Зрада

На Євромайдан я не їздив. Ні на Київський, ні на Харківський. Чому?

Ну, можна би було віджартуватися словами моєї дружини, мовляв, ми перегній і своє вже відмайданили. Хоча на Майдані і траплялись люди нашого і навіть старшого віку. Мо’ жили б в котрійсь із двох столиць,  — то прогулялись би. Так із цікавості чи задля масовки.

Втім, навіть аби було бажання не зміг би поїхати із суто технічних причин. Зламана ще наприкінці листопада гомілка та вибите плече – результат авто-вело ДТП (вгадайте , хто фігурував в якості т.зв. «хрустика»?) – дозволили більш-менш стерпно шкутильгати подвір’ям десь лише на Водохрещу.

Але був би здоровим і жвавим навряд чи подався б. Бо на сцену гидко було дивитися.

І революційну публіцистику не продукував. Бо все що хотів з цього приводу мовити – сказав вже давно і  неодноразово. Правда в термінах соціально-політичного вибуху на пару років помилився. Але це як в моїй рідній геології, точніше в сейсмології – можна спрогнозувати місце, приблизну потужність землетрусу, а от час – зась.

Але найприкріше, що від самого початку заворушень справджуються мої песимістичні прогнози — якщо чергова революція буде не організованою, а стихійною, не буде носити системно-змінного характеру, а у т.зв. апазіції (після звільнення качанівської сіделиці повертаюсь до такого неоковирного означення – ВС)  не буде нароблена відповідна революційна програма змін – то знову гаплик, розчарування, дежавю 2005 року.

Бо нові/старі владоможці мову все більше ведуть не про злам системи влади, а про її перезавантаження. І нічого дивного тутечки немає. Мені колись вже доводилось писати, що наша влада і опозиція за великим рахунком дволикий  Янус із  тулубом єдиної панівної владоможної верстви. Одні приходять – інші йдуть, а холопи за них чуби деруть.

І так би воно і трапилось цього разу, аби не війна… Бо більшість  сценних «провідників» революції, отих самих із виразом облич  імпотентів, у котрих трапилась несподівана ерекція, елементарно зрадили і революцію, і державу…

І не тре’ тутечки, як торочить Юля у зв’язку із Кримом, про брак часу — за свідченнями екс-керівника прес-служби СБУ Анатолія Сахна на радіо «Ера» він намагався достукатися до наших голових провідників з інфою про російське вторгнення за тиждень до часу «Х».

Знали за тиждень до агресії про неї і в Держдепі США.  Які б ниці не були наші спецслужби, але я більше ніж переконаний, що щось подібне відали і вони.

Так невже за тиждень, навіть за умов післяреволюційного бардаку, неможливо було підготувати достойну зустріч т.зв. «зеленим чоловічкам».

Я не військовий, але спитайте у Анатолія Гриценка, думаю він вам відповість, що при бажанні, політичній волі керівництва держави і компетентності військового керівництва – це зробити було  би цілком реально. Але у неспроможних революційна ерекція почала згасати і почалось збудження розподільчо-валізне.

До слова, до Гриценка: « Ну, як пане полковнику, дочекались ви від Юлі задовільної відповіді на ваше звернення?» Ну, напишіть ще одне. Невже, ви, людина із генштабівською освітою не розумієте, що вся логіка розвитку останніх подій свідчить на користь ганебної і зрадницької оборудки:  умовно кажучи у кремлівському геополітичному  Scrabble щодо України дві останні літери абетки, тобто Я і Ю, змінюються місцями, а Крим мимохідь  прикуповується за послугу у пересуванні.

Як не тре’, згідно тієї ж Юлі, про право на помилку, або, як виправдовуються інші неспроможні, про час необхідний на входження у курс справ, або про побоювання реакції і Заходу, і Кремля на різкі порухи України у Криму.

Один з моїх дідів, теж полковник, фронтовик, якось казав, що у часи війни зрадою вважалися і боягузтво, і нерішучість, і некомпетентність, і розгубленість, і брехня. А у нас війна. Так мо’  за законами воєнного часу зрадників до стінки?

Втім зраджувати у всіх сенсах вони почали задовго до т.зв.  Другої Кримської війни.

Згадайте малозрозумілу і безрезультатну біганину на Банкову отієї, за висловом Ірени Карпи, «трійці з бубонцями». Або фарисейське зі сцени від Арсюші – куля в лоб так куля  в лоба – і хутко в кулуари.  А т.зв.  «поранення» Турчинова, за свідченнями очевидців, перевершило навіть анекдотичне знепритомлення Янека від потрапляння в нього яйцем.

А оте підлесливе, із бігаючими оченятами ручкання з диктатором вже згаданої трійці. Протокол, кажете, а гідність? Це ж була революція  в т. ч. і гідності.  Вибачити можна хіба Кличку. Це у нього на автоматі, ручкатися до і після бою із супротивником, якою б гидотою той не був. Віталій і досі, схоже, ринг із політикою плутає.

А потім було освистання Майданом і знаменитий виступ Володі Парасюка.

Але ці попереджальні дзвіночки нічому «апазіцію» не навчили.

Не встиг Турчинов освоїтись на двухфотелевій посаді, як відразу ж запропонував Майдану розійтися. А Аваков із Наливайченком почали суворо торочити про необхідність роззброєння. Ага, щас...

До слова. Як казав мені один знайомий майданівець, не дочекаються. Вони того Майдану не скликали, зброю не видавали, то най спробують тепер відібрати чи упаси Бог когось розігнати…

Ну, а далі зрада почала набирати обертів…

Якщо це не так і я помиляюсь, то най хто-небудь із новоявлених владоможців дасть притомну відповідь на низку питань, котрі турбують суспільство:

— Чому негайно не було роззброєно і затримано до з’ясування всіх обставин вбивств і катувань учасників протестних акцій частин ВВ і спецпідрозділів, зокрема «Беркут», які були задіяні в придушенні акцій протесту?

— Чому до цих пір не притягнутий до кримінальної відповідальності жоден із тих, хто віддавав злочинні накази і тих, хто їх ретельно виконував?

— Хто, чому і за яких обставин допустив втечу з України В.Януковича та його найближчого оточення (Пшонка, Захарченко, Лєбєдєв тощо) ?

— Чому не було вжито негайних заходів реагування на захоплення «невідомими озброєними людьми» ВР АРК? Чому бандити і сепаратисти не були негайно знешкоджені?

— Чому військовим ЗС України було віддано наказ, який фактично відмінив норми уставу караульної служби – заборонив застосовувати зброю проти озброєних зловмисників, які блокували і захоплювали військові частини ЗС України в Криму?

— Чому терміново не було зроблено офіційного запиту РФ щодо належності чи не належності цих невідомих озброєних людей до ЗС РФ з наступним реагуванням відповідно до змісту відповіді: оголошення військового стану (принаймні в Криму) і початку спротиву військовій агресії з боку РФ, якщо б вона визнала «невідомих» своїми, або початок антитерористичної операції з залученням до неї, згідно відповідних угод, США і країн НАТО, з попередженням ЗС РФ про початок такої операції і необхідність утримання військовослужбовців РФ в місцях постійної дислокації задля уникнення випадкових жертв?

— Чому негайно не було вжито відповідних заходів щодо знешкодження сепаратистських громадських заворушень в інших областях України?

— Чому не були негайно затримані сепаратисти і агенти РФ – Медведчук, Колісниченко, Царьов  тощо?

— Чому негайно не було повністю закрито кордон з РФ задля недопущення проникнення на територію України диверсантів, терористів, найманців і агентів – організаторів провокацій?

— Чому негайно не було закрито повітряний простір України з моменту перших повідомлень про несанкціоновані польоти іноземних літаків і гелікоптерів?

— Чому ЗС України негайно не було приведено в повну бойову готовність і не оголошено мобілізацію?

— Чому кораблі ЧФ України опинились у заблокованих бухтах, а не були вчасно виведені на рейд?

— Чому, у разі відмови від спротиву у Криму, не було віддано наказу про знищення або виведення з ладу зброї та військової техніки, яка за деякими оцінками вартує десятки мільярдів доларів?

— Чому Україна негайно не заявила про свій вихід з СНГ та не відмінила закон про позаблоковий статус?

— Чому навіть тепер, коли маються жертви конфлікту і здійснено фактичну анексію Криму, де розпочалася конфіскація державного і приватного майна, Україна не припинила транзит російських енергоносіїв, не націоналізувала власність РФ і її громадян в Україні, не зупинила діяльність філій чотирьох російських банків, не оголосила персонами нон-грата всіх іноземних громадян, які публічно підтримали агресію Росії, а навіть продовжує сплачувати борги за природний газ і ще тільки роздумує над введенням візового режиму з країною, з якою фактично перебуває у стані війни?

Ні, деякі заходи про виконання котрих запитується таки були здійснені, але як то кажуть у свинячий голос, тобто із зрадницьким запізненням. Як то, наприклад, трапилось із підтвердженням права кримських татар на самовизначення як корінного народу Криму вже опісля псевдореферендуму.

Все це викликає стійке враження, що нова влада, яка ще вчора була опозицією, продовжує ту саму ліню поведінки, якої послідовно дотримувалася протягом трьох місяців масових акцій протесту: декларація радикальних гасел поєднувалася з «мирним спротивом», відсутністю плану дій і впертим намаганням укласти з Януковичем «почесний мир». Якби не простий сотник Володимир Парасюк, Україна б і досі мала Президента Януковича! І внаслідок аналогічних  дій влади тепер втрачено Крим і ми можемо втратити Україну взагалі.

На фоні кулуарних і часто, м’яко кажучи, дивних кадрових призначень, виникає враження, що чинна коаліція у ВР думає не про Україну, не про відсіч агресії, не про реальні економічні і політичні реформи, а про поділ портфелів і підготовку до президентських виборів.

Викликає здивування фактична бездіяльність в цей період єдиного легітимного вищого органу влади в Україні – ВР. Мало того, що значна частина народних депутатів пішла працювати у виконавчу владу, часто незаконно поєднуючи посаду з мандатом, і закономірно не маючи сил і часу виконувати обов’язки у виконавчій владі і парламенті. ВР вперто не бажає працювати і тільки й знає, що оголошує тижневі «канікули»!

В сукупності таких дій влади, виникає два питання:

— в чому причина такої вкрай неефективної  діяльності влади, наслідком якої стала втрата Криму? Це злочинна некомпетентність – чи державна зрада?

— хто і яким чином може хоч якось виправити ситуацію?

Якщо перше питання здебільше риторичне і відповіді не потребує, то відповідь на друге може бути лише одна – мобілізація Майдану під ВР (без політиків і чиновників, що встигли себе дискредитувати) .

Що робити далі ми поговоримо  наступного разу, а поки порада: не віддавайте те, що у вас вимагають здати. І тримайте порох сухим…

Валерій Семиволос, вільний журналіст, Харківщина, село Губарівка, учасник визвольних змагань 1989-91 рр., акції «Україна без Кучми», Майдану 2004-05 рр.

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 25-03-2014 12:19 |  переглядів