Цензура від Ющенка? «Українській газеті» заборонено друкувати

Оперативною ухвалою суду «Українській газеті» заборонено друкувати ще не написані статті.

Те, що сталося з тижневиком «Українська газета» щонайменше викликає шок.

І, в час виборчої кампанії, не може не стати пересторогою для всіх наших колег по журналістському цеху.

Прецедент судової цензури — цензури нового ґатунку — вже завтра може запровадити тотальну практику боротьби зі свободою слова вже не під егідою виконавчої влади, а через цілком начебто легітимний і «справедливий інститут» — український суд. Річ у тім, що у 47-му, грудневому номері нашої газети було опубліковано розлоге дослідження вельми специфічної господарської і не лише господарської діяльності Григорія Євдокимовича Смітюха, керівника відомої фірми «Антарес».

Стаття ця мала назву «Пісня шакала», а у самому тексті було анонсовано продовження дослідження у наступних матеріалах (ще не написаних) під назвами: «ЗТМК: як збанкрутити і приватизувати процвітаюче державне підприємство» та «Григорій Смітюх: портрет аутсайдера, котрий намагається купити урядовця». Так ось, цей славний Григорій Євдокимович, не чекаючи на продовження нашого скрупульозного аналізу його бурхливих здобутків, звернувся із позовом до Печерського суду столиці, а суд взяв та й оперативно заборонив «Українській газеті» друкувати ще навіть не написані статті! В ухвалі так і написано: «Заборонити товариству з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Українська медіа-група»» випуск у світ номерів інформаційно-аналітичного тижневика «Українська газета» зі статтями чи повідомленнями, які можуть містити відомості про Смітюха Григорія Євдокимовича, в тому числі статті: «ЗТМК: як збанкрутити і приватизувати процвітаюче державне підприємство» та «Григорій Смітюх: портрет аутсайдера, котрий намагається купити урядовця». Тобто судом заборонено засобу масової інформації друкувати статті, яких ще фактично не існує, а про намір написати які реадакція лише заявила на шпальтах газети. За такою логікою, будь-який суд може заборонити друкувати будь-якому незручному виданню статті зі згадуванням прізвищ, наприклад, Ющенка, Тимошенко чи Януковича тощо. Просто так, без жодної юридичної аргументації. Адже наведені в ухвалі судді Печерського суду Волкової аргументи просто не витримують критики: заборона друкувати неіснуючі статті абсолютно ніяк не може виступати засобом забезпечення позову (як про це сказано в ухвалі). Такими засобами можуть бути, приміром, арешт рахунків чи заборона ліквідації підприємства, але аж ніяк не безпосередня судова цензура.

Наші юристи, звісно, доведуть не просто абсурдність забороняти те, чого немає, але й юридичну неправомірність дій судді. Вже зараз готується відповідна заява до прокуратури та звернення до керівництва держави. Але наразі факт залишається фактом – через рік після завершення Помаранчевої революції в Україні з’явився новий вид цензури.

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 4-01-2006 8:59 |  переглядів