Міс «Надзвичайна подія»

Виборча кампанія Тетяни Чорновол більше нагадує випуск кримінальної хроніки: облиття зеленкою, бійки з провокаторами, пошук міфічних замовників «чорнухи». Це реальне загострення боротьби за мандат по Городоцькому округу чи не надто переконлива PR-кампанія самої журналістки? 

28 вересня Т.Чорновол на своїй сторінці у Фейсбуці звернулася до представників громадянського суспільства зі слізним проханням надати їй фінансову допомогу:

«Шукаю ще підтримку. З коштами геть погано. А вони так потрібні для останього удару. Дуже образливо буде програти не дотягнувши 1-2 %, а скільки праці вкладено....».

«…підтримайте. Маю ще випустити два випуски газет по 40 тисяч, 10 тисяч листівок. Треба зібрати 25 тисяч грн., а зараз у мене на рахунку 89 грн.».

«Окрім того, для моєї виборчої кампанії важливо, щоб я потрапила в ефір однієї з найбільш популярних політичних програм  у Львівській області з ведучим Дроздовим (телеканал ЗІК)… Я боюся, що не потраплю до кінця виборів, адже, як мені пояснили в штабі «Батьківщини», кожна партія має квоту на програмі, але плюс до того потрібно заплатити 20 тисяч грн.».

«Я працювала не для особистого збагачення, а для громадянського суспільства, тому і звертаюся до представників громадянського суспільства за підтримкою.

Всі деталі про реквізити рахунку, на який можна переводити кошти, можна знайти в моєму Фейсбуці.».

З цього випливає:

а) Т. Чорновол кілька днів тому між іншим визнала, що об'єднана опозиція не може або не горить бажанням надати їй фінансову допомогу в розмірі 45 тис. грн;

б) Це майже в чотири рази більше, ніж вдалося зібрати                      Т. Чорновол від своїх прихильників по всій Україні — 11 тисяч 750 грн. Скажемо відверто — не густо!

в) Якби не сталося нічого надзвичайного, в тому числі і в інформаційному полі, Т. Чорновол завершувала б свою виборчу кампанію в умовах абсолютної інформаційної тиші. З чим вона, звичайно ж, погодитися не може, оскільки це наближає її поразку.

Можливо саме цими обставинами, а не лише особливостями характеру, визначається і її лінія поведінки — пошук різних інформаційних приводів з виходом, як вона неодноразово повторювала «за червоні прапорці», тобто, провокування конфліктів з подальшим апелюванням до громадськості та правоохоронних органів.

Остання історія з її побиттям біля с. Мшана Городоцького району Львівської області може розглядатися як:

1. Провокація одного з політичних супротивників Т. Чорновол на завершальному етапі виборчої кампанії.

2. Провокація самої Т. Чорновол та її політичних соратників чи прибічників.

3. Невдала операція групи шахраїв, які намагалися заробити на пожертвах громадян для Т. Чорновол.

Т. Чорновол однозначно заявляє, що брудну кампанію проти неї веде кандидат у народні депутати Ярослав Дубневич.

Які докази наводить Т. Чорновол і наскільки переконливі вони є?

Слід звернути увагу на такі обставини:

1. Місце події – маленьке село Мшана з населенням у 2 821 жителів і, відповідно, біля 2 000 виборців.

Очевидно, що жоден з опонентів Т. Чорновол, у тому числі і               Я. Дубневич, так само, як і вона сама, не може впевнено сказати, що саме тут буде визначатися доля виборів у окрузі №120, у якому, за даними ЦВК проживають 154 134 виборці. (Т. Чорновол подає іншу кількість виборців – 165 000, тобто на 7 відсотків більше).

Очевидним також є те, що поширення листівок у таких містах виборчого округу, як Городок, Комарно, Мостиська, Судова Вишня, Новий Клинів чи Рудки, мало б більший ефект за рахунок, принаймні, більшого охоплення виборців.

Можливо певну роль відіграло те, що село знаходиться на відстані 12 км від Львова і майже 14 км від Городка, отже до нього легко дістатися як з обласного, так і з районного центру.

Але ефект від поширення провокативних листівок у Мшані заздалегідь був прогнозовано мінімальним, адже після їх появи                          Т. Чорновол могла б зразу ж публічно виступити з заявою про провокацію щодо неї, повідомивши про це у правоохоронні органи, або звернутися до вітчизняних та міжнародних спостерігачів, не доводячи справу до спроби особисто затримати осіб, які буцімто були причетні до поширення листівок серед селян.

Тоді б провокація для її ініціаторів завершилася б зразу ж нічим, але цього зроблено не було.

2. Т. Чорновол заявила 6 жовтня поточного року інтернет-виданню «Українська правда» про те, що для вкидання проти неї випущено (!) 100 000 листівок. Для округу з 154 000 виборців це завелика кількість.

Якщо виходити, що в одній оселі проживають 2 виборці, то вистачило б і 80 000. Навіщо зайві 20 000? І звідки дані про наклад?

3. Т. Чорновол 7 жовтня повідомила також, що від одного з видавців, у якого вона друкує свої агітаційні матеріали, вона дізналася, що 5-го жовтня, тобто напередодні появи листівок у с. Мшана, йому запропонували «досить пристойну суму за випуск таких листівок. Але треба віддати йому належне – він відмовився».

Але ж і в цьому випадку Т. Чорновол не згадує Я. Дубневича як замовника цих листівок.

Крім того постає інше питання: Якщо за день до поширення листівок не було вирішеним питання місця їх виготовлення, про що свідчить інформація від згаданого вище анонімного видавця, то як це вдалося зробити так швидко ?

І у цьому випадку Т. Чорновол не вживає заходів для гри на випередження – вона не звертається до ЗМІ, до правоохоронних органів та офіційних спостерігачів з заявою про те, що проти неї готується масштабна провокація.

Не менш дивним є і те, що ініціатори провокації, чи посередники, звернулися саме до того видавця, який виготовляв агітаційну продукцію для Т. Чорновол.

Невже на Львівщині не вистачає видавництв, щоб надрукувати агітаційні матеріали, та де б не перетнулися інтереси Т. Чорновол і її  опонентів на окрузі?

Чому так неприкрито грубо і очевидно безглуздо була організована акція з виготовленням і поширенням листівок, адже пан Я. Дубневич  не вперше проводить виборчу кампанію на Львівщині?

4. Т. Чорновол почала діяти на свій розсуд навіть тоді, коли її агітатори у селі повідомили про акцію поширення провокативних листівок у селі невідомими особами і не поінформувала правоохоронців перед виїздом до села Мшана та про факт поширення листівок.

Лише після того, як (тут ми пошлемося на інформацію «Української правди» від 6 жовтня зі слів Т. Чорновол) до неї застосували силу невідомі особи, що рухалися з села до траси, керівник її виборчого штабу почав телефонувати до міліції.

Правда, вже 7 жовтня Т. Чорновол заявила, що у міліцію дзвінок було зроблено дещо раніше — по дорозі до села.

5. Проте найбільш дивними є подальші кроки Т. Чорновол після того, як вона, за її словами, перехопила три автомобілі з «чорними агітаторами».

По-перше, вона дала вказівку керівникові свого виборчого штабу, що був за кермом її автомобіля, перекривати дорогу автомобілям, що рухалися назустріч.

Якою б не була мотивація цього кроку Т. Чорновол, є очевидним – вона примусила водія грубо порушити правила дорожнього руху. Що до того ж могло призвести до аварії на дорозі. Як би поступила Т. Чорновол, коли б їй хтось неочікувано перегородив дорогу?

По-друге, за її словами, для з’ясування стосунків з нею з легковиків вискочили молодики, а в їх кишенях стирчали «пачки з фальшивими листівками».

Слід зазначити, що про наявність листівок у кишенях, так само, як і у автівках, говорить сама Т. Чорновол, але вона є  одною стороною конфлікту. Представники другої сторони з місця пригоди зникли і ніяких свідчень ще не давали. Але ці свідчення можуть бути і напевно будуть зовсім протилежними. В тому числі і з поясненнями, що листівок не було взагалі, а конфлікт виник через неочікуване блокування руху автомобілів водієм Т. Чорновол.

По-третє, побачивши в автомобілі листівки, за свідченнями Т. Чорновол, вона…, хто б міг подумати, — сідає у автомобіль до невідомих їй людей, щоб «затримати їх до приїзду міліції та здати в руки правоохоронцям».

Тут вже конфлікт переростає у бійку, або щось подібне на бійку, і завершується тим, що три автомобілі ймовірних розповсюджувачів листівок з дванадцятьма людьми зникають по прибуття міліції.

Дещо пізніше на дорозі з села з’являється ще одна автівка, у якій міліція у присутності Т. Чорновол також виявляє листівки, але, як з’ясовується пізніше, вони (листівки) були вручені людям, що були у салоні (за їх словами) невідомими агітаторами для розповсюдження за 50 грн.

Доказів того, що ці люди також причетні до розповсюдження листівок у Т. Чорновол і у міліції немає!

Т. Чорновол говорить, що «ми не впізнали екіпаж, лише один чоловік здався нам схожим. Але на його одежі не було нашої крові. Може це була інша бригада».

Т. Чорновол зі слідами крові на руках дозволяє сфотографувати себе з листівками в руках – злочин зафіксовано!

Ми не знаємо, де вона взяла ці листівки. З автівки зниклих «зловмисників», з їх кишень, з останнього автомобіля, чи з рук підмоги, що прибула з села?

Таким чином, на даний момент встановити, хто був причетний до виготовлення і розповсюдження листівок, не вдалося. Так само, як і до побиття кандидата у народні депутати Т. Чорновол.

З цілком зрозумілих причин Т. Чорновол однозначно вказує на   Я. Дубневича – він її один з головних конкурентів.

Але партійне керівництво об’єднаної опозиції такої конкретизації у своїй заяві стосовно розповсюдження листівок і побиття Т. Чорновол собі не дозволило.

Проте, як і у випадку з облиттям Т. Чорновол фарбою у ліфті, не можна виключити сплановані дії прибічників самої постраждалої з її участю.

Мотив?

Читаємо у заяві Т. Чорновол у її блозі від 7 жовтня: «я до сих пір жалкую, що не змогла затримати хлопця, що облив мене фарбою. Тоді ніхто би не став дурити людям голову, що я сама себе облила… І багато таких, що в це вірять! … В даному випадку ситуація була аналогічна, лише ще гірша для моєї репутації».

На що відважуються окремі люди, рятуючи свою репутацію, пояснювати конкретними прикладами не варто.

Вікторія Ковшун

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 8-10-2012 14:13 |  переглядів