Вадим Місюра: Соціалісти зробили стратегічну помилку, коли йшли до влади

Колишній соратник Олександра Мороза, екс-голова Соціалістичного конгресу молоді, який став заступником голови СДПУ(о) Вадим Місюра, розповідає про те, як його “кинуло” керівництво Соцпартії, про чесноти Мороза та політичні перспективи соціалістичного руху.

Вадиме, чи зможе, на Вашу думку, нова парламентська коаліція ослабити політичну кризу та розкол у суспільстві?

Упевнений, що зможе, хоча й казали, що там мало спроможних політиків... За останні роки лідери та рядові члени ПР значно зросли як політичні діячі. У них достатньо поміркованих людей і, що важливо, багато державників, фахівців у різних напрямках діяльності. Думаю, сьогодні вони зацікавлені в тому, щоб країну перестало трясти, адже економіка перебуває у плачевному стані.

Думаю, діалог між ПР та НУ щодо приєднання “Нашої України” до вже створеної коаліції треба продовжувати. Це як компроміс з метою об’єднання нації. Але без таких претензій нашоукраїнців – мовляв, “тільки наш прем’єр”.

Я певен, ПР як партія, що стала основою для створеної коаліції, може прийняти на себе управління державою. Янукович уже став професійним політиком і, вважаю як державний діяч може взяти на себе процес об’єднання.

Але спершу треба облишити формат монологу кожної зі сторін і знаходити спільні точки. Головне –Президентові слід зрозуміти: сталося те, що сталося.

Я особисто не розумію, чому помаранчеві два місяці домовлялися про коаліцію. Якщо дві людини не могли щось поділити між собою – то слава Богу, що вона не відбулася.

Сьогодні Президент має гарантувати розвиток політичної реформи й подати запропоновану антикризовою коаліцією кандидатуру на пост прем’єр-міністра.

Думаю, він виграє від цього. До речі, настав час виконати основну вимогу Конституції і прийняти Закон України „Про основні засади зовнішньої і внутрішньої політики держави”. І тоді важливим буде не те, яка політична сила прийшла до влади – важливо, які діятимуть напрямки внутрішньої та зовнішньої політики. Тоді хоч би яка сила отримала владу, сперечалися б – як американські республіканці з демократами – за рівень податків та дозвіл чи заборону абортів.

Ви були соратником Мороза до 2001 року, а потім раптом перейшли до соціал-демократів (об’єднаних). Що спричинило тоді Ваш розрив з СПУ?

Підставою стало те, що молодіжна організація, якою я свого часу керував, не погодилася з деякими оцінками нашого місця й ролі в партійному житті з боку керівництва політ виконкому СПУ.

У 2000 році Соціалістичний конгрес молоді підтримав Мороза щодо його дій у питанні зникнення журналіста Гонгадзе й вийшов на Майдан. А після цих подій, уже перед формуванням нових партійних списків (до парламентських виборів 2002 року), в нашу структуру ввели ще один підрозділ – молодіжну комуністичну організацію. Тоді було підписано угоду, про яку ми не знали. І не розуміли, навіщо нам ця організація із сумнівним минулим. Як можна було комуністичну організацію вписувати в соціал-демократичний рух?

Політрада СПУ не врахувала інтереси молодіжної організації. Така ситуація призвела до конфлікту, ми побачили нерозуміння з боку керівництва СПУ, передусім першого секретаря партії Йосипа Вінського. Олександр Мороз тоді зайняв позицію спостерігача. Ми довго чекали його реакції на нашу позицію – відходити від СПУ не хотіли...

Врешті провели з’їзд організації, на якому прийняли рішення про вихід. Але ми пішли не з міркувань зміни ідеології, а просто тому, що нас “кинули”. Якщо більш літературно, — не оцінили адекватно той патріотизм, з яким молодь працювала на імідж СПУ та конкретних партійців...

Але ми не відходили від ідеології та обрали для себе СДПУ(о).

Як можете охарактеризувати моральні якості Мороза-політика, якого знаєте особисто?

Це один з найрозумніших, найінтелектуальніших, професійних, хитрих – як я тепер розумію – політиків.

Щодо його переходу до табору біло-синіх... Чи мав він право так вчинити?

Такі рішення, як, скажімо, підписання коаліції, не можуть ухвалюватися самостійно. Мало бути відповідне партійне рішення. Якщо було рішення партії підтримати помаранчеву коаліцію, усі члени фракції та лідери мали беззаперечно дотримуватися рішення найвищого партійного органу...

Друга сторона – етична. Я завжди вважав, що політик має дотримуватися слова.

Якщо Мороз порушив статут, нехай партія дасть йому оцінку. Якщо ти протягом півтора року когось щиро називав бандитами, а тепер приєднався до них...

З іншого боку, я не знаю деталей цієї колотнечі в помаранчевій коаліції. Кажуть, що і Тимошенко, і НУ хотіли “кинути” Мороза. Оця нещирість усередині самої коаліції, можливо, і спонукала Олександра Олександровича зробити такий неадекватний крок, крок на випередження.

Але є ще одна сторона в цій ситуації... Як представник соціал-демократичного руху, вважаю, що блокування соціалістів із “регіоналами” – більш природній шлях. НУ та БЮТ – це політичні сили ліберального спрямування, їхні засади часто не збігаються з програмою СПУ. Соціалістам ближчі погляди Партії регіонів та деякі програмні позиції комуністів. У таких питаннях, приміром, як вступ до НАТО, мовна, регіональна політика, питання землі...

Тому Мороз, як соціал-демократ, вчинив природно, коли створив коаліцію з лівими.

СПУ в жодному разі після Помаранчевої революції не мала йти у владу. Ця влада – не соціалістична й не соціал-демократична. Це була їхня стратегічна помилка. Можливо це і вплинуло на низький результат під час парламентських виборів.

Явлінський правильно сказав недавно по телебаченню у Львові: політики мають визначитися у своїх програмних цілях і завданнях. А тоді – сідати за стіл переговорів і говорити про те, що може єднати і що – роз’єднувати. Якщо є принципові розбіжності, ніколи не можна йти у владу з бажанням покерувати державою. Якщо ти соціаліст, маєш розуміти – ця влада не твоя, треба йти в опозицію.

Тому, я вважаю, що, не дивлячись на певні етичні вади, сьогодні Мороз зробив правильний крок, який хоч якось реабілітував лівий рух в очах людей, що більш-менш розуміють, який він має бути. До речі, наш лідер Віктор Медведчук, одним з перших поздоровив Мороза з обранням Головою ВРУ, і СДПУ(О) в цілому позитивно оцінила створення антикризової коаліції в сьогоднішньому форматі.

Якби соціалісти лишилися в помаранчевій коаліції, вони б уже ніколи не потрапили до парламенту. Тому що взяли б на себе всі вади несистемної роботи влади й, відповідно, несли б відповідальність за всю коаліцію.

Водночас, вважаю, що Мороз, це справді – одна з небагатьох постатей українського політикуму, яка може об`єднати Парламент та український народ з метою подолання політичної кризи.

Але Мороз про це якраз не говорить. Він виступає як миротворець, який прагне консолідувати Україну, і залишається прибічником широкої, а не лівої коаліції...

Гадаю, що, по-перше, це єдиний шлях знайти компроміс у розв’язанні політичної кризи. До речі, йдеться про приєднання до антикризової коаліції певних політичних сил, а не створення нової коаліції. По-друге, є певне побоювання того, що ситуація без НУ може призвести до розпуску Верховної Ради. Іноді виправдана така позиція в пошуку компромісів... Але, як на мене, уже не компроміси треба шукати – треба, щоб хтось узяв на себе відповідальність за події в Україні. Сьогодні, як я бачу, жодна з політичних сил не працює відповідно до своїх програмних завдань. Це має дуже негативні наслідки, хоча б тому, що відкидає нас назад у розвитку політферформи.

Яка, на Вашу думку, подальша доля соціалістів?

Якщо СПУ нарешті повернеться до своїх ідеологічних устоїв та до своєї програми й нарешті зрозуміє, що з правоцентристами вони не зможуть побудувати соціалістичне суспільство, у неї є перспективи.

Треба також розуміти: розкол у партії можливий. Не всі обкоми СПУ підтримують позицію щодо рішень фракції та лідера партії. Але авторитет Мороза, як лідера і як голови ВР, знівелює більшість негативних настроїв і не дасть змоги її суттєво розвалити. Не в останню чергу спрацює і прагматичний фактор при виборі для багатьох партійних керівників — це перспектива роботи у виконавчій владі, участі в майбутніх виборах тощо.

Пам’ятаю, на одному з політвиконкомів хтось сказав: заміни Морозу та Вінському в партії немає. На що я, пожартувавши, відказав: “Є! Якщо партія не вирощує своїх кадрів, вона не має перспективи”. Я не мав на увазі себе — говорив про принцип.

Лякає те, що до сьогодні альтернативи Морозу в партії справді немає. Якщо він піде з СПУ – чи збереже вона свій потенціал і буде затребуваною суспільством, невідомо. Ніколи робота партії не повинна вибудовуватися під одну особу – вона має керуватися своїми ідеологічними принципами. І тоді хто б не керував партією, люди будуть її сприймати за принциповість і системність підходу до суспільних проблем.

Не знаю, чи збереже СПУ свій рейтинг у тіні ПР. До речі, якщо ПР заявить про свій лівоцентристський, читайте, соціал-демократичний шлях, вона може стати центром усіх сил відповідного спрямування.

Якби Мороз пішов у ПР, я б цього не зрозумів. І не думаю, що він це зробить. Хіба що в одному випадку – якщо він об’єднає всі ці сили.

Хто, на Вашу думку, виграє в разі дострокових парламентських виборів?

По-перше, я не бачу сьогодні правових підстав для розпуску парламенту. Але, якби таке відбулося, то на першому місці могла б бути Партія регіонів, рейтинг якої зріс. Має шанси на підвищення рейтингу БЮТ. “Наша Україна”, якщо не повторить свій результат, може набрати 10–12%. Падає рейтинг СПУ – на грані 4%. Хоча всі прогнозують непрохідність КПУ, у суспільстві ще є категорія людей, яка зможе дати їм 3%. Не здивуюсь, якщо з’явиться ще одна політична сила, яка приєднається до трійки переможців.

Ви маєте на увазі СДПУ(о)? З ким Ваша партія могла б піти на перевибори?

Цілком може бути СДПУ(о). Якщо ми зможемо чітко донести свої програмні цілі, то підемо самостійно. Якщо вирішимо блокуватися – союзників шукатимемо в таборі лівоцентристів. Це може бути і Партія регіонів і соціалісти. Я в принципі виступаю за потужну широку лівоцентристську коаліцію... Це дасть нам можливість узяти більшість у парламенті.

Розмовляв Дмитро Стаховський

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 24-07-2006 6:47 |  переглядів