Жульєн Пейн: Чемпіонат світу з цензури в Інтернеті

Більшість авторитарних режимів світу намагаються контролювати, що роблять та читають онлайн жителі їх країн. Уряд таких країн все краще і краще вчиться блокувати небажані матеріали, за допомогоютехнологій, що придбані в основному у американських приватних компаній. Китай — безсумнівний чемпіон світу по контролю Інтернету. Але в останні роки, ця країна вже відчуває дихання в спину від своїх суперників. Кожна країна в цій виборці з дуже великого (на жаль ) списку країн що намагаються цензурувати Інтернет, мають свій власний стиль та свою власну тактику, але ціль у них у всіх — однакова.

Китай — чемпіон світу.

У Китаї репресивний режим одним з перших зрозумів, що Інтернет необхідний для країни, і тому потрібно поставити його під контроль. Зараз це — ледь не єдина країна, що змогла обмежити доступ до «недозволених» матеріалів, які критикують режим, одночасно розвиваючи мережеву інфраструктуру. В чому тут секрет, і як це їм вдалося? Відповідь — кмітлива суміш з інвестицій, технологій та (китайської) дипломатії.

Пекін витратив десятки міліонів (за деякими даними, на 3 порядка більше. Майдан-Інформ) доларів на найбільш просунуті та надсучасні системи фільтрування та спостереження в Інтернеті. Система базована на «чорному списку» веб-сайтів, що оновлюється фактично в режимі реального часу. Доступ до «неблагонадійних» сайтів (в це широке поняття входять наприклад сайтиз порнографією, політичною критикою, що підтримують Тибет або незалежність Тайваню ) — блокується на рівні так званих Інтернет бек-бонів країни (точки з найкращим виходом в глобальний Інтернет). Але режим не зупиняється на цьому — автоматично включається заборона на доступ до сайтів, де зустрічаються заборонені слова або словосполучення (тяньаньмень+вбивство, наприклад). (В середині країни сайти з «підозрілим контентом», яких теж визначають за словоспролученнями, швидко вираховуються і робота їх припиняється, як на рівні обладнання, так і ув"язненням людей що їх підтримують. Нещодавно Китай ввів загальну обов"язкову реєстрацію всіх сайтів, де користувачі можуть отримати або обмінятись інформацією — це і ЗМІ, але також і блоги, форуми. чати тощо; Майдан=Інформ )

Режим також навчився майже моментально цензурувати інтернет-форуми. За допомогою розробленого на замовлення уряду софта, та використовуючи кібер-поліцію (зараз її чисельність — декілька десятків тисяч чоловік), китайська влада може швидко «зачистити» будь який форум(які стали дуже популярними в Китаї за останні роки) від будь якого недозволеного «дисиденства». Заклик до вільних виборів на якомусь форумі, наприклад, має шанс прожити в онлайні не більш ніж пів-години. Міністерство промисловості та інформації також слідкує за блогами, і має угоду з найбільшим китайським сервісом для блогів про те що останні будуть цензурувати своїх користувачів. Отже, допис про Далай-ламу з"явится онлайн з автоматично вставленими пробілами на місці заборонених слів.

Але яким чином Китай, який ще 10 років тому не мав серйозних інтернет-компаній взагалі, зміг отримати настільки передове те ефективне обладнання та програмове забезпечення? За допомогою провідних корпорацій з США. і Cisco в першу чергу. Ці корпорації, щоби отримати шматок з величезного китайського інтернет-ринку (~ 100 000 000 користувачів — Майдан-Інформ), сором"язливо прикривають очі на те, як використовуються їх технології. Деякі з них, проте, напряму допомогають режиму встановлювати фільтри та підслуховування.

Пекін примудрився поставити на коліна навіть найбільші пошуковики — Yahoo! погодилась прибирати всі «образливі» для режиму результати пошуків з своєї китайської версії ще декілька років тому. Google противилась такому тиску достатньо довго, але зараз схоже теж рухається по цьому шляху. Китайська версія персональних щоденників від Microsoft також цензурує слова.

Поліція та суди країни також дуже суворі до тих, хто намагається порушити цензуру на своїх веб-сайтах і не підкоряються правилам від керуючої Комуністичної партії Китаю. 75 кібер-дисидентів зараз перебувають у в"язницях, за спроби розміщувати онлайн незалежні новини, у частини з них строки вироків — більше ніж 10 років.

Туніс : «зразкові» гравці

Президент Зіне ель-Абідін бен Алі (Zine el-Abidine ben Ali)

Президент Зіне ель-Абідін бен Алі (Zine el-Abidine ben Ali), сім"я якого має монополію на всі інтернет-послуги в Тунісі, запровадив досить ефективну систему для цензурування активності онлайн. Доступ доопозиційних сайтів заборонений, так само як і доступ до більшості новинних сайтів, таких як наприклад французська «Ліберасьон». Режим також намагається відвернути користувачів від використання веб-мейлів (Yahoo та Google Mail, наприклад) — робиться це з тої простої причини що перехопити лист у веб-трафіку важче, ніж звичайну електронну пошту. Так, щоб зайти в пошту Yahoo! з кав"ярні в Тунісі, почасти потрібно чекати більше 20 хв, при цьому часто все закінчується невдачою через помилки «timed out» або «page not found». Також, наприклад сайт «Репортерів без кордону» не можна прочитати знаходячись у Тунісі.

За якоюсь злісною іронією, «міжнародна спільнота» в особі ООН, схоже підтримує методи уряду Туніса по «керуванню» Інтернетом. Афілійований в ООН ITU (Міжнародна телекомунікаційна спілка) обрала Туніс як країну господаря для Світового Самміту щодо Інформаційного Суспільства (всі слова з великої букви), WSIS. Сама ідея, що Туніс є зразком того, як потрібно розвивати Інтернет — відверто жахає.

Іран : агресивний загін
Цезура онлайн — це справа не лише комуністичних режимів Азії. Система фільтрування в Ірані сильно покращена за останні роки, та міністр інформації хвалився нещодавно що вона блокує десятки тисяч вебсайтів. Мулли особливо ретельно слідкують за сексуальним наповенням сайтів, але також дуже не люблять незалежні онлайнові джерела новин.

Режим також схильний до найжорсткіших покарань — в 2005 році був поставлений рекорд, 20 блогерів кинуто до в"язниці, і декого продовжують тримати і дотепер.

Куба : «легенда»

Фідель Кастро

Кубинський режим найбльш відомий своїм вмінням підслуховувати телефонні розмови, але також непогано вправляється з цензуруванням Інтернету. Китайська модель щодо одночасного збільшення користувачів + збільшення контролю над ними занадто витратна, тому Кастро пішов простішим шляхом — в Інтернет допускають лише «обраних з обраних». Мізерна частина кубинців що мають доступ в мережу, отримали на це письмовий дозвіл від партії. Навіть якщо вам вдалося нелегально вийти в мережу — ви отримуєте значно цензуровану версію.

Небагато людей знають про те що Куба є однією з найменш інтернетизованих країн в світі, і що онлайн матеріали там цензурують так само суворо як і звичайну пресу. Чому так? Можливо через все ще дуже потужний міф кубинської революції.

Саудівська Аравія: курс на рекорд

Король Абдалах Бен Абдель Азіз аль-Сауд

Саудівська влада відкрито підтверджує, що вони цензурують Інтернет. Ніяких там «сторінка не знайдена», як в Китаї. Якщо ви намагаєтесь зайти на заборонений сайт, вам відверто пишуть «сайт блоковано урядом Саудівської Аравії». Офіційний «Інтернет-сервіс підрозділ» (ISU) з гордістю повідомляє вам, що доступ заборонено до 400 000 сайтів, і навіть пропонує у заповнити і відправити для них онлайн-форму з вашими пропозиціями, які сайти на вашу думку, потрібно заборонити також. ISU повідомляє що він захищає громадян від образливих матеріалів, що порушують принципи та соціальні норми Ісламу.

Також варто зауважити — систему фільтрування розробила і продала для Саудівської Аравії американська фірма Secure Computing.

Узбекистан : «гра в дурника»

У нас неможливо цензурувати Інтернет — сказав міністр інформації Узбекистану в червні 2005 року. Дивне твердження, враховуючи що доступ до узбецьких опозиційних сайтів блоковано, а кореспонденти таких сайтів постійно отримують погрози, та наражаються на загрозу фізичного знищення.

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 27-09-2005 7:00 |  переглядів