Навіщо Пилипишин незаконно збирає персональні дані про виборців?

Екс-глава Шевченківської райдержадміністрації Віктор Пилипишин, проти якого торік порушили аж дві кримінальні справи (через незаконне відчуження), «замахнувся» на ще одну статтю Кримінального кодексу – 182 (порушення недоторканності приватного життя)…

Як з`ясувалося, 20 вересня 2012 року в адміністративній будівлі на вулиці Мельникова, 83-а (Будинок культури Київського мотоциклетного заводу) екс-глава Шевченківської райдержадміністрації організував зустріч з виборцями житлового масиву «Сирець».

У напівпорожньому клубі відразу новоспечений кандидат у нардепи намагався «завалити» виборців своїм запитанням: мовляв, чи знаєте ви про те, хто від вашого округу раніше був обраний депутатом Верховної Ради? І тут же «незлим тихим словом» згадав про Валерія Лебедівського, якому довірили парламентський мандат ще десять років тому. Отже, за версією екс-глави району, люди повинні обирати лише того, кого добре знають і пам’ятають. Себто «дорогого Віктора Петровича». Того самого, який на минулих виборах-2007 пройшов до парламенту за партсписком блоку Литвина, але потім від свого депутатства відмовився. А тепер, бачте, знову закортіло…

Цього разу Петрович намагався «порадувати» людей уже не продпайками, а численними календариками, брошурками, газетками та журналом про історію… «твого дворика». І все було б нібито й нічого, якби не одне «але». Під час зустрічі у клубі пан Пилипишин раптом захопився збиранням… персональних даних виборців (!).

Такий «хід конем» був зроблений дуже хитро (і підступно). Спочатку «люди Пилипишина» записували домашню адресу і прізвища всіх, хто прийшов до Будинку культури мотоциклетного заводу. А потім виявилося, що й цього замало: ще потрібно було власноручно заповнити спеціальний листочок під назвою «Поставте своє запитання Віктору Пилипишину». Отож, щоб отримати відповідь, кожен виборець повинен був особисто написати своє прізвище, ім`я та по батькові, а також вказати домашню адресу. У самому низу цієї «бумаженції» дрібним шрифтом (щоб люди не бачили?) написано: «Заповнюючи цю анкету, даю згоду на опрацювання та використання моїх персональних даних згідно Закону України «Про захист персональних даних».

Відразу відчувається «рука майстра», який два роки тому «захистив» кандидатську дисертацію на тему «Принципи виборчого права України: теорія і практика забезпечення». Але! Незважаючи навіть на таку приписку (про буцім-то добровільну згоду виборця за пилипишинським сценарієм), пан-юрист все-таки пішов на свідоме (чи не свідоме) порушення законодавства.

Спеціально для Петровича (як «заслуженого юриста України») нагадуємо: згідно зі статтею 4 Закону України «Про захист персональних даних», власником (чи розпорядником) бази персональних даних «можуть бути підприємства, установи і організації усіх форм власності, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні особи – підприємці, які обробляють персональні дані відповідно до закону».

Виникає питання: відповідно до якого закону і з якою метою новоспечений кандидат у нардепи «оброблятиме» інформацію про жителів Шевченківського району? Окрім того, варто пам’ятати, що персональні дані – це конфіденційна інформація (згідно з ч. 2 ст. 21 Закону «Про інформацію»).

Хто і коли уповноважував вельмишановного пана Пилипишина збирати конфіденційну інформацію про киян?

З юридичної точки зору (невже пан юрист і цього не знає?) за такі діяння передбачена кримінальна відповідальність згідно статті 182 КК (порушення недоторканності приватного життя):
«1. Незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу, – караються штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам особи, – караються арештом на строк від трьох до шести місяців або
обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк».

Безсумніву, такі дії екс-глава району вчинив (і, очевидно, вчинятиме й надалі) неодноразово: наклад пилипишинської «анкети» для жителів Сирця – 500 примірників (згідно з її вихідними даними). Таким чином, методи його «ходження в народ» потрібно кваліфікувати за ч.2. ст.182 КК: від трьохмісячного арешту до п’ятирічного ув’язнення.

Та чи ж відреагують на це правоохоронні органи й судді, які й досі не покарали обвинуваченого екс-главу району за незаконне відчуження майна під час його знаходження при владі?

На жаль, як бачимо реалії дещо інші: суддя Окружного адміністративного суду Києва Кузьменко відмовив кандидату у народні депутати України Вадиму Гладчуку (мажоритарний округ №223) в задоволенні позову проти підкупу виборців Віктором Пилипишиним (котрий «задобрював» людей продуктовими наборами, прикриваючись православним святом).

Але є ще один суд — народний, який винесе свій вирок Пилипишину в останню неділю жовтня…

Юлія Турбаєвська, Національне бюро розслідувань України