор дочасних виборів”

Вадим ГЛАДЧУК, кандидат на посаду Київського міського голови:
— У мене є нова інформація, що стосується зокрема забудовників із НУ-НС. Там є таке прізвише, як Микола Толмачев, це компанія ТММ, яка стала причиною багатьох конфліктів. Вирубують сквери, знищують дитячі майданчики. Або Леонід Крючков із “Київреконструкції”. Цю людину називають наближеною до БЮТ. Є ще такі забудовники, як “Укрвоєнбуд”, “Форум-інвест”, концерн “ЕССЕ”. Ну і назву ще раз основних забудовників, яких вдалося виявити в списках. Це Іван Куровський, чий син Олег Куровський іде 32-м номером у списку БЮТ. Йдеться про скандальні забудови на Тверському тупику, де побили журналіста, на території Жовтневої лікарні, там теж побили мешканців і журналіста однієї з київських газет. Губський і Турчинов — Пейзажна алея. Губський брав активну участь у формуванні списку БЮТ у Києві й мав більший вплив, аніж голова столичної організації БЮТ Анатолій Семинога, якого називають бензиновим королем. До слова, його брат теж іде у списках БЮТ. Я передбачаю, що в столиці побільшає АЗС. Далі Денис Москаль — БЮТ, № 19, товариство “Каштанове містечко”. Забудовник і власник супермаркетів “Велика кишеня” Роман Штейнас іде 29-м номером. Тобто в нас побільшає супермаркетів цієї мережі, а інші матимуть певні проблеми.

Якщо говорити про Блок Кличка, то за тією інформацією, що я маю, кожну третю позицію дістали ставленики пана Парцхаладзе. Його люди в Київраді голосуватимуть за відведення земельних ділянок тій великій будівельній компанії, яку контролює Лев Парцхаладзе. Я, до слова, як виборець цим дуже стурбований.

Учасники нинішньої виборчої кампанії мали проблеми під час будівництва. Коли народ збирається на громадські слухання і каже, що там нічого зводити не треба, то столична влада звертає на це увагу. Як журанілст я не раз був свідком, що мешканці погрожували забудовникам “подзвонити Черновецьому” в саll-ценр. Отже, це діє. Коли міська влада починає блокувати незаконне будівництво, з’являється дуже багато незаконних людей із грішми. Ці люди сьогодні купили собі місця в партійних списках і намагаються таким чином продовжити свої справи. А здобувши владу, якщо в них буде більшість, вони вже не звертатимуть уваги ні на Черновецького, ні на інші фракції. Саме тому списки скандальних забудовників збігаються зі списками кандидатів до Київради. Тобто люди вкладають дуже великі кошти, місце обходиться від 3 до 5 млн доларів.

Що стосується ситуації з цінами в місті, то саме списочники від БЮТ, а цій команді дуже багато олігархів, є власниками великих супермаркетів, центрів оптової торгівлі. Наприклад, Губський, Осика. Якщо подивитися, то кожен другий у Юлії Володимирівни — мільярдер.

Ірена КІЛЬЧИЦЬКА, заступник голови КМДА:
— Рік тому влітку я підняла всі документи, які було віддано в 2002—2005 роках по території Жовтневої лікарні, яку нині називають Олександрівською. Знизу це на вулиці Мечникова, вгорі — на Шовковичній. На Мечникова ділянку віддали товариству, спочатку відомому як “Еліта-центр”, потім там були вже інші інвестори. А на Шовковичній — компанії “Житлобуд”, до котрої має прямий стосунок депутат бютівець Іван Куровський. Коли почалися всі оті гучні скандали, депутати від фракції БЮТ у Київраді й деякі парламентарії, особисто пан Волинець, який дає неправдиву інформацію медичним профспілкам Києва, нібито захищали інтереси медиків і казали, буцімто я особисто намагаюся там забрати якісь землі. Хочу сказати, що із 13 га лікарняної землі віддано 4 га, і забирати там майже не було чого. Але ми стали вирішувати це питання. Нещодавно депутат Київради Ольга Богомолець провела благодійний концерт на території парку імені Богомольця, щоб його не забудовували, бо то ще й спадщина її родини. Це пам’ятка архітектури, а там пан Куровський і компанія “Житлобуд” вирубали понад 200 дерев і кущів. З’ясувалося також, що там було кладовище хворих на холеру й інші інфекційні недуги. Блок Леоніда Черновецького теж підтримував зупинення незаконного будівництва. Один з лідерів БЮТ Олександр Турчинов сказав, що нібито пан Куровський відмовився від цього будівництва. І це було оприлюднено в засобах масової інформації. Хочу сказати, що це відверта брехня. 16 квітня в Шевченківському суді відбулося засідання за позовом киян. І представник пана Куровського в суді сказав, що від будівництва вони не відмовляються, бо вважають всі документи законними. Тепер позов на компанію “Житлобуд” подасть керівництво Олександрівської лікарні, а співпозов підпише Київська міськдержадміністрація. Я поясню, чому в нас є певні юридичні аспекти. Тому що за умовами інвестиційних угод, підписаних із 2003 року, коли ці землі було віддано компанії пана Куровського, всі зобов’язання щодо Жовтневої потрібно було виконати до кінця 2007-го. Сьогодні майже середина 2008 року — і нічого не виконано.

Пан Турчинов подав позов стосовно розповсюдженої інформації, що він має стосунок до будівництва на Пейзажній алеї. Хочу оприлюднити той перелік, який я передаю. Перетин провулку Десятинного та Пейзажної алеї в листопаді 2004 року віддано компанії ТОВ “Українське майно”, ТОВ “УМ-інвест”, до якого причетні пан Турчинов із дружиною. Наступне скандальне будівництво — на вулиці Шовковичній, у 2003-му ділянку тут одержав пан Куровський, депутат від БЮТ. Він же на розі Ірининської, 5 — 7 та провулку Михайлівського, 22 — 24/9 у 2003 році отримав майже півгектара землі. На Круглоуніверситетській, 3/5 пан Куровський уже звів житловий будинок, а дозвіл одержав 2003-го. Також на вулиці Некрасовській, 4 йому в 2003 році дали дозвіл. І номери цих справ у вас є. На Стрітенській, 8 — у 2003-му, на Тургенєвській, 28-а — 30-а майже 20 соток — у 2002 році. Панові Сербіну, нардепові від БЮТ, на вулиці Попудренка, 16-а у 2005-му майже гектар, 90 соток, відвели, а депутатові Сербіну 2003-го на узвозі Кудрявський, 3 — 30 соток.

Ну а далі йдуть герої від Блоку Віталія Кличка та “Нашої України”. Ви їх бачите. Це Лев Парцхаладзе, Давид Жванія і Валерій Борисов, який на дорозі Набережно-Печерській майже 10 га землі одержав у 2004 році. Хай хтось із цього переліку чи інший скаже хоча б про одну скандальну ділянку в історичній або неісторичній частині міста, до якої причетні депутати з Блоку Леоніда Черновецького. Поки що такої інформації не було. Якби вона була, її уже б оприлюднили. Я хочу сказати не про подвійні стандарти. Подвійні стандарти можна застосовувати, коли йде податковий облік чи ще якийсь. А тут — відверта брехня. І одна з причин ініціювання цих незаконних перевиборів Київського міського голови та Київради — те, що я перерахувала. Це ще один доказ того, що Леонід Черновецький та його команда не могли далі боротися з такими спекуляціями й бартерами. Бо жодне соціальне питання не можна було провести на сесії Київради без вирішення майнових питань. Такого більше не буде.

Олексій ЄВЛАХ, голова земельної комісії Київради:
— Я особисто бачу певну істерику в передвиборчих штабах різних кандидатів. Киянам хочуть нав’язати, що нібито з приходом команди Леоніда Черновецького в Києві розпочалося незаконне будівництво.
Ірена Реонольдівна вже говорила мовою цифр. А вони — найліпший доказ того, що всю незаконну забудову дозволено ще за часів попередньої каденції міської влади. І лише команда Леоніда Черновецького дуже системно підійшла до боротьби з цим, особливо в центральній частині міста. І тому я розцінюю дострокові вибори в Києві як певну реакцію на ту позицію, яку зайняла команда мера. Всі розуміють, щоб розпочати будівництво, треба щонайменше 2—3 роки для погодження документації. Ми можемо порахувати, коли надано відповідні дозволи і прийнято відповідні рішення. Тому, якщо хтось думає, що з приходом іншої команди ситуація в Києві щодо незаконного будівництва зміниться, то він, м’яко кажучи, помиляється, а той, хто розповсюджує таку інформацію, займається брехнею. Якщо повернеться стара команда, вона лобіюватиме питання щодо продовження розпочатих будівництв. Коли прийде якась інша команда, незаконні будівництва виростуть як гриби після дощу, поки вона вивчатиме питання Києва. І приклад — будинок на вулиці Михайла Грушевського, 9-а. Його почали зводити і закінчили під час Помаранчевої революції, коли всі займалися великою політикою. Будівельники ж робили свою справу. Нині, на жаль, ми вже нічого не можемо повернути.

Шкода, що нині всі гілки влади, насамперед Києва, відволікаються на передвиборчу кампанію. Від того страждають кияни. Страждає справа. Сповільнюються темпи розвитку Києва, а вони сьогодні значні як ніколи. Ми втрачаємо в кількості і якості соціальних програм, яких до нинішнього часу столиця ще не знала. Ірена Реонольдівна може підтвердити: таких соціальних програм ще не було. Збільшення дохідної частини бюджету командою Леоніда Черновецького дала можливість опікуватися малозабезпеченими верствами населення.
Ще хочу сказати: поки що в Києві справді, на жаль, є певна нестабільність, яку зумовлюємо не ми. Ми робимо все, щоб це стримати. Шкода, але розраховуватися за це доведеться киянам. Чому? По-перше, з бюджету будуть значні витрати через проведення позачергових виборів. По-друге, всі, хто працює на території Києва, закладати певні ризики через проведення виборів у свій бізнес. Це означає, що послуги можуть зрости в ціні. Це означає, що такі ризики стосуватимуться і будівництва. І, звісно, ціна квадратного метра після цього збільшиться. А ми знаємо, що Київ утворює ціни на ринку нерухомості всієї України, тому розраховуватимуться не тільки всі кияни, а вся Україна. Тому я впевнений, що 25 травня, на День Києва, а це символічна дата, кияни прийдуть, зроблять усвідомлений вибір, дадуть відсіч брудним технологіям, дешевому популізму.

Єгор БЕНКЕНДОРФ, кандидат на посаду Київського міського голови:
— У народі поширена думка, що в Київраду ідуть заробляти гроші, а до Верховної Ради — захищати гроші. На жаль, багато хто з депутатів таку думку підтверджує. Це образливо і дуже сумно. Я корінний киянин, і мені сумно спостерігати, що Київ втрачає своє історичне обличчя. Місто перетворюється на бізнес-центр. Скоро в нас, як у Дубаях, стоятимуть у центрі здоровенні дзеркальні споруди. На мою думку, слід, по-перше, заборонити будівництво висоток, які псують архітектуру центральної частини міста. Чому всі намагаються збудувати навіть незаконно, але щоб у центрі? Бо на околиці доведеться прокладати комунікації, а в центрі Києва вони просто врізаються в існуючу систему, незважаючи на те, що вона давно перевантажена. До яких наслідків це призведе — нікого не цікавить. Коли будують висотки в центрі, то ніхто не думає, куди потім подіти автомобілі. Як наслідок ми маємо суцільні пробки, а двори перетворені на паркінги. Тому у моїй програмі є такий дещо жорсткий момент — 51%. За це багато хто критикує. Але я наводжу приклад Куби, хоча може для когось він і невдалий. На Кубі ніхто не може відкрити бізнес, будувати щось, якщо 51% не належатиме державі. Я хочу, щоб було так: якщо хтось хоче побудувати дім, нехай 51% належить Києву. Ці квартири потім можна розподілити, скажімо, для молодих людей. Адже сьогодні молодь не може дозволити собі придбати житло. Я насправді не люблю виборів, тим більше, що наша країна постійно в них. Але, з іншого боку, є і позитив, вибори — це, мабуть, єдиний час, момент, коли політики діляться з людьми своїми грошима. Вони намагаються за місяць щось побудувати, щось виправити, кудись вкласти, щоб показати свою діяльність. Хоча цим вони мали б займатися протягом усієї своєї діяльності.

Олександр ЛУЦЬКИЙ, депутат Київради:
— Я хочу запитати, що ви розумієте під терміном “незаконне будівництво”? Які критерії цього поняття? Повірте мені, кожна справа, що пройшла сесію Київради, має висновки санепідемстанції та інституту імені Марзєєва. Тому треба говорити не про те, що воно незаконне, а про те, що поганий закон. Незаконна забудова сьогодні виникає тільки в одному критерії — якщо вона не пройшла громадських слухань, якщо люди дали негативну оцінку. От є сьогодні закон про громадські слухання. Дуже поганий закон, теж недопрацьований. Тільки в такому випадку можна сказати, що будівництво незаконне. Або ж слухання проведено з порушеннями, як це сьогодні зазвичай відбувається. Збирають людей, які проживають в іншому кінці міста і яким байдуже, що тут споруджуватимуть. Сьогодні критерій незаконності є лише один. І плюс критерій, коли фірма бере на себе якісь інвестиційні зобов’язання. І потім їх не виконує. Що, до слова, відбулося з Жовтневою лікарнею. Якщо землю надано в оренду, то це ще півбіди, можна буде якось спробувати розірвати договір. Але коли її продано з аукціону, якщо вже є свідоцтво про право власності на землю, повернути її в місто уже практично неможливо.

Передвиборча кампанія в розпалі, всі уже провели свої з’їзди, робляться гучні заяви, але в програмі жодного кандидата я не побачив чіткого плану розвитку Києва. Самі тільки гасла. Я б хотів побачити конкретну програму, яка б показала, що все це справді треба. І хотів би, щоб її порівняли з програмою, яку Київрада прийняла на сесії. Це Програма соціально-економічного розвитку Києва. Можливо, ви зробите до неї якісь поправки чи доповнення.
У списках ховаються забудовники. Потім уже дізнаєшся, хто вони. І рвіння інвесторів у Київраду зрозуміле — їм треба захистити свої капіталовкладення. І те, що компанія “21 століття” фінансує сьогодні Кличка,— це абсолютна правда. Але інвестори не мають входити до Київради. Інакше вони лобіюватимуть власний бізнес. Що було за Омельченка і для чого, власне, робили ці перевибори.

Андрій МОХНИК, ВО “Свобода”:
— Хоча б скільки ми називали ці прізвища, всі вони однак потраплять до Київради. Навіть якщо ми зранку до вечора по телебаченню крутитимемо, це відбудеться. Тому що існуюча виборча система передбачає закриті виборчі списки, тобто людина конкретно оплачує своє місце у виборчому списку, інвестор чи забудовник знає, що перші 20—30 місць прохідні, платить гроші й отримує депутатство в Київраді. Питання відкритих виборчих списків дебатувалося, його обіцяли вирішити ще перед позачерговими виборами 2007 року. І цього не зроблено, власне, як і не виконано інших коаліційних домовленостей щодо виборів до Київради у два тури та за відкритими виборчими списками.

Що дає відкритість виборчих списків? Відкритість виборчих списків — це не те, що в газеті надрукували, і це вже виборчий список. Це можливість змінювати порядок кандидатів у депутати за результатами виборів, голосування. І вже тоді озвучення цих прізвищ давало б певний ефект, бо людина чула, хто будує біля її двору. Й не обирала б його, не ставила б навпроти нього галочку, а прізвище автоматично пересувалося б у кінець списку.

Недосконалість виборчої системи призводить до того, що політичні сили проведуть забудовників. Ми вважаємо, що однією з головних проблем є відсутність реального самоврядування. Тобто ми маємо населення Києва, а не маємо київської громади.

Що таке громада? Це організоване населення, яке бере на себе відповідальність і може впливати на прийняття певних рішень — усього цього в Києві немає. І, власне, треба говорити про те, що перед Києвом стоїть певний шлях трансформації в громаду.

Щоб не було отих слухань, на які привозять людей, котрим однаково, що на конкретній вулиці відбуватиметься, ВО “Свобода” пропонує узгоджувати будь-яке будівництво з будинковим і вуличним комітетами. Тобто, якщо не створено будинкового комітету, немає відповідальних осіб, не може бути навіть мови про будівництво. Тобто влада має в якийсь спосіб стимулювати створення цих комітетів. З іншого боку, мешканці мають відчути, що вони є громадою, яка може впливати на рішення. Власне, це і є відповідальність влади перед громадянами.