Де ж ця “Нова країна”? або “Всплитіє ПІДРАХУЯ”

Де ж ця “Нова країна”? або “Всплитіє ПІДРАХУЯ”.
Василь Швидкий

Коли народний Президент виступаючи на Майдані після інавгурації казав про нову країну, нову команду, нове життя, чесно кажучи на очі наверталися сльози від гордості за той подвиг який здійснив наш багатостраждальний народ у листопаді та грудні минулого року. Але як то кажуть “час пішов”, і цікаво подивитися що ж нового прийшло в наше життя, і де так звані “старі”. І робити це я пропоную почати із однієї з найбільш одіозних фігур виборчої кампанії, колишнього Голови ЦВК С. Ківалова, відомого також під прізвищами “КіДалов” та “Підрахуй”.

Давайте, спочатку, подивимось з чим вийшов С. Ківалов з виру виборчої кампанії.

У пасиві:

Втрата місця Голови ЦВК.

Сильно підмочена репутація та прізвище “підрахуй”.

Втрата його впливу на вищих урядовців, яка використовувалася для вирішення “питань” та прикриття власного бізнесу.

Декілька кримінальних справ, відкритих по фактам порушень законодавства в роботі ЦВК.

В активі:

100 мільйонів доларів отриманих від донецької команди, які осіли на особистих рахунках С. Ківалова.

Поставки металу із Запоріжсталі на загальну суму в 21 мільйон доларів на адресу фірм які належать його донці Тетяні Ківаловій.

Подарунки у вигляді золотих злитків на декілька мільйонів доларів та автомобіля “Майбах” вартістю 800.000 євро (посмішка долі – 13-го в Україні).

Машину, до речі нещодавно перегнали за кордон.
Не слабо, як то кажуть. Але все це могло бути перекреслене принциповою позицією нової влади. Так що головним завданням було рятувати становище. І першочерговим для С. Ківалова було зберегти керівництво “перлиною” його імперії – Одеською національною юридичною академію.

Саме з керівництва цим навчальним закладом почався його політичний злет. Саме академія була тим ресурсом який поставляв безплатну робочу силу та, в багатьох випадках, фінанси для потреб С. Ківалова. Наприклад, вже четверті вибори підряд (по два рази у Верховну Раду та Президентські) практично сто відсотків виборчих комісій у округу С. Ківалова складалися із співробітників та студентів ОНЮА. Як ви думаєте чим вони займалися? Саме тим, що підрахуй хотів організувати в масштабах всієї України. А можливість впливу на “поважних батьків” чиї діти навчаються в академії? Це вже не кажучи про такі дрібниці як писання студентами тисяч листівок з поздоровленнями виборцям.

А ще, юридична академія – це 38 об’єктів нерухомості, лише в місті Одеса, частина з яких вже переведена у власність підконтрольних С. Ківалову фірм, і в яких академія орендує здавалось би власне майно.

Не можна оминути увагою і діяльність начебто благодійних фондів „Юридична академія” та „Студентська церква” до яких бажаючі вступити в ОНЮА сплачують спонсорську допомогу. Фондами цими С. Ківалов розпоряджається одноосібно, і куди йдуть з них гроші одному йому і відомо. Така ж сама історія і з філіалами академії в Сімферополі, Миколаєві, Кривому Розі, Чернівцях, прибутки від яких також зникають десь на шляху до рахунків ОНЮА.

А ще є така собі кишенькова Українська морська партія, створена С. Ківаловим, яку на час його роботи в ЦВК очолював „весільний” відставний адмірал Безкоровайний. Якщо придивитися до цієї партії, то на 98% вона складається з викладачів та студентів ОНЮА, яких в наказовому порядку туди записували. Так само створювали і осередки партії в інших областях України, даючи „домашнє завдання” студентам, які приїхали з інших місць. Саме на цю партію нині дуже розраховує С. Ківалов, мріючи про своє повернення у велику політику в „магічному” 2006 році. Коротше кажучи – є що рятувати.

І, треба віддати належне, реакція Ківалова була миттєвою. Ще не встигли вщухнути крики “ганьба” у Верховній Раді при затвердженні нового складу ЦВК, а сам “підрахуй” залишити свій ЦВКовський кабінет, а в ОНЮА вже проводяться збори трудового колективу, на яких приймається рішення ліквідувати посаду ректора академії, а всі його функції передати президенту наглядової ради, яким С. Ківалов і являвся. До речі, дивна річ, вже більше восьми років, з того моменту як Ківалов став народним депутатом, в ОНЮА не було ректора, лише виконуючий обов’язки.

Але це не допомогло, і Міністерство освіти і науки таки оголосило конкурс на заміщення вакантної посади ректора ОНЮА. Довелося діяти інакше. Не проходить і 14 днів з моменту оголошення конкурсу (замість належних 30-и) і в ОНЮА скликається конференція трудового колектив по виборах (вам ще не смішно?) ректора. Делегати на цю конференцію обиралися (знову є бажання посміхнутися) від факультетів та структурних підрозділів за списками, затвердженими самі розумієте ким. Але це ще не все. Обраним делегатам давалися накази трудового колективу голосувати за С. Ківалова.

Але і цього виявилося замало для спокою підрахуя. Він вже не вірив навіть “найвідданішим із найвідданих”. Вибори були альтернативними, але в якості альтернативи було запропоновано кандидата (не доктора) юридичних наук, професора Червоного Ю.С. Але це здавалося б ще нічого, якби альтернативному кандидату на день виборів не виповнилося б (наберіть повітря) СІМДЕСЯТ СІМ РОКІВ. Зрозуміло, ці вибори підрахуй програти вже не міг.

І ось із документами наш підрахуй з’являється на порозі міністерства в Києві. Але на протязі трьох днів тодішній міністр В. Кремень навіть відмовляється приймати свого колишнього “друга”, як він сам називав С. Ківалова. Але як відомо в новорічну ніч завжди відбуваються дива, і ось 31-го грудня 2004 р., таке диво відбувається. Міністр, який одним з перших урядовців одягнув помаранчевий шарф, змінює гнів на милість і підмахує буквально на коліні наказ на призначення С. Ківалова ректором та особистий контракт на сім років. Чому? Мабуть що все ж такі друзі. Та й не тільки.

Маловідомий факт, але 2 роки тому нинішній голова РНБО Петро Порошенко, тоді ще просто народний депутат, захищав дисертацію кандидата юридичних наук саме в ОНЮА, у вченій раді під керівництвом С. Ківалова. До речі, як кажуть злі язики, ліквідація в січні цього року благодійного фонду “Юридична академія” викликано тим, що зібрані там гроші переведено комусь з „нових” посадовців в Києві в якості відступного за збереження за С. Ківаловим посади ректора.

Взагалі в стилі С. Ківалова було і залишається розраховуватися з потрібними йому людьми за державний або чужий кошт. Наприклад, звичайною практикою для ОНЮА є коли в академії навчалося і навчається на заочному та післядипломному відділення купа народних депутатів, працівників Кабінету Міністрів та адміністрації Президента та їх родичів. Ясна річ ніхто з них за роки навчання ніколи в академії не з’являвся. Присутні були лише їх залікові книжки. Не оминула спокуса ця і полум’яного революціонера та депутата з Нашої України Романа Безсмертного, теперішнього віце-прем’єра з питань адміністративно-територіальної реформи. З ним історія вийшла взагалі анекдотична. Влітку 2004 року, у розпал передвиборчої кампанії за вказівкою С. Ківалова пана Безсмертного було відраховано з факультету заочної освіти за “академічну заборгованість”, ясна річ став непотрібним, адже “підрахуй” вже зробив свою політичну ставку. Але часи міняються, і ми живемо в іншій країні. В січні 2005 року Р. Безсмертного було поновлено в академії на останній курс, і вже через місяць він захищатиме дипломну роботу та отримає диплом юриста з рук С. Ківалова з особистим підписом останнього. Чим не гримаса долі?

А як тоді кваліфікувати захист кандидатської дисертації заступником Генерального прокурора України пані Корняковою, якій відбувся в стінах юридичної академії (знову наберіть повітря) 29 грудня 2005 року? Спробуй тепер розраховувати на принциповість Генпрокуратури.

Також не треба дивуватися, якщо вже завтра С. Ківалов з’явиться на порозі кабінету новопризначеного заступника голови секретаріату Президента В. Кременя і нагадає останньому про давні дружні стосунки. А нагадувати є про що. І “подарунки” колишньому міністру освіти з боку керівництва ОНЮА це далеко не саме неприємне для сьогоднішніх часів боротьби з корупцією нагадування. Є і інші приклади.

Так, декілька років тому на березі Чорного моря на території яхт-клубу, розташованому в одному з найпрестижніших місць у м. Одеса, в районі 8-ї станції Великого Фонтану, ОНЮА було виділено ділянку, як тоді визначалося “для створення бази відпочинку та спеціалізованих навчальних аудиторій”. Ясна річ ані студенти, ані викладачі академії там ніколи не відпочивали, їх залучали лише для виконання робіт з впорядкування території, на якій було побудовано декілька будинків з фешенебельними апартаментами, барами, більярдними, саунами. І ця споруда почала гордо іменуватись “Дім прийомів ОНЮА”.

В цьому “Домі прийомів ОНЮА” зустрічали і українських депутатів та урядовців, і високих гостей з близького зарубіжжя. Як, знову ж таки, кажуть деякі особи причетні до організації цих зустрічей, перед подібними заходами меркне вся розпуста Стародавнього Рима. Ну а вже після цього відбувалося вирішення поточних питань атестації, акредитації, перевірок тощо. Все було дуже мило, можна сказати “душевно”. Але, нажаль, високі гості і не здогадувалися що після цих оргій залишалися дуже компрометуючі фотознімки та відеозаписи, які потім частенько використовувались для грубого шантажу. Ось і питання, чим керувався колишній міністр освіти, коли він в ніч під Новий Рік підписував контракт на призначення опального Голови ЦВК ректором академії, та чим буде керуватися хто-небудь із нових „старих” урядовців, коли необхідно бути “прикрити” кримінальні справи по виборчої кампанії?

Хтозна.

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 20-02-2005 14:30 |  переглядів