Студенти Рівного вдалися до протестів

30 серпня 2006 року в приміщенні гуртожитку №2 Рівненського Державного Гуманітарного Університету (РДГУ) на вулиці Котляревського, 16 о 10:30 за підтримки рівненського представництва громадської мережі «ОПОРА» розпочалась акція протесту проти виселення з усіх гуртожитків РДГУ біля 200 студентів приватного вузу – Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного Університету (РІС КСУ). Біля 35 представників 2-5 курсів розпочали сидячий страйк задля того, щоб знову здобувати освіту із дахом над головою.
Страйкарі плекають надію на те, що їх кількість збільшиться одразу, як їх товариші по списку на виселення з інших міст і сіл приїдуть в Рівне на навчання. Воно і не дивно – адже якщо добиваєшся захисту своїх прав разом, то почуваєшся сміливіше. Тим більше, що ситуація склалася не з кращих: 29.08. постраждалі дізналися, що мають у дводенний термін звільнити свої кімнати, їх ректор на лікарняному, а директор РІС КСУ Шелюк Людмила Олександрівна, за словами її секретаря, «не має часу». Варто додати, що ректор в обох вузах – один, а пані Шелюк – його дружина.
Увесь цей «букет складнощів» включає вже багато питань і неоднозначностей на які злетілася чи не уся преса міста Рівне. Був там і ваш покірний служник, кореспондент «Неофіційної газети Київського національного університету імені Шевченка».

Пошук винного?

Із «офіційних облич» першим на діалог зі страйкарями прийшов один з проректорів РДГУ, який стверджував, що наказ ректора про виселення студентів з’явився 15.07, а розмови про це велися ще з жовтня. І студентів, мовляв, мали попередити про це на відповідній нараді. Страйкарі на це відповіли, що нарада дійсно була, але на ній було чітко повідомлено, що студенти інституту слов’янознавства проживатимуть на Котляревського, 16, доки навчатимуться у РІС КСУ. Після цього пан проректор попросив коменданта гуртожитку засвідчити, що студентів про виселення попереджали:
– Попередила, що будуть отселять, – каже Буханєвіч Жанна Борисівна, але одразу ж додає, – Їх, правда, 10.07 уже не було…
І дійсно – влітку студенти зазвичай їдуть додому. І якщо згадати про те, що деякі з них живуть на відстані 400 кілометрів від Рівного, то можна уявити собі, яким сюрпризом була для них новина про виселення. Подив від такого цілком може вилитися в сидячий страйк.

Студентсько-студентські війни?

До страйкарів також завітали виконуюча обов’язки ректора РІС КСУ Шелюк Людмила Олександрівна та проректор РІС КСУ Опанащук Тарас Васильович, які повідомили, що ректор обох вузів, Постоловський Руслан Михайлович, прийти не зможе, бо знаходиться на лікарняному через серцевий напад.
Причетними до проблеми виселення, Опанащук Т. В. вважають студентське братство РДГУ, яке у жовтні 2005 страйкувало з метою усунення з посади ректора РДГУ і РІС КСУ Постоловського Руслана Михайловича. Страйк тоді для ректора завершився доганою, а для страйкуючих сьогодні студентів інституту слов’янознавства – приверненням уваги з боку Міністерства освіти. Згідно з тодішніми уявленнями студентського братства РДГУ, студенти РІС КСУ у гуртожитку РДГУ проживали незаконно.
– Незаконних дій з нашого боку, чи з боку Руслана Михайловича немає… В 2001 був прийнятий наказ міністра освіти Креміня, де одним із пунктів було поселення в гуртожиток. Тепер, після відомих подій жовтня, 13.10.2005 було прийняте таке рішення, підписане міністром Ніколаєнко: терміново вирішити питання про відселення сторонніх осіб з гуртожитків навчального закладу, і змінити пункт про поселення в гуртожиток студентів слов’янознавства. Але в зв’язку з тим, що почалась зима, ніхто не мав права вас виселяти, і ви залишились у гуртожитку до кінця навчального року.
Зі сторони журналістів залунали питання про те, чому страйкарі про це нічого не знають.
– Можливо, тут наша бюрократична помилка є. Але всі знали про таку ситуацію. Знали всі коменданти. Десь у квітні-травні мені телефонувала ваша комендантша і казала: «Может, мы оставим детей?» На що я відповіла: «Є наказ Міністерства. Інститут Слов’янознавства не володіє майном РДГУ»… Ви повинні були виселитися ще 1 липня. Ви ж усе знали.
– Не знали! Ми були тоді вдома, – протестують страйкарі.
– Зрозуміло. У вас – своя правда, у нас – своя. Будемо все ж таки шукати якісь компроміси. Правильно? – каже пані Шелюк.
Виконуюча обов’язки ректора РІС КСУ також висловила здивування з того приводу, що страйкарі не звернулись до Студентського братства РДГУ. Мовляв, ректор не займається питаннями щодо поселення студентів.
– Ми зверталися. Вони казали, що не проти того, щоб ми тут жили, – кажуть студенти.
– Правильно! Вони зробили свою роботу – і вийшов наказ Міністра освіти, – натякає на «відомі події жовтня» проректор Опанащук Т. В. – Але якщо ректор не буде виконувати наказів Міністра освіти, то його звільнять з посади...
На питання про те, що ж буде із навчанням виселених студентів після 1 вересня Опанащук Т. В. запевнив страйкарів:
– Студентам, у яких тимчасово немає зараз житла, ми тимчасово даємо індивідуальний графік навчання. Або переносимо навчання на 11 вересня…
– До цієї пори усі питання будуть вирішені, – каже Шелюк Л. О, – Ви не думайте, що ми сидимо, чи лежимо на пляжах. Ми це питання почали вирішувати ще з квітня місяця. Нам мали дати 40 місць в гуртожитку в районі біля стадіону. Відмовили нам. Сказали, що після 1 вересня питання частково буде вирішено. Ми зробили ремонт на вулиці Фабричній, куди буде поселено 60, а з 1 вересня, по мірі звільнення місць, може навіть і більше. Ведуться зараз переговори з Технікумом сільського господарства, з Текстильним технікумом… Ми робимо роботу, але зрозумійте, що 200 чоловік поселити зразу – це дуже проблематично. Ми вирішимо це питання, але не таким чином… Ну так же ж теж не можна, як ви робите – починаєте акцію непокори, не попередивши нас.

Чужий гуртожиток? Чужий ВУЗ? Чужа справедливість?

Тим часом, не дивлячись на страйк, біля приймальні гуртожитку вже стоїть черга на поселення в кімнати, які раніше займали страйкарі.
– Зрозумійте, це студенти РДГУ і вони мають перевагу при поселенні, – коментує цей факт Шелюк Л. О.
А дізнавшись про те, що «заочно виселені» до цього часу вже заплатили за ремонт гуртожитку, за літню практику, та заплатили наперед за місяці проживання у гуртожитку у новому навчальному році, пані Шелюк сказала:
– Діти, хто вас зобов’язував це робити? Це ж чужий гуртожиток…
Шелюк Л. О. порадила залишитись у Рівному лише декільком відповідальним страйкуючим, аби вони вирішували нагальні питання. Іншим запропонувала повертатися додому аж до 11 вересня.

Погроза?

Після офіційних відповідей виконуючої обов’язки ректора РІС КСУ, пані Шелюк розмовляла про щось зі студентами. Коли одна з страйкуючих після розмови поклала свій плакат і пішла у незрозумілому мені напрямку, я поцікавився у дівчини, куди вона йде.
– Чому це ви на них впливаєте? Ви не маєте права, – відповіла Шелюк Людмила Олександрівна замість студентки.
– Та не впливаю. Журналіст – задаю питання. – відповів я.
– А як вас звати?
– Лебедь Михайло.
– Де вчитеся?
– Київський національний університет імені Шевченка.
– А-а… Скопенко, – назвала пані Шелюк ім’я мого ректора.
– Так. А ви знайомі?
– Так, знайома.
– То передавайте йому привіт. Правда, він мене, мабуть, не знає.
– А ви вже поселилися?
– Так, поселився. Дякую.
Хтось назвав би це простим знайомством, а хтось – неявною погрозою… Як би там не було, але страйкувати студенти не припинили, а, керуючись підтримкою пані Шелюк, просто почали приготування до написання спільного із студентськими братствами РДГУ і РІС КСУ листа ректору РДГУ і Міністру освіти України.

Спроба підкупу?

Якщо пам’ятаєте, під час діалогу зі страйкуючими студентами виконуюча обов’язки ректора РІС КСУ запропонувала «шукати якісь компроміси». Як виявилось, пошуки дійсно були розпочаті.
Згідно зі слів активістів акції, Ростислава Микитчука та Григор’єва Андрія, після вищезгаданої розмови їх було запрошено в кабінет до Шелюк Л. О. в головний корпус РІС КСУ, де Шелюк Л. О. та Опанащук Т. В. розпочали подальшу розмову з того, що вибачились за «бюрократичні помилки». Так звані «недопрацювання» полягали в тому, що студентів не було повідомлено про плани на їх виселення з гуртожитку. Після цього Шелюк Л. О. та Опанащук Т. В. запропонували активістам 40 вищезгаданих місць в гуртожитку, що біля Лебединого озера. Місця мають закріпитися за усіма присутніми на акції страйкарями одразу після того, як страйк буде припинено, та після того, як активісти подадуть список фамілій на ці місця. На питання про те, що буде з усіма іншими виселеними студентами (а загалом на Котляревського, 16 їх – біля 150), які у день проведення акції у більшості своїй ще не приїхали до Рівного, Шелюк Л. О. та Опанащук Т. В. відповіли, що «питання буде вирішуватись». Тоді активісти запитали про терміни поселення студентів на тих 40 запропонованих місць, на що почули: «Термін буде залежати від вашої поведінки». Шелюк Л. О. та Опанащук Т. В. наполягали на швидкому прийнятті рішення щодо «пропозиції сорока місць», мотивуючи це тим, що розпочатий скандал може призвести навіть до закриття самого вузу, а тому і вирішувати усе потрібно дуже швидко.
Хлопці не дали жодної відповіді, але домовились із Шелюк Л. О. про другу закриту зустріч, що має відбутися о 10:00 31.08.2006. Тепер у розмові, окрім Ростислава М. та Григор’єва А. також буде приймати участь і депутат міської ради Шабунін Віталій Вікторович.
Пропоную вашій увазі телефони усіх тих, хто може розповісти про результати зустрічі:

Ростислав Микитчук – 80976681742 ;
Шабунін Віталій Вікторович – 80971634070 ;
Шелюк Людмила Олександрівна – 80362631801 ;
Речник рівненського представництва громадської мережі «ОПОРА» – 80673608368 .

Натомість, депутат Шабунін від імені страйкуючих озвучує подальші наміри студентів:
– Страйкарі мають намір нікуди не йти допоки не будуть задоволені їх інтереси. У разі невиконання вимог, вони почнуть голодувати і виселення з гуртожитку тоді стане можливим лише, якщо їх відірвуть від ліжок міліцією. Якщо ж все таки студенти будуть вимушені опинитися на вулиці, то гарантований мінімум наслідків – буде судовий позов, задля компенсації моральних збитків.

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 31-08-2006 11:18 |  переглядів