Гра Престолів, або Смердючка Путіна

Епічний серіал «Битва Престолів» не дивився хіба той, який не має телевізора чи комп'ютера.

Десятки і навіть сотні героїв і подій заставляють нас забувати про реальність і зануритися в моторошне існування жорстокого фентезійного середньовіччя, де життя, честь і совість людська не варті ламаного шеляга.

Дякувати Богу, все то автор вигадав.

Хоча віриться що все так і було насправді і в реальній історії.

Вся та гризня за владу, зради, вбивства, катування, грабунки, гвалтування і різанина були неодмінним супутником людства на шляху до гуманізму. Навіть гірше було. І зовсім недавно. І ще подекуди трапляється і зараз.

Ми навіть не здогадуємося яка тонесенька на нас шкірка цивілізованості. Як на вареній картоплині.

І як мало треба, щоб із вчорашнього мийника машин, чи менеджера середньої ланки утворився монстр-садист, який полоненим відрізає голови, статеві органи і катує беззахисних представників свого ж виду гомо сапієнсів. А головне отримує від цього насолоду, фотографуючись на тлі шматків тіл, хизуючись скривавленими трофеями і намародереними іграшками і парфумами із збитого Боїнга.

І поруч живе ціла країна, яка виростила і викохала тисячі Рамсі Болтонів і послала їх до нас «на сафарі». Садистів, вбивць, падлюк, ґвалтівників, мародерів і катів.

Читаєш такі новини, бачиш фото і ролики на ютубі і не хочеш вірити що таке можливо в нашому 21 сторіччі. Ні, це не з нами відбувається! Це не про нас! Як таке можливо?! — кричить душа і серце.

Як? А просто з цієї країни прибувають до нас Рамсі Болтони, які керують нею і викохують собі подібних і розмножуються в сприятливому середовищі як бактерії в поживному бульйончику в лабораторній скляній чашці Петрі.

І бульйончиком для них служить весь народ цієї великої країни.

Шо, не весь?! Тільки 86% ?!

Ой, вибачте, просю пардону.

Поки що не весь.

Але Рамсі Болтони над цим працюють. І їм це вдається.

Практика робити із гордого «сина залізнобоких» Теона Грейджоя покірного заляканого раба Смердючку у них відмінна.

Точно як у серіалі. Спочатку «врятувати», потім заманити, потім припнути, потім каструвати, а потім різати по шматочку, аж поки Теон, тепер уже Смердючка, сам не буде благати різати йому пальці, аби катування припинилося хоч трішечки раніше, і дякувати своєму господарю за нечувану милість.

Спочатку шалені гроші, «вставання з колін», помпезні свята і будови, а потім вибухи житлових будинків, сплановані теракти, малесенькі конфлікти, маленькі війни, середні війни, великі війни, репресії,затягування гайок, залякування, «пошук відьом», полоній в чайок, молоток по голові, куля на вулиці, вбивства відомих і просто світлих совісних людей… Та що я вам розповідаю. Своєрідна кастрація нації, коли опозиція покірно і організовано йде крізь металошукачі щоб дозволено пошуміти і організовано пройти в автозаки.

І от за якихось десяток рочків маємо із «народа залізнобоких, у якого в жилах тече солона морська вода» добре дресироване населення. Такий собі народ Теонів-Смердючок, які моляться на портрет лисого господаря Рамсі, дякують за те що Господар дозволяє самим вибрати якого пальця відрізати і за те що не карає сильно,коли іноді вдається зловити і зжерти жирного щура, бо то теж власність Господаря Рамсі.

І тепер кастрований Смердючка, навіть маючи в руках гостру бритву, не ріже горлянку Господаря Рамсі, а обережненько голить йому щетину, бо тепер замість морської солоної води в його жилах тече концентрована страхом сеча.

А Рамсі насолоджується владою над Смердючками і на очах у них вбиває їхніх дітей, а Смердючки відводять оченята і кажуть, що у них дітей взагалі не було, а той труп в рефрижераторі з Донецька — взагалі якийсь бомжара, якого треба загорнути в рові під Ростовом із номерною табличкою. А Смердюччин Альоша щойно був вдома, тільки вийшов «булошную за баранкамі».

Рамсі, виколупуючи із зубів пармезан і чорну ікру, спалює і знищує харчі на очах у голодних Смердючок, а вони радісно повискують і дякують, бо щурі ще жирні і їх «трохи є як пошукати».
Точно як у серіалі. Спочатку «врятувати», потім заманити, потім припнути, потім каструвати, а потім різати по шматочку, аж поки Теон, тепер уже Смердючка, сам не буде благати різати йому пальці, аби катування припинилося хоч трішечки раніше, і дякувати своєму господарю за нечувану милість.

Спочатку шалені гроші, «вставання з колін», помпезні свята і будови, а потім вибухи житлових будинків, сплановані теракти, малесенькі конфлікти, маленькі війни, середні війни, великі війни, репресії,затягування гайок, залякування, «пошук відьом», полоній в чайок, молоток по голові, куля на вулиці, вбивства відомих і просто світлих совісних людей… Та що я вам розповідаю. Своєрідна кастрація нації, коли опозиція покірно і організовано йде крізь металошукачі щоб дозволено пошуміти і організовано пройти в автозаки.

І от за якихось десяток рочків маємо із «народа залізнобоких, у якого в жилах тече солона морська вода» добре дресироване населення. Такий собі народ Теонів-Смердючок, які моляться на портрет лисого господаря Рамсі, дякують за те що Господар дозволяє самим вибрати якого пальця відрізати і за те що не карає сильно,коли іноді вдається зловити і зжерти жирного щура, бо то теж власність Господаря Рамсі.

І тепер кастрований Смердючка, навіть маючи в руках гостру бритву, не ріже горлянку Господаря Рамсі, а обережненько голить йому щетину, бо тепер замість морської солоної води в його жилах тече концентрована страхом сеча.

А Рамсі насолоджується владою над Смердючками і на очах у них вбиває їхніх дітей, а Смердючки відводять оченята і кажуть, що у них дітей взагалі не було, а той труп в рефрижераторі з Донецька — взагалі якийсь бомжара, якого треба загорнути в рові під Ростовом із номерною табличкою. А Смердюччин Альоша щойно був вдома, тільки вийшов «булошную за баранкамі».

Рамсі, виколупуючи із зубів пармезан і чорну ікру, спалює і знищує харчі на очах у голодних Смердючок, а вони радісно повискують і дякують, бо щурі ще жирні і їх «трохи є як пошукати».

В серіалі дресирований Смердючка іде до своїх «залізнобоких» і переконує їх здатися на милість свого Господаря, після чого із них всіх знімають шкіру. Для того його і дресирували.

І коли ви в чергове чуєте про «братство народів», «спільну історію», чи про те що «амєріканци хатят нас поссоріть», знайте – перед вами Смердючка, який хоче привести вас до свого Господаря Рамсі, щоб він зняв із вас шкіру.

Бороніться оружно, а головне морально!

Не брат ти мені, Смердючко!

Сашко Лірник, sprotiv.org

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 7-08-2015 9:44 |  переглядів