ПреЗЕдент назовні та всередині

Те, що Президент не чкурнув в екзіль, запропонований дружніми країнами, після бомбувань у перші дні війни, Захід і світ сприйняли як високий героїзм. Ми довірилися світу.

Втім, хіба могло бути інакше для глави держави, обраного з рейтингом найвищої довіри. Це, максимально, не трусість.

Те, що у численних промовах до парламентів, фестивалів, форумів Президент талановито знайшов свою роль, яку Габермас влучно назвав “моральним здирством” — прямою вимогою зброї, зброї, зброї! — Захід оцінив на обкладинках Time як світове політичне лідерство. Ми гордимося цим.

Втім, хіба могло бути інакше на тлі моральної висоти та героїзму наших воїнів. Це, максимально, розум, сміливість і артистичний талант.

Те, що телеканали Еспресо, Прямий та 5-ий відключили від загальнонаціонального цифрового ефіру прямим рішенням РНБО, головою якої є Президент, і не збираються відновлювати, погано сприйняли в Україні. Напевно, не сподобалось це і демократичному Заходу.

Те, що парламентська і державна моновлада “публічно закликають швидше підвищувати податки та жорсткіше перевіряти” той бізнес, який зміг вижити в умовах війни, зовсім погано сприйняло громадянське суспільство, в основі якого малий і середній бізнес.

Не згадуватиме про офіційних телеведучих, скомпрометованих попередньою роботою на ТБ проросійських власників.

Втім, хіба могло бути інакше для Президента, визнаного світом, моно-народовладдю якого в добу війни не потрібна національна демократична опозиція. Це, максимально, зовсім не сміливість. І зовсім не розум. І не політичний талант.

А що це?

Це накопичення напруги між Президентом назовні і Президентом всередині. Тим, хто талановито виконує велику роль світового політика, і демократичною за її суттю, вольнолюбною, підприємницько-волонтерською Україною, які працюють для фронту і тилу. Між владою і громадянським суспільством. Між моновладою і національно-демократичною опозицією.

Для Перемоги нам всім потрібно, щоб Президент назовні і Президент всередині були однакові.