Причетні до контрабанди до Ірану й Китаю крилатих ракет, здатних нести ядерну зброю, сьогодні працюю

Напередодні саміту “Великої вісімки” у Великобританії правозахисна організація “Міжнародна амністія” оприлюднила звіт, в якому, серед інших країн, звинуватила й Україну в постачанні зброї в африканське Конго, де точиться найбільш кровопролитний після Другої світової війни конфлікт, котрий забрав життя понад чотирьох мільйонів людей.

У звіті правозахисної організації, яка веде кампанію за скорочення поширення звичайної зброї у світі, стверджується, що за поставлену українськими компаніями зброю повстанці у Східному Конго й конголезький уряд розраховувалися діамантами.

Натомість секретар Ради національної безпеки і оборони Петро Порошенко заявив, що “Україна не продавала зброю Конго незаконно” і що “Конго не входить у перелік країн, куди не можна поставляти зброю”. Порошенко припустив, що скандальні звинувачення “Міжнародної амністії” могли з’явитися на замовлення осіб, не зацікавлених у тому, щоб Україна взяла участь у кількох досить дорогих проектах, котрі зараз реалізує уряд Конго.

Та для фахівців, обізнаних із тим, хто в Україні відповідав і продовжує відповідати за військово-технічне співробітництво та експортний контроль у такій чутливій сфері, як торгівля зброєю, “спростування” секретаря РНБО виглядають непереконливо. І якщо навіть контрольовані українською владою державні компанії й не поставляли зброю до Конго всупереч встановленим ООН міжнародним правилам, не виключено, що це будь-якої миті може статися в майбутньому.

Донедавна першим заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони — головою Комітету з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю при Президентові України був генерал Юрій Прокоф’єв, колишній військовий аташе посольства України в Ізраїлі. У №21 від 14—20 червня “Свобода” повідомляла про те, що Генеральна прокуратура відновила розслідування кримінальної справи, порушеної у 2002 році за фактом контрабанди ним зброї. Повертаючись у березні 1999 року з Ізраїлю після закінчення терміну відрядження, Прокоф’єв таємно від прикордонників і митників ввіз в Україну три пістолети марки “Jerycho”. Через якийсь час вони були зареєстровані на його ім’я й тодішніх начальника ГУР МО І.Смєшка та заступника начальника Центру стратегічного аналізу та планування при РНБО Г.Перевертаного. Коли ж Генпрокуратура зацікавилася обставинами ввезення цієї зброї, Прокоф’єв надав слідчим датований 1998 роком витяг із протоколу за власним підписом, згідно з яким йому, Смєшку та Перевертаному зброю начебто подарувало керівництво ізраїльського міністерства оборони з нагоди 50-річчя створення цієї держави. Українська контррозвідка досі шукає оригінал цього “протокола”. Тим часом ізраїльська розвідка “Моссад” встановила, що ввезені Прокоф’євим “стволи” були придбані ним у одній із тамтешніх фірм.

Повідомивши про цю історію, автор “Свободи” припускав, що на своїй нинішній посаді Ю.Прокоф’єв міг би й крилаті ракети таємно від митників і прикордонників вивозити. Однак Президент Ющенко звільнив генерала із займаної посади, тож невідомо, чи встиг він скористатися цією порадою. Якщо ні — теж не біда, бо є підстави підозрювати, що нею скористається наступник Прокоф’єва.

Указом Президента України від 7 липня цього року №1064/2005 першим заступником секретаря РНБО — головою Комітету з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю при Президентові України призначений 39-річний Юрій Терещенко. Прізвище цього колишнього співробітника Служби безпеки України й директора “Спецтехноекспорту” — дочірньої фірми державної компанії “Укрспецекспорт” — теж фігурує в кількох кримінальних справах, котрі зараз активно розслідуються, а одна з них вже й закінчена обвинувальним вироком суду.

Зокрема, за час перебування Ю.Терещенка директором “Спецтехноекспорту” було укладено контракт з однією панамською компанією на поставку до Екваторіальної Гвінеї партії військової техніки. Та поки виручені за неї кошти прямували з Африки до України через Панаму, частина з них — понад 1,5 млн. дол. — якимось чином опинилася на рахунку... американської фірми “Technocality Іnc.” у Центральному Європейському міжнародному банку (Угорщина). Рахунок цей, як і “американську” фірму, контролював інший колишній співробітник Служби безпеки України, генеральний директор ТОВ “УкрАвиаЗаказ” В.Євдокимов.

Про цього “ділового партнера” нового першого заступника секретаря РНБО варто розповісти окремо. В.Євдокимов був арештований у квітні минулого року за обвинуваченням у контрабанді до Ірану й Китаю крилатих ракет, здатних нести ядерну зброю. А 14 червня цього року Апеляційний суд Київської області визнав його у цьому винним і засудив до 6 років позбавлення волі.

Під час судового розгляду було встановлено, що на початку 2000 року громадяни Росії О.Орлов і Є.Шиленко надали дочірньому підприємству “Укрспецекспорту” — спеціалізованій зовнішньоторговельній фірмі “Прогрес” — підроблені контракт від імені державної компанії “Росвооружение” і сертифікат кінцевого користувача нібито від міністерства оборони Російської Федерації на поставку в цю країну 20 крилатих ракет Х-55. Контракт у подальшому був використаний як “прикриття” для вивезення ракет до Китаю та Ірану.

У квітні того ж року О.Орлов і Є.Шиленко за допомогою генерального директора ТОВ “УкрАвиаЗаказ” В.Євдокимова переправили авіаційним транспортом за підробленими документами 6 крилатих ракет Х-55СМ до Китаю. За них на рахунок “Прогресу” з рахунку контрольованої Євдокимовим фірми “Technocality Іnc.” у Центральному Європейському міжнародному банку (Угорщина) надійшли 600 тисяч доларів.

А у травні-червні 2001 року у такий же спосіб до Ірану були вивезені ще 6 крилатих ракет Х-55. За це “Прогрес” отримав від фірми В.Євдокимова 800 тис. доларів. Для “прикриття” розрахунків за вивезені до Ірану ракети було використано фіктивні контракти між іранською, американською та кіпрською компаніями на поставку до Ірану газотурбінного обладнання для нафтопереробних заводів на суму понад 49 млн. доларів.

Під виглядом розрахунків за цими контрактами, а фактично за крилаті ракети, на рахунок у все тому ж Центральному Європейському міжнародному банку (м.Будапешт) іншої американської фірми — “SP-Trade Inc.”, розпорядником якого була громадянка України Л.Барановська (дружина підлеглого В.Євдокимову працівника ТОВ “УкрАвиаЗаказ”), від іранців у квітні-травні 2002 року надійшло понад 7 млн. доларів. (Загалом за контрабандне озброєння з України міністерство оборони Ірану сплатило майже 14 млн. дол.) Ці брудні гроші розійшлися по рахунках, відкритих на ім’я підставних осіб, у різних банках, у тому числі й одеському “Імексбанку”, звідки були зняті готівкою.

Ймовірно, що саме В.Євдокимов підказав Ю.Терещенку спробувати себе на слизькій стежці нелегальної торгівлі зброєю. Для прикладу, ще одна кримінальна справа порушена за фактом контрабанди до Словаччини 2002 року очолюваною Терещенком компанією “Спецтехноекспорт” партії військового спорядження, яке за документами йшло як радіатори до тепловозів. А спецслужби Великобританії та Іспанії підозрюють, що саме на придбаних у “Спецтехноекспорту” вертольотах група найманців на чолі з сином колишнього британського прем’єр-міністра М.Тетчер здійснила в березні 2003 року невдалу спробу повалення уряду Екваторіальної Гвінеї. Британська кримінальна розвідка також шукає “спеціальну зброю, ймовірніше, пістолети”, партія якої пройшла через Мальту з України в 2004 році.

Зауважимо, що документи на призначення Ю.Терещенка першим заступником секретаря РНБО були подані до секретаріату Президента ще місяць тому. Тобто в Президента Ющенка було достатньо часу, щоб з’ясувати через відповідні служби, кого насправді його кум П.Порошенко пропонує йому призначити відповідальним за контроль над сферою торгівлі озброєнням. Тож призначення Терещенка може свідчити про те, що або наші спецслужби просто даремно їдять свій хліб, або про те, що саме такі люди, як він, на думку керівництва держави, краще за всіх інших простежать за дотриманням “понять” у цій сфері. Якщо це так, то чи варто було звільняти з посади Ю.Прокоф’єва і чи не краще призначити замість нього В.Євдокимова?

Олексій ЛЕНСЬКИЙ

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 12-07-2005 17:28 |  переглядів