Світлана Смаль: Нехай моя смерть допоможе

Минулого тижня, у середу, біля Апеляційного суду області 72-річний скадовчанин Іван Григорович Куліда здійснив акт самоспалення. Навіть ущент обгорілий (98%), він безупинно повторював: “Я це зробив, щоб захистити акціонерів-пенсіонерів... я хочу привернути увагу... я проти безчинства...”. Наступного дня, 7 липня, Іван Григорович Куліда помер.

Ховали Івана Куліду в Скадовську.

Про життя людини можна судити по кількості тих, хто прийшов провести її в останню путь. За труною Івана Григоровича Куліди йшов нескінченний потік скадовчан.
Тут його знали всі – 35 років працював у Скадовському АТП № 16544 – возив скадовчан до Херсона, Сімферополя, Кишенева... Люди згадували: він ніколи не брав грошей за передачі дітям. І з хворих, що їхали до лікарні, не брав. І не було в Скадовську привітнішого до людей чоловіка, ніж Іван Григорович... А коли він пішов із АТП й заснував власне автопідприємство, до ПП Куліди стояла черга: він дбав про своїх працівників – за хорошу роботу збільшував платню, видавав премії, слідкував, щоб машини були справні, постійно оновлював парк. Просили дати машину на похорон – ніколи не відмовляв і грошей не брав. Він мав гарну сім’ю, яка його любила: дружину, сина, двох онуків. Був завжди оточений повагою й довірою друзів, сусідів, земляків, мав успішне підприємство – починав із однієї машини й маршруту до с. Красне, тепер 18 його “маршруток” перевозять людей у різні міста – він був не бідною людиною...

Земляки йшли за труною й бідкалися: чому він так вчинив?! Чому себе, а не...

Галина Яківна Нартова – лідер Скадовської громадської організації “АВТО” – розповіла:

– Я знаю Івана Григоровича 40 років. Він мав дуже великий авторитет, був розважливим і мудрим, із ним можна було порадитися на будь-яку тему. Саме тому в 2002 році шестеро пенсіонерів, які разом із ним пропрацювали багато років в АТП, звернулися до нього по допомогу.

Люди поскаржилися, що керівник ВАТ “Скадовське автотранспортне підприємство №16544” Володимир Носков їх ошукав – обманом заволодів сертифікатами акцій (кожен мав по 2 тис. акцій). На початку року їм сказали, що треба зробити перереєстрацію сертифікатів і для цього необхідно їхати в Херсон. А щоб пенсіонери не витрачали час і кошти, представники АТП людей “пожаліли” і запропонували віддати їм сертифікати акцій, паспорти та поставити підписи на чистих бланках. Тим, хто вагався підписувати незаповнені папери, говорили: “Хіба ви нам не довіряєте?!” Люди ніяковіли й підписували.

А через деякий час пенсіонери-акціонери (їх було 78) дізналися, що в кожного з них замість двох тисяч акцій залишилося по 100. Виявилося, що чисті “бланки”, які підписували вони, насправді були договорами купівлі-продажу акцій по 1 копійці за кожну (справжня ціна – 25 коп. за акцію). Відстоювати свої права наважилися лише 6 пенсіонерів. Інші – ні. Чому? Один із них сказав: “Я-то пішов на пенсію, а син працює. Варто мені тільки щось...”. “На підприємстві такий порядок: працюєш – мовчи, будеш виступати – поплатишся”, – підтвердив інший.

Шестеро потерпілих прийшли до Івана Григоровича, як до визнаного лідера й поважної людини. Він пройшов із ними безліч кабінетів і судів. І гуртом ці люди таки добилися свого – 23 лютого 2004 р. місцевий суд Скадовського району визнав договори купівлі-продажу від 13.02.02 р. простих іменних акцій недійсними і зобов’язав ЗАТ “Досвід” (саме через цю біржу акційних паперів керівник АТП оформив оборудку) повернути по 1900 акцій кожному позивачеві. Місячний термін оскарження рішення суду минув, люди отримали свої акції.

Але й після суду члени громадської організації “Авто” і пенсіонери-акціонери продовжували добиватися справедливості – порушення кримінальної справи проти керівника АТП Носкова. Адже вони впевнені, що обман був доведений у суді. В облпрокуратурі скаржникам порадили звернутися до місцевої прокуратури, що вони й зробили на початку 2005 р.

– І раптом у квітні цього року нас викликали до Апеляційного суду, – говорить Галина Яківна, – бо Носков попросив подовжити термін апеляційного оскарження і Скадовський суд йому дозволив. Було одне засідання, а 6 липня разом із Іваном Григоровичем ми поїхали на друге. Вже на суді ми зрозуміли настрої суддів. Я просила їх звернути увагу на матеріали Скадовського суду, з них чітко зрозуміло, що на підпис давалися чисті бланки, і про купівлю акцій людям нічого не говорили. Сам Носков зізнався, що заповнював чисті бланки разом із дружиною. Але колегія суддів скасувала рішення Скадовського суду, бо під час розгляду справи там нібито були порушені якісь процедури. І направила справу на новий розгляд у Скадовськ – іншому судді. Причому, тут же представник Носкова – колишній голова Скадовського райсуду Забавський попросив, щоб справу у Скадовськ не направляли, бо там, мовляв, немає кому судити, а просив направити в інший суд. Уявіть, якщо справу розглядатимуть у Верхньому Рогачику або Іванівці?! Як пенсіонерам, серед яких четверо інвалідів 1-ї групи, туди добиратися? Усе це не вкладається в голові!

Коли закінчилося засідання, Іван Григорович попросив скадовчан зачекати біля суду, а сам пішов нібито за машиною, що стояла біля колишнього “Будинку книги”. Хвилин через 15 він з’явився на газоні біля Апеляційного суду і, тримаючись за паркан, погукав Галину Яківну. Поки жінка бігла до нього, Іван Григорович поклав папери на землю й відійшов. А потім, за словами Галини Яківни, вигукнув: “Я категорично проти рішення суду, я самоспалююся, щоб захистити наших акціонерів-пенсіонерів. Як я не міг їх захистити, то, можливо, хоч смерть моя допоможе їм”. І спалахнув, як факел...

Галина Яківна не пам’ятає, хто і як гасив вогонь. Пікетники, які ось вже 4 місяці стоять під Апеляційним судом, добиваючись усунення з посади його голови Анатолія Іванищука, розповіли: вони зупиняли транспорт, їм дали вогнегасники, вони загасили живий факел. Вони ж викликали швидку. Що робили в цей час охоронці суду, у приміщенні якого, поза всяким сумнівом, повно вогнегасників? Кажуть, вони доповідали начальству... Пікетники свідчать, що охоронець визирав крізь скляні двері і просто дивився, як палає Іван Куліда.

– Коли вогонь загасили, Іван Григорович лежав, як мертвий, – згадує Галина Нартова. – Аж раптом піднявся, весь чорний, страшенно збільшений у розмірах, у черевиках хлюпає кров, але продовжував говорити: “Я це зробив для того, щоб захистити акціонерів-пенсіонерів, я хочу привернути увагу, я проти безчинства...”. Він кілька разів повторив, що його смерть, можливо, допоможе. А потім підбігли люди із камерою, і він почав давати інтерв’ю. А потім обернувся до мене і сказав: “Галю (до того ніколи Галею не називав), мені так боляче, я думав, це буде швидко...”.

У передсмертній записці Іван Григорович Куліда написав: “Я іду на спалення, щоб захистити нещасних акціонерів від бандита Носкова В. І. і його оточення. Я виражаю протест судочинству. Я вимагаю від нової влади повернути людям власність... винні повинні понести покарання...”.

Сьогодні скадовчани дуже обурені інформацією, яку почули по радіо: нібито Іван Куліда не мав ніякого відношення до справи одурених пенсіонерів (заяву такого змісту розповсюдила прес-служба Апеляційного суду,авт.) Особливо болісно сприймають люди і натяки на психічне нездоров’я Івана Куліди.

– Я не маю права давати вказівки судовим органам, але сподіваюся і хотів би, щоб вони виваженіше ставилися до розгляду таких справ, враховували всі аспекти, поверталися обличчям до тих фактів, які дійсно мали місце, – сказав голова Скадовської райдержадміністрації Іван Гончарський. – Зараз дехто збирається шукати “факти”: а може, щось не в порядку із нервовою системою було у нього? То я хотів би одразу викреслити оці думки. Підвищене почуття відповідальності, справедливості, можливо, спонукало Івана Григоровича на цей вчинок. І цей вчинок був все ж-таки, мабуть, обдуманий і зважений. Хоча я вважаю, що це неправильно. Дуже жаль, його життя – надзвичайно висока ціна”.

Але як пояснити суддям Апеляційного, що чоловік віддав життя не через долари, не через “Мерседес” і триповерховий особняк з басейном, а заради того, щоб до людей не ставилися, як до “бидла” і “рабів”?! Невже судді й після цього не схаменуться? Невже їм не снитиметься до кінця днів живий палаючий факел?

Коментарі

коментарів

Дата публікації: 17-07-2005 17:10 |  переглядів