Державна зрада. Хто у Кабміні Януковича виштовхує Україну з числа акціонерів «Укртатнафти»

Калейдоскопічний розвиток подій навколо ВАТ «Укртатнафта» впродовж останніх тижнів мабуть спантеличив не один десяток українців, що слідкують за долею найбільшого нафтопереробного підприємства України. Як відомо, контроль над «Укртатнафтою», а точніше вирішальні 18% її акцій, виборюють російська «Татнефть» та держхолдинг «Нафтогаз України». Активізація дій сторін за останні тижні не залишає сумнівів – боротьба за підприємство вступає до вирішальної фази.

Спробуємо відновити хронологію останніх подій навколо «Укртатнафти». 10 липня до Києва прибула делегація татарських акціонерів підприємства на чолі з прем’єр-міністром республіки Рустамом Мінніхановим та заступником гендиректора «Татнефти» Наілем Магановим.

Візит керівника татарстанського уряду вірогідно носив неофіційний характер. Такого висновку неважко дійти з двох причин. По-перше у офіційній програмі пана Мінніханова на 10 липня була запланована участь у відкритті великої сільськогосподарської виставки у Казані. По-друге, в офіційному протоколі зустрічі прізвище Мінніханова не згадується серед учасників переговорів.

Причини візиту лежать на поверхні. За кілька днів до нього утримувач татарського пакету акцій «Укртатнафти» – банк «ING Банк Україна» – повідомив про списання 18,3% відсотків акцій підприємства з консолідованого рахунку іноземних акціонерів на користь «Нафтогазу України». Це дозволило «Нафтогазу» консолідувати понад 61% акцій «Укртатнафти» – тобто заволодіти контрольним пакетом Кременчуцького підприємства.

Вочевидь такий розвиток подій не влаштовував татарських акціонерів, які впродовж 5 останніх років одноосібно управляли україно-татарською компанією. Представники Татарстану швидко потрапили на прийом до в.о. глави Уряду України Миколи Азарова (Віктор Януковича у той час перебував в Іспанії на лікуванні). Можливо це пояснюється тим, що допомогу в організації зустрічі з Азаровим татарам надав посол Російської Федерації Віктор Чорномирдін. З татарського боку на переговорах окрім Черномирдіна були присутні торгівельний представник Татарстану в Україні Ростислав Вахітов та голова правління «Укртатнафти» Сергій Глушко.

З української сторони окрім Миколи Азарова у переговорах брали участь віце-прем’єр з ПЕК Андрій Клюєв, міністр палива та енергетики Юрій Бойко та заступник міністра Кабінету Міністрів Володимир Павленко, який вів протокол.

Подальші відомості про перебіг зустрічі та її підсумки настільки розходяться, що «Економічна правда» вважає за доцільне викласти обидві наявні версії подій.

Версія 1 (Мінпаливенерго)

Оскільки про проведення переговорів з татарстанською стороною першим (і єдиним) повідомило Мінпаливенерго, версію цього відомства ми наводимо першою.

По суті позиція Мінпаливенерго зводиться до кількох ключових тез. По-перше відомство Юрія Бойко офіційно підтвердило факт консолідації «Нафтогазом» контрольного пакету «Укртатнафти» – тобто отримання спірних 18,3% акцій. Мінпаливенерго не розкрило юридичної процедури, завдяки якій спірний пакет був переведений на рахунок української держкомпанії. Таким чином натяки татарських акціонерів щодо «рейдерських методів» вилучення акцій залишилися не спростованими. Водночас інспірована татарами версія про участь у переділі акцій заводу групи «Приват» виявилася мильною бульбашкою. Акції «Укртатнафти» потрапили саме до «Нафтогазу».

По-друге, Юрій Бойко висунув татарським співзасновникам низку претензій, які спонукали Мінпаливенерго відібрати у них 18-відсотковий пакет акцій заводу. Першою і головною з них є те, що дві офшорні компанії, які отримали акції «Укртатнафти» ще 1999 року, за 7 років так і не спромоглися сплатити їх вартість, що перевищує $65 мільйонів.

Також, на переконання міністра, неадекватним є внесок татарської сторони до статутного фонду «Укртатнафти». Свого часу уряд Татарстану передав «Укртатнафті» невелику нафтовидобувну компанію «Татнефтепром», проте, на думку Юрія Бойка, ця компанія «жодного дня не працювала на Україну». На доказ свої слів Бойко нагадав, що з видобутих за останні 10 років 3,5 мільйонів тонн сирої нафти, «Татнефтепром» поставив на «Укртатнафту» лише 200 тисяч.

Окрім цього, паливний міністр нагадав татарам гальмування реконструкції Кременчуцького НПЗ, втрату цим підприємством провідних позицій в українській нафтопереробній галузі, а також звинуватив нинішнє керівництво заводу у зриві державної програми формування резерву нафтопродуктів.

По-третє, відмінною рисою версії Мінпаливенерго є відсутність інформації про підсумки зустрічі, досягнення якихось домовленостей, тощо. Складається враження, що вустами своєї прес-служби Бойко намагався висловити незгоду з результатами переговорів, або навіть позицією інших українських урядовців.

Пошук відповіді на питання: чим же все ж таки закінчилися офіційні переговори щодо долі «Укртатнафти» наштовхнули «Економічну правду» на сенсаційні відкриття.

Версія 2 (Кабмін)

«Економічна правда» отримала копію доповідної записка про перебіг переговорів з татарською делегацією за підписом заступника Міністра Кабінету Міністрів Володимира Павленка. Вона адресована першому віце-прем’єр-міністрові Миколі Азарову і датована 16 липня. Якщо дата на доповідній записці відповідає дійсності, то на підготовку протоколу про зустріч, що відбулася 10 липня, Павленку знадобилося 6 (!) днів. Або ж попередні версії протоколу переговорів не влаштували Миколу Азарова і його довелося переробляти, чим і пояснюється затримка.

Зміст доповідної записки настільки відрізняється від інформації Мінпаливенерго, що складається враження, що мова йде про дві різні зустрічі.

По-перше, в переліку учасників зустрічі немає жодної згадки ані про прем’єр-міністра Татарстану Рустама Мінніханова, ані про Віктора Чорномирдіна, Андрія Клюєва чи Юрія Бойко. В документі названо лише трьох учасників наради з татарстанської сторони – Глушка, Вахтова та Маганова – а учасники від України взагалі названі «експертами від відповідних міністерств та відомств».

Висновки і пропозиції робочої групи взагалі не віддзеркалюють позицію, що була докладно викладена в повідомленні Мінпаливенерго і складалася з принаймні трьох суттєвих частин. У доповідній записці Павленка позиція відомства, яке за законом здійснює та безпосередньо відповідає за державну політику стосовно «Укртатнафти» умістилася у півтора рядках, а саме: «Позиція Мінпаливенерго та НАК „Нафтогаз України“ зводиться до неможливості врегулювання спірних питань за позасудовою процедурою».

Втім можливості позасудового врегулювання на думку Павленка, таки існують.

Перший же пункт доповідної Павленка твердить: «відсутні підстави стверджувати про збільшення державного пакету акцій на спірну величину в розмірі 18,3 відсотки». Адже 2004 року, коли акції «Укртатнафти» передавалися з ФДМУ до «Нафтогазу», розмір пакету складав 43,054% акцій, – твердить Павленко. Те що акції були незаконно приватизовані татарською стороною 1999 року, а нещодавно повернені під контроль вже не ФДМУ, а «Нафтогазу», Павленка не обходить.

Далі – більше. Наприкінці того ж таки першого пункту своєї доповідної Павленко зазначає, що «за розглянутими робочою групою документами немає підстав стверджувати, що продаж 18,3 відсотків акцій ЗАТ „Укртатнафта“ проведений з порушенням чинного на той час законодавства України».

Виникає питання – які ж документи розглядалися робочою групою, якщо в них не врахована позиція управління економічної безпеки СБУ, яке притримується цілковито протилежної думки щодо приватизації «Укртатнафти»?

За висновками фахівців, вищевказане зумовлене порушенням умов формування статутного капіталу ЗАТ „Укртатнафта“ (в процесі реєстрації ЗАТ із передбачених понад 61% акцій держава отримала лише 43,05% акцій), а також передачею на завідомо збиткових умовах (в обмін на векселі) 18,6% акцій підприємства офшорним компаніям „AmRuzTradingAG“ та „SeagroupInternationalInc.“

При цьому, за векселями вищевказаних компаній, номінальною вартістю 65 845 132 дол. США та терміном погашення до 2000 року, ЗАТ „Укртатнафта“ отримало лише нафту, вартістю 300 000 дол. США, та кошти в сумі 32 850 000 грн. Решта коштів на рахунки підприємства не надійшли».

До листа СБУ щодо «Укртатнафти» ми повернемося дещо пізніше.

Втім і з наведеного фрагменту цілком зрозуміло – з майже 66 мільйонів доларів, які мали сплатити дві офшорні компанії за 18% «Укртатнафти» сьогодні (через 7 років після передачі акцій) сплачено лише 6,5 мільйони – удесятеро менше, ніж коштували акції за номіналом! Як Володимирові Павленку вдалося не помітити у цьому порушення «чинного на той час законодавства», залишається загадкою.

Втім вже другий пункт доповідної Павленка з посиланням на «представників Мінфіну» переконує у відсутності перешкод «для остаточної оплати векселів … грошовими коштами в розмірі 40 млн. дол. США». Мова йде про векселі «внесені в уставний фонд компанії у 1999 році» – а отже саме про векселі «АмРуз» та «Сігруп».

Як бачимо, пункт перший доповідної стверджує, що «АмРуз» та «Сігруп» набули акції «Укртатнафти» цілком законно, а вже другий пропонує механізм доплати за них татарськими акціонерами.

Та ще цікавішою є пропонована у доповідній сума доплати – 40 мільйонів доларів. Згідно з наведеними вище даними СБУ, недоплата за акції «Укртатнафти» складає не менше 59 мільйонів доларів. Отже пропонована Павленком сума доплати на 19 мільйонів доларів менша за задокументовані зобов’язання іноземних компаній!

Втім навіть повний обсяг доплати – 59 мільйонів доларів – вже давно не віддзеркалює реальну вартість акцій «Укртатнафти». Оцінка активів кременчуцької компанії проводилася ще 1995 року. Статутний фонд «Укртатнафти» був сформований у сумі 385 мільйонів доларів, що приблизно відповідало тогочасній вартості Кременчуцького НПЗ як основного активу «Укртатнафти».

Втім десятиріччя стрімкого зростання цін на нафту збільшило вартість нафтопереробних активів. 2004 року «Татнефть» збудувала у Ніжнєкамську (Республіка Татарстан) новий нафтопереробний завод потужністю 10 мільйонів тонн нафти на рік. Вартість новобудови склала понад 1 мільярд доларів. Днями Ігор Єремеєв оцінив у мільярд доларів уже не будівництво, а реконструкцію 7-мільйонного Херсонського НПЗ.

Таким чином, ринкова вартість 18-мільйонного Кременчука, незважаючи на зношеність його виробничих потужностей, безсумнівно перевищує мільярд доларів. А отже внесок несумлінних акціонерів (якщо вже Україна вирішила пробачити їм 7-річну затримку оплати) має бути приведений до сьогоднішніх реалій – тобто до 180 мільйонів доларів за 18-відсотковий пакет.

З якої причини Володимир Павленко та неназвані представників Мінфіну, замість цілком обґрунтованого та вигідного Україні збільшення суми доплати запропонували її зменшити, залишається ще однією загадкою цього документу.

Третій та четвертий пункт доповідної також викладені у редакції, що переважно відповідають інтересам татарської сторони. Незважаючи на незакінчені судові процеси Павленко стверджує, що з 13.07 реєстр акцій «Укртатнафти» ведеться безпосередньо самою «Укртатнафтою», тобто – «Татнефтью». Визнання цього факту українським урядом закладає міну уповільненої дії під консолідований «Нафтогазом» 61-відсотковий пакет.

Відповідаючи на претензії Юрія Бойко щодо відсутності інвестицій у розвиток «Укртатнафти», в наступному пункті Павленко констатує намір правління підприємства «до кінця 2007 року завершити розробку проектно-кошторисної документації на реконструкцію та модернізацію заводу». Втім, розробка цієї документації успішно триває з 2002 року, коли її буцімто розпочала американська компанія «Foster Willer».

Останній, п’ятий, пункт доповідної мабуть є найвизначальнішим. З посиланням на анонімних представників Мін’юсту в ньому говориться про відсутність підстав для підписання мирової угоди з татарськими акціонерами! Адже за версією Павленка, спірні 18.3% акцій «Нафтогаз» не отримував; у реєстрі (принаймні тому, який контролюють татари) власником цього пакету залишаються «АмРуз» та «Сігруп»; та й самої суперечки виходить немає – адже приватизація відбувалась законно. От тільки незрозуміло чому ж до Азарова прилітав прем’єр Татарстану…

Квінтесенцією доповідної записки Павленка можна вважати її так звану результативну частину – тобто висновки та пропозиції. З метою «упередження негативних політичних, економічних, соціальних наслідків конфлікту» автор доповідної записки пропонує ухвалити спеціальну постанову Кабміну, якою передати державний пакет акцій «Укртатнафти» безпосередньо Уряду.

Тобто усунути від управління держпакетом «Нафтогаз України» і Мінпаливенерго, які домоглися повернення у держвласність безоплатно приватизованих акцій Кременчуцького НПЗ і стоять за півкроку до відновлення над ним повного контролю. Вочевидь проект постанови готувався «під» призначені на 30 липня збори акціонерів «Укртатнафти», на яких «Нафтогаз» має намір скористатися збільшенням своєї частки акцій і провести зміну менеджменту заводу.

Подальше життя суперечки, якої немає

Доповідна Павленка відверто обурила більшість членів Кабміну, які були ознайомлені з документом. Внесений на засідання Кабміну 18 липня проект постанови "Про управління корпоративними правами держави ЗАТ «Укртатнафта» не здобув підтримки членів уряду і був відхилений. «Враховуючи, що сьогодні триває дуже важлива робота робочої групи, яка визначить долю 18,3% акцій, Кабінет Міністрів вирішив дочекатися результатів переговорів», – дипломатично пояснив провал документу газеті «Комерсант» Анатолій Кінах.

Коментуючи ситуацію навколо «Укртатнафти» напередодні урядового засідання, Голова Фонду держмайна Валентина Семенюк назвала конфлікт «підсумком непродуманої політики приватизації попередніх років». «Це єдине підприємство, де така велика частка власності держави», – зазначила Семенюк. – «Всі інші НПЗ куплені акціонерами інших держав без інвестиційних зобов’язань і зараз іноземці диктують нам монопольні ціни і постачання палива», – цитує Семенюк агентство «Інтерфакс-Україна».

Позицію голови ФДМУ підтримав міністр економіки Анатолій Кінах, який повідомив про прагнення уряду досягти «балансу інтересів» з татарськими акціонерами. Водночас Кінах заперечив можливість відмови України від 18% акцій заводу: «Ми виходимо з того, що відбулися незворотні події і 18% акцій повернуті державі. І цю позицію ми міняти не будемо».

Таким чином, можливій втраті Україною контролю над останнім нафтопереробним підприємством, де частка держави ще є значною, вдалося запобігти. Сьогодні нічого не заважає «Нафтогазу» вже найближчого понеділка результативно провести збори акціонерів «Укртатнафти», вступивши в права повноцінного власника підприємства та відновити його керованість з боку держави.

Втім, шокуюча невимушеність, із якою відверто лобістські документи, що явно суперечать економічним інтересам України, можуть розроблятися і потрапляти на столи найвищих посадових осіб держави, є серйозною ознакою вразливості української влади у питаннях власності. Чи не цим можна пояснити постійні поразки України в боротьбі за «Укртатнафту» впродовж останніх 5 років?

Олексій Дорошенко, ЕП

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 28-07-2007 13:22 |  переглядів