Довгий пригостив киян локшиною. На вуха

Спеціальне розслідування «КИЯН» з приводу коментарів секретаря Київради

Нарешті Леонід Черновецький та його довірені особи хоч якось вирішили зреагувати на ту критику, яка впродовж двох тижнів лунає на їхню адресу після останньої сесії Київради. Олесь Довгий – секретар Київради та головуючий на сумнозвісному засіданні – минулого тижня публічно заперечив усі закиди, заявивши, що ніякого «дерибану» майна столичної громади на цьому засіданні не було! Правду кажучи, хіба хтось чекав чогось іншого, посипання голів попелом та слізного каяття, мовляв, Боже, що ж ми наробили? Не дивно ні те, що ця реакція Довгого надто запізніла, ні, те, що на тлі фактів вона виглядає, щонайменше, не зовсім правдивою.

Так чи був «дерибан»?

Отже, пан Довгий запевнив киян, що жодного «дерибану» на сесії не було. Можна було б повірити молодому чиновнику, якби не цифри, які переконують у зворотньому. Наприклад, один гектар Київської землі, за останніми оцінками експертів, має ринкову вартість 10 мільйонів гривень. У центрі міста ринкова вартість становить (лише за минулорічним індексом) 110 мільйонів гривень за гектар. Депутати ж примудрились продати 19 земельних ділянок за 19,5 мільйонів гривень. Для порівняння – за 11 земельних ділянок, виставлених на аукціон, Київрада планує отримати 40 мільйонів. Цифра реальна. Але порівняймо: 19 ділянок продано вдвічі дешевше, ніж 11 планується продати на аукціоні. За 12 ділянок, які депутати «подарували», Київ міг би отримати близько 70 мільйонів гривень. А отримав натомість 18,7 мільйонів. Це за 12 ділянок. А продали ж 19. Ті, що лишилися, віддано за загальну суму 800 тисяч гривень. Що це як не банальний «дерибан»? У киян вкрали 51 мільйон гривень лише на 12 ділянках. Земельна ділянка у 4 гектари на Сирці продана Посольству США за 27 мільйонів, хоча її ринкова вартість – 45. Додайте до тих 51 мільйона ще 18 і отримайте суму збитків. 70 мільйонів гривень кияни втратили за одну сесію – тобто за якихось 12 годин!

У оренду депутати Київради передали 34 земельні ділянки. 11 гектарів заповідника, 2 об’єкти культурної спадщини, по 5 ділянок на Печерську та Подолі, 4 – на Позняках, по 3 – у Голосієві та на Оболоні, по 2 – у Дарниці, Солом’янці, Троєщині, Дніпровському та Шевченківському районах, 1 – у Святошині. 8 гектарів землі на вулиці Полярній передані щедрими депутатами… зовсім безкоштовно. Нагадаю, ринкова вартість землі на Оболоні 20 мільйонів гривень. 160 мільйонів потрапили не до бюджету, а до кишені певного лобіста. Навіть за визначеними ставками (горезвісні 0,5%) орендар мав би платити Києву 800 тисяч гривень.

Депутати вирішили інакше. 11 гектарів заповідника, виділеного під будівництво котеджів, за ринковою вартістю становить мінімум 1,21 мільярди гривень. 4,45 гектари на Московському проспекті – 89 мільйонів. Офіційні орендні ставки мали б бути 6,05 мільйони та 445 тисяч гривень відповідно. Виділені 0,62 гектари на Лук’янівці (фактично центр міста) мали б приносити 209 тисяч гривень, 0,14 гектари у Кадетському гаї – 42 тисячі, 0,26 га на вулиці Ямській – 46,8 тисяч, пів гектари на Дарниці – 31,5 тисяч, ділянка на вулиці Рибальській (0,59 га) – 324,5 тисячі гривень, півтора гектари на Броварському проспектів – 78 тисяч. Лише на цих ділянках місто могло б заробляти 8 мільйонів гривень щомісячно. Загалом, за 34 ділянки – щомісячний зиск мав би становити приблизно 24 мільйони гривень. Помножимо це на 12 місяців: виходить, що тільки прямих збитків – 288 мільйонів гривень щорічно. А ділянки, відведені на термін від одного до п’яти років!

Пан Довгий, до речі, уникнув відповіді, кому саме подаровано Труханів та Жуків острови, які коштують 11 мільярдів гривень. Що це за комунальні підприємства без статутів, без мети та завдань діяльності? Коли йдеться про мільярди, рішення мають прийматися виважено. То ж чому не можна ніяк позбутися враження, що під час розгляду цих питань Київраді виваженості якось не вистачило? І чи таке вже оманливе це враження? Сумніви щезають, коли знову починаєш рахувати: що було, і чого вже немає, скільки б мала заробити міська громада, і скільки – завдяки «зусиллям» нинішнього київського керівництва – отримала.

Регламент і земля

Відповідаючи на запитання журналістів щодо внесення змін до Порядку продажу землі, Олесь Довгий зазначив, що таким чином депутати привели порядок до відповідності з регламентом Київради. Тут варто нагадати: внесеними змінами депутати дозолили собі продавати землю рішеннями Київради, а не шляхом аукціонів, де б за цю землю дали ринкову ціну. Чим відрізняється ціна ринкова від депутатської, читач бачив вище…

Тепер – щодо регламенту. Регламент Київської міської ради регулює питання роботи столичного парламенту, визначає, як маютьі голосувати депутати, які їхні права, обов’язки, права посадових осіб ради тощо. Фактично, це технічний документ. І, звісно, ні про яку землю, її передачу, оренду чи продаж цей документ не говорить. Тож аргументи Олеся Станіславовича розвалюються, як картковий будиночок – від одного подиху. Якщо Регламент не говорить про землю, то у відповідність до чого ж приводили Порядок київські депутати? І надто вже скидається на те, що вони вносили зміни не для збереження законності, а радше навпаки. Адже, якщо депутати продають землю удвічі дешевше, а іноді й просто її дарують, і при цьому постійно говорять про брак бюджетних коштів, якось складно припустити відсутність особистої зацікавленості у високих посадовців міського рівня – наприклад, у того ж самого пана Довгого. Адже хіба не він вів сесію і активно підбадьорював стомлених 12-годинним робочим днем депутатів, стимулюючи до прийняття сумнозвісних «земельних» рішень?

Аукціони: чи насправді вони комусь потрібні?

Врешті-решт, секретар Київради запевнив киян: земля буде і далі продаватися на аукціонах. Тут варто поставити декілька питань. По-перше, чому і далі? Невже земельні ділянки у столиці зараз продаються виключно на аукціонах? Попередня сесія яскраво засвідчила, що ні. І, по-друге: яка земля? Минулої сесії депутатів запевняли: якщо на ділянці є власність – її не можна продавати з аукціону.

Собача буда – теж власність. І, як не дивно, не собаки, а його господаря. Тож, таку ділянку потрібно віддати господарю собаки? Цікаво виходить. Але сіль зовсім не в цьому. Мабуть, секретаріат Київради не знає, що, де і з якою метою говорить його керівник. Бо у той час, коли Олесь Довгий з голлівудською посмішкою давав інтерв’ю, депутатам також дещо давали. Зокрема дуже красномовний документ – порядок денний на наступну сесію. Нагадаємо, що вона відбудеться 26 жовтня. Так от, на наступне засідання депутатам знов пропонується роздавати землю:

Отже знову: 60 ділянок у оренду, 22 – на продаж. До речі, як бачимо, адреси, площа та покупець останніх старанно приховуються – у порядку денному є згадка про продаж, але даних про самі ділянки немає. Такий от парадокс – секретар говорить одне, секретаріат робить інше.

Висновок, на жаль, знову невтішний. Киянам продовжують вішати на вуха хрещатицьку локшину. І дуже схоже, що цех з її виробництва міститься недалеко від кабінетів мера та його заступників. Але чи будуть їсти цю локшину кияни? Відповіді вже недовго чекати – до 26 жовтня.

Богдан СЕНЮК, спеціально для «КИЯН»

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 19-10-2006 12:52 |  переглядів