Паризьке фіаско

Довгоочікувані консультації «гарантів» української незалежності у Парижі з тріском провалилися. Звичайно, рішення про спостерігачів в Криму за особливо нестримної політико-безпекової фантазії можна також видати за «гарантії», але, крім кривої усмішки, воно нічого не викликає. Україна таки лишається кинутою напризволяще.

Дивує й інше. Усі «гаранти» і не тільки взялися за умовляння брутального агресора сісти за стіл переговорів з його жертвою. Невже у цьому «гаранти» бачать забезпечення нашої територіальної цілісності та безпеки? Невже вони сумніваються у тому, як проходитимуть ці переговори, якщо вони, навіть, відбудуться? Чи це прихований задум «заморозити» конфлікт на зразок придністровського чи інших, які так успішно десятиліттями «морозить» Москва?

Якщо так, то Україні слід діяти інакше.

Вже писав про необхідність здійснення кроків з метою виходу з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та початку процесу її створення. У нас є для цього всі необхідні можливості. Потрібна лише політична воля.

Але, очевидно, що цих кроків буде недостатньо. Нам треба негайно повернутися до теми про ракети малої та середньої дальності, радіусу дії яких буде цілком достатньо для того, щоб наш «гарант» – агресор зрозумів, про що йдеться. Так само, як і у випадку з ядерною зброєю, можна доволі швидко отримати цю продукцію. Знову ж таки, – питання у політичній волі.

Отже, у разі зволікань з підписанням Угоди про асоціацію, ненаданням Плану дій щодо членства у НАТО (сподіваюсь, що теперішнє керівництво України не забариться з таким запитом), невжиттям щодо Росії жорстких заходів впливу, які вона на собі реально відчує (заяви та дипломатичні демарші на неї не діють) Україні нічого не залишатиметься, як вжити конкретних заходів для відновлення своєї територіальної цілісності та забезпечення своєї безпеки.

І прохання до всіх, хто сьогодні «заламує руки» у вербальному «засудженні» російського агресора: не кажіть тоді, що ви нічого не чули і нічого не знали. І не здіймайте галас про небезпеку розповсюдження ядерної та іншої чутливої зброї. Бо винними у цьому насправді будете ви, так звані «гаранти».

Україна свою частину зобов´язань, як відомо, виконала, а ви свою, як бачимо, – ні.

Володимир Огризко, міністр закордонних справ України (2007 — 2009 рр.)

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 6-03-2014 11:49 |  переглядів