Вісім місяців, яких ми загубили

Події останнього тижня примушують оглянутися назад. Вісім місяців тому ми палали революційним полум’ям та чекали на швидкі та ефективні зміни. Всі були впевнені, що країна має форсованим маршем рухатися у напрямку “до нормального життя”, бо політичної волі керівництва, як нам тоді здавалося, для цього вистачало.

Саме в той час Євген Захаров склав програмну статтю, якою ввів до обігу термін “декучмізація”, який мав стати післяреволюційним гаслом нової влади.

В статті відомий та досвідчений правозахисник виклав певні пункти плану дій, які мали бути виконані для того, щоб нещодавнє минуле стало минулим насправді. Пункти переважно нескладні та такі, що легко виконуються, якщо тільки програма дій нової влади не розбігається з задекларованими принципами.

Що пропонував пан Захаров?
Розсекретити чисельні Укази та інші документи кучмовського режиму та назавжди припинити практику позазаконного накладання різноманітних грифів “не для друку”. Закінчити розслідування резонансних справ, по-перше – справи Гонгадзе. Розкрити механізми зловживань та фальсифікацій на виборах-2004. Завершити процес деКДБзації, розсекретити інформацію про штатних та позаштатних агентів спецслужб, які працюють на високих посадах. Провести корінне оновлення інших правоохоронних органів. Невідкладно розпочати реформу вищої освіти. Розділити бізнес та політичну діяльність. Створити механізми суспільного контролю. Закріпити незалежність судової влади та авторитет правосуддя, завершити судову реформу, забезпечити суспільний контроль за діяльністю судів. Реформувати державний апарат з метою підвищення його ефективності.

Констатуємо: за перші 15% президентського терміну шановного пана Ющенко не було зроблено НІЧОГО із переліченого, або, якщо і було (наприклад, реформування Адміністрації президента ті РНБОУ), то не найкращим чином. Більш того, пан Ющенко, якщо висловлюватися фігурально, брутально “кинув” український народ: він так і не ввів в дію вже підписані Укази, які були міцною агітаційною зброєю під час виборчих перегонів. Чи то гарно починати президентський термін з обману власного народу?

Таким чином, можна зробити висновок: команда Ющенка не палала бажанням виконувати зобов’язання перед Народом, який привів іі до влади, а саме – звичайні обов’язки будь-якої влади, яка називає себе “народною”.

Тривожні сигнали лунали постійно: різноманітни економічни “кризи”, відсутність росту іноземних інвестицій, рост корупції. Події останнього тижня стали апофеозом. Але перші сигнали небезпеки пролунали щепід час формування уряду. “Майдан” присвятив питанню формування державного апарату окрему статтю. Український держапарат є корумпованим зверху до низу, а тому лікувати його окремі частини чи спробувати “частково покращити” його роботу – це безглуздя. А тому потрібні, по-перше, змінити умови функціонування державної машини, та одночасно обов’язково провести кардинальні кадрові зміни на всіх рівнях.

Що ми побачили? Найвищі посади, які під час Кучми були звичайним товаром, перетворилися на відзнаки “за безцінний внесок в перемогу Ющенка у виборчих перегонах”, а також в об’єкт для політичного торгу. Рішення про призначення кандидатів на посади приймалися майже без урахування професійних якостей або психологічних особливостей, а тількі за принципом “сформувати органи влади та не порушити відому пропорцію “58% — 25% — 17%”.

Сумним тенденціям можна було протиставити лише широкий громадський контроль за діяльністю нової влади. Про це було чимало написано і в вищенаведених, і в інших статтях, наприклад тут. Створити механізми контролю за діяльністю держапарату обіцяв і кандидат в президенти Ющенко. Але його передвиборна обіцянка залишилася обіцянкою. Відповідної законодавчої бази досі немає. Окремі громадські ради та колегії, які було створено при окремих органах – це виключення, яке підтверджує правило.

15 відсотків президентського терміну Віктора Ющенка позаду. Можна констатувати, що ці вісім місяців український народ загубив. Загубив не тільки “завдяки” владі, яку він обрав, а завдяки тому, що повністю переклав на її слабкі та неосвічені плечі почесний обов’язок покращити власне життя. І треба пам’ятати, що, нажаль, в Україні ще немає освічених спеців з “євроремонту” всієї держави. Тому сподіватися на диво не можна.

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 12-09-2005 6:20 |  переглядів