3.05.2024 18:16 | Попередня версія sprotiv.org | Наша кнопка | Read sprotiv.org in English | Зробіть Ваш внесок | Розміщення реклами | Зробити стартовою

Скажи мені, хто твій друг… Могильщикам Майдану присвячується

Скажи мені, хто твій друг… Могильщикам Майдану присвячується...

Усяка неправда то гріх
1Івана 5:17

12 січня 2007 року стало чорною датою не лише для Президента, якого позбавили повноважень, але для усієї демократичної спільноти України, для тих, хто виборював свободу морозними днями та ночами листопада-грудня 2004, хто наступні два роки «без надії сподівався», для кого слова «ідеали Майдану» ще не стали пустим звуком.

12 січня 2007 року БЮТ на чолі із своєю лідеркою своїм голосуванням за закон про Кабмін на боці «антикризової коаліції» і особисто В.Януковича та за подолання відповідного вето Президента остаточно поховали Майдан як явище, що мало докорінно змінити історію нашої Держави.

Зрада БЮТ стала черговою у низці великих і малих зрад у Верховній Раді України, цілком виправдовуючи народну назву вищого законодавчого органу нинішнього скликання «Велика Зрада».

Зрада Тимошенко за своїми руйнівними для демократії та майбутнього України наслідками є цілком сумірною з червневою зрадою Мороза.

І причина їх зрад теж є однаковою – жадоба влади.

Якщо для Мороза ідеєю фікс, для досягнення якої він пішов на зраду так важко досягнутих домовленостей серед учасників коаліції демократичних сил, було прагнення за будь-яку ціну стати Головою Верховної Ради, то для Тимошенко такою ідеєю є бажання знов стати прем’єр-міністром, причому нині вже з більшими, ніж це було 2005 року, повноваженнями.

Саме тому вона і пішла на союз з «антикризовиками», розраховуючи в нагороду за свою зраду демократичних сил стати спочатку «повноважною» опозицією або «опозицією в законі», а потім і повноважним прем’єром.

Проте здається, що Тимошенко не врахувала те, що нинішня урядова команда на чолі з Януковичем, отримавши за її допомоги всю повноту влади в країні, навряд чи захоче ділитися з кимось цією владою у 2011 році. Як нещодавно сказав Янукович: «Ми вже не ті, що 2004 року…».

З іншого боку, при всій подібності зради Тимошенко аналогічному вчинку Мороза, перша за своїми психологічними наслідками є набагато відчутнішою і вбивчою для демократичної спільноти.

Якщо Мороз все ж таки переважно вважався «тимчасовим попутником» і від соціалістів внутрішньо багато хто очікував якоїсь каверзи, а тому і червневі події викликали скоріш обурення, ніж розпач серед «помаранчевих».

Разом з тим зрада з боку тієї, що клялася у своїй вірності Майдану, звинувачуючи всіх навколо, зокрема того ж самого Мороза, у відступі від його ідей, що стверджувала свою опозиційність до нинішнього режиму та заявляла про неможливість будь-яких угод з ним, тієї, якій вірили як останньому промінню серед загальної сірості, однозначно призведе до остаточного розчарування серед тих, хто зберіг Майдан у своєму серці.

Її зрада вбила надію, яка, як відомо, вмирає останньою.

Ці події ще раз наочно продемонстрували схожість особистостей Тимошенко та Януковича, зокрема їх спільну схильність до авторитарного керівництва (а як інакше можна пояснити одностайну підтримку членами її фракції «антикризовиків»?

Не хочеться вірити, що усі там настільки ж безпринципні, як їхня лідерка). А тому можна припустити і однаковість наслідків для суспільства у випадку його чи її правління.

Ця внутрішня сумісність Януковича та Тимошенко виявилася і під час її полум’яного антинашоукраїнського спічу в його присутності під бурхливі оплески «антикризовиків» (цікаво, Янукович їй в цю мить теж аплодував?).

Перший дзвінок щодо можливого поєднання БЮТ з «Регіонами» та їм подібними пролунав ще в січні 2006 року під час їх спільного голосування за відставку уряду Ю.Єханурова.

Проте, тоді не зрозумівшим цього виборцям можна було якось пояснити це вболіванням за інтереси українських громадян перед обличчям відомих газових угод.

Блокування з «антикризовою коаліцією», в тому числі виступ Тимошенко, остаточно виявив справжнє обличчя Юлії Володимирівни, за яким, на жаль, не виявилося нічого, крім одержимості ідеєю особистої влади і готовності заради цього на все.

Зрада БЮТ відкрила шлях встановленню авторитаризму в Україні та безконтрольної особистої влади Януковича.

Вона практично допомогла йому здобути те, що завадив отримати Майдан восени 2004 року.

А тому сьогоднішній вчинок БЮТ є зрадою не стільки Президента Ющенка, скільки того самого Майдану та усіх тих, хто підтримав його ідеали, зрадою, в тому числі, і власних виборців.

Після 12 січня 2007 року БЮТ втратив будь-яке моральне право називатися опозицією, повним складом своєї парламентської фракції перейшовши на службу правлячій коаліції.

Отже нині в Україні залишилась лише єдина справжня опозиційна парламентська політична сила – блок «Наша Україна» та партії, що входять до його складу.

Після сьогоднішніх парламентських подій БЮТ і його лідерка мали б припинити будь-які розмови про те, що вони, мовляв, є захисниками демократії в Україні й ідеалів Майдану, борцями з контрреволюцією та наступаючим авторитаризмом, що вони є опозиційною по відношенню до режиму Януковича силою.

Натомість вони мали б відверто заявити своїм виборцям, що для них байдужа думка останніх, що вони готові до зради інтересів суспільства, коли йдетьсь про можливість отримання владних привілеїв, навіть у вигляді «опозиції в законі».

Але це б трапилось, якби вони були чесними, якщо не перед собою, то перед людьми та Богом. Проте, якби вони були чесними, вони не зрадили б.

На жаль, історія не знає умовного способу. А БЮТ в особі своєї лідерки (адже вона практично і є увесь БЮТ) заслуговує на почесне місце на листівках «Пори» 2004 року із назвою «Вони брешуть!»

Юрій Решетніков, громадянин України, учасник Майдану

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 13-01-2007 22:23 | Кількість переглядів  переглядів

Подiлитись посиланням:




Читайте по темі

Закрити
Вам подобається Спротив? Приєднуйтеся до нас!

Facebook

Twitter

bigmir)net TOP 100 статистика Rambler's Top100