Церковні ієрархи закликають до гріха

Нещодавнє звернення предстоятелів впливових в Україні конфесій із закликом до виборців не голосувати у другому турі проти обох кандидатів мало б викликати суперечливі почуття у віруючих. Адже Церква вчить, що всі дії християнина мають узгоджуватися з його сумлінням. Те, що проти сумління – гріх.

Але, оскільки для багатьох, особливо щиро віруючих і практикуючих християн, голосування за жодного з кандидатів ніяк не узгоджується з їхнім сумлінням, то заклики ієрархів фактично є закликом до гріха, бо у таких людей у теперішній ситуації є тільки один усвідомлений вибір – поставити позначку у графі «не підтримую жодного кандидата». Негативи обох кандидатів настільки великі, що не дозволяють багатьом виборцям брати на себе відповідальність, яку вони б несли, якщо б проголосували за одного з двох претендентів на пост президента.

Проте, політичні міркування в черговий раз виявилися вищими ніж міркування моральні. Передбачати, що одне зло буде більшим, а інше меншим, і таким чином відходити від Божої заповіді «противитися всякому злу і віддавати себе на Божу волю і Божу милість» – означає не вірити у Божу справедливість та Божу милість. Для українського, та й інших секуляризованих атеїстичних, чи постатеїстичних суспільств – це звичайна річ. Церква відображає стан суспільства, а суспільство відображає стан Церкви.

Пригадуються рядки з Одкровення святого Івана Богослова про двох звірів посланих драконом. Один звір – з моря, другий звір – з землі. Один – більший, другий – менший. Обидва – породження одного найбільшого зла. Обидва наші кандидати у президенти також є породженням однієї кланово-олігархічної системи, зрощуваної і підживлюваної брехнею і захланністю. Вони є доповненням одне одного. За ними стоять одні і ті ж сили, лише пофарбовані у різні кольори. Одкровення не закликає ставитися краще до одного з цих звірів. Праведні ті, що не пішли за жодним з них. Вибілені кров'ю Ісуса Христа щирою і правдивою вірою в нього.

«Церква Христова» є святою, але складається вона з людей. Люди ж є грішними, бо живуть в світі наповненому гріхом. Тому від церковних ієрархів не можна вимагати абсолютної непомильності й ідеальних рішень в усіх випадках. Проте їхній заклик може бути великим ударом для Церкви, на радість атеїстам і на виправдання зневіреним. З іншого боку це – випробування для тих християн, які понад усе бажають жити у злагоді з власним сумлінням. Цей заклик ієрархів не повинен привести їх до зневіри і відходу від Церкви. Адже Дух більший від Тіла, а ідея – від тих, хто її реалізує. Та й у Церкві було багато предстоятелів, які ніколи не ставили політику вище від моралі, самі не йшли й не закликали інших йти на компроміси з сумлінням. У Греко-Католицькій церкві такими були Митрополит Андрей Шептицький і Патріарх Йосип Сліпий. Вони не поклонялися звіру і не вибирали жодного зла, ані більшого, ані меншого.

Петро Жук, Роман Соломонюк, Центр з інформаційних проблем територій Національної Академії Наук України

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 30-01-2010 16:39 |  переглядів