Коли в Україну завітали НЛО?

Рожевий світанок на Сході

Те, що перемовини з Партією регіонів Юля Володимирівна провадить тільки під тиском НЛО, відомо всім. От лише, коли ж те НЛО сідало на нашу землю та з яких країн воно завітало? Точна дата відома. Це сталося під час славетного візиту Юлії Тимошенко до Донецьку напередодні нового 2005 року. Той візит, неначе айсберг, мав білу та чисту надводну частину, але одночасно й мав підступну підводну, від якої корабель “помаранчевих” переможців пізніше отримав свої смертельні пробоїни.

Журналістам стало відомо, що в аеропорту Юлію Володимірівну зустрічав сам Рінат Ахметов. Уже після ефіру, відповідаючи на питання, чи планує вона зустрітися з Ахметовим, вона проговорилась: "Я можу вам сказати — те, що я маю можливість бути в ефірі, що мене зустріли і, я сподіваюся, проведуть, це була добра воля Ріната Ахметова”. Те, що тоді Тимошенко ніхто не уповноважував вести переговори з «донецькими» від імені Ющенка, підтвердив навіть Зінченко. 

Тимошенко тоді все ж натякнула на деякі пункти угоди з «донецькими». Вона погодилась на те, щоб губернатором став місцевий висуванець. Саме тоді в якості кандидата на посаду “помаранчевого” губернатора з'явилась кандидатура “батька” донецького сепаратизму Вадима Чупруна. У свою чергу Олександр Волков, який супроводжував Тимошенко, домовився про підтримку “регіоналами” кандидатури Тимошенко на посаду прем’єр-міністра України. Фактично ж результатом цих сепаратних домовленостей стала консервація тоталітарного режиму в Донецькій області та збереження контролю за владою в руках Партії регіонів.

Свого часу шляхи Чупруна і Тимошенко вже перетиналися. Зокрема в липні 2000 року, коли віце-прем'єр з ТЕК Юлія Тимошенко мала поїздку до Туркменістану. Поза сумнівом, не без допомоги Чупруна, тодішнього посла України в цій країні, Тимошенко зуміла домовилася про поставки туркменського газу.

Отак заступник тодішнього голови «Нафтогазу України» Юрія Бойка Вадим Чупрун посів крісло донецького губернатора. Питання про афери в «Нафтогазі України» більше не ставилося, а спільний візит Віктора Ющенка і Вадима Чупруна до Туркменії закінчився нічим. Ніязов не погодився знижувати ціну на газ для України. А “губернатор” Чупрун із перших кроків був під впливом Бориса Колесникова і Юхима Звягильського. Пізніше до цього тандему приєднався і Рінат Ахметов. По суті, влада опинилася в їхніх руках. Прем'єр-міністра України Юлію Володимирівну Тимошенко це тоді повністю влаштовувало.

Гаряча осінь 2005-го

У вересні 2005 року політичний Олімп України потряс гучний політичний скандал. Ряд високопоставлених політичних діячів України (Бродській, Зінченко, Томенко) виступив із публічними викриттями нібито доведених ними фактів корупції і зловживання службовим положенням із боку найближчого оточення Президента України (Порошенко, Третьяков і Мартиненко). У результаті цього Віктор Ющенко звільнив зі своїх посад Порошенка і Третьякова, а заразом і відправив у відставку уряд Юлії Тимошенко. Хоча це призвело до політичної кризи, яка триває і до сьогодні, але “вину” обвинувачених довести не вдалось, та й, схоже, ніхто і не намагався цього зробити. Президента ж цим підштовхнули до підписання «Меморандуму» з Януковичем. Цікаво, що Тимошенко під час цього скандалу особливо не “світилась”, відправивши на передову своїх соратників, а потім їх здихавшись, наприклад, як Бродського. Пощастило лише Томенку, хоча і він на деякий час був відправлений у тінь.

Тіні Росії

Чому ж так різко Юлія Володимирівна робить кроки, на які не чекають навіть в її оточенні? Наприклад, її інтригуючі контакти з російськими можновладцями. Адже, незважаючи на серйозні звинувачення Тимошенко з боку Росії, вона змогла успішно домовитись як з Путіним, так і з його наступником.

Можливо, поведінку Юлії Володимирівни зможуть пояснити деякі факти, що з'явились у пресі на початку 2008 року. Наприклад, публікація в російському виданні «Пресс-Атташе.ru» під назвою «Команда Медведєва. У наступника є свої надійні силовики»: «…У силовій команді, яка покликана забезпечити стабільність і безпеку діяльності майбутнього Президента, є люди і більш закриті. Одним із таких опорних, ключових людей є генерал-майор Антон Суріков. Останніми роками він більш відомий як політолог і політичний аналітик, що має великий вплив на патріотичні політичні сили. Проте, за деякими даними, Суріков ще в 1983 році став кадровим співробітником Головного розвідувального управління (ГРУ) Генштабу збройних сил СССР. До 1991 року Антон Вікторович Суріков – уже підполковник. Яким чином відбувся такий швидкмй кар'єрний ріст у консервативній системі ГРУ, можна лише здогадуватись, проте очевидно, що він був пов'язаний з виконанням декількох важливих спеціальних державних завдань».

Далі видання повідомляє, що на початку 1990-х років Суріков, відомий на Кавказі також під ім'ям «Мансур Натхоєв», став одним із головних організаторів абхазького сепаратизму, внаслідок чого Абхазія одержала фактичну незалежність. У 1993 році при ключовій участі «Мансура» був розроблений план усунення тодішнього грузинського президента і взяття Тбілісі. Проте нерішучість президента Бориса Єльцина і його урядовців перешкодила реалізаціям «плану Сурікова».

Проте на плечах «Мансура» засяяли генеральські погони — навіть тодішнє керівництво Росії не могло не оцінити і не відзначити його заслуг. У ті ж роки він, наймолодший з генералів військової розвідки, посприяв встановленню тісних контактів між військовим керівництвом РФ та керівництвом бунтівного Карабаху.

Внаслідок цього авторитет генерал-майора в питаннях Кавказу став практично незаперечним. Антон Суріков вважається також одним з кращих в Східній Європі фахівців зі збройових і суміжних ринків. Наприкінці 1998 р. – початку 1999 р. голова уряду РФ Євгеній Прімаков і його перший заступник Юрій Маслюков запропонували генералу очолити державну компанію «Росвооружєніє». Проте тоді цим планам не судилося збутися через відставку кабінету Прімакова-Маслюкова у 1999 р.

Росія підмінила мізки українського уряду?

Правда ж, колоритна особа пан Суріков? Та якби ця особа не з'явилась в оточенні Тимошенко, мабуть, можна було й не цитувати проурядове російське видання. Але в ньому наводяться дійсно шокуючи відомості. Справа в тому, що останнім часом Суріков працює в тісному партнерстві з політологом і бізнесменом Володимиром Філіним, що є одним з кращих в світі фахівців у галузі ринків озброєнь.

Зараз Філін проживає в Києві і очолює закритий аналітичний центр, що вважається не більше і не менше як «тіньовим мозком» уряду України. А цей уряд, як відомо, очолює Юлія Тимошенко. Чи не це був той місточок, що подружив Дмитра Медведєва і Юлію Тимошенко? Саме в цьому контексті можна розглядати позицію Тимошенко щодо Кавказу.

«Пресс-Атташе.ru» вказує на безпосередній зв'язок Медведєва з «тіньовим мозком» нинішнього прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко, передрікаючи їй неминуче президентство.

Віктор Геварін, газета «Шлях Перемоги»

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 17-11-2008 18:03 |  переглядів