Бунт Наливайченка: причини і наслідки анонсованої відставки голови СБУ. Розслідування

Глава СБУ Валентин Наливайченко кинув виклик президентові України Петрові Порошенку. Напередодні своєї ймовірної відставки головний спецслужбіст країни зважився на відкритий конфлікт із главою держави. Чому і навіщо?

У неділю вранці розірвалася справжня інформаційна бомба: радник голови СБУ Маркіян Лубківський повідомив у Facebook, що адміністрація президента (читай — Петро Порошенко) скасував візит Валентина Наливайченка до США через виклик його до Генеральної прокуратури у справі злочасної нафтобази у Васильківському районі.

Заява радника глава СБУ — виклик Наливайченка президентові, своєму безпосередньому керівникові. І відповідь на таку зухвалість не забарилася. Команда президента кинула у бій свого головного медіакіллера, нардепа Сергія Лещенка. Який порадив Наливайченку «менше діяти в інтересах Фірташа», а також пояснив скасування візиту до США «складовою процесу „дефірташизації“ влади в Україні».

Сергій Лещенко назвав демарш Наливайченка частиною атаки олігархів на Петра Порошенка та анонсував відставку глави СБУ. Згодом інформацію про відставку нібито підтвердив сам президент на зустрічі з фракцією БПП.

Також невтомний нардеп Лещенко заявив, що має певний документ «для службового користування», який свідчить про зв'язок Фірташа та Наливайченка.

Фактично, Сергій Лещенко повідомив широкому загалу те, що ніколи не було таємницею для політикуму — чинний глава СБУ тісно співпрацює із групою Фірташа-Льовочкіна. Навіть ймовірна відставка Наливайченка обговорюється у кулуарах влади уже щонайменше місяць. Як і можливі його наступники — заступник голова АП Андрій Таранов (відповідає у адміністрації Порошенка «за війну», кадровий спецслужбіст, з вересня 2014 року працював першим заступником начальника Департаменту контррозвідки Служби безпеки України), а також перший заступник голови СБУ, керівник Антитерористичного центру при Службі безпеки України Василь Грицак. Самому Валентинові Наливайченку пропонували залишитися в обоймі, очоливши Службу зовнішньої розвідки України, однак він відмовився — ЗВР у порівнянні з СБУ є карликом без особливих можливостей та ресурсів.

Не є секретом і політичні амбіції Наливайченка, які також могли одним із аргументів на користь його відставки. Мовляв, до США глава СБУ мав летіти на оглядини – у Вашингтоні нібито проводять кастинг кандидатів у наступні президенти України. Президентські амбіції у Наливайченка справді є, а його тісні партнерські та дружні стосунки з лідером «Правого сектору» Дмитром Ярошем, який активно критикує Порошенка, поза всяким сумнівом дуже дратували Банкову. Як і початок роботи над політичним проектом, лідером якого мав би стати Валентин Наливайченко.

Цікаве інше: чи справді Петро Порошенко розпочав процес «дефірташизації» української влади після скандальних зізнань Фірташа та Льовочкіна на суді у Відні? І чи цей процес стосується ставлеників лише цієї групи в українській владі чи на вихід попросять також людей Ахметова, Григоришина, Єремеєва та решти олігархів? Чи все-таки процес «деолігархизації» обмежиться «репресіями» проти команд Коломойського і Фірташа, які насмілилися вважати Порошенка не повноправним господарем країни, а лише першим серед рівних олігархів. І чи не є в такому випадку «деолігархизація» банальним намаганням монополізувати владу в країні?

І най-най-найголовніше. Процеси, які відбуваються нині в українській владі, до болю нагадують війни Ющенка і Тимошенко. Війни, наслідком яких став реванш «регіоналів», а в підсумку – криваве президентство Віктора Януковича. Зараз на кону не просто ймовірне повернення до влади подільників того ж таки Януковича, а й ризик дестабілізації владної вертикалі в умовах російської агресії. Але владна еліта країни так захопилася міжусобними війнами за посади, силовиків, бюджетні ресурси та корупційні потоки, що безпека і саме існування держави відійшло для них на другий чи навіть третій план. Наслідки можуть бути катастрофічними – і для країни, і для самої «еліти». Віктор Янукович та його кліка встигли утекти. Ці можуть не встигнути.

Сергій Ружинський, Національне бюро розслідувань України